Рішення № 99551439, 13.09.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/5675/21

РІШЕННЯ

іменем України

13 вересня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення №007784/22-01-24-08 від 06.05.2021 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на порушення відповідачем вимог податкового законодавства, які полягали у протиправному нарахуванні пені на суми грошових зобов`язань зі сплати ЄСВ, які платник виконав самостійно та у встановлений строк.

Провадження у справі відкрите за правилами спрощеного позовного провадження.

Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області поданий відзив на позовну заяву, у якому у задоволенні позову просить відмовити. Покликається на те, що згідно з даними АІС "Податковий блок" позивач несвоєчасно сплатила єдиний внесок за відповідний період 2018 року. Зазначає, що кошти в сумі 1640,00 грн., сплачені позивачкою, не були зараховані на рахунок обліку єдиного внеску з причини відсутності у квитанції ідентифікаційного коду платника ЄСВ. У зв`язку з цим було прийняте рішення (вимога) про сплату недоїмки та рішення про застосування пені. Відповідач вважає, що оскаржуване рішення є правомірним.

Позивач подала відповідь на відзив, у якій не погоджується з доводами відповідача.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування " від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Згідно з положеннями Закону №2464-VI недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.4 ст.8 Закону №2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, а в частині адміністрування - ПК України та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 цього Закону платник єдиного внеску зобов`язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом. На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Отже, умовою для застосування до платника штрафних санкцій та нарахування пені є несвоєчасна сплата останнім єдиного внеску.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі Інструкція №449).

Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно (ч. 13 ст. 25 Закону №2464-VI). Розрахунок фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів. Про нарахування пені та застосування штрафів приймається рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Організація діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування врегульована Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422 (далі Порядок №422).

Пунктом 3 розділу І Порядку №422 визначено, що оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС (ДПС) в інформаційній системі органів ДФС (ДПС). З метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС (ДПС) відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками (пункт 1 глави 1 розділу ІІ Порядку ).

Інтегрована картка платника - це форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами (пункт 2 розділу І Порядку №422). Згідно з пунктом 1 глави 1 розділу ІІ Порядку облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення. Інформаційна система органів ДФС (ДПС) після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій.

Контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів за напрямами роботи. Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень.

Вирішуючи спір, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з лютого 2018 провадить незалежну професійну діяльність в якості адвоката, перебуваючи на податковому обліку Головного управління ДПС у Хмельницькій області як платник єдиного внеску.

06.05.2021 Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області прийняте спірне рішення №007784/22-01-24-08 про застосування до позивачки штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску (нарахування пені у розмірі 402.26 грн).

Судом встановлено, що нарахування зазначеної пені відбулось через наявність у даних інтегрованої картки ОСОБА_1 відомостей про недоїмку по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та несвоєчасну сплату грошових зобов`язань.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем єдиний внесок в розмірі 6650 грн. був сплачений, що підтверджується квитанціями банку № 10258705 від 13 квітня 2018, № 10735743 від 05 липня 2018 та №22126763 від 08 жовтня 2018 (призначення платежу - сплата ЄСВ за І - ІІІ квартали 2018 року), копії яких є у справі.

У той же час, сплата ЄСВ в сумі 1640,00 грн. за перший квартал 2018 ( квитанція банку № 10258705 від 13 квітня 2018) не була відображена в системах податкового обліку у зв`язку з відсутністю в квитанції ідентифікаційного номеру позивача.

Зважаючи на це, у подальшому вказані кошти рахувались як несплачені, відтак набули статусу недоїмки.

З`ясувавши цю обставину, 08.01.2019 позивач звернулась до податкового органу про зарахування раніше сплачених 1640,00 грн. в рахунок погашення боргу по ЄСВ.

Під час судового розгляду справи податковим органом не спростовано, що 13 квітня 2018 ОСОБА_1 сплатила єдиний внесок у сумі 1640 грн. за відповідний період, що підтверджується квитанцією.

Суд звертає увагу на те, що квитанція №10258705 від 13.04.2018 у графі ІПН/ЄДРПОУ містить відомості про ІПН позивачки, тоді як повторне зазначення або не зазначення ідентифікаційного коду у відомостях про призначення платежу не повинно впливати на перебіг зарахування коштів на відповідний рахунок.

Встановлено, що відомості інтегрованої картки позивача, які були надані Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області, не містили інформацію щодо вказаного платежу по єдиному внеску, проведеному у квітні 2018.

Натомість, сплату позивачкою цього податкового зобов`язання, що доводиться вказаної квитанцією, відповідач не спростовує.

Суд виходить з того, що за наявності у платника податків первинного документа про сплату коштів, невідображення інформації про платіж у інтегрованій картці платника податків не підтверджує невиконання останнім податкового обов`язку або його бездіяльність.

Таким чином, надані відповідачем докази не спростовують факт сплати позивачкою єдиного внеску, яка підтверджується вищевказаною квитанцією банку від 13.04.2018.

Крім того, навіть помилкове, якщо таке мало місце, не зазначення в реквізитах платежу ідентифікаційного коду підприємця не є правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми податку у визначений законодавством строк ( правова позиція Верховного Суду у постанові від 30.01.2018 у справі № 810/875/17)

Оскільки головною умовою для нарахування санкцій є встановлений факт несплати (несвоєчасної сплати) єдиного внеску, а така несплата за відповідний період відповідачем не доведена, суд вважає оскаржене рішення протиправним.

Зважаючи на це, оскільки позивач сплатила належну суму єдиного внеску за І квартал 2018 року, яка не відобразилась у системах податкового обліку з незалежних від неї причин, відсутні правові підстави для застосування контролюючим органом штрафних санкцій та пені за відповідний період.

Що стосується компенсації витрат на правову допомогу, суд встановив наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно з ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 5-7 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом встановлено, що з метою надання позивачу професійної правничої допомоги між ОСОБА_1 та адвокатським бюро Лариси Зданевич був укладений договір про надання правової допомоги від 07 травня 2021. Також позивачем додана копія ордеру адвоката ВХ №1010786 від 07.05.2021, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, акт виконаних робіт від 14 травня 2021. Оплата послуг адвоката (гонорар) за цими документами складає 4600 грн. та підлягає сплаті через 30 днів після підписання акту приймання-передачі наданих послуг.

Відповідач у справі заперечує щодо розміру витрат на правничу допомогу.

Як зазначає Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 у справі № 904/4507/18, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (див. також пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 у справі № 755/9215/15-ц)

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Вирішуючи питання компенсації витрат на правову допомогу, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, відтак повинен ураховувати не лише те, чи були вони фактично понесені, але і оцінити їх об`єктивну необхідність.

У постанові Верховного Суду у справі № 826/856/18 від 22.12.2018 зазначається, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Як зазначає позивач у заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до договору про надання правової допомоги від 07.05.2021 розмір гонорару був погоджений між сторонами та підлягає сплаті через 30 днів після підписання акту приймання-передачі наданих послуг.

Зазначений акт підписаний 14.05.2021, тому оплата послуг адвоката повинна була відбутись до 15 червня 2021.

Разом з тим, станом на час вирішення питання розподілу судових витрат позивач або її представник не надали суду письмові докази, які підтверджують дійсну суму сплачених адвокату коштів в якості оплати за договором про надання правової допомоги.

Таким чином, судом не встановлено, що позивач понесла вказані витрати на правову допомогу, зважаючи на що у стягненні цих витрат з відповідача слід відмовити.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов - задоволити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області №007784/22-01-24-08 від 06.05.2021 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені в сумі 402,26 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 13 вересня 2021 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 44070171)

Головуючий суддя І.С. Козачок