Рішення № 99559286, 13.09.2021, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження 2/243/2569/2021

Номер справи 243/8704/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«13» вересня 2021 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді Хаустової Т.А.,

за участю секретаря судового засідання - Корчми О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №4 Слов`янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради Донецької області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до Миколаївської міської ради Донецької області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що ОСОБА_3 залишила Заповіт, яким заповідала їй, ОСОБА_2 , належне їй майно.

Відповідно до Довідки КП БТІ м. Слов`янська № 2097-2/0.45/01 від 26 липня 2021 року станом на 01 січня 2013 року ОСОБА_3 належало 2/3 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Інша 1/3 частка належала ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті якого було успадковано майно. Внаслідок цього ОСОБА_3 належало 11/12 часток квартири, а саме: 1/3 частка на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 16 січня 1996 року, виданого Слов`янською державною районною електростанцією; 1/3 частка на підставі Свідоцтва про право на спадщину за Заповітом від 16 листопада 2004 року; 1/12 частка Свідоцтва про право на спадщину за законом від 14 листопада 2013 року; 2/12 частки на підставі Договору купівлі-продажу частки квартири від 24 січня 2014 року.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та після її смерті залишилася спадщина у вигляді 11/12 часток квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , інших спадкоємців немає, оскільки чоловік померлої – ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивачу було видано Свідоцтво про право на спадщину за Заповітом від 20 липня 2021 року на 7/12 часток вищевказаної квартири та зареєстровано право власності. Проте у видачі Свідоцтва про право власності на 1/3 частку даної квартири нотаріусом було відмовлено, оскільки Свідоцтво про право власності на житло від 16 січня 1996 року, видане Слов`янською державною районною електростанцією, було втрачено.

Просить суд визнати за нею, ОСОБА_2 , право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 60,3 кв.м., житловою площею 44,3 кв.м. в порядку спадкування за Заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач ОСОБА_2 та її представник - адвокат Прокопцев С.В., який діє на підставі Ордеру серії АА № 110832602 від 12 серпня 2021 року, до судового засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

19 серпня 2021 року від позивача та її представника надійшли до суду Заяви, в яких просили справу слухати без їх участі (а.с.43-44).

Представник відповідача – Миколаївської міської ради Донецької області, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце проведення судового засідання, до судового засідання не з`явився.

06 вересня 2021 року від представника відповідача до суду надійшла Заява, в якій просить справу розглянути без його участі та рішення по справі прийняти у відповідності до чинного законодавства (а.с.59).

Суд, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_2 до Миколаївської міської ради Донецької області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом, підлягають задоволенню повністю з огляду на їх законність та обґрунтованість.

Згідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав є визнання права.

В судовому засіданні встановлено, що квартира АДРЕСА_2 на праві приватної спільної власності належить ОСОБА_5 та членам його сім`ї – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - в рівних частках, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло від 16 січня 1996 року, виданим Слов`янською державною районною електростанцією (а.с.10-11).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_1 , виданим 05 лютого 2004 року, виконавчим комітетом Миколаївської міської ради Донецької області (а.с.15).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_2 , виданим 14 січня 2013 року, виконавчим комітетом Миколаївської міської ради Донецької області (а.с.12).

ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Миколаївка, Слов`янського району, Донецької області, померла ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_3 , виданим 15 грудня 2020 року, виконавчим комітетом Миколаївської міської ради Слов`янського району Донецької області (а.с.13).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_2 .

Згідно до п.3.1 Постанови Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» «Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Без звернення спадкоємців до нотаріальної контори за одержанням свідоцтва про право на спадщину збільшується ймовірність порушення прав інших осіб, спадкоємців за заповітом, спадкоємців, які прийняли спадщину.

Відповідно до ч.1 ст. 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців із часу відкриття спадщини, тому спір про спадкування може бути вирішений лише після закінчення цього строку.

Якщо спадкоємець не прийняв спадщину, його вимоги про визнання права власності на спадкове майно не підлягають задоволенню судом. Прийняття спадщини спадкоємцем, який звертається з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, має встановлюватись належними доказами: копіями документів із спадкової справи, якщо така справа заводилася

нотаріусом, довідками з житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця».

Після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивачу, ОСОБА_2 , 12 липня 2021 року видано Свідоцтво про право на спадщину за Заповітом, посвідчене державним нотаріусом Першої слов`янської державної нотаріальної контори, в.о. державного нотаріуса Миколаївської державної нотаріальної контори Донецької області Браташевською Г.О., відповідно до якого спадщина, на яку видано дане свідоцтво, складається з 7/12 часток квартири АДРЕСА_2 , яка належала померлій на підставі:

- 1/3 частка -свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 16 листопада 2004 року ОСОБА_6 державним нотаріусом Першої слов`янської державної нотаріальної контори за реєстровим № 1-3588, зареєстрованого КП "Бюро технічної інвентаризації" м. Слов`янськ 13 грудня 2004 року за номером запису: 1436 в книзі: 4а/245, реєстраційний номер: 7136126;

- 1/12 частка - свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 14 листопада 2013 року ОСОБА_6 державним нотаріусом Першої слов`янської державної нотаріальної контори, в.о. державного нотаріуса Миколаївської державної нотаріальної контори Донецької області за реєстровим № 1421. Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14 листопада 2013 року ОСОБА_6 державним нотаріусом Першої слов`янської державної нотаріальної контори за номером запису про право власності: 3385899;

- 2/12 частки - договору купівлі-продажу частки квартири, посвідченого 24 січня 2014 року приватним нотаріусом Слов`янського міського нотаріального округу Донецької області Бігуном В.В. за реєстровим № 298. Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24 січня 2014 року Бігуном В.В. приватним нотаріусом Слов`янського міського нотаріального округу Донецької області за номером запису про право власності: 4396487 (а.с.16).

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20 липня 2021 року, 20 липня 2021 року за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на 7/12 часток квартири АДРЕСА_2 (а.с.20).

Як вбачається з Довідки КП «Бюро технічної інвентаризації» від 26 липня 2021 року, станом на 01 січня 2013 року право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстроване:

- 1/3 частка - за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Слов`янською державною районною електростанцією 16 січня 1996 року; дата реєстрації -28 лютого 1996 року; номер запису 1436 в книзі 3;

- 2/3 частки - за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Слов`янською державною районною електростанцією 16 січня 1996 року; дата реєстрації – 28 лютого 1996 року; номер запису 1436 в книзі 3, та свідоцтва про право на спадщину, виданого Першою Слов`янською державною нотаріальною конторою 16 листопада 2004 року р/№ 1-3588; дата реєстрації 13 грудня 2004 року; номер запису 1436 в книзі 4а/245 (а.с.9).

Проте, у встановленому нотаріальному порядку позивач не може оформити право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_2 , оскільки Свідоцтво про право власності на житло від 16 січня 1996 року, видане Слов`янською державною районною електростанцією, було втрачено.

У зв`язку з цим, 27 липня 2021 року державним нотаріусом Першої слов`янської державної нотаріальної контори, в.о. державного нотаріуса Миколаївської державної нотаріальної контори Донецької області Браташевською Г.О. було відмовлено ОСОБА_2 у видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/3 частку квартири АДРЕСА_2 , після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , в зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на вищевказану частину квартири (а.с.21-22).

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), до складу

спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України та п. 3.14 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 із наступними змінами та доповненнями незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, прийняття і відмова від прийняття спадщини може мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.

Вказане також підтверджене і роз`ясненнями, наданими у п. 1 Узагальненої судової практики розгляду цивільних справ про спадкування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року, зі змісту якого вбачається, що відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність Свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 1297 ЦК України встановлено обов`язки спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у вигляді втрати права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та/або не здійснив його державної реєстрації (а.с.1299 ЦК України).

Захист прав громадян та юридичних осіб на нерухоме майно, здійснюється відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, шляхом визнання прав.

Відповідно до 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п. 37 Постанови № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Відповідно до п. 3 Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 оскільки спір про визнання права власності на нерухоме майно - є спором про спадкування, належним відповідачем у зазначених спорах є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності відповідна територіальна громада.

Умови для отримання Свідоцтва про право на спадщину у нотаріальній конторі в позивача немає, тому, відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» його вимога про визнання права на спадщину підлягає судовому розгляду.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 1297 ЦК встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у виді втрати права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та/або не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).

Відповідно до п. 3.3 Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Так, в судовому засіданні, на підставі зібраних судом доказів, встановлено, що ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за Заповітом у передбачений законом шестимісячний строк, однак її право не визнається, що є, відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», правовою підставою звернення до суду, відповідно до вимог ст. 392 ЦК України.

Умов для отримання Свідоцтва про право на спадщину у нотаріальній конторі у позивача немає, тому, відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» її вимога про визнання права на спадщину підлягає судовому розгляду та підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 37 Постанови № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76, 78, 81, 89, 128, 141, 229, 235, 259, 263, 264, 265, 268, 353, 355, 356 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 25, 328, 1216, 1222, 1225, 1268, 1296, 1297 Цивільного Кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 „ Про судову практику у справах про спадкування”, Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ» № 24-150/0/4-13 від 28 січня 2013 року «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав», ч. 4 ст. 3, ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 3.14 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 із наступними змінами та доповненнями суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради Донецької області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 60,3 кв.м., житловою площею 44,3 кв.м., в порядку спадкування за Заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про

їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Повне судове рішення складено 13 вересня 2021 року.

Головуючий:

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду Т.А. Хаустова.