Рішення № 99551452, 02.09.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/5467/21

РІШЕННЯ

іменем України

02 вересня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П.

за участю:секретаря судового засідання Святецької М.В. представника позивача: Дем`янова С.М. представника відповідача: Чубко Л.В., Сохатюка О.С. розглянувши адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кармалюк юа" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.02.2021 форми "В1" №0008120703 та форми "В4" №0008390703,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кармалюк юа" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові-повідомлення рішення "В1" за №0008120703 та форми "В4" за №0008390703.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 16 січня 2021 року відповідачем було складено Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Кармалюк ЮА", ПН 43496133 щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету за №108/22-01-07-03/43496133.

За результатами розгляду вищевказаного акту перевірки, 16 лютого 2021 року були складені оскаржувані податкові-повідомлення рішення форми "В1" за №0008120703 та форми "В4" за №0008390703.

Проте, позивач не погоджується з висновками податкового органу, зазначаючи, що сама подія податкового правопорушення була відсутня, так як не було фактів не використання товарів в операціях, що є господарською діяльністю платника податку. Всі господарські операції мали реальний характер та ділову мету, та достовірно підтверджуються первинними документами.

Ухвалою суду від 12.05.2021 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив, в якому останній зазначає, що в ході проведення перевірки встановлено, що позивачем порушено вимоги абз."г" п.198.5 ст.198 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов`язань у жовтні 2020 року в сумі 39337 грн - від здійснення операцій з придбання товару "слива сушена", термін придатності якої завершився, а отже вказаний товар не може використовуватись у фінансово-господарській діяльності підприємства та при придбанні яких було сформовано податковий кредит. Крім того, позивачем подано митну декларацію до якої додано сертифікат якості, виданий фірмою-нерезидентом, згідно якого дата збору продукту визначена жовтень 2019 року, термін придатності - жовтень 2020 року. Відповідач вважає, що станом на 01.11.2020 термін придатності сливи сушеної придбаної ТОВ "Кармалюк ЮА" згідно документів закінчився, та рахується на залишках.

Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не було складено зведено податкову накладну за жовтень 2020 року на суму ПДВ 39337,00 грн.

В ході перевірки встановлено, що позивачем відображено в бухгалтерському обліку ТОВ "Кармалюк ЮА" операції з придбання квасолі та квасолі білої від ТОВ "Аграрний край" у жовтні 2020 на загальну суму 5451255,27 грн. Перевіркою встановлено, що ТОВ "Кармалюк ЮА" у жовтні 2020 року згідно податкової накладної №20 від 27.10.2020 виписаної постачальником - ТОВ "Аграрний край" до складу податкового кредиту віднесено ПДВ в сумі 122143,67 грн, згідно номенклатури постачання квасоля біла 33,159 тон. Вказана кількість міститься у видатковій накладній однак щодо товару номенклатурою "квасоля" у кількості 33,159 тон.

Отже перевіркою встановлено, що номенклатура товару "квасоля" зазначена постачальником ТОВ "Аграрний край" у видатковій накладній №166 від 27.10.2020 та у товарно-транспортній накладній від 27.10.2020 №51/10 не відповідає номенклатурі товару "квасоля біла", що вказана у виписаній та зареєстрованій у ЄРПН податковій накладній №20 від 27.10.2020.

Перевіркою встановлено, що податковий кредит в загальній сумі 122143,67 грн, не підтверджений належним чином.

Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначає, що в ході проведення перевірки контролюючим органом не було взято до уваги, що 27 жовтня 2020 року постачальником ТОВ "Агарний край" було виписано розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 55 до податкової накладної № 20 від 27 жовтня 2020 року на зміну номенклатури, якою, відповідно, назва номенклатура постачання «квасоля біла» була відкоригована на номенклатуру "квасоля". Таким чином податковий кредит в сумі 122143,67 грн підтверджений належним чином складеною та відкоригованою податковою накладною.

Щодо невідповідності інформації, яка міститься в видаткових накладних ТОВ "Аграрний край" та товарно-транспортних накладних про поставку на адресу ТОВ "Кармалюк ЮА" вантажу квасолі із розбіжністю в 662 кг. Постачальником ТОВ "Аграрний край" відвантажено згідно ТТН 247220 кг продукції "квасоля". В той же час замовником ТОВ "Кармалюк ЮА" було фактично прийнято 246558 кг. Розбіжність дійсно складала 662 кг., що підтверджується відмітка та засвідчено підписами і печатками. Відповідно, в подальшому постачальником були виписані видаткові накладні саме на ту кількість товару, яка була фактично отримана замовником. Саме ця вага продукції була оплачена та виписані податкові накладні.

Розбіжність у вазі при складанні ТТН та подальшому прийнятті товару виникла за рахунок похибки при зважуванні у постачальника автомобільними вагами та платформними вагами замовника, а також внаслідок утрясання та висипання квасолі при її транспортуванні насипом.

Щодо наявності відповідних сертифікатів якості на продукцію постачальника ТОВ "Аграрний край" позивач зазначає, що вказаний товар купувався з метою його подальшого експорту за межі України. Відповідно, при експортуванні товару обов`язковим є його сертифікація та отримання відповідних фітосанітарних сертифікатів після проведення досліджень. Що ТОВ "Кармалюк ЮА" і було зроблено та підтверджується протоколом випробувань № 4225/1 від 04.11.2020 року.

Враховуючи наведене вище, просить задовольнити позовні вимоги.

Від відповідача на адресу суду надійшли заперечення, в яких останній зазначає, що контролюючий орган, в термін проведення перевірки (20.12.2020 - 11.01.2021) не мав можливості взяти до уваги вищеописаний розрахунок коригувань, оскільки його дата реєстрації 16.01.2021 рік, через чотири календарні дні після завершення перевірки. ТОВ "Кармалкж ЮА" не здійснено коригувань в частині зміни кількості отриманого вантажу, або документального оформлення повернення постачальнику ТОВ "Аграрний край" надмірно поставленого товару (квасолі) в кількості 622 кг. що свідчить, про не підтвердження належним чином оформленими документами обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку. Відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечили щодо позовних вимог, та просили відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши представників сторін, дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив, а також оцінивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що товариство з обмеженою відповідальністю "Кармалюк ЮА" зареєстровано 07.02.2020, та знаходиться за адресою, Україна, 31345, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, село Копистин, вул.Франка Івана, будинок 16.

На підставі направлень від 28.12.2020 №455, №459 та згідно наказів ГУ ДПС у Хмельницькій області від 17.12.2020 №2516-П, на підставі вимог пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.2010, зі змінами та доповненнями Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Кармалюк ЮА" (ПН 43496133) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2020 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 18.11.2020 №9304635634 від`ємного значення з податку на додану вартість у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

Перевірка проводилась у період з 29.12.2020 по 11.01.2021.

За результатами перевірки складено акт від 16.01.2021 №108/22-01-07-03/22-01-07-03/43496133, яким встановлено порушення вимог п.198.5 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України, п.11, п.15 наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307, а саме ТОВ "Кармалюк ЮА" не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі зведені податкові накладні за жовтень 2020 року на суму ПДВ 39337 грн, п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 абз."б" п.200.4 ст.200 ПК України, Наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за №159/28289, ТОВ "Кармалюк ЮА" завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку задекларованого у деларації з ПДВ за жовтень 2020 року в сумі 681528,00 грн; п.44.1 ст.44 ст.188 п.198.1, п.198.2, п.1983, п.198.5, п.198.6 ст.198 абз. "в" п.200.4 ст.200 ПК України, Наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року №159/28289, ТОВ "Кармалюк ЮА" завищило від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду задеклароване у декларації з ПДВ за жовтень 2020 року в сумі 266352 грн; пункт 3 Розділ IV Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 ТОВ "Кармалюк ЮА" подано Додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість "Розшифровки податкових зобов`зань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за жовтень 2020 "уточнюючий" що призвело до здвоєння сум податкового зобов`язання та податкового кредиту за жовтень 2020 року.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.02.2021 №0008120703 форми форми "В1" про зменшення суми бюджетного відшкодування на 681528,00 грнта нарахованої штрафної санкції в сумі 340764,00 грн та форми "В4" №0008390703 від 16.02.2021 про зменшення суми від`ємного значення з ПДВ на 266352 грн, які вручено представнику позивача 18.03.2021.

Позивач не погоджуючись з винесеними рішеннями відповідача, та вважає, що вони прийняті всупереч вимогам чинного законодавства без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно п.п. 14.1.39. п. 14.1. ст. 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове зобов`язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк, п.п. 14.1.156. п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Предметом даного позову є правомірність винесення відповідачем оскаржуваних рішень, якими знижено суму бюджетного відшкодування з ПДВ та при цьому занижено від`ємне значення ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного податкового періоду.

Згідно п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно пп."б" п.200.4 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Згідно висновків зроблених ГУ ДПС в Хмельницькій області у акті перевірки, відповідач вважає, що ТОВ "Кармалюк ЮА" порушено вимоги п.44.1 ст.44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.200.4 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет та завищено від`ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) за жовтень 2020 року в сумі 266352,00 грн.

Предметом дослідження даної справи є реальність фінансово-господарських операцій ТОВ "Кармалюк ЮА" із постачальником ТОВ "Аграрний край".

Суд зазначає, що податковий орган за результатами проведеної перевірки прийшов до висновку про нереальність господарських операцій ТОВ "Кармалюк ЮА" із вказаним контрагентом у зв`язку з закінченням строку зберігання товару, а також помилок у оформленні податкових накладних.

Відповідач стверджує, що перевіркою встановлено лише документальне оформлення нереальних господарських операцій з постачання послуг первинними документами та їх відображення в регістрах бухгалтерського обліку і податковій звітності ТОВ "Кармалюк ЮА".

Зокрема, відповідач стверджує, що ТОВ "Кармалюк ЮА" завищено суми податкового кредиту за жовтень 2020 року на 908543,00 грн, щодо нереальності господарських операцій з поставки ТОВ "Аграрний край" на адресу товариства товару "квасоля".

Однак на думку суду, відповідач дійшов до невірного висновку, що проведеною податковою перевіркою був встановлений та доведений факт щодо не підтвердження податкового кредиту в сумі 122143,67 грн належним чином складеною та зареєстрованою податковою накладною № 20 від 27 жовтня 2020 року, оскільки в останній була зазначена номенклатура постачання "квасоля біла", кількістю 33159 тон, в той час, як згідно даних бухгалтерського обліку ТОВ "Кармалюк ЮА" постачальником ТОВ "Аграрний Край" було реалізовано товар із номенклатурою "квасоля", в кількості 33159 тон.

Суд зазначає, що контролюючим органом не було взято до уваги, що 27 жовтня 2020 року постачальником ТОВ "Агарний край" було виписано розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 55 до податкової накладної № 20 від 27 жовтня 2020 року на зміну номенклатури, якою, відповідно, назва номенклатура постачання "квасоля біла" була відкоригована на номенклатуру "квасоля".

Викладене свідчить про помилковість висновку відповідача щодо не підтвердження належними первинними документами фактів здійснення господарської операції зокрема придбання у постачальника ТОВ "Агарний край" 33159 тон. товару "квасоля".

При цьому, відсутність (помилковість) інформації в податковій накладній не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податку у зв`язку з його господарською діяльністю.

Самостійно наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з іншими даними підтверджується, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Надання належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією, що викладена в постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справа № 620/1274/19 (адміністративне провадження № К/9901/345/20)

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідач також стверджує, що на підтвердження походження придбаного товару "слива сушена" від контрагента ТОВ "Кармалюк" отримано лист від 27.11.2020 №16 на запит ГУ ДПС в Хмельницькій області від 12.11.2020 №36715/7/22-01-07-03-16, до якого вказаним товариством надано копію митної декларації UA401160/2020/000256 від 09.01.2020 щодо придбання від фірми - нерезидента ООО "Safobaxsh Sifat Maxsulotlari" (Республіка Узбекистан) сливи сушеної урожаю 2019 року, в кількості 22000 кг. До вказаної митної декларації додано Сертифікат якості, виданий фірмою-нерезидентом, згідно якого дата збору продукту визначена жовтень 2019 року, термін придатності - жовтень 2020 року.

Тобто, відповідач стверджує, що станом на 01.11.2020 термін придатності товару "слива сушена" урожай 2019 року придбана ТОВ "Кармалюк ЮА" закінчився.

Суд звертає увагу, щодо наявності відповідних сертифікатів якості на продукцію постачальника ТОВ "Аграрний край", то вказаний товар купувався з метою його подальшого експорту за межі України, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами. Відповідно, при експортуванні товару обов`язковим є його сертифікація та отримання відповідних фітосанітарних сертифікатів після проведення досліджень, що ТОВ "Кармалюк ЮА" і було зроблено та підтверджується протоколом випробувань № 4225/1 від 04.11.2020 року, який міститься в матеріалах справи.

Відповідачем також не було взято до уваги той факт, що ТОВ "Кармалюк ЮА" товар "слива сушена" була сертифікована і відповідно до протоколу випробувань № 4412/1 від 16 листопада 2020 року, була підтверджена його належна якість, що в свою чергу, дало підстави для формування податкового кредиту.

Таким чином податковий кредит в сумі 22143,67 грн підтверджений належним чином складеною та відкоригованою податковою накладною.

Стосовно невідповідності інформації, яка міститься в видаткових накладних ТОВ "Аграрний край" та товарно-транспортних накладних про поставку на адресу ТОВ "Кармалюк ЮА" вантажу квасолі із розбіжністю в 662 кг, суд зазначає наступне.

Постачальником ТОВ "Аграрний край" згідно ТТН 247 відвантажено 220 кг. продукції "квасоля", при цьому замовником ТОВ "Кармалюк ЮА" було фактично прийнято 246 558 кг, тобто розбіжність дійсно складала 662 кг., що підтверджує відмітка та засвідчено підписами і печатками. Постачальником були виписані видаткові накладні саме на ту кількість товару, яка була фактично отримана замовником та саме ця вага продукції була оплачена та виписані податкові накладні.

Отже, розбіжність у вазі при складанні ТТН та подальшому прийнятті товару виникла за рахунок похибки при зважуванні у постачальника автомобільними вагами та платформними вагами замовника, а також внаслідок утрясання та висипання квасолі при її транспортуванні насипом.

Таким чином, твердження контролюючого органу про те, що різниця в 662 кг свідчить про відсутність неналежного документального оформлення обліку товарно-матеріальних цінностей є безпідставним.

Твердження відповідача, щодо неможливості перевезення таких об`ємів вантажів, зазначених в ТТН, відповідно до технічних даних автомобілів, зазначених заводом виробником, також не є аргументом, який може свідчити про нереальність операції.

Суд зазначає, що факт постачання вказаної продукції підтверджується наданими до позовної заяви наявними бухгалтерськими документами, що підтверджують факти подальшої її реалізації, зокрема і експортування за межі митної території України.

При цьому, суд погоджується, що законодавство передбачає можливість використання податковим органом інформаційних баз контролюючих органів з метою виконання покладених на останніх функцій та завдань. Разом з тим, наявна у інформаційних базах ДПС інформація не може в розумінні процесуального закону бути доказом стосовно реальності або нереальності господарських операцій.

Висновки щодо неможливості здійснення господарських операцій контрагентом позивача не можуть ґрунтуватись лише на інформації, що міститься у податковій базі відносно контрагентів постачальника, а повинні базуватись на підставі первинних документів та об`єктивної перевірки фактичних обставин господарських правовідносин.

У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2020 у справі № 804/1984/16 суд вказує на те, що контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, обумовленого укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої, та злагодженості дій між ними. Крім того, колегія суддів зазначила, що висновки про відсутність у контрагентів по ланцюгу постачання трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДФС, проте податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03 жовтня 2019 у справі № П/811/3228/14. Так, у вказаній постанові Верховний Суд зазначає, що будь-яка податкова інформація, наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, у тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Зокрема, посилання контролюючого органу на наявність актів як критерію оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, оскільки під час складення таких актів жодні первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, а отже оформлення вказаних актів з відображенням в них окремих відомостей не відповідають критерію юридичної значимості, а отже не є належними доказами в розумінні процесуального Закону.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. У первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 03 жовтня 2019 у справі № П/811/3228/14, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Такі ж висновки сформовані у постанові Верховного Суду від 02 квітня 2019 у справі № 826/6245/18: не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

У постанові від 13 жовтня 2020 у справі № 0340/1408/18 Верховний Суд зазначив, що виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат, які враховуються при визначенні фінансового результату, та права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи. Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності). Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків. Визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні наявна у контролюючого органу податкова інформація, ні відсутність у постачальників контрагента чи у контрагента достатньої кількості основних засобів та трудових ресурсів самі по собі не можуть бути самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність недоліків у первинних документах може свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Верховний Суд у постанові від 09 жовтня 2019 у справі № 826/16601/18 зазначив, що не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей для виконання взятих на себе зобов`язань посилання податкового органу на відсутність достатньої кількості штатних одиниць, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Вказані в акті перевірки висновки стосовно формування позивачем штучних показників податкового обліку з метою отримання незаконної податкової вигоди, є припущеннями за відсутності належних та допустимих доказів, які надаються в передбаченому законодавством порядку. Встановлені судом обставини та реальність здійснення вищевказаних господарських операцій не спростовані податковим органом належними та допустимими доказами, відтак суд приходить до висновку про необґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що у Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області були відсутні підстави для винесення податкових повідомлень-рішень від 16.02.2021 року форми "В1" №0008120703, від 16.02.2021 форми "В4" №0008390703, які на думку суду є протиправними та підлягають скасуванню.

У Рішенні від 20.10.2011 у справі "Rysovskyy v. Ukraine" Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб ("Beyeler v. Italy", "Oneryildiz v. Turkey", "Megadat.com S.r.l. v. Moldova", "Moskal v. Poland"). На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Lelas v. Croatia" і "Toscuta and Others v. Romania") і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (Oneryildiz v. Turkey", та "Beyeler v. Italy").

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ("Lelas v. Croatia").

У відповідності до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).

Відповідно до п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

В процесі судового розгляду відповідач не довів правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 16.02.2021 року форми "В1" №0008120703, від 16.02.2021 форми "В4" №0008390703, а суд дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи вважає, що позовні вимоги ТОВ "Кармалюк ЮА" підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Кармалюк юа" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.02.2021 форми "В1" №0008120703 та форми "В4" №0008390703 - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 16.02.2021 форми "В1" №0008120703 та форми "В4" №0008390703.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кармалюк юа" судові витрати зі сплати судового збору на суму 19330 ( дев`ятнадцять тисяч триста тридцять) грн. 00 коп., за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 13 вересня 2021 року

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю "Кармалюк юа" (вул. І.Франка, 16,Копистин,Хмельницький район, Хмельницька область,31345 , ідентифікаційний код - 43496133) Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , ідентифікаційний код - 44070171)

Головуючий суддя О.П. Шевчук