Рішення № 99563473, 02.09.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/15805/21

Провадження №2-о/522/336/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2021 року Приморський районний суд міста Одеси в складі

головуючого - судді Шенцевої О.П.

при секретарі Кісліної В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ( АДРЕСА_1 ), заінтересовані особи: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ), Служба у справах дітей Одеської міської ради (м. Одеса, вул. Косовського, 2-Д) про видачу обмежувального припису,

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2021 року заявниця звернулась до суду із заявою про видачу обмежувального припису, в якій просила видати обмежувальний припис заінтересованій особі терміном на 6 місяців, а саме:

- заборонити вчиняти будь-які заходи щодо здійснення перешкод у користуванні майном в місці спільного проживання з ОСОБА_1 , зокрема відключення садового будинку за адресою: АДРЕСА_1 від електро-, газо-, водопостачання та водовідведення та Інтернет зв`язку;

- заборонити ОСОБА_4 наближатися на 100 м. до місця проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- заборонити ОСОБА_4 особисто та/або через третіх осіб розшукувати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, невідомому ОСОБА_4 та/або переслідувати їх і в будь-який спосіб спілкуватись з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Свої вимоги, з покликанням на Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», заявниця обґрунтувала тим, що 09 вересня 2014 року вона уклала шлюб з ОСОБА_4 .

У шлюбі у них народилися діти:

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 27.07.2016 року;

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 від 22.10.2014 року.

Також у період перебування у шлюбі для спільного мешкання однією родиною, подружжям було набуто майно, а саме 18.06.2018 року було укладено договори купівлі-продажу садового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки кадастровий номер якої 5110137500:54:002:0101, площею 0,0403 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Іншого нерухомого майна подружжям набуте не було.

В кінці липня 2020 року ОСОБА_4 перестав проживати однією родиною з ОСОБА_1 та звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою про розірвання шлюбу з ОСОБА_1 .

В свою чергу ОСОБА_1 звернулась із зустрічним позовом до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, у тому числі будинку в якому вона мешкає разом з дітьми, справа №522/12652/20 та про стягнення аліментів справа №522/13749/21. На теперішній час справи слухаються судом, рішення ще не прийнято. Діти проживають разом з ОСОБА_1 у будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Від тоді як ОСОБА_1 з ОСОБА_4 стали проживати окремо та судом було відкрито провадження про поділ будинку, ОСОБА_4 став постійно поводитись агресивно та вчиняти домашнє насильство у присутності дітей психологічного та економічного характеру, сваритися, погрожувати, вчиняти тиск на ОСОБА_1 та дітей, з метою їх виселення зі спірного будинку.

На далі, ОСОБА_4 , будучи власником особистого рахунку № НОМЕР_3 відкритого АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», перестав сплачувати кошти за електропостачання.

ОСОБА_1 уклала договір поруки від 29.06.2021 року №08/2007387, згідно якого вона поручилась перед ТОВ «Одеська Обласна Енергопостачальна Компанія» за виконання зобов`язань ОСОБА_4 та сплатила всю заборгованість.

Незважаючи на це, за письмовою заявою ОСОБА_4 спірний будинок було відключено від мережі електропостачання.

У зв`язку з чим ОСОБА_1 була вимушена звертатись за допомогою сусідів для того щоб приготувати дітям їжу та попрати речі.

Однак, ОСОБА_4 намагаючись цьому перешкоджати та поводячи себе дуже в агресивній манері, пошкодив електроприлади.

Зазначенні дії та нецензурні висловлювання відбувалися на очах малолітніх дітей та дуже їх засмутило. У молодшої доньки викликало тривожність та замкнутість.

29 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до відділу поліції 5 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області із заявою про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насилля у присутності дітей психологічного та економічного характеру, погроз, вчинення тиску на неї та дітей, відключення будинку від мережі електропостачання.

Скарга була розподілена на дільничного ОСОБА_5 .

Однак, дільничний ОСОБА_5 допускаючи протиправну бездіяльність не вчинив передбачених чинним законодавством дій щодо притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності.

В липні 2021 року ОСОБА_1 звернулась зі скаргою, щодо бездіяльності дільничного, до ГУНП в Одеській області (№ Е-7919) яка була розподілена на управління превентивної діяльності ГУНП в Одеській області за №3512.

09 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Служби у справах дітей Одеської міської ради задля протидії подальшому вчиненню ОСОБА_4 домашнього насильства.

Однак, вчинені ОСОБА_1 дії щодо зупинення домашнього насильства, не дали жодного результату, а ОСОБА_4 продовжує вчиняти свої агресивні дій з метою виселення зі спірного будинку, ОСОБА_1 та їх спільних малолітніх дітей.

Заявниця та її представник у судовому засіданні заяву підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у ній та просили її задовольнити.

Заінтересована особа в судове засідання не з`явилась.

Представник заінтересованої особи у судовому засіданні просив у задоволенні заяви відмовити пояснивши, що дій, про які вказує заявниця, його довіритель не вчиняв, надавши письмові заперечення на заяву.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази та матеріали справи, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість заяви з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 350 - 1 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства або насильства за ознакою статі.

Відповідно до ч. 1 ст. 350 - 5 ЦПК України, справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.

Відповідно до ст. 350 - 6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» або Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», на строк від одного до шести місяців.

Судом при розгляді справи встановлено наступні фактичні обставини та зміст виниклих правовідносин.

09 вересня 2014 року ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_4 , який був зареєстрований у відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Приморському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції про що було видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_4 .

У шлюбі у сторін народилися діти:

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 27.07.2016 року;

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 від 22.10.2014 року.

Також у період перебування у шлюбі для спільного мешкання однією родиною, подружжям було набуто майно, а саме 18.06.2018 року було укладено договори купівлі-продажу садового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки кадастровий номер якої 5110137500:54:002:0101, площею 0,0403 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В кінці липня 2020 року ОСОБА_4 перестав проживати однією родиною з ОСОБА_1 та звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою про розірвання шлюбу з ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 звернулась із зустрічним позовом до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, у тому числі будинку в якому вона мешкає разом з дітьми, справа №522/12652/20 та про стягнення аліментів справа №522/13749/21. На теперішній час справи слухаються судом, рішення ще не прийнято. Діти проживають разом з ОСОБА_1 у будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Від тоді як ОСОБА_1 з ОСОБА_4 стали проживати окремо та судом було відкрито провадження про поділ будинку, ОСОБА_4 став постійно поводитись агресивно та вчиняти домашнє насильство у присутності дітей психологічного та економічного характеру, сваритися, погрожувати, вчиняти тиск на заявника.

Заявниця проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та вона ж пояснила суду, що має малолітніх дітей які мешкають з нею. Підтверджується наявним в матеріалах справи актом обстеження умов проживання малолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_1 , який складений Службою у справах дітей Одеської міської ради.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суд має встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У частинах першій, третій статті 100 ЦПК України передбачено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підтвердження заявлених вимог ОСОБА_1 надала роздруківки скрін-шотів повідомлень з додатку телефону Viber. Також під час судового засідання був досліджений телефон де в додатку Viber знаходились повідомлення в яких ОСОБА_4 вдається до відкритих погроз висилити заявницю з приміщення де вона мешкає разом з малолітніми дітьми, застосовує нецензурну лайку.

Згідно листа АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» від 25.08.2021 року №101/26/03-4931, за заявою ОСОБА_4 від 15.06.2021 року було здійснено відключення будинку за адресою АДРЕСА_1 від електроживлення.

Після того як ОСОБА_4 дізнався, що заявниця звернулась за допомогою до своїх сусідів для того щоб приготувати дітям їжу та попрати речі, намагаючись цьому перешкоджати та поводячи себе дуже в агресивній манері, пошкодив електроприлади. При цьому зазначенні дії та нецензурні висловлювання відбувалися на очах обох малолітніх дітей.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суд має встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Встановивши, що фрази, лексика та характер використання мовних засобів, застосовані у переписці з дружиною, а також наступні дії ОСОБА_4 , стосовно відключення будинку де мешкає заявниця разом з двома спільними малолітніми дітьми від електроживлення дає підстави для висновку, що його дії слід кваліфікувати як домашнє насильство у формі психологічного насильства, що небезпідставно викликає у заявника побоювання за свою безпеку та безпеку своїх малолітніх дітей і завдає шкоди психічному здоров`ю, в першу чергу, малолітніх сина та доньки сторін.

Доводи представника заінтересованої особи не спростовують фактів, наведених заявницею у заяві про видачу обмежувального припису.

07 січня 2018 року набрав чинності Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», за допомогою якого, держава, декларуючи нульову толерантність до домашнього насильства і визнаючи його суспільну небезпечність, впровадила нові підходи до протидії цьому соціальному явищу; був запроваджений такий новий юридичний інструмент, як обмежувальний припис.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;

Згідно ч. 5 ст. 1 цього Закону, запобігання домашньому насильству - система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на підвищення рівня обізнаності суспільства щодо форм, причин і наслідків домашнього насильства, формування нетерпимого ставлення до насильницької моделі поведінки у приватних стосунках, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, насамперед до постраждалих дітей, викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов`язки жінок і чоловіків, а також будь-яких звичаїв і традицій, що на них ґрунтуються;

Згідно ч. 6 ст. 1 Закону, кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі;

Відповідно до ч. 7 ст. 1 Закону, обмежувальний припис стосовно кривдника – встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи;

Відповідно до ч. 8 ст. 1 Закону, особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі;

Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону, оцінка ризиків - оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Дія Законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на подружжя (п.1 ч.1 ст. 3 цього Закону).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону, одним із спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству є обмежувальний припис стосовно кривдника.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 26 Закону, право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають постраждала особа або її представник, а у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини - батьки або інші законні представники дитини. Постраждалою дитина визнається не лише та, яка зазнала домашнього насилля, а й та, яка стала свідком такого насилля.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону, обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків:

1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;

2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;

3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;

4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;

5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

З огляду на викладене, враховуючи положення Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", обмежувальний припис за своєю суттю є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

Обмежувальний припис, з урахуванням положень ст.350-4 ЦПК України та ст.16 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", не потребує наявність судового рішення чи вироку суду у відношенні кривдника, у якості преюдиції, і може бути виданий і у випадках, коли кривдника ще не притягнуто до адміністративної відповідальності та не повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, на підставі інших доказів у їх сукупності, не заміняє провадження у справах про адміністративне правопорушення та/або кримінальне провадження та не потребує застосування презумпції невинуватості при розгляді справи в порядку ЦПК України. По-перше, законом встановлені максимально стислі строки розгляду заяв такої категорії, які є, у більшості випадків, недостатніми до притягнення кривдника навіть до адміністративної відповідальності. По-друге, Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (ч.3, 5 ст.26) пов`язує видачу та продовження обмежувального припису з оцінкою ризиків - оцінюванням вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (п.9 ч.1 ст.1).

При цьому Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству", як і Глава 13 розділу IV ЦПК України, безпека постраждалої особи є пріоритетною навіть над майновими правами кривдника на житло.

Ч. 1 ст. 3 Конвенції Про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою Україною 27.02.1991 року, та набула чинності для України 27.09.1991 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 19 Конвенції передбачено, зокрема, що держави-учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину. Такі заходи захисту, у випадку необхідності, включають ефективні процедури для розроблення соціальних програм з метою надання необхідної підтримки дитині й особам, які турбуються про неї, а також здійснення інших форм запобігання, виявлення, повідомлення, передачі на розгляд, розслідування, лікування та інших заходів у зв`язку з випадками жорстокого поводження з дитиною, зазначеними вище, а також, у випадку необхідності, для порушення початку судової процедури.

Відповідно до положень ст. ст. 1, 26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сімї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

З огляду на викладене, звертаючи увагу на триваючий та системний характер насильницьких дій ОСОБА_4 , суд вважає доведеним ризик домашнього насильства як по відношенню до заявниці так і по відношенню до дітей, та з метою захисту прав і свобод заявниці та малолітніх дітей, суд вважає за необхідне задовольнити заяву в частині встановлення обмежувального припису ОСОБА_4 , на строк шість місяців та визначити наступні обмеження його прав, а саме:

- заборонити ОСОБА_4 наближатися на 100 м. до місця проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1

- заборонити ОСОБА_4 розшукувати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, невідомому ОСОБА_4 та/або переслідувати їх і в будь-який спосіб спілкуватися ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Щодо вимог заявника заборонити вчиняти будь-які заходи щодо здійснення перешкод у користуванні майном в місці спільного проживання з ОСОБА_1 , зокрема відключення садового будинку за адресою: АДРЕСА_1 від електро-, газо-, водопостачання та водовідведення та Інтернет зв`язку, то суд вважає ці вимоги необґрунтованим, оскільки вони стосуються житлових прав заявника, а тому повинні розглядатися у іншому судовому провадженні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 1, 3, 26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", ст. ст. 2, 5, 10-13, 19, 258, 259, 263-265, 268, 273, 350-1 - 350-8 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ( АДРЕСА_1 ), заінтересовані особи: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ), Служба у справах дітей Одеської міської ради (м. Одеса, вул. Косовського, 2-Д) про видачу обмежувального припису – задовольнити частково.

Встановити обмежувальний припис ОСОБА_4 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , на строк шість місяців та визначити наступні обмеження його прав, а саме:

- заборонити ОСОБА_4 наближатися на 100 м. до місця проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

- заборонити ОСОБА_4 розшукувати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, невідомому ОСОБА_4 та/або переслідувати їх і в будь-який спосіб спілкуватися ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.

Рішення суду підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя

02.09.2021