Рішення № 99559782, 09.09.2021, Василівський районний суд Запорізької області

Справа № 311/663/21

Провадження № 2/311/489/2021

09.09.2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2021 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Задорожка Д.А.

секретаря судового засідання Осінцевої Л.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Василівка цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

До Василівського районного суду надійшов позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості.

Позов мотивовано наступним.

ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву №б/н від 02 жовтня 2006 року.

Відповідач неналежним чином виконувала зобов`язання за договором, внаслідок чого станом на 14 січня 2021 року у неї перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 109 049 грн. 34 коп., яка складається з наступного: заборгованості за тілом кредиту у сумі 94 636 грн. 05 коп., в т.ч. 70 672 грн. 32 коп. заборгованість за поточним тілом кредиту, 23 963 грн. 73 коп. заборгованість за простроченим тілом кредиту, 4 891 грн. 20 коп. заборгованість за нарахованими відсотками 4 891 грн. 20 коп., заборгованості за простроченими відсотками у сумі 9 522 грн. 09 коп.

Зазначену суму боргу позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 , а також покласти на неї оплату судових витрат (а.с. 1-2).

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, зміст якого зводиться до наступного.

ОСОБА_1 вказала, що 18 жовтня 2006 року вона скористалась кредитною картою та отримала від позивача 2 997,30 грн. Умови договору відповідачка виконувала в повному обсязі. Станом на 20 жовтня 2009 року кредитний ліміт за заявою від 02.10.2006 був повністю погашений відповідачкою.

З урахуванням того, що банк не додав до позову оригіналу кредитного договору, виписки з особового рахунку відповідача, первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт надання кредиту, то наявність боргу, на думку ОСОБА_1 , є не доведеною належними та допустимими доказами.

Відповідачка не заперечує факт підписання заяви на відкриття карткового рахунку, факт отримання банківської картки на 3 000 гривень, однак не визнає тіло кредиту в розмірі 70 672,32 грн., оскільки ця сума це результат зарахування банком самостійно до тіла кредиту відсотків за використання кредитного ліміту. Таким чином банк збільшував щомісячно тіло кредиту, автоматично приєднуючи несплачені відсотки і в подальшому нараховував відсотки на приєднані відсотки.

Крім того, «Умови і правила надання банківських послуг», надані позивачем до матеріалів справи, не узгоджувались з відповідачкою, не містять її підпису та не можуть бути невід`ємною частиною кредитного договору

Позивачем не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови і правила надання банківських послуг в поданій редакції, які містяться в матеріалах справи, відповідачка розуміла підписуючи заяву позичальника, а також те, що в подальшому Умови не змінювались.

Обґрунтовуючи та пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, позивач просить, крім тіла кредиту, стягнути також й заборгованість зі сплати процентів, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 02.10.2006, посилається також на витяг з Тарифів обслуговування кредитної картки «Універсальна», Умови та правила надання банківських послуг у Приватбанку, в яких визначені пільговий період користування коштами, процентна ставка, неустойка, їх розміри та порядок нарахування, а також інші умови.

Умови договорів приєднання розробляються банком, а тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам банківських послуг та доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці Тарифи, Умови і правила надання банківських послуг у Приватбанку, з якими був ознайомлений позичальник.

Разом з тим, матеріали справи не містять підтвердження, що саме з доданими банком до позовної заяви Витягом з Тарифів та Умовами та правилами надання банківських послуг у Приватбанку ознайомився та погодився відповідач, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, що саме зазначені документи містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами і саме у тих розмірах, які застосовані банком у наданому ним розрахунку заборгованості.

За відсутності підтвердження щодо конкретно запропонованих відповідачу Умов та правила банківських послуг у Приватбанку, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Умови та правила надання банківських послуг у Приватбанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), неодноразово змінювалися банком.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 (провадження №14-131цс19).

З огляду на викладене, відповідачка вказує, що вимоги АТ КБ «Приватбанк» про стягнення процентів є необґрунтованими.

Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Відповідачка вважала, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Довідка про умови кредитування з використанням кредитної картки та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного зі мною кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Оскільки картка автоматично пролонгувалася, відповідачці було замінено кредитну карту на нову карту та збільшено кредитний ліміт до 15 000 грн.

Згідно наданого банком розрахунку заборгованості, залишок поточної заборгованості за кредитом (за тілом кредиту) на кінець дії картки - 18.01.2015, складав нуль грн. Станом до 31.05.2015 тіло кредиту складало також нуль грн., а отже, відповідачка повністю погасила заборгованість за кредитним договором.

В 2015 році ОСОБА_1 жодного кредитного договору не укладала, але кредитними коштами користувалась, тому в період часу з 2015 року до 30.11.2019 відповідачкою сплачено банку 124 105,69 грн., що значно перевищує тіло кредиту. Загальна сума погашення арифметично більш ніж вдвічі більша ніж заборгованість за кредитом ОСОБА_1 , тож у позичальника немає невиконаних зобов`язань перед АТ КБ «Приватбанк».

З розрахунку наданого позивачем до позовної заяви вбачається, що в період з 01.02.2016 вказана заборгованість за тілом кредиту, окрім безпосередньо витрачених відповідачем сум позики (стовпчик №3 розрахунку), формувалася також шляхом погашення за рахунок кредитних коштів (стовпчик №4 розрахунку), нарахованих банком щомісячних відсотків, що призводило до збільшення заборгованості за тілом кредиту на таку суму відсотків, що, відповідно, збільшувало базу нарахування самих відсотків та інших платежів в подальшому.

Відповідачка додатково вказала, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з нею АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк (а.с. 68-72).

Позивачем надано відповідь на відзив, згідно якого останній зазначив про правомірність як укладеного договору між сторонами так і розміру та складових, нарахованої заборгованості, яку позивач просив стягнути з ОСОБА_1 (а.с. 84-92).

Згідно письмових пояснень відповідачки, остання додатково пояснила, що позивачем не надано підтвердження ознайомлення відповідачки про зміну розміру відсоткової ставки. Заповнюючи анкету-заяву ОСОБА_1 погодилась на відсоткову ставку 3% на місяць із розрахунку 360 днів на рік (тобто 36 % річних). 01 квітня 2015 року в розрахунку наданому позивачем вже зазначено відсоткову ставку 43,20 %.

З 11.12.2016 АТ КБ «ПРИВАТБАНК» проводить автоматичне погашення простроченої заборгованості із заробітної карти відповідачки, без її відома, що підтверджується випискою за карткою.

Відповідачка просила при винесенні рішення врахувати суд виписку з рахунку, відповідно до якого відповідачка сплатила позивачу суму, а саме, 183 701,89 грн., яка значно перевищує суму позовних вимог, у зв`язку з чим просила відмовити в задоволенні позову (а.с. 100-104).

Позивачем надано додаткові пояснення, згідно яких останній зазначив про правомірність як укладеного договору між сторонами так і розміру та складових, нарахованої заборгованості, яку позивач просив стягнути з ОСОБА_1 (а.с. 139-145).

В додаткових письмових поясненнях ОСОБА_1 вказала, що з наданих банком виписок по рахунку відповідачки, починаючи з дня видачі кредиту та закінчуючи датою подачі позову до суду, вбачається, що за весь період користування кредитними коштами відповідачка фактично використала 83 056,32грн. (стовбець розрахунку № 3), автоматично за рахунок кредиту були погашені відсотки (стовбець № 4) – в розмірі 151 027,18 грн., в той час як відповідачка внесла на погашення кредиту 168 117,47 грн ( стовбець № 21).

Враховуючи різницю між сумою використаного кредитного ліміту і сумою фактично сплачених платежів за кредитом, яка значно перевищує суму отриманих ОСОБА_1 коштів, слід дійти висновку, що станом на 14.01.2021 заборгованість відповідачки перед банком за тілом кредиту відсутня.

Доказів того, що сума фактично отриманих кредитних коштів (тіло кредиту) перевищує суму фактично сплачених відповідачем коштів в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту, у справі не міститься, а отже у даному випадку позивачем належними і допустимими доказами не доведено наявність у відповідачки ОСОБА_1 , заборгованості за тілом кредиту

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти були повернуті банку в повному обсязі, а переплата становить 85 061,15 грн., підстави для стягнення боргу з відповідачки відсутні (а.с. 160-161).

В судове засідання представник позивача не з`явився, але надав суду заяву з проханням розглядати справу за його відсутності. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти заочного розгляду справи судом не заперечував.

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно вимог ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст.80 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1); докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (частина 5).

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти

Відповідно вимог ст.1048 ЦК України, розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. На підставі ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

З матеріалів справи судом встановлено, що 02 жовтня 2006 року ОСОБА_1 підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, на підставі якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 3 000 грн., з базовою відсотковою ставкою за кредитним лімітом на момент укладення договору в розмірі 3 % в місяць (а.с.21).

ОСОБА_1 в заяві погодилася на приєднання до Умов в Правил надання банківських послуг ПАТ КБ ПриватБанк, які розміщені на офіційному сайті банку а мережі Інтернет, які разом з Тарифами складають договір банківського обслуговування.

На підставі вказаної заяви ОСОБА_1 отримала кредитну картку Універсальна № НОМЕР_1 , дата відкриття рахунку 02.10.2006, із встановленим кредитним лімітом в сумі 3 000 грн., зі строком дії до липня 2015 року (а.с. 20).

З виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 станом на 18.01.2021 (а.с.46-59) і довідки Банку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти (а.с.19) вбачається, що 09 жовтня 2006 року на кредитну картку № НОМЕР_1 було змінено кредитний ліміт у розмірі 3 000 грн., в подальшому 10.07.2007, 08.09.2007, 09.07.2010, 17.11.2010,23.05.2011, 21.05.2012, 31.01.20017 відбувалося збільшення кредитного ліміту до 23 200 грн. (31.01.20017), а 02.10.2018 ліміт зменшено до 0 грн.

В позовних вимогах АТ КБ «ПриватБанк» просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 109 049 грн. 34 коп., яка складається з наступного: заборгованості за тілом кредиту у сумі 94 636 грн. 05 коп., в т.ч. 70 672 грн. 32 коп. заборгованість за поточним тілом кредиту, 23 963 грн. 73 коп. заборгованість за простроченим тілом кредиту, 4 891 грн. 20 коп. заборгованість за нарахованими відсотками 4 891 грн. 20 коп., заборгованості за простроченими відсотками у сумі 9 522 грн. 09 коп.

На підтвердження розміру зазначеної заборгованості позивач надав три розрахунки розміру заборгованості за договором №б/н від 02 жовтня 2006 року.

Обґрунтовуючи своє право вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом, в тому числі розмір і порядок нарахування відсотків, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором б/н від 02 жовтня 2006 року, позивач посилається на витяг з «Умов та правил надання банківських послуг», в редакції, що діяла на момент підписання заяви та «Тарифи Банку», як невід`ємні частини спірного договору і передбачає можливість односторонньої зміни Тарифів та інших умов договору.

Проте, до позовної заяви не надано Умови та Правила надання банківських послуг, які містять підпис відповідача ОСОБА_1 , отже відсутні підтвердження того, що саме ті Умови і Правила надання банківських послуг розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку.

З урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеній у своїй постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19), на підставі статей 207, 626, 628, 638, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України Умови та правила надання банківських послуг, надані банком, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви.

Крім того, за змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року (справа № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц, які суд приймає до уваги відповідно до положень ст. 263 ЦПК України при розгляді цієї цивільної справи.

Враховуючи відсутність доказів на погодження сторонами відсоткової ставки за умовами кредитного договору після закінчення строку дії умови договору про сплату 3-х відсотків річних, суд вважає нарахування відсотків відповідачу неправомірним.

Згідно копії паспорту споживчого кредиту від 31.07.2020 наявна інформація про контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування, щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту ті ін. При цьому, вказано, що дана інформація зберігає чинність до 15 серпня 2020 року (а.с. 22-26).

Суд зазначає, що вказана інформаціє не свідченням погодження між сторонами умов кредитного договору, оскільки носить лише інформативний характер.

Вирішуючи питання обґрунтованості заявлених позовних вимог в частині стягнення заборгованості суд виходить з наступного.

На підтвердження розміру заборгованості позивачем надано три розрахунки заборгованості за договором б/н від 02 жовтня 2006 року та виписка по рахунку ОСОБА_1 .

З розрахунку заборгованості за договором б/н від 02 жовтня 2006 року станом на 31.05.2015 (а.с.6-11) вбачається, що у позичальника ОСОБА_1 заборгованість за договором відсутня.

З розрахунку заборгованості за договором б/н від 02 жовтня 2006 року станом на 30.11.2019 (а.с.12-16) та розрахунку заборгованості станом на 14.01.2021 (а.с.17-18) вбачається, що з 01 червня 2015 року позивач змінив порядок проведення розрахунку, і ввів додаткову графу 4 до розрахунку «відсотки погашені за рахунок кредиту», внаслідок чого за період з 01 листопада 2015 року до 14 січня 2021 року відповідачу ОСОБА_1 тіло кредиту безпідставно збільшувалося на суму відсотків, розрахованих за ставкою 3,6 % в місяць, яка не обумовлювалася сторонами, проте фактично зазначена сума позичальником не витрачалася, а тому визначена банком заборгованість за простроченим тілом кредиту з урахуванням відсотків є необґрунтованою.

Погашення нарахованих відсотків за користування кредитом за рахунок тіла кредиту не передбачена умовами укладеного позичальником договору і доказів узгодження таких дій банку із позичальником матеріали справи не містять.

З досліджених судом розрахунків заборгованості за договором б/н від 02 жовтня 2006 року станом на 14.01.2021 (а.с.12-18) та виписки по рахунку відповідача (а.с.46-58) вбачається, що за період з 01 червня 2015 року до 14 січня 2021 року (3 графа «витрати клієнтом кредитних коштів») витрати кредитних коштів складають 82 435,32 грн.

Одночасно з цим, за період з 01 червня 2015 року до 14 січня 2021 року відповідач ОСОБА_1 сплатила банку на погашення кредиту 168 117,11 грн., що відображено в графі 21 розрахунку «сума погашення за наданим кредитом».

Отже, суд зазначає, що загальна сума витрат кредитних коштів складає 82 435,32 грн. і саме ці кошти є фактично отриманими відповідачем та підлягали поверненню банку, а загальна сума погашена за кредитом за період складає 168 117,11 грн.

Отже, сплачена відповідачем ОСОБА_1 сума погашення за наданим кредитом фактично перевищує суму витрат кредитних коштів.

Приймаючи до уваги, що позивач безпідставно нараховував відсотки за користування кредитом у розмірах, які не відповідають умовам укладеного кредитного договору, погашення відсотків відбувалося за рахунок тіла кредиту, внаслідок чого тіло кредиту безпідставно збільшено банком на суму нарахованих відсотків, а сплачена відповідачем сума погашення за наданим кредитом перевищує суму фактично здійснених витрат кредитних коштів, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості.

За правилами ст.141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню останньому, оскільки заявлений предмет спору визнаний судом необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 77, 80, 263-268 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Василівський районний суд Запорізької області (згідно п.п.15.5 п.15 Розділу ХІІI Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 13 вересня 2021 року.

Суддя Василівського районного суду

Запорізької області Д.А. Задорожко