Ухвала суду № 99551366, 13.09.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

УХВАЛА

13 вересня 2021 р. м. ХерсонСправа № 540/4486/21

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Хом`якової В.В., розглянувши у письмовому провадженні клопотання ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до виконавчого комітету Херсонської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради № 372 від 18.08.2021 року,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до виконавчого комітету Херсонської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради № 372 від 18.08.2021 року.

Оспорюваним рішенням № 372 від 18.08.2021 були внесені зміни до рішення виконавчого комітету від 26.10.2017 № 350 щодо встановлення тарифів на перевезення в міському пасажирському електротранспорті на міських автобусних маршрутах загального користування.

Одночасно позивачем була подана заява про забезпечення позову, шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення до набрання законної сили рішення суду, у задоволенні якої судом першої інстанції було відмовлено. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2021 року було відхилено апеляційну скаргу на зазначену ухвалу суду.

В подальшому справа була об`єднана з іншою справою № 540/4463/21 ухвалою від 02.09.2021 судді Морської Г.М. , провадження в якій було відкрито за аналогічним позовом ОСОБА_2 .

09.09.2021 позивачем подана заява про забезпечення позову, шляхом зупинення дії рішення Виконавчого комітету Херсонської міської ради №372 від 18.08.2021 року до набрання законної сили рішення суду за наслідками розгляду позовної заяви, в якій позивач просить вирішити питання про забезпечення позову у судовому засіданні з викликом сторін.

В обґрунтування заяви позивач зазначає, що рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради № 372 від 18.08.2021 передбачено підвищення вартості проїзду в тролейбусах до 5 грн. та 8 грн. на великих автобусах. Тому позивач повинен буде сплачувати більший тариф при проїзді. Заявник стверджує про очевидні ознаки протиправності спірного рішення, як такого, що прийняте без застосування процедури прийняття регуляторного акту, що підтверджується відповіддю в.о. керівника Департаменту міського господарства Херсонської міської ради від 01.09.2021 року № 13-1-257 на запит позивача. В якості доказу позивачем наданий диск з відеозаписом фрагменту засідання виконавчого комітету Херсонської міської ради, на якому приймалось оспорюване рішення, відеозапис був узятий з офіційного веб-сайту Херсонської міської ради. Позивач зазначає, що під час розгляду даного питання було оголошено, що юридичний відділ виконавчого комітету висловив заперечення щодо прийняття рішення про підвищення тарифів, члени виконкому визнали, що порушена процедура прийняття регуляторного акту. Якщо суд задовольнить позовну заяву, рішення виконкому втратить чинність лише з дня набрання рішенням суду законної сили. Таким чином, позивач не зможе отримати відшкодування різниці між сплаченим тарифом та попереднім тарифом. Перевізники не матимуть обов`язок відшкодувати цю різницю, оскільки на момент її сплати спірне рішення діяло. Будь-яка інші особа не матиме обов`язку сплачувати позивачу компенсацію за надмірно сплачені кошти, оскільки у період дії рішення позивач законно сплачував вартість проїзду.

Згідно ч.1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Види забезпечення позову визначає стаття 151 КАС України, за змістом частини 1 якої позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта та забороною відповідачу вчиняти певні дії.

У відповідності до ч.1,2, 3 ст. 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову. Суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

Вивчивши заяву про забезпечення позову, доводи, наведені у даній заяві та письмові докази, додані до заяви, з огляду на стислі терміни розгляду заяви та відсутність фінансування державою поштових витрат суду для виклику усіх учасників справи в судове засідання, суд вважає, що розгляд заяви можливо здійснити в письмовому провадженні без виклику сторін, необхідності заслуховувати пояснення позивача суд не вбачає.

Розглянувши заву про забезпечення позову, суд дійшов таких висновків.

Згідно ч.2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч.5 ст. 151 КАС України, зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

Передбачені КАС України підстави забезпечення позову є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно з Рекомендацією №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта. Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

При розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним способом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий спосіб забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; необхідності у зв`язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

При цьому, підставою для вжиття заходів забезпечення позову, шляхом зупинення дії нормативно-правового акту, до якого відноситься рішення виконавчого комітету міської ради № 372 від 18.08.2021, мають бути сукупність таких виключних обставин, як-то: наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та порушення прав, свобод або інтересів позивача.

Позивач обґрунтовує заяву про вжиття заходів забезпечення позову відеозаписом засідання виконкому та відповіддю Департаменту міського господарства на запит позивача від 27.08.2021, судовою практикою в аналогічних спорах.

Разом з тим, наведені позивачем у заяві аргументи про порушення суб`єкта владних повноважень при винесенні рішення не є очевидними, а підлягають доведенню в процесі слухання справи по суті. Виступ деяких з членів виконавчого комітету щодо порушення процедури прийняття регуляторного акту не є однозначними, тим паче з урахуванням того, що за прийняття вказаного рішення проголосували 20 членів виконкому, один утримався, один не голосував з 22 присутніх. Виступ начальника юридичного відділу також свідчить про те, що він вважає за необхідне прийняти рішення про підняття тарифів, а письмовий правовий висновок юридичного відділу суду не надано. Отже, наданий суду відеозапис не свідчить однозначно про неправомірність оспорюваного рішення.

На думку суду, посилання заявника на порушення норм законодавства при прийнятті рішення виконкомом, як на підставу необхідності вжиття заходів забезпечення позову, свідчать про незгоду позивача з прийнятим рішенням та є обґрунтуванням позовних вимог, яким суд буде надавати правову оцінку під час розгляду справи. Дана позиція позивача не може бути підставою для вжиття заходів забезпечення позову, шляхом зупинення дії рішення виконкому. Суд зазначає, що забезпечуючи такий позов до вирішення справи по суті, і якому ще не надано офіційну правову оцінку в межах оскарження та без застосування принципів адміністративного судочинства, зокрема, таких як гласності і відкритості, рівності та змагальності тощо, суд фактично ухвалює рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Отже, обраний заявником захід забезпечення позову при його задоволенні судом є рівнозначним задоволенню позовних вимог.

Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цієї підстави, повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною 2 статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. В іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.

Позивачем не обґрунтовано того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, тобто не доведено наявності підстав, передбачених частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов`язковими для постановлення ухвали про забезпечення позову

За таких обставин, суддя вважає, що клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову є таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 150-157, 243, 248 КАС України, суд

ухвалив:

У задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її проголошення, при цьому, відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідну ухвалу. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня складання повного тексту ухвали. Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення. У разі постановляння ухвали в порядку письмового провадження ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя В.В. Хом`якова