Постанова № 99557319, 10.09.2021, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/15334/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2021 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючий суддя - Левчук О.В.

секретар судового засідання - Янок М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Рівне справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора патрульної поліції УПП в Житомирській області Усенко Оксани Анатоліївни, Управління патрульної поліції в Житомирській області Національної поліції України, Департамент патрульної поліції Національної поліції України, про скасування постанови серії ЕОА №4533935 від 24.07.2021 року ,

учасники справи в судове засідання не з`явились, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до Інспектора патрульної поліції УПП в Житомирській області Усенко Оксани Анатоліївни, Управління патрульної поліції в Житомирській області Національної поліції України, Департамент патрульної поліції Національної поліції України, про скасування постанови серії ЕОА №4533935 від 24.07.2021 року.

В обґрунтування своєї позовної заяви вказує, що постановою інспектора 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області старшого лейтенанта поліції Усенко Оксани Анатоліївни серії ЕАО № 4533935 від 24.07.2021 його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за ч. 1 ст. 122 КУпАП у зв`язку з тим, що 24.07.2021 о 16 год. 22 хв., керуючи транспортним засобом MERSEDES-BENZ Е 220 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на 211 км автодороги М06 в населеному пункті с. Броники, позначеному дорожнім знаком 5.45, він нібито рухався зі швидкістю 85 км/год, чим перевищив встановлене обмеження швидкості на 35 км/год (швидкість вимірювалась приладом ТРУКАМ ТС008459), чим порушив вимоги пп. 12.4. ПДР «Порушення швидкісного режиму в населених пунктах». Вважає притягнення до адміністративної відповідальності необгрунтованим та недоведеним, а зазначену постанову - незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Зазначає, що у вказаній дорожній обстановці саме під час фіксування швидкості руху приладом ТРУКАМ ТС008459 мало місце незавершене випередження керованого ним транспортного засобу позашляховиком ( орієнтовно марки Тойота), про що позивачем було зауважено інспектору УПП в Житомирській області Усенко O.A. під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. Крім того, ОСОБА_2 проводила вимірювання швидкості руху тримаючи прилад ТРУКАМ у руках, а не стаціонарно встановленим, як це передбачено нормами чинного законодавства. Позивач вважає, що вказані дії інспектора Усенко O.A. свідчать про її упередженість та некомпетентність, а викладені у протоколі факти не відповідають обстановці та обставинами події.

Ухвалою суду від 30.07.2021 відкрито провадження у даній справі та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження, також за клопотанням позивача залучено співвідповідачами у даній справі Управління патрульної поліції в Житомирській області та Департамент патрульної поліції Національної поліції України.

16 серпня 2021 року відповідачами було подано до суду відзив на позовну заяву. На обґрунтування своїх заперечень щодо позову відповідач зазначив, що інспектором 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області старшого лейтенанта поліції Усенко О.А. під час несення служби на автодорозі М-06 сполученням Київ-Чоп, 24.07.2021 за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС008459) було виявлено порушення ПДР України, а саме: водій транспортного засобу MERSEDES-BENZ Е 220 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 85 км/год в зоні дії дорожнього знаку «5.45» у с. Броники, чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 35 км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР України. Факт вчинення правопорушення саме на 211 км автомобільної дороги М-06, підтверджується відеозаписом та роздруківкою з лазерного вимірювача швидкості, який автоматично визначає свої географічні координати в момент фіксації швидкості руху транспортних засобів. У свою чергу, властивості приладу унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam. Таким чином, факт правопорушення підтверджується відеофіксацією транспортного засобу позивача, який із зафіксованою швидкістю руху, доказами вчинення правопорушення у межах населеного пункту, законністю використання лазерного вимірювача швидкості, що пройшов відповідну періодичну повірку та отримав всі необхідні сертифікати, відеозаписом з нагрудного відеореєстратора, постановою у справі про адміністративне правопорушення винесеними компетентною службовою особою в межах своїх повноважень. При цьому, ОСОБА_1 не було спростовано вищевказані обставини, а доводи його адміністративного позову нічим не обґрунтовані. Також, можливість реалізації особою своїх прав на участь у розгляді справи, права на захист тощо, передбачена також шляхом оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення до суду. Враховуючи наведене, просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові та електронні докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 24.07.2021 інспектором 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області старшого лейтенанта поліції Усенко О.А.винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі, серії ЕАО № 4533935, про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 , 23.04.2021 о 16 год. 22 хв., в с. Броники, на 211 км. а/д М-06 сполученням Київ-Чоп, керуючи транспортним засобом MERSEDES-BENZ Е 220 CDI, д.н.з. НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 85 км/год в зоні дії дорожнього знаку «5.45», чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 35 км/год, тим самим порушив вимоги п. 12.4 ПДР України.

Пунктом 12.4 ПДР України передбачено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Разом з тим, дорожній знак 5.45. «Початок населеного пункту» застосовується для позначення початку населеного пункту, в якому діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах. Знак установлюється на фактичній межі забудови, яка прилягає до дороги.

Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.

У п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з абзацом 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

На обґрунтування своїх заперечень щодо оскаржуваної постанови позивач, зокрема, вказує, що відеофіксація руху його автомобіля за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС000632) не може бути допустимим доказом у справі, оскільки прилад під час його використання знаходився у руці поліцейського.

Як вбачається із долученого відповідачем до матеріалів справи відеозапису, помітно істотну вібрацію приладу TruCam, що може свідчити про проведення фіксації швидкості автомобіля за допомогою приладу Trucam LTI20/20 з руки (рук). Така вібрація приладу TruCam, може дати більшу похибку, ніж передбачено свідоцтвом про повірку, що об`єктивно ставить під сумнів достовірність зафіксованої швидкості руху автомобіля, яким керував позивач.

При цьому, відповідачем суду не надано жодних доказів щодо способу використання (закріплення) приладу TruCam, яким поліцейський здійснював вимірювання швидкості руху автомобіля позивача.

Водночас, суд зазначає, що законодавчо не визначено іншого способу та порядку використання лазерних вимірювачів TruCam працівниками патрульної поліції ніж розміщення виключно в порядку ст. 40 ЗУ «Про Національну поліцію», а лист ДП "Укрметртестстандарт" від 01.10.2019 № 22-38/49 про використання лазерного вимірювача швидкості TruCam для фіксації правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху не є нормативно-правовим актом, який змінює чи припиняє порядок використання та розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для фіксації виявлених порушень Правил дорожнього руху.

Отже, при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото- і відеотехніку повинна бути розміщена в порядку визначеному ЗУ «Про Національну поліцію» (стаціонарно вмонтованим способом), натомість ручне розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ст. 40 ЗУ «Про Національну поліцію».

Суд звертає увагу, що основний доказ, за допомогою якого визначалася швидкість руху ОСОБА_1 , 24.07.2021 о 16 год. 22 хв., в с. Броники, на 211 км. а/д М-06 сполученням Київ-Чоп, під час керування ним транспортним засобом MERSEDES-BENZ Е 220 CDI, д.н.з. НОМЕР_1 ,, не є допустимим, достовірним та достатнім доказом, а тому вказаний доказ не може бути прийнятий судом до уваги.

Інших доказів на підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, стороною відповідачів суду не надано.

За змістом ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За загальним правилом судочинства в справах про адміністративні правопорушення, суд може брати до уваги лише ті докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у провадженні, та інших обставин, які мають значення для провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Європейський суд неодноразово наголошував, що судочинство у національних судах повинно здійснюватись «згідно із законом».

У п. 44 рішення по справі «Корнєв та Карпенко проти України» від 30 вересня 2010 року Суд наголосив, що суди повинні забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Таким чином, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Суд наголошує, що лише наявність усіх ознак адміністративного правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Вказане узгоджується з правовою позиицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 204/8036/16-а.

За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено (ч. 3 ст. 286 КАС України).

Згідно з положеннями ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене вище, суд вважає за необхідне позов задовольнити, оскаржувану постанову скасувати, справу про адміністративне правопорушення закрити у зв`язку із відсутністю в діях позивача ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 454 грн.

Зважаючи на те, що суд задовольняє позовні вимоги, сплачений позивачем судовий збір в сумі 454, 00 грн необхідно стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.

Керуючись ст. 2, 6, 72-77, 90, 241-243, 245, 246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспектора патрульної поліції УПП в Житомирській області Усенко Оксани Анатоліївни, Управління патрульної поліції в Житомирській області Національної поліції України, Департамент патрульної поліції Національної поліції України, про скасування постанови серії ЕОА №4533935 від 24.07.2021 року задовольнити.

Скасувати постанову інспектора УПП в Житомирській області старшого лейтенанта поліції Усенко Оксани Анатоліївни серії ЕАО № 4533935 від 24.07.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 454 грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський міський суд Рівненської області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач -1 - Інспектор патрульної поліції УПП в Житомирській області Усенко Оксани Анатоліївни, м.Житомир, вул.Покровська, 96;

відповідач -2 - Управління патрульної поліції в Житомирській області Усенко Оксани Анатоліївни, м.Житомир, вул.Покровська, 96;

відповідач-3 - Департамент патрульної поліції Національної поліції України, м.Київ, вул.Ф.Ернста, 3, 03048, код ЄДРПОУ 40108646.

Повне судове рішення складене та підписане 13 вересня 2021 року.

Суддя Левчук О. В.