Постанова № 99565269, 07.09.2021, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

Копія

154/3072/21

3/154/1435/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2021 року м. Володимир-Волинський

Суддя Володимир-Волинського міського суду Волинської області Каліщук А.А. розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від начальника Володимир-Волинського ВП ГУНП у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , проживає по АДРЕСА_1 , директор ПП «Нафтоторгова фірма «Укр-Петроль», за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.164 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 в період з 29.09.2020 року по 07.06.2021 року здійснював реалізацію пального з акцизного складу-нафтобази по АДРЕСА_2 , без наявності ліцензії на право оптової торгівлі пальним за наявності місця оптової торгівлі, чим порушив ст. 15 Закону України «про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального» та скоїв правопорушення, передбачене ст. 164 КУпАП.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 до суду не з`явився, однак подав пояснення, в котрих зазначив, що згідно з протоколу про адміністративне правопорушення перевірка проводилась по вул. Н Ужвій, 3/5, в м. Володимирі-Волинському, проте в направленні на перевірку, наказі про проведення перевірки, в акті про результати фактичної перевірки від 08.06.2021 року вказано, що така перевірка проводилась по вул. Н. Ужвій, 5 в м. Володимирі-Волинському. За таких обставин докази здобуті за адресою, що не відповідає місцю проведенню перевірки вважає недопустими та заперечує факт здійснення самої торгівлі пальним. Провадження у справі просить закрити у зв`язку із відсутністю події і складу правопорушення.

Вивчивши матеріали справи, суддя приходить до наступного.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.

За правилами ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Суд також повинен з`ясувати чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, тощо.

В той же час протоколом про адміністративне правопорушення №21/30-20-21-04-04 від 22.06.2021 року не підтверджується факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, виходячи з наступного.

Адміністративним правопорушенням за ч. 1 ст. 164 КУпАП є провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

На підтвердження вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП до матеріалів справи долучені наступні докази: протокол про адміністративне правопорушення №21/30-20-21-04-04, акт про результати фактичної перевірки №03/4671/09-01/32215743 від 08.06.2021 року, направлення на перевірку від 01.06.2021 року, наказ №1643 від 01.06.2021 року.

Судом встановлено, що постановою Володимир-Волинського міського суду від 04.08.2021 року справа №154/2133/21, провадження №3/154/950/21 протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 164 КУпАП відносно ОСОБА_1 повернуто для доопрацювання Головному управлінню ДФС у Волинській області, через розбіжності у часі вчинення правопорушення та місці вчинення правопорушення.

Із дослідженого судом протоколу про адміністративне правопорушення №21/30-20-21-04-04 від 22.06.2021 року вбачається, що місцем вчинення правопорушення зазначено АДРЕСА_2 .

Однак із направлення на перевірку від 02.06.2021, наказу №1643 від 01.06.2021 та акту про результати фактичної перевірки №03/4671/09-01/32215743 від 08.06.2021 встановлено, що ці документи стосуються перевірки об`єкта, який розташований по АДРЕСА_3 , а не по АДРЕСА_2 .

Таким чином, направлення на перевірку від 02.06.2021, наказ №1643 від 01.06.2021 та акт про результати фактичної перевірки №03/4671/09-01/32215743 від 08.06.2021 не мають доказового значення у справі про вчинення адміністративного правопорушення по вул. Н. Ужвій, 3/5, м. Володимир-Волинський, оскільки така перевірка проводилась за іншою адресою ніж зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення і стосуються іншого об`єкта на якому проводилась перевірка.

На судовий розгляд справи не надано суду жодних документів, які б підтверджували проведення перевірки саме по АДРЕСА_2 (наказ на проведення перевірки, направлення на перевірку) та акт про результати перевірки в якому зазначено, що в ході перевірки виявлені порушення, котрі вказані у протоколі про адміністративне правопорушення.

У відповідності до вимог ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходам впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставі і в порядку встановленому законом, а застосування заходів адміністративного впливу проводиться в межах компетенції того органу, який його застосовує у точній відповідності із законом.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України).

Один із найважливіших конституційних принципів щодо захисту основоположних прав та свобод людини при здійсненні процедури притягнення особи до адміністративної та/або кримінальної відповідальності (презумпція невинуватості) закріплено у ст.62 Конституції України, згідно якого особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При цьому в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Судова практика свідчить, що у відповідності до цього рішення, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

З урахуванням положень ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malafeyeva у Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin у. Russia» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

З огляду на зазначене, ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Положення ч.2 ст.7 КУпАП вказують на те, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

За таких умов сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, не може бути беззаперечним доказом його вини в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Будь-яких належних та об`єктивних доказів вчинення ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП до протоколу долучено не було та в судових засіданнях не представлено.

Таким чином, розглядом справи в суді встановлено, що обставини, які були викладені у протоколі про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності не знайшли свого підтвердження та не доводяться жодним належним та допустимим доказом.

Згідно з ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до ч. 2 ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Оскільки матеріали адміністративної справи не містять належних та допустимих доказів, які б давали можливість поза розумним сумнівом зробити висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП, вважаю, що провадження у справі, відповідно до п.1 ст.247 КУпАП, підлягає закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ч.1 ст. 164, ст.ст. 247, 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити за відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Волинського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя:/підпис/

Виготоволено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя А.А. Каліщук