Рішення № 99556502, 07.09.2021, Тетіївський районний суд Київської області

07.09.2021 Провадження по справі № 2/940/197/21

Справа № 940/122/21

РІШЕННЯ

Іменем України

07 вересня 2021 року Тетіївський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Мандзюка С.В.

за участю секретаря судових засідань Романовської Л.І.

представника позивача Панченко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тетієві цивільну справу за позовом виконавчого комітету Тетіївської міської ради як органу опіки та піклування до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав,

встановив:

Виконавчий комітет Тетіївської міської ради як орган опіки та піклування звернувся до Тетіївського районного суду Київської області з позовом, в якому просить: позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав стосовно її дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнути з відповідача ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; накласти заборону на відчуження житла, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач ОСОБА_2 зловживає спиртними напоями, веде непорядний спосіб життя, не виконує батьківські обов`язки по відношенню до своєї дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не приділяє належної уваги їй, не цікавиться її здоров`ям, розвитком, навчанням та вихованням, не забезпечує одягом та взуттям відповідно до сезону, байдужа до подальшої долі дитини. 30.09.2020 року виконавчим комітетом Тетіївської міської ради було прийнято рішення № 162 «Про тимчасове вилучення та влаштування малолітньої дитини ОСОБА_3 » на підставі якого малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вилучено у матері ОСОБА_2 , 1984 року народження у зв`язку із загрозою життю та здоров`ю дитини та тимчасово влаштовано до Київського обласного центру соціально-психологічної реабілітації. Відповідно до довідки Київського обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей від 26.01.2021 року № 18, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває в центрі з 06.10.2020 року. За час перебування дитини в закладі мати ОСОБА_2 дочку не відвідувала, листування не вела, не дзвонила, участі у вихованні та утриманні не приймала. Враховуючи те, що неможливо змінити поведінку ОСОБА_2 в кращу сторону та наявність вини в діях матері виконавчим комітетом Тетіївської міської ради видано висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітньої дочки ОСОБА_3 , який затверджено рішенням виконавчого комітету Тетіївської міської ради від 28.01.2021 року № 4.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 22.02.2021 року відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого засідання.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 13.04.2021 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача виконавчого комітету Тетіївської міської ради Панченко Л.В. позовні вимоги підтримала та уточнила їх в частині стягнення аліментів, а саме просить стягувати з відповідача ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд приходить до наступних висновків.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є матір`ю дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 . (а.с. 7).

Із Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України від 07.10.2020 року № 00028073464 встановлено, що батьком дитини записаний громадянин України ОСОБА_4 . Відомості про батька записані відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України. (а.с. 8).

Із звіту за результатами соціального супроводу сім`ї/особи ОСОБА_5 за період з 01.09.2020 року по 22.12.2020 року встановлено, що ОСОБА_2 та її співмешканець ОСОБА_6 не усвідомлюють наявність проблем, не розуміють їх ризики і загрози, не бажають щось змінювати, не виявляють бажання співпрацювати. (а.с. 20-21).

Із висновку оцінки потреб сім`ї ОСОБА_5 від 07.09.2020 року встановлено, що ОСОБА_2 зловживає спиртними напоями, стан задоволення потреб дитини незадовільний, дівчинка не забезпечена повноцінним харчуванням, має неохайний вигляд, носить брудний одяг, не дотримується правил особистої гігієни. Мати не створила належних умов для розвитку та виховання доньки, не цікавиться успішністю ОСОБА_3 у школі, не відвідує батьківські збори, не приділяє належної уваги дочці, не проводить вільний час з нею. Дитина є частим свідком розпивання спиртних напоїв мамою та її співмешканцем. Не завжди мати знає про місце перебування дитини. (а.с. 22-23).

30.09.2020 року виконавчим комітетом Тетіївської міської ради винесено рішення №162 «Про тимчасове вилучення та влаштування малолітньої дитини ОСОБА_3 » згідно до якого малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вилучено у матері ОСОБА_2 , 1984 року народження у зв`язку із загрозою життю та здоров`ю дитини та тимчасово влаштовано до Київського обласного центру соціально-психологічної реабілітації. (а.с. 27).

Із довідки, виданої 26.01.2021 року за № 18 Київським обласним центром соціально-психологічної реабілітації дітей встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває в центрі з 06.10.2020 року. За час перебування дитини в закладі мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дочку не відвідувала, листування не вела, не дзвонила, участі у вихованні та утриманні не приймала. (а.с. 29).

28.01.2021 року виконавчим комітетом Тетіївської міської ради винесено рішення № 4 «Про затвердження висновку комісії з питань захисту прав дитини про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 » згідно до якого затверджено висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно її малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с. 30-32).

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою ВРУ від 27.02.1991 року № 789-ХІІ, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Виходячи з положення пункту 2 частини першої статті 164 СК України, суд має підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав виключно за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Отже, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 року наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, § 58).

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У справі «Мамчур проти України» від 16.07.2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Як роз`яснено у пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

З огляду на вищезазначене, враховуючи висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 відносно її малолітньої доньки ОСОБА_3 суд прийшов до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог про позбавлення батьківських прав, наявність правових підстав для застосування такого виняткового заходу, як позбавлення батьківських прав відповідача, оскільки позивачем доведено та судом встановлено наявність такого обов`язкового елементу як вини в умисному ухиленні матері ОСОБА_2 від виконання її батьківських обов`язків.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини, суд зазначає наступне.

Положеннями частини 3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

За таких обставин, враховуючи всі обставини, що мають істотне значення для вирішення справи, зокрема те, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, суд вважає, що з відповідача необхідно стягувати на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05.02.2021 року і до повноліття дитини.

Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» суд у разі позбавлення батьків батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав одночасно накладає заборону на відчуження майна та житла дітей, про що повідомляє нотаріуса за місцем знаходження майна та житла.

Із довідки, виданої 27.01.2021 року № 8021328 управлінням адміністративних послуг виконавчого комітету Тетіївської міської ради встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З урахуванням положень закону, з метою захисту житлових та майнових прав дитини, слід накласти заборону на відчуження нерухомого майна, зокрема житлового будинку, що за адресою: АДРЕСА_1 , у якому зареєстрована малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави в сумі 908 грн. 00 коп.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 79, 150, 164, 165, 166, 181, 182, Сімейного кодексу України, статтями 4, 10, 12, 13, 77, 78, 81, 141, 264-268, 354 ЦПК України, статтею 17 Закону України «Про охорону дитинства», суд

вирішив:

Позовні вимоги виконавчого комітету Тетіївської міської ради як органу опіки та піклування до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , батьківських прав стосовно дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частини з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05.02.2021 року і до повноліття дитини.

Накласти заборону на відчуження житла, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок на рахунок UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві / м. Київ / 22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП).

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного рішення: 13.09.2021 року.

Суддя С.В.Мандзюк