Рішення № 99565505, 14.09.2021, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

провадження №2-а/279/21/21

Справа № 279/2326/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2021 р.

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

судді Коваленко В.П.,

секретаря Комарової О.В.

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Киреєва Сергія Олександровича , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення №335-ДК/0097По/08/01/21 від 26 квітня 2021 року, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із даним адміністративним позовом до відповідача державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Киреєва Сергія Олександровича , в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову від 26.04.2021 №№335-ДК/0097По/08/01/21 про накладення на нього адміністративного стягнення та закрити справу про адміністративне правопорушення.

В підтвердження своїх вимог посилається на те, що 13 квітня 2021 року проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства під час використання земельних ділянок за кадастровими номерами :1810700000:02:001:0266, 1810700000:02:002:0511, 1810700000:02:002:0473, 1810700000:02:002:0144 на території Коростенської міської територіальної громади Житомирської області.

За результатами вказаної перевірки 26 квітня 2021 року державним інспектором Киреєвим С.О. складено протокол про адміністративне правопорушення №335 - ДК/0101П/07/01/21 , відповідно до якого позивач вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст.53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та п. б)ч.1ст.211 Земельного Кодексу України . В цей же день винесено постанову за № 335-ДК/0097По/08/01/21 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст.53-1 КУпАП та накладено стягнення в сумі 170 гривень штрафу. Вказану постанову вважає незаконною, оскільки спірна земельна ділянка є прилеглою територією до території магазину, власником якого він є , постанова винесена з порушенням вимог норм Кодексу України про адміністративні правопорушення .

Відповідачем надано до суду відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному об`ємі. Позивачем надано відповідь на відзив , в якому він вважає постанову такою, що винесена з порушенням норм чинного законодавства.

Перевіривши матеріали справи суд дійшов до наступних висновків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Судом встановлено , що наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 09.04.2020 № 335-ДК зобов`язано здійснити державний контроль за дотриманням земельного законодавства, використання та охороною земель. Перевірку проведено державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у Житомирській області - начальником відділу контролю за використанням земель в Коростенському, Лугинському, Народицькому , Овруцькому, Олевському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Киреєвим Сергієм Олександровичем та ОСОБА_2 за участю сертифікованого інженера-землевпорядника ОСОБА_3 .

В ході вказаної перевірки було встановлено, що земельна ділянка приватної форми власності із земель житлової та громадської забудови для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за кадастровим номером 1810700000:02:002:0144 загальною площею 0,0287 га, яка використовується під розміщення нежитлової будівлі (магазину) та знаходиться на правах власності у ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки №ВТР854977 від 31.01.2014 року. Земельна ділянка площею 0,0081 га (прилегла територія до нежитлових приміщень біля земельної ділянки за кадастровим номером 1810700000:02:002:0144) використовується ОСОБА_1 . Відповідних рішень щодо передачі у власність або користування ОСОБА_1 не приймалося, що є порушенням пункту «б» частини 1 статті 211 Земельного Кодексу України та відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» свідчить про самовільне зайняття земельної ділянки із земель громадської та житлової забудови комунальної форми власності площею 0, 0081 га.

Також, на земельній ділянці за кадастровим номером 1810700000:02:002:0473 гр. ОСОБА_1 встановлено металевий паркан загальною площею 0,00081 га, що свідчить про факт самовільного використання частини земельної ділянки.

Згідно ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель », самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки. Для правильного визначення, чи є фактичне користування земельною ділянкою самовільним її заняттям, необхідно звернутися до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19.06.2003 № 963-IV. Вказана норма під самовільним зайняттям земельної ділянки визначає будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності:– відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду), або – вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними. Тож про правомірність користування земельною ділянкою свідчить також вчинений щодо неї правочин (зокрема, укладений договір), якщо він не є нікчемним (тобто недійсним в силу закону) або відносно нього немає рішення суду про визнання його недійсним. Відповідно до листа Державного комітету України із земельних ресурсів від 11.11.2008 № 14-17-4/1291 «Щодо застосування терміна «самовільне зайняття земельної ділянки» не вважається самовільним зайняття земельної ділянки, якщо орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування прийняв рішення про її передачу у власність або надання у користування (оренду). Цей перелік рішень є вичерпним.

У вирішенні питання про наявність ознак самовільного зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідним є встановлення наявності у особи, в силу закону, права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування. Отже, самовільне зайняття земельної ділянки є відмінним від користування земельною ділянкою за відсутності належним чином оформлених документів на неї. При цьому, відсутність у особи правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне її зайняття, у разі правомірності набуття та оформлення у встановленому законом порядку розташованого на ній майна. У таких випадках положення статті 212 ЗК України застосуванню не підлягають.

Частиною 1 ст.9 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються, крім іншого, шляхом проведення перевірок.

Матеріали перевірки не направлені позивачу належним чином для ознайомлення.

Окрім того, суд зазначає, що в цей же день 26 квітня 2021 року на ОСОБА_1 о було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.53-1 КУпАП та ст.211 Земельного Кодексу України. Також 26 квітня 2021 року було складено постанову про накладення адміністративного стягнення № 335/ДК/0097По/08/01/-21 на ОСОБА_1 , якою накладено штраф за шкоду у зв`язку з порушенням земельного законодавства. Відповідно до розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки сума шкоди складає 3181,12 грн.

Спірна земельна ділянка є прилеглою територією для обслуговування приміщення торгівлі.

Відповідно до вимог ст.38 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Прилегла територія – це територія навколо приміщення , що необхідна для його обслуговування , соціальних і побутових потреб власників приміщень.

Відповідно до розділу У11 п.1 Типових правил благоустрою території населеного пункту, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку , будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.11.2017 року №310 межі утримання прилеглих територій наведено у додатку до Типових правил. Згідно вказаних правил території прилеглі до магазинів - 20 метрів від межі земельної ділянки, що передана у власність до проїзної частини.

Позивач ОСОБА_1 є власником земельних ділянок на підставі договорів купівлі-продажу, а спірна територія є прилеглою до приміщення магазину.

Відповідно до ч.1ст.79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав і передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (ч.1ст.79-1 ЗК України).Правомірність договорів купівлі-продажу укладених ОСОБА_1 ніким не оспорена.

За правилами ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність , яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Тобто, субєктивна сторона зазначеного правопорушення передбачає вину у формі умислу.

Позивач ОСОБА_1 використовує земельну ділянку відповідно до договорів купівлі-продажу , як прилеглу територію.

Суд приходить до висновку, що в діях позивача відсутній умисел на самовільне зайняття земельної ділянки, тобто ознак адміністративного правопорушення , передбаченого ст.53-1 КУпАП.

Разом з тим, відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є : своєчасне, повне і об"єктивне з"ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин і умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень , запорбігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів , зміцнення законності.

Статтею 254 КУпАП визначено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженою на те посадовою особою . Протокол про адміністративне правопорушення , у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч.1ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються : дата і місце його складення, посада, прізвище, ім"я та по батькові особи, яка склала протокол, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, яки й передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища та адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притяється до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо адміністративним правопрушення заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається у протоколі.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в звязку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється гна основі суворого додержання законності , застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно ст.62 Конституції України ніхто не зобов"язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину. Обвинувачення не може грунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, судом достовірно встановлено, що при складанні постанови про адміністративне правопорушення стосовно позивача суб"єктом владних повноважень - інспектором- вчинено низку порушень, а саме в порушення вимог ст. 280 КУпАП не з"ясовано всі обставини, що підлягають з"ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення , не встановлено винуватість позивача у вчиненні правопорушення ,не додано письмові докази на підтвердження порушення позивачем, який не визнавав себе винуватим у скоєнні правопорушення. Крім цього, письмові пояснення позивача, свідків при складанні протоколу про адміністративну відповідальність на окремому аркуші не відбиралися.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст.288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України з особливостями, встановленими КУпАП.

За змістом ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позову, скасування постанови про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення та закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення.

Окремо слід зауважити, що склад правопорушення за ст.53-1 КУпАП є формальним, оскільки обов`язковим елементом об`єктивної сторони є умисна дія - особа усвідомлює, що земельна ділянка не належить особі або не має права нею користуватись, однак вчиняє умисні дії, спрямовані фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутністю вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки.

Суб`єктивна сторона даного правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності, та надає можливість визнати такі дії правомірними.

У матеріалах справи відсутні докази того, що позивач діяв умисно, усвідомлював протиправний характер своїх дій, який посягає на встановлений правопорядок. Не встановлені і не доведені вина у формі умислу, мотив (корисливий, особиста зацікавленість, неправильно зрозумілі інтереси служби, тощо) та мета інкримінованого правопорушення, а також час та місце його вчинення та наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП.

Згідно зі ст. 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Отже, представником відповідача не доведено належними та допустимими доказами наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 53-1 КУпАП, а саме об`єктивної та суб`єктивної сторони.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Відтак, з огляду на встановлені в судовому засіданні обставини та визначені відповідно до них правовідносини, приймаючи до уваги той факт, що будь-які відомості, які спростовували б зазначені позивачем обставини у суду відсутні, суд приходить до висновку, що задоволення позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому вимоги позивача є обгрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 260-262 КАС України, ст.ст.9, 53-1, 212 КУПАП, суд

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Киреєва Сергія Олександровича , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення №335-ДК/0097По/08/01/21 від 26 квітня 2021 року, задовольнити .

Визнати протиправною та скасувати постанову інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Киреєва Сергія Олександровича від 26.04.2021 №335-ДК/0097По/08/01 -/21 про накладення адміністративного стягнення, якою ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення , передбаченого ст. 53-1 Кодексу України про адмігністративні правопорушення та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 170 гривень, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: В.П.Коваленко