Рішення № 99550841, 08.09.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1928/21

08 вересня 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Баб`юка П.М. за участю:

секретаря судового засідання Косюк О.П.

позивача: ОСОБА_1 , представника позивача Сідорова, В.М.,

представників відповідача Мурованої І.Я., Матвійчука Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00015460708 від 31.03.2021,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулася фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління ДПС в Тернопільській області (далі, також, - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДПС в Тернопільській області від 31.03.2021 №00015460708, яким позивачу нараховане грошове зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 433180,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку діяльності позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2020 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 20.01.2021 №9370136522 з урахуванням уточнюючого розрахунку від 12.02.2021 №9022750805 від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за наслідками якої складено акт від 10.03.2021 №920/19-00-07-08/ НОМЕР_1 . Перевіркою виявлено порушення п.44.1 ст. 44, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст.198, п.201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, оскільки, за висновками Головного управління ДПС України в Тернопільській області, позивачем завищено суми від`ємного значення, що розраховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2020 на 433180,05 грн. В зв`язку із цим, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 31.03.2021 №00015460708, яким нараховано ФОП ОСОБА_1 грошове зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 433180,05 грн.

Позивач не погоджується з такими донарахуваннями, мотивуючи їх безпідставність тим, що в грудні 2020 року він придбав у ДП "Ауді Центр Віпос" автомобіль AUDI Q8 SL 2020 року випуску загальною вартістю 2 163 741 грн, в т. ч. ПДВ 432748,33 грн для використання в своїй господарській діяльності.

Позивач зазначає, що власник (фізична особа) має законне право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім винятків, встановлених законом, а тому, позивач, який є фізичною особою-підприємцем, придбавав автомобіль, в тому числі для підприємницьких цілей. Твердження відповідача про те, що придбаний транспортний засіб не використовувався у господарській діяльності, не відповідає дійсності, оскільки при перевірці позивачем контролюючому органу було надано первинні документи, що підтверджують факт використання транспортного засобу у господарській діяльності, відповідачем жодних порушень щодо їх оформлення чи відсутності не встановлено. На думку позивача, наведене свідчить про правомірність включення ним вказаної суми ПДВ до податкового кредиту і відповідно висновки акту перевірки в цій частині є необґрунтованими, а відповідно, податкове повідомлення-рішення протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою від 16.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено у справі судове засідання.

Від представника відповідача 26.05.2021 надійшов відзив на адміністративний позов, в якому проти позовних вимог заперечує, просить в їх задоволенні відмовити в повному обсязі. В обґрунтування зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним, оскільки при проведенні документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 , контролюючим органом виявлено порушення в частині заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 433180,00 грн.

Відповідач вказує, що таке заниження податкового зобов`язання виникло внаслідок ненарахування позивачем податкових зобов`язань за правилами статті 198 Податкового кодексу України, зокрема пункт 198.5, яка встановлює обов`язок платнику податку нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

При перевірці позивачем не підтверджено будь-яке використання придбаного транспортного засобу у його господарській діяльності, оскільки право приватної власності на майно належить фізичній особі, а не фізичній особі - суб`єкту господарювання, що в свою чергу не дає можливості вважати майно (основні фонди - транспортний засіб), яке перебуває у приватній власності фізичної особи, основними фондами суб`єкта господарювання - фізичної особи. З огляду на що, в позивача виникав визначений Податковим кодексом України, обов`язок нарахувати самостійно ПДВ по господарській операції, що не є його господарською діяльністю.

Однак, позивач податкові зобов`язання з податку на додану вартість по господарській операції з придбання у ДП "Ауді Центр Віпос" автомобіля AUDI Q8 SL 2020 року випуску загальною вартістю 2 163 741 грн, в т. ч. ПДВ 432748,33 грн , не нарахував, чим занизив суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 433180,05 грн, а тому, оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов`язання та донараховано позивачу грошове зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 433180,05 грн є правомірним.

Від представника позивача 01.06.2021 на адресу суду надійшла відповідь на відзив відповідача, в якому він викладену в позовній заяві позицію підтримує, просить позов задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали, просили задовольнити.

Представники відповідача проти позовних вимог заперечили, просили відмовити в їх задоволенні.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

ФОП ОСОБА_1 зареєстрований як платник податку на додану вартість 13.07.2016 №200277622.

На підставі наказу №166-п від 16.02.2021 та направлення №341 від 17.02.2021, виданими Головним управлінням ДПС у Тернопільській області, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2020 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 20.01.2021 №9370136522 з урахуванням уточнюючого розрахунку від 12.02.2021 №9022750805 від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт документальної позапланової виїзної перевірки щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету №920/19-00-07-08/ НОМЕР_1 від 10.03.2021 (аркуші справи 10-25).

Перевіркою виявлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, оскільки, за висновками податкового органу, ФОП ОСОБА_1 завищено суми від`ємного значення, що розраховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21) за грудень 2020 року на 433 180,05 гривень.

Так, в акті зазначається, що в грудні 2020 року позивач придбав у ДП "АУДІ ЦЕНТР ВІПОС" автомобіль Audi Q8 SL 2020 року випуску (номер двигуна НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 ). Автомобіль придбано згідно з угодою №3089_387249 від 03.12.2020, накладна №0000000215 від 03.12.2020, податкова накладна №10062 від 03.12.2020 (зареєстрована 16.12.2020) на загальну суму 2163741,67 грн в т.ч. ПДВ 432748,33 грн. Також, ДП "АУДІ ЦЕНТР ВІПОС" згідно з актом виконаних робіт №0000058068 від 03.12.2020 та податковою накладною №10067 від 03.12.2020 (зареєстрована 16.12.2020) на загальну суму 2590,25 грн в т.ч. ПДВ 431,72 грн проведено шиномонтаж чотирьох коліс та встановлено запасні частини (тягарець, очисник, пакет).

Розрахунки за придбання здійснювались у безготівковій формі як попередня оплата. Сума податку на додану вартість, згідно вище вказаних податкових накладних, включена позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ в декларації за грудень 2020 року в сумі 433180,05 грн.

У висновках акта відповідач вказав, що відповідно до статті 325 Цивільного кодексу України, право приватної власності на майно належить фізичній особі, а не фізичній особі - суб`єкту господарювання, що в свою чергу не дає можливості вважати майно (основні фонди), яке перебуває у приватній власності фізичної особи, основними фондами суб`єкта господарювання - фізичної особи.

Отже, на думку відповідача, фізична особа-підприємець, за відсутності ведення бухгалтерського обліку, іншого обліку в частині підтвердження використання майна (товару) у підприємницькій діяльності, а також не будучи фактично суб`єктом права власності на таке майно, за умови включення до складу податкового кредиту суму ПДВ по податковій накладній з придбання транспортного засобу зобов`язана нарахувати податкові зобов`язання по операції, що не є господарською діяльністю платника податку.

На підставі акта перевірки Головним Управлінням ДПС у Тернопільській області винесено податкове повідомлення - рішення від 31 березня 2021 року №00015460708, яким позивачу нараховане грошове зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 433180,00 грн (аркуш справи 27).

Позивач з таким податковим повідомленням - рішенням відповідача не погоджується, вважає його протиправним, тому звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 20000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 20000 гривень і поступово зменшується у зв`язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік) (підпункт 14.1.138 пункт 14.1 статті 14 ПК України).

Статтею 2 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 55 ГК України, суб`єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Таким чином, право власності на майно повинно реєструватись за фізичною особою, а не за фізичною особою - підприємцем.

Частиною 1 статті 52 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 128 ГК України встановлено, що громадянин - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, на яке відповідно до Закону може бути звернено стягнення.

Таким чином, до податкового зобов`язання фізичних осіб - суб`єктів господарювання, зареєстрованих платниками податку на додану вартість, можливе включення сум податку на додану вартість, нарахованих у зв`язку з придбанням/реалізацією транспортних засобів, за умови дотримання приписів ПК України щодо його формування за умови використання таких транспортних засобів в оподатковуваних операціях у межах їх господарської діяльності та наявності належним чином документального оформлення та підтвердження відповідних витрат і відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку.

Загальний порядок визначення об`єкта оподаткування з податку на додану вартість як для юридичних осіб, так і для фізичних осіб, зареєстрованих платниками ПДВ, регламентується статтею 185 ПК України.

При цьому, особливих умов для визначення об`єкта оподаткування для фізичних осіб - суб`єктів господарювання, зареєстрованих платниками податку, Кодексом не передбачено. Чинне законодавство не передбачає виокремлення майна, яке використовується підприємцем для здійснення підприємницької діяльності, із загальної маси належного цьому громадянинові майна.

Разом з цим, включення до податкового кредиту сум податку, нарахованих у зв`язку з придбанням транспортних засобів, можливе за умови використання таких транспортних засобів в оподатковуваних операціях у межах їх господарської діяльності та наявності належним чином документального оформлення та підтвердження відповідних витрат та відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку.

Відповідно до пункту 6 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388, транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в сервісних центрах МВС або через центри надання адміністративних послуг.

При цьому, абзацом третім пункту 6 Правил №1388 зазначено, що транспортні засоби, які належать фізичним особам - підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.

Водночас, неможливість державної реєстрації транспортних засобів за фізичними особами - підприємцями не позбавляє права таких осіб на визначення податкового кредиту з податку на додану вартість по операціях з придбання транспортних засобів, якщо були дотримані умови його визначення, встановлені ПК України.

Таким чином, оскільки позивач є власником транспортного засобу та використовує його у власній господарській діяльності, він має право на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого при його придбанні.

Відповідно до приписів пункту 198.1 та пункту 198.3 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пункт 198.5 статті 198 ПК України встановлює обов`язок платнику податку нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Водночас, абзацом шостим пункту 198.5 статті 198 ПК України передбачено, що у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, обов`язок доведення використання платником податків товарів/послуг, необоротних активів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу) та, як наслідок, виникнення обов`язку у платника податків нарахувати компенсаційні зобов`язання з податку на додану вартість на підставі п.198.5 лежить на податковому органі.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 придбав автомобіль Audi Q8 SL 2020 року випуску (номер двигуна НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 ) згідно з договором купівлі-продажу №3089_387249 від 03.12.2020 (аркуші справи 28-39).

Відповідно до пункту 2.1. даного договору вартість автомобіля складає: 2163741,67 грн без ПДВ , 20 відсотків ПДВ - 432748,33 грн, всього - 2596490,00 грн.

Пунктом 5.1 даного договору передбачено, що покупець (ФОП ОСОБА_1 ) зобов`язується сплатити суми, визначені у пункті 2.1. цього договору. Умови здійснення оплати: основний платіж, який складає 100 відсотків вартості автомобіля і дорівнює: 2163741,67 грн без ПДВ, 20 відсотків ПДВ - 432748,33 грн, всього - 2596490,00 грн.

З змісту накладної №0000000215 від 03.12.2020 (аркуш справи 40) автомобіль Audi Q8 SL 2020 року випуску (номер двигуна НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 ) реалізовано позивачеві.

Відповідач не заперечує того факту, що позивач здійснює господарську діяльність за наступними видами економічної діяльності: 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво (основний вид діяльності), 16.23 Виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів, 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 55.10 Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування, 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.

Відповідач вказує, що при перевірці позивач не надав жодного документального підтвердження використання придбаного транспортного засобу в оподаткованих операціях в межах своєї господарської діяльності. Крім того, відповідач зазначає, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності та документальне підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

Суд вважає такі доводи відповідача безпідставними з огляду на наступне.

Судом встановлено, що використання придбаного транспортного засобу є необхідним позивачу для забезпечення його підприємницької діяльності як фізичної особи - підприємця.

Зокрема, в акті перевірки відображено, що постачальниками необробленого лісу для ФОП ОСОБА_1 зокрема, у грудні 2020 року були: ДП «Кременецьке ЛГ», ДП «Острозьке ЛГ», ДП «Тернопільське ЛГ», ТзОВ «Рівненська обласна енергопостачальна компанія».

Це зумовлює в свою чергу постійні робочі поїздки для узгодження питань та укладення договорів з метою забезпечення господарсько-економічної діяльності ФОП ОСОБА_1 .

Також, судом досліджено надані представником позивача документи, зокрема: договори купівлі-продажу необробленої деревини, товарно-транспортні накладні при перевезенні деревини автомобільним транспортом із контрагентами ДП "Дубенське лісове господарство" (вул. Берестецька, 35, м. Дубно, Рівненська обл), ДП "Острозьке лісове господарство" (просп. Незалежності, 167, м. Острог, Рівненська обл.), ДП "Кременецьке лісове господарство" (вул. Акімова, 26, м. Кременець, Тернопільська обл.), ДП "Чортківське лісове господарство" (вул. Шевченка, 42, м. Чортків, Тернопільська обл.) (аркуші справи 168-205).

Водночас, на підтвердження використання позивачем в господарській діяльності придбаного транспортного засобу, останній надав маршрутні (подорожні) листи службового легкового автомобіля Audi Q8 SL 2020 року випуску (номер двигуна НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 ) за період від 07.12.2020 по 18.02.2021 (аркуші справи 48-90).

Разом із тим, судом допитано в судовому засіданні свідка - головного державного ревізора - інспектора відділу планових перевірок оподаткування фізичних осіб управління податкового аудиту Головного управління ДПС в Тернопільській області ОСОБА_2 , який підтвердив те, що під час проведення перевірки бухгалтер ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_3 надсилала інспектору Баранову В.В. документи, що підтверджують використання придбаного транспортного засобу в господарських цілях для забезпечення здійснення діяльності ФОП ОСОБА_1 , однак, дані документи не були взяті до уваги та не надана їм належна правова оцінка, що в кінцевому результаті вплинуло на прийняття невірних висновків за результатами проведеної перевірки, а також в Головне управління ДПС в Тернопільській області надсилалося повідомлення про об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність, що спростовує доводи відповідача та доводить підставність позовних вимог ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що придбаний позивачем легковий автомобіль Audi Q8 SL 2020 року випуску (номер двигуна НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 ) використовувався позивачем в оподатковуваних операціях пов`язаних з господарською діяльністю щодо укладення договорів поставки.

Висновки контролюючого органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту з огляду на реєстрацію зазначеного автомобіля за позивачем як за фізичною особою не ґрунтується на нормах чинного законодавства, з огляду на те, що особливих умов для формування податкового кредиту та визначення дати виникнення права на податковий кредит для фізичних осіб - суб`єктів господарювання, зареєстрованих платниками ПДВ, Податковим кодексом України не передбачено, а тому здійснена реєстрація транспортних засобів на фізичну особу, а не на суб`єкта підприємницької діяльності жодним чином не впливає на право позивача на податковий кредит, оскільки реєстрація права власності на фізичну особу не може розглядатися як підстава для неможливості укладення договорів фізичною особою - підприємцем у межах її підприємницької діяльності, яка відповідно до ч. 2 ст. 128 Господарського кодексу України відповідає всім майном, що належить їй на праві приватної власності, за своїми обов`язками в сфері підприємництва, та ідентифікаційний - номер якої як платника податків та інших обов`язкових платежів належить фізичній особі - громадянину. Тобто, незважаючи на те, що п. 6 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів від 07.09.1998 № 1388, передбачає реєстрацію, зокрема, прав власності на автотранспортні засоби тільки на юридичних і фізичних осіб, останні в угодах щодо таких об`єктів можуть виступати як фізичні особи-підприємці.

Таким чином, суд відхиляє доводи контролюючого органу, що факт реєстрації автомобіля на фізичну особу, а не на фізичну особу - підприємця позбавляє останнього права на формування податкового кредиту за реально здійсненою господарською операцією з придбання такого транспортного засобу.

Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27 лютого 2020 року у справі №807/2235/15.

Слід зазначити, що п. 2 ст. 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996) передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фізичні особи - підприємці згідно з п. 177.10 ст. 177 ПКУ зобов`язані вести книгу обліку доходів і витрат, форму якої затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481.

Отже, дія Закону № 996 не поширюється на таку категорію суб`єктів господарювання, як фізичні особи - підприємці, відповідно законодавством не передбачено ведення балансового обліку придбаного, спорудженого (збудованого) нерухомого або рухомого майна з метою документального підтвердження результатів господарської діяльності.

Таким чином, фізична особа-підприємець, на переконання суду, може підтвердити використання придбаного нею майна під час здійснення господарської діяльності шляхом надання інших документів не пов`язаних із балансовим обліком.

Тому, надаючи оцінку поданим сторонами у справі доказам, в сукупності з встановленими обставинами у справі, суд дійшов висновку, що відповідач не доведено та не підтверджено належними доказами використання позивачем товарів/послуг, необоротних активів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку та, як наслідок, виникнення обов`язку у позивача нарахувати компенсаційні зобов`язання з податку на додану вартість на підставі п.198.5 Податкового Кодексу України.

Як результат, відповідачем не доведено належних підстав для винесення податкового повідомлення рішення від 31.03.2021 №00015460708, а тому, його слід визнати протиправним та скасувати.

Згідно із ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність оскаржуваного рішення №00015460708 від 31.03.2021.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи задоволення позовних вимог, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 4331,81 грн, сплачений згідно з платіжним дорученням №4745 від 08.04.2021 (аркуш справи 9).

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 31.03.2021 №00015460708.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області в користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 4331,81 грн (чотири тисячі триста тридцять одна гривня 81 коп.)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13 вересня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: с.Мала Андруга,Кременецький район, Тернопільська область,47013 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Білецька, 1,м. Тернопіль,46003 код ЄДРПОУ/РНОКПП 44143637).

Головуючий суддя Баб`юк П.М.