Рішення № 99550372, 08.09.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/2403/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Головка А.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання - Ель Яагубі О.В.,

представника позивача - Курила В.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Дніпровська установа виконання покарань №4" про стягнення невиплаченого грошового забезпечення, компенсації за невикористану відпустку та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

19 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної установи "Дніпровська установа виконання покарань №4" про стягнення невиплаченого грошового забезпечення за період із 20.02.2020 по 11.12.2020 в сумі 61834,40 грн, компенсації за невикористані дні відпустки в сумі 18174,30 грн. та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 04.01.2021 по час розгляду справи в суді з розрахунку середньоденної заробітної плати, що становить 208,90 грн.

Позов обґрунтований тим, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.02.2020 року по справі № 440/135/20 визнано протиправним та скасовано наказ Державної установи "Дніпровська установа виконання покарань №4" №114/ОС-19 від 07 червня 2019 року "Про особовий склад" в частині звільнення молодшого сержанта внутрішньої служби ОСОБА_1 зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України відповідно до частини п`ятої статті 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" та пункту 7 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням); поновлено молодшого сержанта внутрішньої служби ОСОБА_1 на службі в Державній кримінально-виконавчій службі України на посаді молодшого інспектора 2 категорії відділу режиму і охорони Державної установи "Дніпровська установа виконання покарань №4" з 11 червня 2019 року; стягнуто з Державної установи "Дніпровська установа виконання покарань №4" на користь ОСОБА_1 середній заробіток (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу з 11 червня 2019 року по 19 лютого 2020 року у сумі 53060,60 грн. Згідно з наказом Державної установи "Дніпровська установа виконання покарань №4" № 173/ОС-20 від 11.12.2020 року приступив до виконання посадових обов`язків з 12.12.2020 року. Наказом Державної установи "Дніпровська установа виконання покарань №4" № 1/ОС-21 від 04.01.2021 року позивача звільнено за власним бажанням. Вважає, що під час його звільнення йому протиправно не була виплачена заробітна плата за період з 20.02.2020 року по 11.12.2020 року та невиплачена грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки, а тому, наявні підстави для стягнення невиплаченого грошового забезпечення, компенсації за невикористану відпустку та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.03.2021 позовну заяву залишено без руху, у зв`язку із невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.04.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/2403/21, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд заслухавши вступне слово представника позивача, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.02.2020 року по справі № 440/135/20 визнано протиправним та скасовано наказ Державної установи "Дніпровська установа виконання покарань №4" №114/ОС-19 від 07 червня 2019 року "Про особовий склад" в частині звільнення молодшого сержанта внутрішньої служби ОСОБА_1 зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України відповідно до частини п`ятої статті 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" та пункту 7 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням); поновлено молодшого сержанта внутрішньої служби ОСОБА_1 на службі в Державній кримінально-виконавчій службі України на посаді молодшого інспектора 2 категорії відділу режиму і охорони Державної установи "Дніпровська установа виконання покарань №4" з 11 червня 2019 року; стягнуто з Державної установи "Дніпровська установа виконання покарань №4" на користь ОСОБА_1 середній заробіток (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу з 11 червня 2019 року по 19 лютого 2020 року у сумі 53060,60 грн.

Наказом Державної установи "Дніпровська установа виконання покарань №4" від 26.02.2020 року № 26/ОС-20 поновлено молодшого сержанта ОСОБА_1 з 11 червня 2019 року на посаді молодшого інспектора 2 категорії відділу режиму і охорони (чергова зміна № 2) за рішенням суду, з посадовим окладом 2910 гривень на місяць (тарифний розряд-6).

Згідно з наказом Державної установи "Дніпровська установа виконання покарань №4" № 173/ОС-20 від 11.12.2020 року ОСОБА_1 приступив до виконання посадових обов`язків молодшого інспектора 2 категорії відділу режиму і охорони з 12.12.2020 року.

Наказом Державної установи "Дніпровська установа виконання покарань №4" № 1/ОС-21 від 04.01.2021 року позивача звільнено за власним бажанням.

Вважаючи, що під час звільнення позивачу протиправно не була виплачена заробітна плата за період з 20.02.2020 року по 11.12.2020 року та невиплачена грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

За статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

У силу статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.

Відповідно до частин першої, сьомої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

За правилами частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Положеннями статті 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: - присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; - поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відповідно до частини другої статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Як свідчать матеріали справи, позивача було поновлено на посаді молодшого інспектора 2 категорії відділу режиму і охорони 26.02.2020, таким чином період затримки виконання рішення суду необхідно обраховувати до 25 лютого 2020 року, оскільки саме 26 лютого 2020 року є днем виконання судового рішення про поновлення позивача на посаді.

Відповідно до довідки Державної установи "Дніпровська установа виконання покарань №4" від 26 серпня 2021 року середньоденне грошове забезпечення позивача складає 208,90 грн (6266,97 грн : 30 календарних днів).

Таким чином, сума середнього заробітку, що підлягає виплаті за час затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді, становить: 1044,50 грн.

З приводу позовних вимог про стягнення компенсації за невикористані дні відпустки в сумі 18174,30 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 93 Закону України "Про Національну поліцію" тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються.

Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки.

За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів.

Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.

Враховуючи, прийняття на службу ОСОБА_1 з 03.10.2018 року, йому була надана невикористана щорічна чергова відпустка за період з 03.10.2018 року по 31.12.2018 року у кількості 5 діб з 04.02.2019 року по 08.02.2019 року, а за період з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року у кількості 30 діб + 1 доба святкова з 09.02.2019 року по 11.03.2019 року.

Таким чином, за період служби на посаді позивачем були повністю використані дні щорічної відпустки, а тому позовні вимоги в частині стягнення компенсації за невикористані дні відпустки в сумі 18174,30 грн. задоволенню не підлягають.

Отже, виходячи з положень ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов ОСОБА_1 належить задовольнити частково, та стягнути з Державної установи "Дніпровська установа виконання покарань №4" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.02.2020 року у справі № 440/135/20 за період 20.02.2020 року по 25.02.2020 року в сумі 1044,50 грн.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Державної установи "Дніпровська установа виконання покарань №4" (вул. Н.Алексеєнко, 80, м. Дніпро, 49006; код ЄДРПОУ 14316882) про стягнення невиплаченого грошового забезпечення, компенсації за невикористану відпустку та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Державної установи "Дніпровська установа виконання покарань №4" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.02.2020 року у справі № 440/135/20 за період 20.02.2020 року по 25.02.2020 року в сумі 1044,50 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 13 вересня 2021 року.

Головуючий суддя А.Б. Головко