Рішення № 99550513, 13.09.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 вересня 2021 року м. Рівне № 460/3249/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якому просить суд: 1) визнати дії відповідача щодо не призначення позивачу з 11 березня 2021 року пенсії за віком, зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", протиправними; 2) зобов`язати відповідача призначити позивачу з 11 березня 2021 року, пенсію за віком, зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на пільгову пенсію, у зв`язку з чим він звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії. Однак, відповідачем було відмовлено позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах у зв`язку з недостатністю страхового стажу. Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

У встановлений строк відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що у позивача недостатньо страхового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах. Так, відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача в колгоспі «Дружба» з 01.06.1981 по 09.06.1984 року, оскільки у довідці про період роботи в зазначеному колгоспі від 01.02.2021 року №117 відсутня підстава видачі довідки та невірно зазначено прізвище позивача. Також відповідачем не зарахований до страхового стажу період роботи позивача, зазначений у трудовій книжці серії НОМЕР_1 в радгоспі «Старосільський» з 01.06.1986 по 01.04.1989 року, оскільки у відповідача виник сумнів у тому чому записи про подальші періоди роботи відсутні. Ще не зарахованим до страхового стажу позивача є період догляду за пристарілою особою з 17.07.2013 року по 27.07.2014 року, оскільки відсутні дані за зазначений період в індивідуальних відомостях про застраховану особу. Підсумовуючи наведене, страховий стаж позивача складає 16 років 4 місяці та 9 днів, що є недостатнім для призначення пенсії на пільгових умовах, передбачених статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв`язку з чим просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заяви, клопотання учасників справи, процесуальні дії у справі:

13 квітня 2021 року позовна заява надійшла до суду.

19 квітня 2021 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

19 травня 2021 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.

Обставини справи, встановлені судом:

ОСОБА_1 має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідчення серії НОМЕР_2 , виданим Рівненською обласною адміністрацією 01 лютого 1999 року.

В березні 2021 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення йому пенсії на пільгових умовах, визначених статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», надавши при цьому необхідний пакет документів.

Листом від 24.03.2021 року №1700-0702-8/12531 відповідачем відмовлено позивачу у призначенні пенсії з мотивів недостатності страхового стажу (16 років 4 місяці та 9 днів), за необхідних 21 року страхового стажу (з урахуванням зниження на 6 років), з мотивів аналогічних, зазначеним у відзиві на позовну заяву.

Не погодившись з відмовою відповідача у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановленіЗаконом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058), який набрав чинності 01.01.2004.

Відповідно до ч.1ст.4 Закону № 1058 законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Частиною 1 статті 9 Закону № 1058 передбачено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

При цьому, пунктом 13 розділу XV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1058 передбачено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та цього Закону призначається одна пенсія за її вибором.

Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-ХІІ(далі - Закон № 796) визначені основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Статтею 49 Закону № 796 визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зокрема, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років.

Відповідно до абз.1 ст.55 Закону №796, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Згідно з абз.5 п.2 ч.1 ст.55 Закону №796 потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у такому порядку: 3 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

Як встановлено судом, сторонами визнається набуття позивачем права на зниження пенсійного віку і страхового стажу, необхідного для призначення пенсії на 6 років, на підставі ст.55 Закону №796.

Станом на час звернення із заявою про призначення пенсії позивач досягнув пенсійного віку.

Спірним в межах правовідносин даної справи є наявність у позивача страхового стажу, достатнього для призначення пільгової пенсії.

Так, відповідачем стверджується наявність у позивачу 16 років 4 місяців та 9 дків страхового стажу.

Даний висновок відповідача ґрунтується на тому, що відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача в колгоспі «Дружба» з 01.06.1981 по 09.06.1984 року, оскільки у довідці про період роботи в зазначеному колгоспі від 01.02.2021 року №117 відсутня підстава видачі довідки та невірно зазначено прізвище позивача. Також відповідачем не зарахований до страхового стажу період роботи позивача, зазначений у трудовій книжці серії НОМЕР_1 в радгоспі «Старосільський» з 01.06.1986 по 01.04.1989 року, оскільки у відповідача виник сумнів у тому чому записи про подальші періоди роботи відсутні. Ще не зарахованим до страхового стажу позивача є період догляду за пристарілою особою з 17.07.2013 року по 27.07.2014 року, оскільки відсутні дані за зазначений період в індивідуальних відомостях про застраховану особу.

Суд не погоджується з вказаними висновками пенсійного органу, з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст.24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За приписами частини другої вказаної статті, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Також, ч.4 ст.24 Закону №1058 встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Як зазначено вище по тексту, Закон № 1058 набрав чинності 01.01.2004, а тому періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу, в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01 січня 2004 року.

Відповідно до ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, трудовою книжкою серії НОМЕР_1 підтверджується, що позивача прийнято на роботу 01 червня 1986 року робочим в бригаду №2, відповідно до наказу №118 від 01 червня 1986 року та звільнено з роботи за згодою сторін 01 квітня 1989 року, згідно наказу №141 від 01 квітня 1989 року (записи №1 та 2 в зазначеній трудовій книжці). Дані записи скріплені чітким відтиском печатки радгоспу «Старосільський». Також суд критично ставиться до доводів відповідача щодо незарахування позивачу до страхового стажу періоду роботи в колгоспі «Дружба» Семенівського району Полтавської області з 01.06.1981 року 09.06.1984 року, оскільки в довідці про період роботи невірно вказане прізвище позивача та відсутня підстава видачі такої довідки.

З приводу доводів відповідача щодо незарахування даних періодів роботи позивача до стажу роботи суд зазначає наступне.

Дійсно, дата заповнення даної трудової книжки «01 серпня 1986 року», однак перший запси датовано «01 червня 1986 року». Прізвище власника даної трудової книжки зазначено « ОСОБА_2 », хоча згідно паспортних даних прізвищем позивача є « ОСОБА_3 ».

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до положення ст.48 КЗпП України, ст.62 Закону №1788 та п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи працівника.

Також, у п.1-3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка; за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами; у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків; за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п.2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (із змінами та доповненнями) передбачається, що в трудову книжку вносяться відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Суд зауважує, що відповідно до п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Отже, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для позивача, а отже, й не може впливати на його особисті права. Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі №677/277/17 та від 06 лютого 2018 року у справі №677/277/17.

Суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання відповідача, що до страхового стажу позивача не може бути зараховано періоди роботи, зазначені в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , заповненої 01 серпня 1986 року, оскільки внесення записів в зазначену трудову книжку не відповідає Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (із змінами та доповненнями), чинної на дату заповнення трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства. Ця обставина не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Висновки, аналогічні за своїм змістом, містяться у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

Що стосується незарахування страхового стажу, обумовленого невірним зазначенням прізвища у вищезазначених документах, суд вважає, що відповідач мав можливість встановити вірне прізвище позивача з інших джерел передбачених чинним законодавством та документів, що були подані позивачем при зверненні з заявою про призначення пенсії у березні 2021 року. Крім того, суд зазначає, що вказана описка у зазначенні прізвища позивача не впливає на зміст зазначеної трудової книжки, а тому не може бути підставою для їх неприйняття та незарахування періодів роботи, зазначених у даних документах у страховий стаж позивача.

Доводи відповідача щодо незарахування періоду роботи позивача з 01 червня 1981 року по 09 червня 1984 року в колгоспі «Дружба» суд оцінює критично з огляду на таке.

Статтею 56 Закону № 1788 передбачено, що до трудового стажу зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях (далі - підприємство) і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

Відповідно до абзацу другого пункту 24 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637 довідки, видані колгоспами при залишенні членом колгоспу роботи, а також довідки, видані в більш пізній період колгоспами, які згодом припинили свою діяльність, можуть братися до уваги й тоді, коли вони не містять підстав видачі.

Відтак, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не зарахував позивачу до страхового стажу період роботи в колгоспі «Дружба» з 01.06.1981 року по 09.06.1984 року та радгоспі «Старосільський» з 01.06.1986 року по 01.04.1989 року, а тому такий період роботи слід зарахувати до страхового стажу позивача.

З приводу не зарахування відповідачем періоду догляду позивачем за престарілою особою з 17.07.2013 року по 27.07.2014 року до страхового стажу, суд зазначає наступне.

Згідно із вимогами пункту ж частини першої статті 3 Закону №1788-XII, право на трудову пенсію мають особи, які здійснюють догляд за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду.

Відповідно до пункту є частини третьої статті 56 Закону №1788-XII, до стажу роботи зараховується час догляду за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який потребує постійного стороннього догляду.

Порядок встановлення часу догляду за інвалідом І групи, дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду встановлений пунктом 10 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993, а саме зазначений час догляду встановлюється на підставі: акта обстеження фактичних обставин здійснення догляду; документів, що засвідчують перебування на інвалідності (для інвалідів І групи і дітей-інвалідів) і вік (для престарілих і дітей-інвалідів).

Акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду складається органами Пенсійного фонду на підставі відомостей, одержаних від органів управління житловим фондом, сільських, селищних рад народних депутатів, опитування осіб, за якими здійснюється догляд, та їхніх сусідів, інших даних.

Документами, які підтверджують перебування на інвалідності, можуть бути виписка із акта огляду медико-соціальної експертної комісії, медичні висновки, пенсійне посвідчення, посвідчення одержувача допомоги або довідка органів праці та соціального захисту населення або Пенсійного фонду та інші документи.

Документами, які підтверджують вік, можуть бути свідоцтво про народження або паспорт чи довідка житлово-експлуатаційних або інших організацій за місцем проживання (реєстрації) та інші.

Відповідно до довідки Управління соціального захисту населення Рокитнівської районної державної адміністрації від 27.11.2020 №1032, ОСОБА_1 перебував на обліку в управлінні та отримував компенсаційну виплату непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за престарілим, який досяг 80-річного віку з 17.07.2013 року по 27.07.2014 року

Таким чином, позивач одержував допомогу за те, що здійснював догляд за престарілим особою.

Згідно з пунктом 9 статті 11 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон №1058-IV), загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають один із непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, один із прийомних батьків, батьків-вихователів, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, дитиною, хворою на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, за дитиною, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, якій не встановлено інвалідність, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю I групи або за особою, яка досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, та за висновком закладу охорони здоров`я потребує постійного стороннього догляду, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства.

Згідно з статтею 66 Закону №1788-XII, до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу ), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Зі змісту статті 41 Закону № 1058-IV випливає, що до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються, зокрема, суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.

Таким чином, позивач отримував компенсацію як особа, що здійснював догляд за престарілим, що досяг 80-річного віку, свідчить про те, що він відноситься до категорії застрахованих осіб, на яких розповсюджується дія Закону №1788-XII.

За таких обставин, відповідач безпідставно не врахував до стажу роботи позивача період догляду за перестарілою особою - ОСОБА_4 , 1931 року народження - з 17.07.2013 по ІНФОРМАЦІЯ_1 , як досягла 80-річного віку, пославшись на відсутність даних за зазначений період в індивідуальних відомостях про застраховану особу.

Суд зазначає, що наявні в матеріалах справи докази не містять відомостей щодо встановлення надання недостовірних відомостей по здійсненню догляду позивачем за період з 17.07.2013 по 27.07.2014, за перестарілою особою, яка досягла 80-ти річного віку та отримання ним допомоги по такому догляду.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку що, до стажу роботи позивача, що дає право на призначення пенсії за віком слід зарахувати період догляду ОСОБА_1 за перестарілою особою з 17.07.2013 по 27.07.2014.

В ході розгляду справи судом встановлено та сторонами не заперечувалося, що позивач прожив в зоні гарантованого добровільного відселення необхідну кількість років відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які дають право на зниження позивачу пенсійного віку на 6 років. Також сторонами не заперечувався той факт, що позивач досягнув віку, визначеного статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням зменшення, а тому має право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З огляду на вище зазначене, відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача 6 років 10 місяців та 18 днів, тому з урахуванням стажу, наявність якого не оспорювалася відповідачем (16 років 4 місяці та 9 днів) загальний страховий стаж становить 23 роки 2 місяці та 27 днів.

Відтак, враховуючи положення статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та наявність у позивача права на зниження пенсійного віку на 6 років. У останнього наявний необхідний страховий стаж (21 рік), який дає право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, передбаченої ст.55 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, а саме пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Оскільки позивачу 54 роки виповнилося 22.02.2020, а з заявою про призначення пенсії він звернувся 11.03.2021, то пенсія зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» повинна бути призначена позивачу з 11.03.2021.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред`явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Сплачена сума судового збору у розмірі 908 грн відповідно до квитанції від 08.04.2021 №37, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не призначення ОСОБА_1 з 11 березня 2021 року пенсії за віком, зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 з 11 березня 2021 року, пенсію за віком, зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Стягнути на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );

2) відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Короленка, 7; код ЄДРПОУ 21084076).

Суддя Т.О. Комшелюк