Рішення № 99563542, 08.09.2021, Ренійський районний суд Одеської області

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Провадження № 2/510/1003/21

Справа № 510/733/21

08.09.2021 року м. Рені Одеської області

Ренійський районний суд Одеської області у складі

Головуючого судді Гончарової-Парфьонової О.О.

При секретарі Пройка С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Рені Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ренійської міської ради Одеської області про визнання права власності, -

встановив:

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про визнання права власності, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

За час життя ОСОБА_2 заповідального розпорядження не залишив, тому спадкоємство здійснюється за законом.

На час смерті ОСОБА_2 разом із ним мешкав його син ОСОБА_3 який прийняв спадкове майно яке відкрилось після смерті ОСОБА_2 шляхом фактичного володіння та управління ним. Інші спадкоємці відсутні.

Таким чином право власності на вищезазначений житловий будинок перейшло до ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

За час свого життя ОСОБА_3 залишив заповідальне розпорядження на користь позивача, заповіт посвідчений 03 травня 2019 року та зареєстрований в реєстрі за № 90, яким заповів останній все належне йому майно.

У встановлений законом строк, позивач звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

В подальшому, постановою від 09 квітня 2021 року, державний нотаріус Ренійської районної державної нотаріальної контори Одеської області відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

Позивач у судове засідання не з`явилась, до суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, позов підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, надав до суду відзив в якому виклав свої заперечення, та просив розглянути справу за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Дійсно, як встановлено у судовому засіданні, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Оскільки спадщина після смерті ОСОБА_2 відкрилась до ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначені правовідносини регулюються нормами ЦК Української РСР чинними на час відкриття спадщини.

За час життя ОСОБА_2 заповідального розпорядження не залишив, тому спадкоємство здійснюється за законом.

Згідно ст. 524 ЦК Української РСР, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті, що передбачено ст. 527 ЦК Української РСР.

Згідно ст. 548 ЦК Української РСР, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини, що передбачено ч. 1 ст. 549 ЦК Української РСР.

На час смерті ОСОБА_2 разом із ним мешкав його син ОСОБА_3 який прийняв спадкове майно яке відкрилось після смерті ОСОБА_2 шляхом фактичного володіння та управління ним, однак юридично не оформив своїх спадкових прав. Інші спадкоємці відсутні.

Таким чином право власності на вищезазначений житловий будинок перейшло до ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Оскільки спадщина після смерті ОСОБА_3 відкрилась після ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначені правовідносини регулюються нормами ЦК України 2003р. чинними на час відкриття спадщини.

За час свого життя ОСОБА_3 залишив заповідальне розпорядження на користь позивача, заповіт посвідчений 03 травня 2019 року та зареєстрований в реєстрі за № 90, яким заповів останній все належне йому майно.

У встановлений законом строк, позивач звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

Частиною 1 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Прийняття спадщини є фактом, який відображає волю спадкоємця отримати майно після смерті спадкодавця. Тобто позивач прийняла спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, оскільки її воля, як спадкоємиці за заповітом, була виражена у її діях щодо подачі відповідної заяви до нотаріуса.

Через деякий час, відповідно до вимог чинного законодавства, позивач звернулась до державної нотаріальної контори щодо отримання свідоцтва про право на спадщину, однак, відповідно до постанови від 09 квітня 2021 року, державний нотаріус Ренійської районної державної нотаріальної контори Одеської області відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

На посилання представником відповідача у відзиві на доводи, що діючим ЦК України, до видачі нотаріусом свідоцтва про право на спадщину не передбачено визнання в судовому порядку права власності на спадкове майно. Зазначення, що тільки після отримання свідоцтва про право на спадщину, особа, яка вважає, що її права порушені може оскаржити свідоцтво в порядку, передбаченому ст.ст. 1300, 1301 ЦК України. В разі незгоди з діями нотаріуса пов`язаними з видачою свідоцтва про право власності на спадщину особа, яка вважає, що її права порушені вправі звернутись з відповідним позовом до нотаріуса. Суд зазначає наступне.

Згідно висновку Верховного Суду у постанові від 14 серпня 2019 року по справі №523/3522/16-ц, виникнення в спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державної реєстрації права.

Відповідно до Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року при розгляді справ про визнання права власності на спадкове нерухоме майно у випадках, якщо спадщина прийнята, проте спадкоємцем не було одержано свідоцтво про право на спадщину (ст. 1297 ЦК) або не здійснено державну реєстрацію права на спадщину (ст. 1299 ЦК), слід брати до уваги, що законодавець розмежовує поняття "виникнення права на спадщину" та "виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини", і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Аналогічний висновок закріплений у Постанові Верховного Суду від 30 серпня 2020 року (справа № 350/1850/17 провадження №61-42603св18), де вказано: «Факт того, що ОСОБА_6 за життя не оформив свого права на спадкове майно після смерті матері, не має правового значення для вирішення питання щодо наявності права на це майно у його спадкоємців, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину».

Статтею 1297 ЦК встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у виді втрати права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (ст.ст. 1296, 1297 ЦК).

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 передбачено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За таких обставинах, єдиним способом реалізації позивачем своїх спадкових прав після смерті ОСОБА_3 є визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку.

У підтвердження позовних вимог, позивач надала суду копію заповіту, копію звернення із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори та інші докази, що підтверджують обґрунтованість позовних вимог, а відсутність оригіналів правовстановлюючих документів не може бути підставою для невизнання права власності за спадкоємицею.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Частина 5 ст. 1268 ЦК України передбачає, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частина 3 ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, з повного і всебічного з`ясування обставин справи, аналізу доказів, досліджених в судовому засіданні, оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Позивачем у позові та під час розгляду справи не заявлялись вимоги про відшкодування судових витрат, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для покладення цих витрат на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 58, 81, 89, 133, 141, 223, 247, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Ренійської міської ради Одеської області про визнання права власності – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.О. Гончарова-Парфьонова