Рішення № 99552387, 13.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

13 вересня 2021 року справа №826/23432/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )доФонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - відповідач, Фонд)про1) визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання відомостей про розмір заробітної плати та додаткової винагороди, що виплачується відповідачем директору-розпоряднику Фонду, працівнику, який виконує повноваження уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію або ліквідацію банку; 2) зобов`язання надати відомості стосовно розміру заробітної плати та додаткової винагороди, що виплачується відповідачем директору-розпоряднику Фонду, працівнику, який виконує повноваження уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію або ліквідацію банкуВ С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи, що Фонд протиправно не надав інформацію на адвокатський запит адвоката позивача щодо розміру заробітної плати та додаткової винагороди, що виплачується Фондом директору-розпоряднику Фонду, працівнику, який виконує повноваження уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію або ліквідацію банку. На думку позивача, така інформація законом є відкритою, а тому бездіяльність Фонду порушує права та законні інтереси позивача.

Відповідач у запереченні на позову заяву вказав на безпідставність позовних вимог, у зв`язку із тим, що Фонд надав інформацію на адвокатський запит адвоката Бабенка Ю.С. у тому обсязі, який можливо було розкрити відповідно до положень діючого законодавства, тому що інформація про заробітну плату, як персональні дані, могла бути розголошена виключно за згодою її володільців.

Ухвалою від 15 жовтня 2015 року Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Нагорянського С.І. відкрив провадження в адміністративній справі №826/23432/15, закінчив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду

Ухвалою від 22 лютого 2016 року Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Нагорянського С.І. зупинив провадження в адміністративній справі №826/23432/15 до вирішення Конституційним Судом України питання щодо відповідності (конституційності) Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» положенням статті 6, частини першої статті 8, частини четвертої статті 13, статей 21, 22, частин першої, четвертої, п`ятої статті 41 Конституції України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями адміністративну справу передано на розгляд судді Кузьменку В.А.

Ухвалою від 18 квітня 2016 року Окружний адміністративний суд міста Києва прийняв адміністративну справу №826/23432/15 до провадження та зобов`язав сторін повідомити суд про усунення обставин, які були підставою для зупинення провадження.

Ухвалою від 09 червня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва поновив провадження в адміністративній справі №826/23432/15 у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

Адвокат Бабенко Юрій Сергійович звернувся до Фонду із адвокатським запитом від 15 вересня 2015 року вих. №15-09/15, в якому зазначив, що до нього звернувся ОСОБА_1 за наданням правової допомоги.

У своєму адвокатському запиті адвокат Бабенко Юрій Сергійович просив надати інформацію про розмір заробітної плати та додаткової винагороди, що виплачується Фондом за посадою директор-розпорядник Фонду, інформацію про розмір заробітної плати та додаткової винагороди, що виплачується Фондом уповноваженій особі Фонду на тимчасову адміністрацію або ліквідацію банку, та інформацію про розмір заробітної плати і додаткової винагороди, що виплачується Фондом уповноваженій особі Фонду на ліквідацію банку.

Фонд надав відповідь на вказаний адвокатський запит у листі від 22 вересня 2015 року №09-33842/15 та повідомив таку інформацію: посадовий оклад директора-розпорядника відповідно до штатного розпису Фонду становить 31 059,00 грн., про що Виконавча дирекція вважає за можливе повідомити позивача за попередньою згодою директора-розпорядника Ворушиліна К.М.; інформація про рівні надбавок та заохочувальних виплат (додаткову винагороду) визначається за результатами виконавчої роботи і може бути оприлюднена лише за згодою конкретного працівника Фонду, оскільки така інформація є конфіденційною за визначенням статті 6 Закону України «Про захист персональних даних», становить інформацію з обмеженим доступом згідно приписів статті 21 Закону України «Про інформацію». Штатним розписом Фонду не передбачено таких посад як Уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію та/або ліквідацію банку. Уповноваженими особами призначаються працівники Фонду, яким встановлюється посадовий оклад згідно штатного розпису.

Таким чином, позивач оскаржує поведінку Фонду при наданні відповіді на адвокатський запит адвоката Бабенка Юрія Сергійовича.

Вирішуючи спір між сторонами, Окружний адміністративний суд міста Києва керується такими мотивами.

За визначенням частини першої статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.

До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.

Частина друга статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» установлює, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

Відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом (частина третя статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Наведені норми вказують про право адвоката звернутись зокрема до органу державної влади із адвокатським запитом про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту, та про обов`язок такого органу надати інформацію на такий адвокатський запит.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд звертає увагу, що у справі відсутні докази, які б підтверджували, що адвокат Бабенко Юрій Сергійович на момент звернення до Фонду надавав правову допомогу ОСОБА_1 та що адвокатський запит від 15 вересня 2015 року вих. №15-09/15 пов`язаний із наданням позивачу правової допомоги.

Як встановлює частина перша статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Однак, позивача не надав будь-яких доказів, які б посвідчували повноваження адвоката Бабенка Юрія Сергійовича на надання правової допомоги, зокрема відповідного договору про надання правової допомоги ОСОБА_1 чи ордера.

Таким чином, суд вважає, що позивач не довів належними доказами, що адвокат Бабенко Юрій Сергійович звернувся до Фонду з адвокатським запитом від 15 вересня 2015 року вих. №15-09/15 саме у відносинах із надання правової допомоги ОСОБА_1 і що такий адвокатський запит стосується прав позивача.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частина перша статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі №802/2678/15-а (провадження №К/9901/1141/18), від 03 серпня 2018 року у справі №808/967/17 (адміністративне провадження №К/9901/992/17), від 28 лютого 2019 року у справі №683/182/17 (провадження №К/9901/21182/18), від 24 квітня 2019 року у справі №803/1184/17 (адміністративне провадження №К/9901/29206/18, №К/9901/26536/18).

Отже, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Як встановлено вище, позивач оскаржує поведінку Фонду при наданні відповіді на адвокатський запит адвоката Бабенка Юрія Сергійовича, який не стосується прав позивача.

Крім того, суд зауважує, що право на оскарження поведінки суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої така поведінка вчинена або прав, свобод та інтересів вона безпосередньо стосується.

Оскільки у справі відсутні докази на підтвердження того, що позивач є учасником спірних правовідносин, суд вважає, що поведінка Фонду не породжує для позивача жодних прав та обов`язків, а тому право на захист, не виникає.

З огляду на викладене позовні вимоги ОСОБА_1 документально та нормативно не підтверджуються.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивач не довів обставин, на яких ґрунтуються його вимоги та наявність у нього порушеного права з боку Фонду, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП не відомий);

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17; ідентифікаційний код 21708016).

Суддя В.А. Кузьменко