Ухвала суду № 99561886, 13.09.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

13.09.2021 Справа №607/15837/21

місто Тернопіль

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Герчаківська О. Я., ознайомившись із заявою адвоката Усачука Олексія Івановича в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И Л А :

10 серпня 2021 року судом зареєстровано заяву адвоката Усачука О. І. в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (далі – АТ КБ «Приватбанк»), третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в якій він просив зупинити стягнення у виконавчому провадженні № 66424323 на підставі виконавчого напису № 608, виданого 20 травня 2021 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. щодо звернення стягнення на предмет іпотеки: нежитлове приміщення аптеки загальною площею 261,3 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ).

В обґрунтування поданої заяви адвокат Усачук О. І. зазначив, що між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» 11 серпня 2006 року було укладено Кредитний договір №КЖ-78 Д, за умовами якого ОСОБА_1 , як позичальнику, банком було надано кредит у сумі 595 000 доларів США, із строком повернення до 10 серпня 2021 року, із сплатою 12 річних за користування кредитом.

В якості забезпечення виконання зобов`язань, що випливають з зазначеного вище Кредитного договору, між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено Іпотечний договір б/н від 26 жовтня 2012 року. Зазначений договір іпотеки посвідчено приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Кузьмович Н. В. за реєстровим номером 3532. За зазначеним Іпотечним договором (п. 7) позивачем було передано в іпотеку банку нежитлове приміщення аптеки загальною площею 261.3 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ). При цьому, ОСОБА_1 стало відомо, що постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровцем А. Т. 09 серпня 2021 року було відкрито виконавче провадження № 66424323 щодо звернення стягнення на нерухоме майно на підставі виконавчого напису № 608, виданого 20 травня 2021 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М., а саме: приміщення аптеки загальною площею 261,3 кв.м. що знаходиться за адресою:, АДРЕСА_1 ). Стягувачем за виконавчим провадженням № 66424323 є АТ КБ «Приватбанк».

Сторона позивача вважає, що виконавчий напис № 608, виданий 09 серпня 2021 року вчинено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами та Закону України «Про нотаріат», і, як наслідок, було відкрите неправомірне виконавче провадження щодо виконання вказаного виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки, який належить ОСОБА_1 на праві власності.

Представник заявника зазначив, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, за захистом яких вона звернулася до суду. При цьому, існує ризик, відчуження майна ОСОБА_1 , яке перебуває в іпотеці в якості забезпечення вказаного кредитного договору, що унеможливить виконання рішення суду у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

За таких обставин розгляд заяви проводиться без повідомлення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Проаналізувавши подану заяву про забезпечення позову та матеріали позовної заяви, суд приходить до наступного висновку.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально–правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь–якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Тобто, однією із причин, в зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення.

При цьому закон не вимагає надання будь–яких доказів існування можливості утруднення чи неможливості виконання рішення суду, а лише вимагає подання відповідної заяви про це у вигляді, передбаченому ч. 1 ст. 149 ЦПК України.

З точки зору закону, значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову.

Зокрема, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

В силу ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18 зазначено, що «застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису від 20 грудня 2017 № 7861, вчиненого Приватним нотаріусом, яким звернено стягнення на майно, та встановлення заборони на здійснення будь–яких дій відносно виконання такого виконавчого напису є адекватним та ефективним способом забезпечення позову».

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 серпня 2018 року у справі №922/4587/13.

Встановлено, що предметом виниклого між сторонами спору є визнання таким, що не підлягає до виконання виконавчого напису № 608, виданого 20 травня 2021 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М.щодо звернення стягнення на предмет іпотеки: нежитлове приміщення аптеки загальною площею 261,3 кв.м. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ).

Виходячи із специфіки вказаного виду забезпечення позову, підставою для його застосування є оскарження боржником виконавчого документа.

Законодавець визначив, що саме по собі оскарження виконавчого документа свідчить про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову, а тому передбачив можливість зупинення стягнення за таким виконавчим документом як вид забезпечення позову, що є відмінним від зупинення виконавчого провадження.

Статтею 37 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавче провадження підлягає обов`язковому зупиненню, у разі, зокрема, зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документу (п. 4); зупинення виконання відповідного рішення або виконавчого провадження посадовою особою якій законом надано таке право (п.6); зупинення судом реалізації арештованого майна (п. 7). Тобто, такими повноваженнями наділено державного чи приватного виконавця.

Таким чином, враховуючи наявність спору між сторонами, його характер та суть спірних правовідносин, а також вимоги співмірності виду забезпечення позову, беручи до уваги ту обставину, що на сьогодні в ході виконання оспорюваного виконавчого напису головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровцем А. Т. відкрито виконавче провадження № 66424323 щодо звернення стягнення на нерухоме майно за вищевказаною адресою, тобто здійснюється примусове стягнення, суд вважає обґрунтованими вимоги про забезпечення позову, так як за викладених заявником обставин, невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, та у випадку задоволення позовних вимог повернення належного ОСОБА_1 майна, на яке буде звернено стягнення за оспорюваним виконавчим написом нотаріуса, буде утруднене або взагалі неможливе, а тому заява про забезпечення позову підлягає задоволенню частково.

Аналізуючи матеріали справи і доводи заяви про забезпечення позову, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим написом № 608 від 20 травня 2021 року приватного нотаріуса Дніпропетровського нотаріального округу Бондар І. М. щодо звернення стягнення на предмет іпотеки: нежитлове приміщення аптеки загальною площею 261,3 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, зокрема, у разі зупинення судом виконання за виконавчим документом (судовим рішенням) або зупинення дії судового рішення.

Заборона державному/приватному виконавцю вчиняти будь–які виконавчі дії прямо обмежить права та обов`язки виконавця, які визначені у Законі України «Про виконавче провадження», а саме те, що виконавець зобов`язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного у документі на його виконання, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом. Суд не вправі перебирати на себе повноваження приватного виконавця, які визначені ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження».

Керуючись ст.ст. 149–153, 260 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,

П О С Т А Н О В И Л А :

Заяву адвоката Усачука Олексія Івановича в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Боднар Ірина Михайлівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню – задовольнити частково.

Зупинити стягнення за виконавчим написом № 608 від 20 травня 2021 року приватного нотаріуса Дніпропетровського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни щодо звернення стягнення на предмет іпотеки: нежитлове приміщення аптеки загальною площею 261,3 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ).

Копію ухвали про забезпечення позову надіслати учасникам справи, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий суддяО. Я. Герчаківська