Рішення № 99563653, 13.09.2021, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/3500/21

Провадження №2/523/2946/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2021 р. м.Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси, в складі:

головуючого - судді Малиновського О.М.,

за участю секретаря - Кащавцевої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 15, в м. Одеса, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова група ТАС» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, стягнення збитків,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами в яких зазначив, що 16.07.2020р. по вул. Миколаївська дорога, буд. №289 в м. Одесі з вини водія ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом марки ДЄУ, р/н НОМЕР_1 , відбулася дорожньо-транспортна пригода внаслідок якої було пошкоджено належний позивачу на праві власності автомобіль марки «ЗАЗ-ДЄУ», р/н НОМЕР_2 . Приватне акціонерне товариство «Страхова група ТАС» (далі за текстом АТ «СГ «ТАС»), у якій була застрахована відповідальність ОСОБА_2 перед третіми особами, здійснило на користь позивача виплату страхового відшкодування в розмірі 14381,00грн. Втім, після огляду пошкодженого транспортного засобу належного позивачу, з`ясувалось що вартість ремонтних робіт для відновлення пошкодженого автомобіля є значно вищою. Згідно звіту №08-018 від 28.08.2020р. вартість відновлюваного ремонту автомобіля «ЗАЗ-ДЄУ», р/н НОМЕР_2 без урахування ПДВ склала 50218,68грн., коефіцієнт фізичного зносу автомобіля – 0,7, вартість завданого збитку, з урахуванням зносу та без урахування ПДВ – 43259,23грн. Звернення позивача до АТ «СГ «ТАС» про проведення доплати страхового відшкодування залишилось без задоволення. Посилаючись на вказані обставини позивач просить стягнути з АТ «СГ «ТАС» суму страхового відшкодування в розмірі 27378,23грн., як різницю між сумою матеріальної шкоди (43259,23грн.), розрахованою з урахуванням коефіцієнту зносу (0,7), сумою, яка була виплачена позивачу (14381,00грн.) та сумою франшизи (1500,00грн). Решту суму вартості відновлюваного ремонту у розмірі 6959,45грн. (50218,68грн. – 43259,23грн.), суму франшизи 1500,00грн., позивач просить стягнути з ОСОБА_2 .

Крім цього, позивач просить стягнути з ОСОБА_2 суму збитків у розмірі 9000,00грн., які він витратив на оренду автомобіля ГАЗ 3302, що було пов`язано із здійсненням ним підприємницької діяльності та неможливістю користуватися пошкодженим автомобілем.

Також, позивач просить стягнути з ОСОБА_2 суму моральної шкоди, яку він оцінює у розмірі 6000,00грн. та обґрунтовує тим, що внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу він був змушений докладати зусиль та витрачати час, який міг би проводити за роботою або із сім`єю, для тривалих та багаторазових відвідувань страхової компанії, різноманітних СТО, оцінювачів, осіб, що надають правову допомогу, змушений займатися листуванням, збором інформації та документів, вчинення дій, необхідних для відновлення пошкодженого ОСОБА_2 автомобіля.

Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.

Ухвалою судді від 23.04.2021р. провадження у справі було відкрито з призначення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач та його представник в судовому засіданні позові вимоги підтримали просять задовольнити.

Представник ОСОБА_2 – ОСОБА_3 надав до суду відзив на позовну заяву в якій зазначив, що відповідач частково визнає позовні вимоги в частині стягнення з нього суми франшизи в розмірі 1500,00грн. та моральної шкоди в розмірі 1000,00грн. В іншій частині просить відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на їх безпідставність, вказуючи на те, що наданий суду висновок не є належним доказом.

Від представника АТ «СГ «ТАС» до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому він просить відмовити в задоволені позовних вимог посилаючись на те, що ОСОБА_1 подавши заяву до АТ «СГ «ТАС» про виплату страхового відшкодування у розмірі 14281,00грн. погодився з таким розміром, що стало підставою для проведення виплати. Відтак, на думку представника, у страховика відсутні правові підстави для проведення додаткової виплати на користь позивача.

Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 16.07.2020р. по вул. Миколаївська дорога, буд. №289 в м. Одесі відбулось зіткнення між автомобілем марки ДЄУ, р/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобілем марки «ЗАЗ-ДЄУ», р/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Причиною дорожньо-транспортної пригоди стало порушення п. 13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001р. з боку водія автомобіля марки ДЄУ, р/н НОМЕР_1 – ОСОБА_2 , що підтверджується постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 17.08.2020р. (справа №523/12358/20).

На час скоєння ДТП, згідно договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №АР/8028600), транспортний засіб марки ДЄУ, р/н НОМЕР_1 був застрахований в АТ «СГ «ТАС» (Страховик). Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого), зазначеним вище страховим договором встановлено в розмірі 130 000 гривень, з визначенням франшизи у розмірі 1500,00 гривень.

На виконання умов вказаного вище договору страхування, за заявою ОСОБА_1 від 06.08.2020р., страхового акту №17559/21/920 від 07.08.2020р. , розрахунку суми страхового відшкодування з боку АТ «СГ «ТАС» було була сплачена сума страхового відшкодування в розмірі 14381,00грн., з урахуванням суми безумовної франшизи в розмірі 1500,00 гривень.

Як вбачається з наданих суду документів з боку АТ «СГ «ТАС» розмір матеріального збитку, завданого автомобілю належного ОСОБА_1 , був розрахований страховиком без проведення експертизи.

Не погодившись з перерахованою сумою страхового відшкодування, ОСОБА_1 отримав висновок №08-018 від 28.08.2020р., згідно якого спеціаліст- автотоварознавець встановив, що розмір відновлюваного ремонту пошкодженого автомобіля марки «ЗАЗ-ДЄУ», р/н НОМЕР_2 на час ДТП 16.07.2020р. складає – 50218, 68грн.; коефіцієнт фізичного зносу – 0,7; вартість матеріальної шкоди – 43259,22грн.

Звернення ОСОБА_1 від 02..2020р. до АТ «СГ «ТАС» щодо прийняття до уваги зазначений вище висновок та проведення доплати страхового відшкодування, останнім були залишені без задоволення, з посиланням на домовленість у раніше визначеній сумі страхового відшкодування.

Суд, вважає, що відмова АТ «СГ «ТАС» на проведення доплати суми страхового відшкодування, в межах суми ліміта відповідальності, є необґрунтованою з наступних підстав.

В силу частин 1-3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами першою другою статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами статті 15 та частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною першою статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Загальні підстави відшкодування шкоди визначені статтею 1166 ЦК України, згідно з частинами першою, другою якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою особою, у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV.

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на це, подає страховику відповідну заяву. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

За змістом статей 9, 22-31, 35, 36 Закону № 1961-IV настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до абз. 2 п. 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Тлумачення зазначеної правової норми спеціального закону у взаємозв`язку із загальними нормами цивільного законодавства призводить до висновку, що в контексті встановлених судами в цій справі фактичних обставин, одержавши страхову виплату, потерпілий не позбавляється права на реальне відшкодування заподіяних внаслідок ДТП збитків, в тому числі у судовому порядку (Правовий висновок зазначений у постанові ВС від 16.10.2019р. справа №320/9174/15-ц).

Як було встановлено судом та вбачається з полісу АР/8028600 страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за майнову шкоду складає у розмірі 130000,00 грн.

Згідно висновку №08-018 від 28.08.2020р., спеціаліста-автотоварознавця розмір матеріальної шкоди пошкодженого автомобіля марки «ЗАЗ-ДЄУ», р/н НОМЕР_2 внаслідок ДТП 16.07.2020р. 43259,22грн. з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу – 0,7; вартість. Відтак, визначений розмір матеріальної шкоди не перевищує ліміту відповідальності, встановленого у полісі.

Зважаючи на викладене АТ «СГ «ТАС» має відшкодувати ОСОБА_1 недоплачену суму страхового відшкодування в розмірі 27378,23грн. (43259,23грн. вартість матеріального збитку, з урахуванням зносу, без ПДВ – 14381,00грн. виплачена сума страхового відшкодування – 1500,00грн. франшизи).

При стягнення з страховика суми страхового відшкодування, суд враховує, що з боку АТ «СГ «ТАС» суду не надано документів на підставі яких страховиком було визначено розмір матеріального відшкодування в розмірі 14381,00грн. Не спростовано і страховиком наданий з боку позивача висновок №08-018 від 28.08.2020р. щодо встановленого розміру матеріальної шкоди, який судом, в силу ст.95,102,104 ЦПК України, оцінюється, як письмовий доказ.

В силу ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК Украни, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робі, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У відповідність до п.12.1 ст.12 Закону 1961-ІV розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Пунктом 36.6. ст. 36 Закону 1961-ІV передбачено, що страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (ч.2 ст.1166 ЦК України), відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч.5 ст.1187, п.1 ч.2 ст. 1167 ЦК України). Проте, ОСОБА_2 зазначені обставини суду не довів, належні та допустимі докази з цього приводу не представив.

Зважаючи на викладене, з урахуванням доведеності позивачем протиправної, винної поведінки ОСОБА_2 , яка перебуває в причино-наслідковому зв`язку із завданою майну ОСОБА_1 шкодою, суд дійшов висновку, що пред`явлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завданої шкоди, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі суми франшизи – 1500,00грн.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2019 року у справі № 676/518/17 (провадження № 61-8307св18)вказано, що «відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність. Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати)».

Як встановлено судом, розмір шкоди, завданої позивачу пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, , яка сталася з вини ОСОБА_2 , та складає 50218,68грн., що перевищує виплачений й стягнутий позивачу за даним рішенням суду розмір страхового відшкодування (41759,23грн.), а відтак суд дійшов висновку про те, що з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь позивача різниця між фактичним розміром понесених витрат та отриманим страховим відшкодуванням, а саме в розмірі 6959,45грн.

Щодо стягнення з ОСОБА_2 збитків в розмірі 9000,00грн., понесених позивачем на оренду транспортного засобу, то суд дійшов висновку, що такі позовні вимоги є безпідставним та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, щодо стягнення з ОСОБА_2 суми збитків у розмірі 9000,00грн. позивач посилається на укладання ним договору оренди транспортного засобу ГАЗ 3302 з ФОП « ОСОБА_4 » в усній формі.

Згідно зі статтею 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Частиною 1 ст. 220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Таким чином, суд вважає, що оскільки позивачем не надано суду доказів нотаріального посвідчення договору оренди транспортного засобу між ним та ФОП « ОСОБА_4 », такий договір оренди транспортного засобу є нікчемним.

Згідно частини 1 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною 1 ст. 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Згідно з п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 р. нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Отже, усний договір оренди транспортного засобу є нікчемний, тобто таким, що не створює юридичних наслідків для його сторін, а відтак не може бути прийнятим судом, як належний доказ на понесені позивачем витрати, які він вважає збитками.

Крім того, позивачем не обґрунтовано та не підтверджено допустимими доказами необхідність використання транспортного засобу для здійснення ним підприємницької діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичної особі неправомірними, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Виходячи з моральних страждань перенесених позивачем, які виразилися в порушені звичайного устрою його життя, прикладення додаткових зусиль стосовно відновлення належного йому транспортного засобу, враховуючи принцип виваженості, розумності та справедливості, суд вважає можливим частково задовольнити позовні вимоги стягнувши з ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 3000,00грн.

Згідно ст.141 ЦПК України, суд пропорційно задоволеним позовним вимогам стягує з ОСОБА_2 на користь позивача судові витрати, які складаються з сплаченого позивачем судового збору в розмірі 204,66грн. (11459,45грн. х 100 : 50837,68грн. = 22,54% х 908,00грн. : 100) та з АТ «СГ «ТАС» на користь позивача в розмірі 488,95грн. (27378,23 х 100 : 50837,68грн. = 53,85% х 908,00грн. : 100).

На підставі ст. 23,1166,1167,1188,1193,1194 ЦК України, керуючись ст. ст.12,13, 76,82,137,141,259, 263-265,268 ЦПК України,

ВИРІШИВ

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова група ТАС» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, стягнення збитків задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 у відшкодування завданої матеріальної шкоди 8459,45грн., моральної шкоди в розмірі 3000,00грн., судові витрати в розмірі 204,66грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група ТАС» (ЄДРПОУ 30115243, місцезнаходження: м. Київ, проспект Перемоги, 65) суму страхованого відшкодування в розмірі 27378,23грн., судові витрати в розмірі 488,95грн.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення збитків залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду.

Повне рішення суду виготовлено 13 вересня 2021р.

Суддя