Рішення № 99559073, 13.09.2021, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/2492/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2021 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мартишева Т. О.

за участі секретаря Кюсєвої Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, в якому зазначила, що з 18 липня 2016 року перебувала у трудових відносинах із відповідачем по справі. 17 липня 2017 року позивачку було звільнено з роботи відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України. З березня 2017 року відповідач припинив виплачувати позивачці заробітну плату, хоча і продовжував її нараховувати. На день звільнення відповідачем була нарахована, але не виплачена заробітна плата за період часу з 01 березня по 17 липня 2017 року у загальному розмірі 14 083 грн 86 коп, за вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів до виплати належить 11 174 грн 09 коп. Позивач просить стягнути з АТ «Українська залізниця» на її користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за період часу з 01 березня по 17 липня 2017 року в розмірі 11 174 грн 09 коп. (за вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів).

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, звернулася до суду із заявою про розгляд справи за її відсутності та підтримання позовних вимог.

Представник АТ «Українська залізниця», будучи належним чином повідомленим про дату та час проведення судового засідання, на виклик суду не з`явився, звернувся до суду із заявою про розгляд справи у відсутність представника та надав письмові пояснення по суті позову (а.с. 98-99).

З наданих представником АТ «Українська залізниця» письмових пояснень (а.с. 98-99) вбачається, що відповідач не визнає позовні вимоги ОСОБА_1 , вказуючи що Указом Президента України №405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до ст.1 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VIІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон №1669) період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та датою набрання чинності Указом Президента України «Про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України». Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014. Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України Президентом України на сьогоднішній день не видавався.

Пунктом 5 ст.11 Закону № 1669-VII передбачено обов`язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України від 14.04.2014 р. №405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України», від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» у період з 14.04.2014 до її закінчення. Остаточний перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, буде затверджено у десятиденний строк з дня закінчення антитерористичної операції. Кабінетом Міністрів України 02.12.2015 прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

Згідно із статтею 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» район проведення антитерористичної операції це визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

За наказом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07.10.2014 №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» Донецьку і Луганську області з 07.04.2014 також визначено районами проведення антитерористичної операції.

Висновком торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відносно ПАТ «Укрзалізниця» засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі, у тому числі у м. Дебальцево Донецької області.

З 20 березня 2017 року господарська діяльність та управління виробничими потужностями відповідача унеможливлено неправомірними діями третіх осіб. Майно ПАТ «Укрзалізниця», що знаходиться у тому числі в м. Дебальцево Донецької області, перебувають у незаконному володіння та під контролем третіх осіб. Фактично відповідач втратив контроль і доступ до своїх виробничих потужностей та іншого майна, у тому числі, до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, у тому числі затвердження та введення в дію штатного розписку, особових справ працівників. Початок дій форс-мажорних обставин (обставин не переробної сили) є 20 березня 2017 року.

АТ «Українська залізниця» підлягає звільненню від відповідальності за невиконання обов`язків, передбачених законодавством про працю у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин.

Втрата доступу та контролю АТ «Укрзалізниця» до виробничих потужностей та іншого майна регіональної філії «Донецька залізниця» у тому числі до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особистих справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звітів, що подавалися до контролюючих органів, комп`ютерної техніки із встановленої програмним забезпеченням трудових відносин з працівниками у зв`язку із їх знаходженням на непідконтрольній українській владі (керівництву позивача) території стало підставою для невизнання позовних вимог позивача.

Просив відмовити в задоволенні позову.

З`ясувавши позицію сторони позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 (а.с. 16-18) перебувала у трудових правовідносинах із відповідачем по справі, працювала машиністом із прання та ремонту спецодягу виробничого підрозділу «Дебальцевське пасажирське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», що підтверджується копією трудової книжки, особової картки працівника, особового рахунку (а.с. 4-5, 7-10, 13, 14-15, 25).

17 липня 2017 року ОСОБА_1 звільнена із займаної посади згідно п.1 ст.40 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки, повідомленням про вивільнення від 10 травня 2017 року, наказом (розпорядженням) про звільнення № 8586/ДН-ОС від 10 липня 2017 року (а.с. 4-5, 14-15, 40-41).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2018 року № 938 змінено тип та найменування відповідача по справі на акціонерне товариство «Українська залізниця».

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оплату праці», ст. 94 Кодексу законів про працю Ураїни заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Наказом начальника структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" від 17 березня 2017 року № 236/ДНД, наказом керівника виробничого підрозділу «Дебальцівське пасажирське локомотивне депо» структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" за № 131/ТЧ-14 від 20 березня 2017 року, у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності, викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування з непідконтрольною українській владі територією, встановлено початок простою з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції; призначено відповідальними за облік працівників, які знаходяться на простої, начальників відповідних виробничих підрозділів; оплату за час простою не з вини працівників провести з розрахунку двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи (а.с. 50-51, 52-55).

Як вбачається з наданих позивачем копій наказів ОСОБА_1 у березні 2017 року встановлювалися додаткові вихідні дні та дні відпочинку (а.с. 56-57, 60-62), у червні та липні 2017 року надавалася відпустка без збереження заробітної плати (а.с. 58-59).

Відповідно до статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною першою статті 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до ст.ст. 79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд не приймає до уваги надану позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог довідку про розмір заборгованості, видану, як в ній зазначено головним інженером ВП «Дебальцевське пасажирське локомотивне депо» Дмитренко Ю.О. та головним бухгалтером Трускаловою О.І., із змісту якої вбачається, що сума нарахованої позивачу заробітної плати з березня 2017 року по липень 2017 року становить 14083 грн 86 коп, сума до виплати за цей період часу складає 11174 грн 09 коп.; відсутнє документальне підтвердження про виплату заробітної плати з березня 2017 року по липень 2017 року із структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (а.с. 6), оскільки така довідка виготовлена на аркуші паперу, а не на бланку структурного/виробничого підрозділу, не містить дати її видачі, реєстраційного номеру, не скріплена печаткою, тож не є належним, достовірним та достатнім доказами.

На підтвердження позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі позивач ОСОБА_1 також надала копії розрахунків оплати середньої зарплати та відпустки (а.с. 45-47), а також копії розрахункових листів (табуляграм) за період з липня 2016 року по липень 2017 року (а.с. 26-31, 33-39), видача яких працівнику передбачена ст.110 КЗпП України, ч.1 ст.30 Закону України «Про оплату праці».

Надані позивачем розрахункові листки (табуляграми) (табельний номер 8201) за спірний період часу з березня 2017 року по 17 липня 2017 року суд приймає як належні докази на підтвердження розміру нарахованої позивачу заробітної плати за спірний період.

З розрахункових листів за спірний період часу з березня 2017 року по 17 липня 2017 року вбачається, що позивачу ОСОБА_1 нараховано заробітну плату за березень 2017 року – 2699 грн 64 коп (до виплати 2147 грн 39 коп), за квітень 2017 року – 1622 грн 16 коп (сума до виплати – 1289 грн 91 коп), за травень 2017 року – 1791 грн 13 коп (сума до виплати – 1424 грн 28 коп), за червень 2017 року – 540 грн 72 коп (сума до виплати – 429 грн 97 коп), за липень 2017 року – 7430 грн 21 коп (сума до виплати – 5882 грн 54 коп), загальний розмір заробітної плати складає 14 083 грн 86 коп (а.с. 35-39).

З розрахункових листів за березень - липень 2017 року вбачається, що до нарахованої заробітної плати входить оплата простоїв (код 340), а також компенсація за невикористану відпустку (код 308), матеріальна допомога (код 393), вихідна допомога при скороченні (код 601).

Крім того, позивачем ОСОБА_1 надані копії табелів обліку використання робочого часу за березень – липень 2017 року, які підписані головним інженером ВП «Дебальцевська дистанція колії», головним бухгалтером, помічником начальника з кадрових питань, інженером з організації та нормування праці, майстром, табельником (а.с. 19-23).

Відповідно до табелів обліку використання робочого часу за березень – липень 2017 року позивачем ОСОБА_1 за березень відпрацьовано 87 годин, 56 годин простою; за квітень - 8 годин відпустки без збереження заробітної плати, 144 години простою; за травень - 159 годин простою; за червень – 24 години відпустки без збереження заробітної плати, 87 годин - перевід на неповний робочий день (тиждень), 48 годин простою; за липень - 16 годин відпустки без збереження заробітної плати, 64 години - перевід на неповний робочий день (тиждень), 8 годин простою, що узгоджується із відомостями, зазначеними в розрахункових листах за цей період.

З індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 . Реєстру застрахованих осіб, сформованих станом на 23 червня 2021 року (а.с. 81-84), вбачається, що в березні 2017 року страхувальником – регіональна філія «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (код 40150216) ОСОБА_1 нараховано заробітну плату в розмірі 2699 грн 64 коп, що узгоджується із розрахунковим листом за березень 2017 року про розмір нарахованої заробітної плати; за інші місяці спірного періоду часу за даним позовом - з квітня по липень 2017 року, відсутні відомості про нарахування заробітної плати.

Відомості, зазначені у розрахункових листах та табелях обліку використання робочого часу за березень-липень 2017 року відповідачем не спростовані та суду не надані докази, що ці відомості є недостовірними.

На виконання ухвали Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 11 червня 2021 року (в частині витребування доказів) відповідачем надано довідку від 03 вересня 2021 року № 883/2 (а.с.102), з якої вбачається, що ОСОБА_1 за березень 2017 року нараховано заробітну плату в розмірі 1456 грн 40 коп, до виплати належить 1158 грн 09 копійок (за вирахуванням податків та обов`язкових платежів у розмірі 298 грн 31 коп). З період часу з квітня по липень 2017 року заробітна плата не нараховувалась.

Відповідно до відомості на виплату грошей № 5 за березень 2017 року ОСОБА_1 24 липня 2017 року отримала заробітну плату за першу половину березня 2017 року у розмірі 1158 грн 09 коп (а.с. 102 зворот -103).

Довідка про доходи № 883/2 від 03 вересня 2021 року, видана відповідачем, як вбачається з її змісту, відповідно до постанови КМУ України від 08.02.1995 року №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", що свідчить про те, що в ній зазначені не всі суми, які нараховувалися відповідачем позивачу, а тому зазначена довідка не спростовує нарахування відповідачем позивачу ОСОБА_1 в період часу з другої половини березня по 17 липня 2017 року сум заробітної плати у розмірі, зазначеному в розрахункових листах за цей період.

Будь-яких доказів про виплату на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі за період з другої половини березня по липень 2017 року відповідачем не надано.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення з відповідача на її користь заборгованості по заробітній платі за період з другої половини березня по липень 2017 року в розмірі 12 627 грн 46 коп (14083 грн 86 коп - 1456 грн 40 коп) (а.с. 102-103).

Суд вважає за необхідне зауважити, що заборгованість по заробітній платі за період часу з другої половини березня 2017 року по липень 2017 року у розмірі 12 627 грн 46 коп визначена без урахування обов`язкових платежів та податків і не є виходом за межі заявлених позовних вимог.

Заборгованість по заробітній платі за період часу з другої половини березня по липень 2017 року у розмірі 12 627 грн 46 коп підлягає виплаті позивачу за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, що відповідно до статей 14.1.180, 18, 162.1.3, 168 Податкового кодексу України є обов`язком податкового агента, яким є відповідач.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 до 17 липня 2017 року перебувала у трудових відносинах з АТ «Українська залізниця», майнові вимоги позивачки щодо оплати її праці відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського суду з прав людини.

Суд зауважує, що припинення нарахування позивачу заробітної плати з 16 березня 2017 року у зв`язку з відсутністю доступу до первинних документів, на яке посилається відповідач у поясненнях, суперечить вимогам діючого законодавства та не приймається судом.

Доводи відповідача на втрату доступу до виробничих потужностей та іншого майна регіональної філії «Донецька залізниця», в тому числі, до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особистих справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звітів, що подавались до контролюючих органів, комп`ютерної техніки з програмним забезпеченням трудових відносин з працівниками у зв`язку з їх знаходженням на непідконтрольній українській владі території (а.с. 98-99, 101) не є підставою для звільнення відповідача від обов`язку виплатити на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати.

Посилання відповідача у поясненнях на висновок Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2 відповідно до якого унеможливлення виконання ПАТ «Українська залізниця» регіональною філією «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» обов`язків, передбачених законодавством України про працю, зокрема, ст.ст.115,116 КЗпП України спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), не спростовує висновків, яких дійшов суд, оскільки зазначений висновок свідчить про відсутність вини АТ «Українська залізниця» у невиконанні своїх обов`язків перед працівниками, проте, на переконання суду, не звільняє відповідача від обов`язку виплатити ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період часу з другої половини березня по липень 2017 року.

За таких обставин позов ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 430 ЦПК України, необхідно допустити негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Відповідно до ст.141 ЦПК України у зв`язку із частковим задоволенням позову судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, слід покласти на відповідача по справі пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 19, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та допомоги при скороченні, - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за період з другої половини березня по 17 липня 2017 року включно у розмірі 12 627 (дванадцять тисяч шістсот двадцять сім) гривень 46 копійок.

Зобов`язати Акціонерне товариство "Українська залізниця" при виплаті ОСОБА_1 заборгованості за період часу з другої половини березня по 17 липня 2017 року утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі.

В частині стягнення заборгованості по заробітній платі за один місяць допустити негайне виконання рішення суду.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в дохід держави судовий збір у розмірі 814 (вісімсот чотирнадцять) гривень 10 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлений 13 вересня 2021 року.

Суддя :