Рішення № 99550994, 13.09.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

13 вересня 2021 р. справа № 520/12535/21

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, буд.46, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 14.06.2021 року №Ф-87343-13.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2021 року відкрито спрощене провадження у вказаний адміністративній справі. У вказаній ухвалі зазначено, що відповідно до положень п.10 ч.6 ст.12, ч.1 ст. 257 КАС України, справа належить до справ незначної складності, у зв`язку з чим підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з положеннями ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Зважаючи на наявність відзиву на позовну заяву та те, що тридцятиденний строк з дня відкриття провадження у справі сплинув, суд вважає за можливе розглянути справу по суті.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 14.06.2021 року Головним управлінням ДПС у Харківській області було прийнято вимогу №Ф-87343-13 про сплату боргу (недоїмки) про сплату з єдиного соціального внеску в сумі 48283,98 грн. Позивач вважає неправомірним зобов`язання сплати вже сплаченого до бюджету єдиного внеску, а саму вимогу такою, що підлягає скасуванню. Позивач вказав, що ним до контролюючого органу поданий звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2020 рік. У графі 4 «Сума доходу на який нараховується єдиний внесок» Таблиці 1 «Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зазначені щомісячні суми доходу, нараховані позивачу роботодавцем (ДП «ХМЗ «ФЕД») та суми чистого прибутку (доходу) від адвокатської діяльності за червень, грудень 2020 року, на які нараховано єдиний внесок у розмірі 22% у загальній сумі 50362,1 грн. Зазначений розмір єдиного внеску сплачений роботодавцем у розмірі 48926,22 грн. та ОСОБА_1 у розмірі 2078,12 грн., отже заборгованість (недоїмка) з єдиного внеску відсутня. З огляду на викладене, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача надав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що позивач перебуває на податковому обліку як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність. Станом на 31.05.2021 у позивача наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 48283,98 грн., яка виникла у результаті неповної сплати позивачем сум з єдиного внеску за червень-грудень 2020 року. У разі виявлення контролюючим органом своєчасно не нарахованих та/або несплачених платником сум єдиного внеску такий контролюючим орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки). Контролюючі органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), зокрема якщо платник на кінець календарного місяця має недоїмку зі сплати єдиного внеску. З огляду на вищевикладене відповідачем було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 14.06.2021 №Ф-87343-13.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

З наявних матеріалів справи судом встановлено, що позивач взятий на облік платника єдиного внеску на якого не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», як фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність з 08.01.2020 року, що підтверджується повідомленням від 08.01.2020 року № 20200378000001.

ОСОБА_1 29.04.2021 року було подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2020 рік, у якій задекларована загальна сума доходів, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу у розмірі 222391,97 грн. (нарахований роботодавцем - ДП «ХМЗ «ФЕД») та сума чистого оподатковуваного (річного) доходу адвоката у розмірі 0,00 грн.

У поданому 30.04.2021 року Звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску у графі 3 Таблиці 1 «Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» позивачем задекларована сума доходу у розмірі 241277,11 грн.

При цьому, у графі 2 Таблиці 1 «Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» відображені, визначені додатком 2 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом МФУ від 14.14.2015 року № 435, коди категорії застрахованої особи « 1» (наймані працівники на загальних підставах) та « 9» (особа, яка отримує дохід від незалежної професійної діяльності).

У графі 4 «Сума доходу на який нараховується єдиний внесок» Таблиці 1 «Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зазначені суми щомісячного доходу у загальній сумі 228918,64 грн., на які нараховано єдиний внесок у розмірі 22% у загальній сумі 50362,1 грн.

Згідно довідки Державного підприємства «Харківський машинобудівний завод» від 05.07.2021 №207-417 та індивідуальної відомості Пенсійного фонду України про застраховану особу (форма ОК-5) з доходу у сумі 222391,97 грн. нарахованого позивачу у 2020 році роботодавцем (ДП «ХМЗ «ФЕД») перераховано до бюджету єдиний внесок у розмірі 48926,22 грн. Крім того, згідно платіжного доручення від 08.04.2020 року №3 позивачем перераховано єдиний внесок у розмірі 2078,12 грн.

14.06.2021 року Головним управлінням ДПС у Харківській області було прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-87343-13, якою визначено суму недоїмки зі сплати єдиного внеску станом на 31.05.2021 року в сумі 48283,98 грн.

З інтегрованої картки платника ОСОБА_1 з єдиного внеску наданого відповідачем вбачається, що позивачу у 2020 році автоматично нарахований до сплати єдиний внесок за січень, червень-вересень 2020р. у загальній сумі 6295,3 грн. (з яких 2078,12 грн. - сплачених позивачем, 4217,18 грн. - недоїмка), а у 2021 році автоматично нарахований до сплати єдиний внесок за жовтень-грудень 2020р.у загальній сумі 3300,0 грн. та нарахований платником ЄСВ самостійно у розмірі 40766,8 грн. (як різниця між даними звіту з ЄСВ - 50362,1 грн. та автоматично нарахованими відповідачем сумами ЄСВ у 2020-2021р.р. - 9595,3 грн.).

Таким чином, фактичною підставою для виникнення спірної заборгованості є дані звітності з ЄСВ щодо задекларованого позивачем єдиного внеску у сумі 50362,1 грн., здійсненої ОСОБА_1 оплати у сумі 2078,12 грн. (50362,1 - 2078,12 = 48283,98) та неврахування податковим органом оплати єдиного внеску за позивача, здійсненого його роботодавцем, у загальній сумі 48926,22 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" 8 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон № 2464-VI), в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464-VI).

Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI визначено, що Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування - це організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 1 Закону № Закону № 2464-VI визначено, що застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Згідно з абз. 1 пункт 1 та пункту 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є: роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в т.ч. адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Таким чином, позивач одночасно є як страхувальником, так і застрахованою особою.

Згідно з пунктом другим частини другої статті 6 цього Закону, платник єдиного внеску зобов`язаний вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до частини четвертої статті 8 Закону № 2464-VI, порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Частиною другою 2 стаття 7 Закону № 2464-VI визначено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

При цьому згідно абз. 1, 2 пункту першого частини першої статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у п. 1 (крім абз. 7), ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом № 2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною податковою службою України та її територіальними органами встановлена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (надалі - Інструкція № 449).

Згідно п.п. 4 п. 2 Розділу IV Інструкції № 449, яким визначено особливості нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску обчислення сум єдиного внеску платниками, зазначеними в п. 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 ч. 1 ст. 4 Закону, передбачено, що обчислення сум єдиного внеску зазначеною категорією платників здійснюється на підставі даних річних податкових декларацій (річної звітності) та результатів перевірок діяльності таких осіб, що призвела до збільшення або зменшення розміру доходу, який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. При цьому враховуються місяці, протягом яких така особа отримувала дохід (прибуток).

Аналіз наведених приписів Закону № 2464-VI та Інструкції № 449 свідчить, що при обчисленні єдиного внеску враховуються показники річної податкової декларації про майновий стан і доходи, а саме отриманого доходу, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.

З пояснень позивача, викладених у адміністративному позові вбачається, що у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2020 рік задекларована загальна сума доходів, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу у сумі 222391,97 грн. (нарахований роботодавцем - ДП «ХМЗ «ФЕД») та сума чистого оподатковуваного (річного) доходу від незалежної професійної діяльності - 0,00 грн. (оскільки розрахунково має 8342,73 грн. від`ємного значення).

Сума доходу від роботодавця у сумі 222391,97 грн. (за відповідні місяці), а також суми чистого доходу від незалежної професійної діяльності, за місяці отримання доходу (прибутку), у розмірі 18885,06 грн., відображені у графі 3 Таблиці 1 «Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску.

У графі 4 «Сума доходу на який нараховується єдиний внесок» Таблиці 1 «Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» задекларовані суми щомісячного доходу від роботодавця - ДП «ХМЗ «ФЕД» та чистого прибутку (доходу) від незалежної професійної діяльності за червень, грудень 2020 року, на які нараховано єдиний внесок у розмірі 22% у загальній сумі 50362,1 грн. (у березні - травні 2020 позивач був звільнений від сплати ЄСВ згідно п. 9-10.1 Розділу VIII Закону № 2464-VI).

Декларування позивачем доходу, отриманого від роботодавця та від незалежної професійної діяльності, та відповідно нарахування єдиного внеску який підлягав сплаті ОСОБА_1 та ДП «ХМЗ «ФЕД», підтверджується даними графи 2 Таблиці 1 «Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, а саме зазначенням двох кодів категорії застрахованої особи « 1» (наймані працівники на загальних підставах) та « 9» (особа, яка отримує дохід від незалежної професійної діяльності).

Відповідно до абз. 1 - 3 частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з податковим органом за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Наявними в матеріалах справи довідкою Державного підприємства «Харківський машинобудівний завод» від 05.07.2021 № 207-417, індивідуальною відомістю Пенсійного фонду України про застраховану особу (форма ОК-5) та платіжного доручення від 08.04.2020 року № 3 підтверджено сплату єдиного внеску за застраховану особу - ОСОБА_1 у загальній сумі 51004,34 грн., при наявному обов`язку сплатити ЄСВ у розмірі 50362,1 грн.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI визначено, що недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Оскільки матеріалами справи підтверджено сплату сум єдиного внеску, нарахованого на доходи ОСОБА_1 , недоїмка з урахуванням встановлених у спірних правовідносинах обставин, відсутня.

При цьому суд зауважує, що у разі одночасного перебування особи самозайнятою особою та найманим працівником, покладення на таку особу сплачувати, перерахований роботодавцем єдиний внесок, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Слід відмітити, що відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для правового висновку про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відтак, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З урахуванням встановлених обставин та зазначених нормативно-правових положень можна дійти висновку, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, на якому наполягає відповідач, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2019 року у справі №160/3114/19, від 4 грудня 2019 року (справа №440/2149/19), від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18), від 5 березня 2020 року (справа №824/509/19-а).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права.

Згідно п.30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що у позивача відсутній обов`язок щодо сплати єдиного внеску як особи, що здійснює незалежну професійну діяльність під час нарахування та сплати єдиного внеску роботодавцем позивача в розмірі не менше мінімального, відповідно позовна вимога визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-87343-13 від 04.06.2021 року на суму 48283,98 грн. єдиного внеску є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що ГУ ДПС у Харківській області безпідставно здійснено нарахування позивачу єдиного внеску, а тому вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-87343-13 від 04.06.2021 року є протиправною та підлягає скасуванню.

За приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, буд.46, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-87343-13 від 14.06.2021 року на суму 48283,98 грн. єдиного внеску.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, буд.46, код ЄДРПОУ 43983495) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн..

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням приписів п.3 Прикінцевих положень КАС України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 13.09.2021 року.

Суддя Біленський О.О.