Постанова № 99559948, 13.09.2021, Білопільський районний суд Сумської області

Справа №573/1531/21

Номер провадження 1-кс/573/379/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2021 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області у складі:

слідчої судді: Черкашиної М.С.,

з участю секретаря: Терещенко О.В.,

прокурора: Зикунова В.В.,

слідчого: Бережного С.О.,

підозрюваного: ОСОБА_1 ,

захисника: Гулакова А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля клопотання старшого слідчого відділення поліції № 1 (м. Білопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області Бережного С.О., погоджене прокурором Білопільського відділу Сумської окружної прокуратури Зикуновим В.В., про застосування відносно підозрюваного у кримінальному провадженні за № 12021200570000262 від 12.09.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Степанівка Сумського району, Сумської області, українця, громадянина України, із професійно-технічною освітою, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого

запобіжного заходу у виді тримання під вартою

ВСТАНОВИВ:

13 вересня 2021 року старший слідчий відділення поліції № 1 (м. Білопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області Бережний С.О. звернувся до суду з клопотанням, погодженим прокурором Білопільського відділу Сумської окружної прокуратури Зикунова В.В., про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Клопотання мотивоване тим, що Слідчим відділенням відділення поліції №1 (м. Білопілля) Сумського РУП ГУНП України в Сумській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12021200570000262 від 12.09.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Степанівка, Сумського району, Сумської області, українець, громадянин України, із професійно-технічною освітою, не одружений, не працюючий, зареєстрований та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння 11.09.2021, близько 21:00 год., рухався автомобілем «ВАЗ- 2109», державний номерний знак НОМЕР_1 . При виїзді з другорядної дороги в смт. Миколаївка Сумського району Сумської області, всупереч вимогам дорожнього знаку 2.1 ПДР України «Дати дорогу», при виїзді з другорядної дороги на автомобільну дорогу Р61 «Батурин-Конотоп-Суми» на 128 км. +900 м., не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на зустрічну смугу руху та почав по ній рух. В цей час, в зустрічному напрямку рухався автомобіль марки «MAN», модель TGS 18.400, державний номерний знак НОМЕР_2 з напівпричіпом «SCHMITZ», модель «SKI 24», державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 . Не маючи можливості уникнути зіткнення, внаслідок необережних дій водія ОСОБА_1 , сталося зіткнення транспортних засобів.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля «ВАЗ-2109», державний номерний знак НОМЕР_1 , отримали тілесні ушкодження, а саме:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , внаслідок ДТП отримала тілесні ушкодження: «ЗЧМТ, струс головного мозку, забій верхньої щелепи, перелом спинки носа, відкритий перелом лівого передпліччя, розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю».

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , внаслідок ДТП отримав тілесні ушкодження: «Відкрита ЧМТ, перелом основи черепа, рвана рана лобної ділянки голови, закритий перелом правого стегна, тупа травма живота».

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , внаслідок ДТП отримав тілесні ушкодження: «Поєднана травма, ЗЧМТ, струс головного мозку, забої обличчя, перелом лівого стегна».

Дані про вчинене кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021200570000262 від 12.09.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами: протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 12.09.2021, в ході якого виявлено та вилучено автомобіль марки «ВАЗ-2109», державний номерний знак НОМЕР_1 , автомобіль марки «MAN» модель TGS 18.400, державний номерний знак НОМЕР_2 з напівпричепом «SCHMITZ», модель «SKI 24», державний номерний знак НОМЕР_3 , на яких маються механічні ушкодження, лакофарбове покриття, відеозаписом з камери відеоспостереження Миколаївської селищної ради за 11.09.2021, на якому зафіксовано момент даної ДТП, допитом підозрюваного ОСОБА_1 та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Підозрюваний ОСОБА_1 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286-1 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких злочинів, санкцією даної статті передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 3 до 8 років.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України.

Підставами вважати, що ОСОБА_1 може спробувати переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду є те, що ОСОБА_1 , розуміючи, що за вчинений злочин, передбачена реальна міра покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років може переховуватись від органів слідства та суду, оскільки останній офіційно ніде не працює, неодружений, має закордонний паспорт громадянина України для виїзду за кордон, у 2021 році перебував на заробітках в Угорщині. Крім чого, встановлено, що матір ОСОБА_1 на протязі останніх 7 років проживає на тимчасово окупованій території України в АР Крим і підтримує зв`язок з підозрюваним. Отже встановлено відсутність сталих соціальних зв`язків, здатних забезпечити підозрюваному правомірну поведінку.

Слід зазначити, що у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, ОСОБА_1 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності у 2020 році за ч. 1,2 ст. 126 КУпАП. Зазначені факти негативно характеризують особу підозрюваного та вказують на його схильність до вчинення інших правопорушень.

Також необхідно врахувати, що вчинене ОСОБА_1 кримінальне правопорушення викликало значний суспільний резонанс в Миколаївській ОТГ, обурення місцевого населення, оскільки постраждалими є неповнолітні особи.

Отже, через суспільний резонанс даної події, знаходячись на волі є певні ризики щодо тиску на ОСОБА_1 зі сторони громадськості, що може призвести до небезпеки життю та здоров`ю підозрюваного та інших негативних наслідків, які можуть вплинути на хід розслідування.

Крім того, ОСОБА_1 особисто знайомий з потерпілими у вказаному кримінальному провадженні, а тому є підстави вважати, що ОСОБА_1 матиме можливість незаконно впливати на них через застосування до них погроз або фізичної сили, що може суттєво вплинути на повноту та об`єктивність досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.

Отже, у ході досудового розслідування кримінального провадження №12021200570000262 від 12.09.2021 стосовно ОСОБА_1 зібрано достатньо доказів, які свідчать про вчинення ним тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, про відповідну негативну репутацію, а також про те, що, перебуваючи на волі, останній може переховуватися від органів досудового розслідування, прокуратури або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи чинити вплив на свідків, потерпілих у кримінальному провадженні.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Отже, враховуючи вищевикладене, неможливо запобігти вказаному ризику шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, окрім як тримання під вартою.

Зокрема:

-запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання не може бути обраний стосовно ОСОБА_1 , так як його особистість не заслуговує на довіру та не встановлено підстав, що останній буде виконувати покладені обов`язки;

-запобіжний захід у вигляді особистої поруки не може бути обраний стосовно ОСОБА_1 , так як відсутні особи, які можуть виступити в ролі поручителів, які забезпечать виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та забезпечать його належну поведінку;

-запобіжний захід у вигляді застави не може бути застосований до ОСОБА_1 , так як останній не має можливості внести кошти, необхідні для застави, оскільки ніде не працює та не має постійного джерела доходів;

-запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не може бути застосований до ОСОБА_1 , так як останній постійно вчиняє адміністративні правопорушення. Крім того, обрання даного виду запобіжного заходу може викликати негативний суспільний резонанс, зважаючи, що кримінальне правопорушення вчинене у стані алкогольного сп`яніння та призвело до тяжких наслідків.

Відповідно до пункту 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції» з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовується відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, так як у даному випадку ОСОБА_1 підозрюється у скоєнні тяжкого злочину.

Крім того, тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк» проти України).

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Таким чином, наявність наведених ризиків, передбачених ст. 177 КПК свідчить про те, що відносно підозрюваного ОСОБА_1 необхідно застосувати запобіжний захід, який припинив би подальшу злочинну поведінку і повністю забезпечив виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Обставин, які могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосування інших запобіжних заходів, не пов`язаних з триманням під вартою, в ході досудового розслідування не встановлено.

В судовому засіданні старший слідчий ВП № 1 Бережний С.О., який входить до групи слідчих у кримінальному провадженні за № 12021200570000262 від 12.09.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, та прокурор Білопільського відділу Сумської окружної прокуратури Зикунов В.В. клопотання підтримали із зазначених вище підстав, вважають, що менш тяжкий запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки під час досудового розслідування підозрюваного ОСОБА_1 .

Захисник Гулаков А.І. заперечував проти застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи сталі соціальні зв`язки за місцем проживання останнього та наявність матері, за якою здійснює догляд, а тому не зацікавлений у втечі до з`ясування всіх обставин. Ризик вчинення інших правопорушень відсутній, оскільки підозрюваний раніше не судимий. Також зазначив, що тримання під вартою не дасть ОСОБА_1 можливості працювати та допомогти матеріально родині потерпілих. Просить застосувати відносно нього запобіжний захід у виді застави, оскільки він не мав наміру ухилятися від досудового розслідування у кримінальному провадженні. Просить застосувати запобіжний захід у виді застави.

Підозрюваний ОСОБА_1 у судовому засіданні факт вчинення ДТП за участю потерпілих не заперечував, також не заперечував факт вживання алкоголю перед тим, яка сісти за кермо автомобіля. Чому так відбулося він сказати не може, бо частково не пам`ятає. Зазначив що проживає за місцем мешкання в смт. Миколаївка разом із матір`ю якій допомагає по господарству.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 29 Конституції України, п. 1 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини, ніхто не може бути позбавлений свободи інакше як за вмотивованим рішенням суду і на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

За змістом ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

При встановленні факту наявності (чи відсутності) обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_1 суд керується не лише положеннями національного кримінального процесуального законодавства, а й відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини з цього приводу, відображену в рішеннях «Чеботарь проти Молдови», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, а також, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Як вбачається з доданих до клопотання матеріалів, пред`явлена ОСОБА_1 підозра за ч. 2 ст. 286-1 КК України має місце та на даному етапі досудового розслідування підтверджується достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в клопотанні слідчого. Будь-які інші докази, які б викликали сумніви в обґрунтованості підозри, в матеріалах кримінального провадженні відсутні.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів приходить до висновку, що причетність ОСОБА_1 до вчинення злочину, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 КПК України.

Суд при обранні запобіжного заходу враховує обставини, які вказують на існування ризику переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду з огляду на те, що ОСОБА_1 нещодавно повернувся із заробіток з Угорщини та планував знову туди направлятися.

Так, слідчим суддею враховується той факт, що на даний момент не встановлено всі обставини скоєного кримінального правопорушення, тому ОСОБА_1 перебуваючи на свободі може знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Крім того, суд враховує ту обставину, що потерпілі проживають у смт. Миколаївка Сумського району Сумської області, а відтак, у разі застосування відносно ОСОБА_1 менш обтяжливого запобіжного заходу ніж тримання під вартою останній матиме можливість незаконно вплинути на них, що може суттєво вплинути на повноту та об`єктивність досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.

Окрім цього, на даний час до матеріалів клопотання долучені документи, які вказують на причетність ОСОБА_1 до інкримінованого йому кримінального правопорушення, а тому, враховуючи принцип невідворотності покарання за даний злочин, останній може здійснити спроби уникнути кримінальної відповідальності шляхом переховування.

Крім того, згідно із характеристикою, наданою Миколаївською селищною радою підозрюваний характеризується як особа, яка не працює, зловживає спиртними напоями, раніше притягувався до адміністративної відповідальності, що свідчить про можливу вірогідність підозрюваного до вчинення іншого правопорушень.

Отже, обставин, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосування інших запобіжних заходів, не пов`язаних з триманням під вартою в ході судового розгляду не встановлено.

Таким чином, викладені у клопотанні обставини вказують на існування визначених ст. 177 КПК України ризиків, а саме: переховування підозрюваного ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на потерпілих, можливої спроби вчинити інші правопорушення, а тому з метою запобігання заявленим ризикам, суд приходить до висновку про обґрунтованість клопотання.

Сукупність матеріалів, доданих до клопотання слідчого, на даному етапі кримінального провадження до моменту з`ясування істини у справі, є достатніми для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки обґрунтованість підозри не є актом притягнення особи до відповідальності, а є лише сукупністю даних, які переконують, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме: питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів приходить висновку, що причетність ОСОБА_1 до вчинення злочину, підозра в якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.

Крім того, застосування вказаного запобіжного заходу виправдане існуванням суспільного інтересу на забезпечення належного досудового розслідування у кримінальному провадженні і встановлення істини, що за таких обставин переважає принцип поваги до особистої свободи.

При цьому суд враховує згадану вище практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачених, але й високі стандарти охорони загально - суспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

У клопотанні слідчий просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою без можливості внесення застави, однак обставини, передбачені ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчим не наведені та не підтверджені матеріалами клопотання.

З урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, вважаю за необхідне визначити ОСОБА_1 заставу в розмірі визначеному п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме: 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 113 500 грн., з покладенням на нього в разі звільнення обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Враховуючи викладене вище, керуючись ст. ст. 3, 29 Конституції України, ст. ст. 176-178, 183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 395 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання старшого слідчого Відділення поліції №1 (м. Білопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області Бережного С.О., погоджене прокурором Білопільського відділу Сумської окружної прокуратури Зикуновим В.В., про застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто по 10 листопада 2021 року включно.

Визначити суму застави в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 113 500 (сто тринадцять тисяч п`ятсот) гривень, яку можливо внести на депозитний рахунок UA558201720355249001000008869, банк отримувача ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 26270240, призначення платежу запобіжний захід застава, № судового рішення та ПІБ особи, якою вноситься застава, ПІБ особи, за яку вносить застава.

Підозрюваний або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу в розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_1 з-під варти звільнити та покласти на нього такі обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першим викликом;

2) не відлучатися з м. Білопілля, Сумського району, Сумської області без дозволу слідчого, прокурора чи суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон (у разі їх наявності);

5) утримуватись від спілкування із потерпілими, свідками в кримінальному провадженні.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Виконання даної ухвали покласти на Відділення поліції №1 (м. Білопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Строк дії ухвали слідчого судді по 10 листопада 2021 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя: