Рішення № 99550080, 13.09.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/10628/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Пенсійного фонду України про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач-1, ГУ ПФУ в Одеській області), Пенсійного фонду України (далі - відповідач-2, ПФУ) про:

- визнання протиправними дії відповідача-1 щодо зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці під час його перерахунку на виконанні рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2021 року по справі №420/13075/20 з 90% від відповідних сум суддівської винагороди на 56% від відповідних сум суддівської винагороди;

- визнання протиправними дії відповідача-1 щодо не зарахування до стажу роботи, що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці періодів: 1 рік 11 місяців – половини строку стаціонарного навчання в Харківському юридичному інституті ім.. Ф.Є. Дзержинського з 01.09.1975 року до 01.07.1979 року; 03 роки 11 місяців 11 днів проходження служби на посаді слідчого Приморського та Жовтневого РВ ВС УМВС в Одеській області з 01.08.1979 до 11.07.1983 року; 09 років 05 місяців 02 дні роботи на посадах слідчого, прокурора слідчого управління, начальника відділу в органах прокуратури Одеської області з 28.02.1984 до 02.08.1993 року, що в загальному розмірі (із стажем на посаді судді 23 роки 4 місяці 19 днів з 02.08.1993 до 21.12.2016 року) складає 38 років 08 місяців 02 дні;

- зобов`язання відповідача-1 зарахувати до стажу роботи, що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці вказані періоди: половину строку стаціонарного навчання в інституті, роботу слідчим в органах внутрішніх справ, роботу в органах прокуратури і в апеляційному суді;

- зобов`язання відповідача-1 призначити, нарахувати та виплачувати позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% грошового утримання працюючого судді Одеського апеляційного суду на підставі довідки Одеського апеляційного суду від 10.03.2020 року №06-21/293/2020 про судівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19.02.2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці;

- зобов`язання відповідача-2 забезпечити виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% грошового утримання працюючого судді Одеського апеляційного суду на підставі довідки Одеського апеляційного суду від 10.03.2020 року №06-21/293/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19.02.2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що вона є суддею у відставці з грудня 2016 року та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди. Розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці склав 38 років 08 місяців і 02 дні. На виконання Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.01.2021 року по справі №420/13075/20 ГУ ПФУ в Одеській області зроблено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, проте під час перерахунку зменшено розмір щомісячного довічного грошового утримання з 90% до 56% суддівської винагороди працюючого судді, та при цьому до стажу, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці враховано лише стаж на посаді судді 23 роки 4 місяці 19 днів, відповідно до Рішення №951050824883 від 04.03.2021 року, що є протиправним. Позивач зазначає, що при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання змінною величиною є лише розмір утримання складових суддівської винагороди, натомість відсоткове значення розміру щомісячного довічного грошового утримання обчислюється відповідно до наявної вислуги років та є незмінним. Оскільки суддя після виходу у відставку не може бути позбавлений гарантій незалежності судді, зокрема належного матеріального забезпечення судді у відставці (щомісячного довічного грошового утримання), та грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя, та враховуючи Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 року №2-р/2020, п.34 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016 року, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник ГУ ПФУ в Одеській області надав до суду письмовий відзив, який мотивований тим, що на виконання рішення суду Головним управлінням здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі наданої довідки з 19.02.2020 року. Частиною 3 ст.142 Закону України №1402 визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді . За кожний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2% грошового утримання судді. Стаття 137 Закону №1402 передбачає, робота на яких посадах зараховується до стажу роботи на посаді судді. Згідно матеріалів пенсійної справи стаж роботи позивача безпосередньо на посаді судді становить 23 повних років, відтак перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивачу здійснено у розмірі 56% від суддівської винагороди (де 20 років суддівського стажу – 50% суддівської винагороди + 3 роки понад нормованого суддівського стажу – 6% суддівської винагороди). Представник відповідача вказує, що при здійсненні чергового перерахунку застосуванню підлягає норма в тій редакції, яка є чинна на момент звернення особи, відповідно до якої встановлено підстави та умови здійснення такого перерахунку, а тому законні підстави для здійснення перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90%.

Представник ПФУ надав до суду письмовий відзив, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись, на п.10 Порядку казначейського обслуговування коштів загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, затвердженого Постановою КМУ №312 від 11.05.2017 р., та те що він здійснює фінансування пенсій шляхом розподілу коштів, що надходять на його видатковий рахунок. Спеціальних підрозділів, які безпосередньо виплачують пенсію одержувачам в Пенсійному фонді України не створено, а повноважень формувати виплатні документи (списки на виплату пенсій, відомостей тощо) шляхом включення до них нарахованих конкретним одержувачам сум пенсій та підписувати їх Пенсій фонд не має. Пенсії виплачуються органами Пенсійного фонду України через установи відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» за місцем фактичного проживання пенсіонера на підставі відповідних документів, що оформлюються органом Пенсійного фонду України. Та відповідно до п.п.5 п.4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополь затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 15.01.2015 р. №40/26485, саме головні управління Пенсійного фонду України в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі відповідно до покладених завдань здійснюють призначення (перерахунок) та виплату пенсій. Механізм виплати пенсії та грошової допомоги їх одержувачам, що визначений Порядком виплати і доставки пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання одержувачів у межах України організаціями, що здійснюють їх виплату і доставку затверджений Постановою КМУ №1279 не передбачає участі Пенсійного фонду України у процедурі виплати пенсії. Тоді як згідно Закону, повноваження Пенсійного фонду України та головних управлінь Пенсійного фонду України розмежовані, відповідач тільки забезпечує фінансування виплати пенсій за виплатними документами, сформованими головними управліннями Фонду в областях, та централізоване перерахування коштів (фінансування) не є персоналізованим, не передбачає індивідуального визначення суми виплати кожному одержувачу та лише спрощує процедуру проходження коштів від Фонду до банку.

Ухвалою суду від 29.06.2021 року позов залишено без руху.

Ухвалою суду від 19.07.2021 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Також вказаною ухвалою зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області в строк для надання пояснень надати до суду належним чином засвідчену копію особової справи ОСОБА_1 .

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні доказів, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позову та наявності підстав для його часткового задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 06.08.1993 року обрано на посаду судді Одеського обласного суду, що підтверджується записами в трудовій книжці позивача (а.с.19-20).

Рішенням Вищої ради правосуддя України №3243/0/15-16 від 19.12.2016 року позивача звільнено з посади судді апеляційного суду Одеської області у зв`язку з поданням заяви про відставку, та Наказом Апеляційного суду Одеської області №268-ос від 21.12.2016 року її виключено із списочного складу суддів апеляційного суду Одеської області.

Позивач перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Одеській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% заробітку.

10.03.2020 року Одеський апеляційний суд видав позивачу довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №06-21/293/2020, про те, що станом на 01.01.2020 року суддівська винагорода ОСОБА_1 , яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 236475,00 грн., у тому числі: посадовий оклад – 131375,00 грн.; доплата за вислугу років – 105100,00 грн. (а.с.29).

Позивач звернулася до ГУ ПФУ в Одеській області з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді, до якої додала довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №06-21/293/2020 від 10.03.2020 року, однак 13.03.2020 року ГУ ПФУ в Одеські області прийнято Рішення №2464 про відмову у перерахунку довічного грошового утримання суддів у відставці.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.01.2021 року по справі №420/13075/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Одеській області задоволено частково, визнано рішення Відділу з питань перерахування пенсій №16 управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Одеській області вих.№2464/03-18 від 13.03.2020 р. №2464 про відмову у проведенні перерахунку та виплаті ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Одеського апеляційного суду від 10.03.2020 року №06-21/293/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, протиправним та скасовано його; зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області перерахувати та сплатити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці на підставі довідки Одеського апеляційного суду від 10.03.2020 р. №06-21/293/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці в розмірі 236475,00 грн., починаючи з 19 лютого 2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Як вбачається з Рішення №951050824883 від 04.03.2021 року про перерахунок пенсії ГУ ПФУ в Одеській області на виконання вказаного рішення Одеського окружного адміністративного суду здійснило позивачу перерахунок її щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, визначивши загальний процент розрахунку пенсії від заробітку 56% (а.с.23-24). Так, основний розмір пенсії ОСОБА_1 від середнього заробітку склав 132426,00 грн.

Листом ГУ ПФУ в Одеській області №7979-8103/Г-02/8-1500/21 від 19.05.2021 року, на звернення позивача щодо виконання рішення суду, повідомлено, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/13075/20 з 28.01.2021 року розмір щомісячного грошового утримання судді у відставці обчислено виходячи , з розрахунку 56% суддівської винагороди, стажу роботи на посаді судді. А саме 23 роки та встановлено на рівні 132426,00 грн. (236475,00 грн. * 56%), сума доплати за період з 19.02.2020 року по 31.03.2021 року в сумі 1053443,01 грн. включена до реєстру судових рішень, а також з посиланням на норми законодавства вказано, що розрахунок стажу на посаді судді відповідає вимогам чинного законодавства (а.с.21-22).

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст.130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

02.06.2016 року прийнято Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» №1401-VIII та новий Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII (далі – Закон від 02.06.2016 або Закон №1402-VIII), які набрали чинності 30.09.2016 року.

Відповідно до ч.1 ст.135 Закону №1402-VIII, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в редакції від 07.07.2010 року, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Частиною 1 ст.142 Закону №1402-VIII, визначено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України (ч.5 ст.142 Закону №1402-VIII).

Згідно з ч.3 ст.142 Закону №1402-VIII, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: вислугу років; перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці (ч.2 ст.135 Закону №1402-VIII).

Частина 3 цієї ж статті встановлює базові розміри посадового окладу суддів судів різних інстанцій, розрахунковою величиною яких є прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, зокрема для судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання (ч.4 ст.142 Закону №1402-VIII).

Аналіз норм діючого законодавства України, що регулює питання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці дозволяє суду дійти висновку про те, що правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував, що щомісячне довічне грошове утримання судді є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячне грошове утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування. Неможливо звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, і відповідно, матеріального та соціального забезпечення. Однією з гарантій незалежності суддів є їх належне матеріальне та соціальне забезпечення, зокрема надання суддям за рахунок держави суддівської винагороди, а суддям у відставці - щомісячного довічного грошового утримання або пенсії за вибором. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів (рішення від 24.06.1999 року №6-рп/99, від 20.03.2002 року №5-рп/2002; від 01.12.2004 року №19-рп/2004; від 11.10.2005 року №8-рп/2005; від 18.06.2007 року №4-рп/2007; від 22.05.2008 року №10-рп/2008; рішення №3-рп/2013 від 03.06.2013 року, від 08.06.2016 року №4-рп/2016; від 27.02.2018 року № 1-р/2018).

Таким чином, щомісячне довічне грошове утримання є не тільки соціальною виплатою (пенсією), але й конституційною гарантією незалежності судді у відставці, є складовою його правового статусу як діючого судді з урахуванням правомірних законних очікувань на майбутнє щодо захищеного соціального статусу при звільненні його з посади (відставки), яке у своєму розмірі має бути максимально наближеним до рівня грошового утримання судді, який перебуває на відповідній посаді.

Водночас, у Розділі XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII передбачено певні особливості визначення розміру суддівського винагороди та, відповідно, розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

А саме п.24 передбачає, що розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у п.23 цього розділу, становить: 4) з 1 січня 2020 року: а) для судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Крім того, п.25 передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Так, ч.3. ст.141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI (Закон втратив чинність, крім положень, зазначених у п.п.7, 23, 25, 36 розділу XII Закону №1402-VIII від 02.06.2016, на підставі Закону №1402-VIII) визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат" (ч.3 ст.133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року з урахуванням Рішення КСУ №11-р/2018 від 04.12.2018 року). При цьому, посадові оклади інших суддів встановлюються пропорційно до посадового окладу судді місцевого суду з коефіцієнтом: судді апеляційного суду - 1,1 (п.1 ч.4 ст.133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року).

Фактично розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.

Як встановлено судом, позивач є суддею у відставці та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

Разом з тим, суд враховує, що Рішенням КСУ №2-р/2020 від 18.02.2020 року положення п.25 розділу ХІІ Закону №1402-VIII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

При цьому КСУ вказав, що запровадження згідно із положеннями п.25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням ч.1 ст.126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

Судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом №1402-VIII.

Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

Частиною 2 ст.152 Конституції України закріплено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Пунктом 3 резолютивної частини вказаного рішення визначено, що положення Закону №1402-VIII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення (опубліковано в Офіційному віснику України від 24.03.2020 - 2020 р., № 23, стор.306, стаття 901).

Отже, з дня ухвалення КСУ рішення від 18.02.2020 року №2-р/2020 Закон №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

У зв`язку з цим, Одеський апеляційний суд видав позивачу довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №06-21/293/2020 від 10.03.2020 року, про те, що станом на 01.01.2020 року суддівська винагорода ОСОБА_1 , яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 236475,00 грн., у тому числі: посадовий оклад – 131375,00 грн.; доплата за вислугу років – 105100,00 грн.

Суд зазначає, що набрання чинності рішенням КСУ, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Відтак, такі правовідносини безпосередньо пов`язуються з дією закону. Отже, саме з 19.02.2020 року, наступного дня з дати ухвалення КСУ рішення від 18.02.2020 року у справі №2-р/2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону №1402-VIII.

При цьому, на переконання суду, зміна розміру посадового окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.

Відповідно до ч.5 ст.142 Закону №1402-VIII, щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Так, Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1 (у редакції Постанови правління Пенсійного фонду України від 20.03.2017 №5-1) затверджено Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України (далі – Порядок).

Згідно з п.1 розділу 1 Порядку, заява про призначення (перерахунок) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 1) (далі - щомісячне довічне утримання) подається до управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднаних управлінь (далі - органи, що призначають щомісячне довічне утримання) через уповноважену особу суду за останнім місцем роботи (далі - уповноважена особа). Заява про призначення щомісячного довічного утримання може бути подана суддею особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, завіреної в установленому законодавством порядку.

Заява про перерахунок щомісячного довічного утримання та довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 2) (далі - довідка про суддівську винагороду) подається до органів, що призначають щомісячне довічне утримання (п.1 розділу 2 Порядку).

До заяви про перерахунок щомісячного довічного утримання додається довідка про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди (п.2 розділу 3 Порядку).

Пункт 3 розділу 2 Порядку визначає, що звернення за перерахунком щомісячного довічного утримання проводиться в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Даний пункт відповідає положенню ч.4 ст.142 Закону №1402-VIII. Відповідно до якої визначено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення щомісячного довічного утримання документами або надання додаткових документів орган, що призначає щомісячне довічне утримання, розглядає подані документи та приймає рішення про призначення щомісячного довічного утримання або відмову в його призначенні відповідно до п.5 розділу І цього Порядку (п.3 розділу 4 Порядку.

Перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок (п.4 розділу 2 Порядку).

Таким чином, з аналізу вищевикладених норм, можна дійти висновку, що у випадку зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, зокрема посадового окладу, за заявою судді у відставці, до якої додається довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, органами Пенсійного фонду України здійснюється відповідний перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, у зв`язку зі зміною окладу та видачою їй нової довідки. До вказаної заяви додано довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, видану Одеським апеляційним судом №06-21/293/2020 від 10.03.2020 року.

Право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у ОСОБА_1 виникло з моменту визнання неконституційними положення п.25 розділу ХІІ Закону №1402-VIII, а саме з 19.02.2020 року, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року у справі № 2-р/2020, оскільки саме з 19.02.2020 року втратили чинність обмеження, встановлені п.25 розділу XII Закону №1402-VIII, згідно з якими право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

Аналогічний висновок викладений у Рішенні Верховного суду у зразковій справі №620/1116/20 від 16.06.2020 року.

І такий перерахунок було здійснено відповідачем 04.03.2021 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.01.2021 року по справі №420/13075/20, що підтверджується Рішенням №951050824883 від 04.03.2021 року про перерахунок пенсії, наявним в матеріалах справи. При здійсненні перерахунку ГУ ПФУ в Одеській області визначило загальний процент розрахунку пенсії від заробітку 56%. Таким чином суд доходить до висновку, що відповідачем враховано лише стаж роботи позивача виключно на посаді судді, що становить 23 роки.

Відповідно до ч.3 ст.142 Закону №1402-VIII, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Вищевказана норма неконституційною не визнавалась.

При цьому суд зауважує, що визначення відсотку розміру довічного грошового утримання позивача від суддівської винагороди працюючого судді на підставі норм Закону №1402-VIII не призводить до порушення ст.22 Конституції України, оскільки розмір довічного грошового утримання, на який має право позивач згідно норм Закону №1402-VIII, не є меншим ніж той, який був забезпечений позивачу на підставі положень Закону від 07.07.2010 року №2453-VI.

Суд зазначає, що існує відмінність визначення розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці відповідно до положень Закону №2453-VI та Закону №1402-VIII, однак неможливо використовувати для обрахунку щомісячного грошового утримання одночасно складові, які передбачені для різних формул обрахунку грошового утримання, тому відповідач при визначенні відсоткового розміру довічного грошового утримання обґрунтовано керувався нормами Закону №1402-VIII.

Водночас, абзацом 4 п.34 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №1402-VIII передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Так, згідно із ч.4 ст.43 Закону України «Про статус суддів» №2862-XII від 15.12.1992 року, зі змінами, внесеними Законом України від 24.02.1994 року №4015-XII, до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних із керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Таким чином, законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI, було передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, роботу на посадах слідчого, прокурора.

Вказані висновки узгоджуються із позицією викладеною в постанові ВП ВС від 14.06.2018 року по справі №9901/382/18, у постанові Верховного Суду від 02.04.2019 року по справі №607/8578/17, постанові Верховного Суду України у від 06.07.2016 року №П/800/426/14 та ін.

Як вбачається з Розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 виданого Апеляційним судом Одеської області, копія якого наявна в матеріалах пенсійної справи, та підтверджується копією трудової книжки, стаж роботи позивача на посаді судді складає 38 років 08 місяців 22 дні, що включає в себе як роботу безпосередньо на посаді судді в Одеському обласному суді, в т.ч. Апеляційному суді Одеської області, так і службу в органах внутрішніх справ Одеського міськвиконкома, роботу на посадах слідчого прокуратури Центрального району м. Одеси, в.о. прокурора, прокурора слідчого управління прокуратури Одеської області, в.о. старшого прокурора відділу кадрів прокуратури Одеської області, прокурора слідчого управління прокуратури Одеської області, начальника відділу по нагляду за виконанням законів у справах неповнолітніх прокуратури Одеської області, та половину строку навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського.

Проте відповідачем при здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці протиправно враховано лише стаж роботи позивача безпосередньо на посаді судді, без врахування стажу, який відповідно до абз.4 п.34 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII також має враховуватися при визначенні стажу роботи на посаді судді. За таких обставин, суд вважає, що позовна вимога про зобов`язання відповідача-1 зарахувати до стажу роботи, що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці вказані періоди: половину строку стаціонарного навчання в інституті, роботу слідчим в органах внутрішніх справ, роботу в органах прокуратури, підлягає задоволенню.

Отже з урахуванням приписів ч.3 ст.142 та п.34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII, стаж роботи позивача, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, складає повних 38 років, у зв`язку із чим розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , повинен становити 86% (50% за 20 років + 36% за 18 років) суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а не 56% як протиправно визначив відповідач, та не 90% як просить позивач.

Відповідно до ч.1, 2 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями ст.9 Конституції України, ст.17, ч.5 ст.19 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Цneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Враховуючи вищевикладене та те, що ОСОБА_1 отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя, суд доходить до висновку, що позовна вимога про визнання протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці під час його перерахунку на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.01.2021 року по справі №420/13075/20 з 90% від відповідних сум суддівської винагороди на 56% від відповідних сум суддівської винагороди підлягає задоволенню, відтак наявні підстави для зобов`язання ГУ ПФУ в Одеській області здійснити позивачу перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №06-21/293/2020 від 10.03.2020 року, виданої Одеським апеляційним судом, у розмірі 86% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, з 19.02.2020 року.

Що ж стосується вимог позивача щодо зобов`язання відповідача-1 виплачувати позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці на підставі довідки Одеського апеляційного суду від 10.03.2020 року №06-21/293/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19.02.2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобов`язання відповідача-2 забезпечити виплату позивачу такого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, суд зазначає таке.

Згідно з п.1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року №28-2, Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі Фонд).

Відповідно до підпункту 7, 8 пункту 4 Положення №28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань здійснює призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства; забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.

16 грудня 2020 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №1279 Деякі питання організації виплати пенсії та грошової допомоги (далі - Постанова №1279).

Зазначеною постановою було затверджено Порядок виплати і доставки пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання одержувачів у межах України організаціями, що здійснюють їх виплату і доставку. Пунктом 1 цього Порядку передбачено, що він визначає механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам у готівковій формі за зазначеним у заяві місцем їх фактичного проживання в межах України організаціями, що згідно із законодавством мають право здійснювати виплату і доставку пенсій та грошової допомоги.

Як було зазначено П`ятим апеляційним адміністративним судом у постанові від 06.09.2021 року по справі №420/5214/21 Постанова №1279 не змінила повноваження Пенсійного Фонду України та її територіальних органів щодо призначення, нарахування та виплати пенсій. При цьому обов`язок щодо виплати пенсії покладається на пенсійний орган, в якому пенсіонер перебуває на обліку, яким в даному випадку є ГУ ПФУ в Одеській області до якого позивач звертав свої позовні вимоги.

Водночас згідно з ч.2 ст.9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як роз`яснив Верховний Суд України у пункті 3 постанови Пленуму №14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення", вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов: лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; повний захист прав позивача неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

Таким чином, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та для належного захисту прав та інтересів позивача зобов`язати відповідача-1 здійснити виплату позивачу перерахованого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 86% грошового утримання працюючого судді Одеського апеляційного суду на підставі довідки Одеського апеляційного суду від 10.03.2020 року №06-21/293/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19.02.2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Суд вважає, що саме такий судовий захист є ефективним, достатнім та повним для відновлення порушених прав позивача на перерахунок пенсії.

Щодо вимоги позивача про виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без обмеження граничного розміру, то вона, на думку суду, є передчасною, так як відповідач по даному питання жодного рішення не приймав та захисту судом підлягають тільки порушені права. Так, відповідно до Рішення ГУ ПФУ в Одеській області №951050824883 від 04.03.2021 року про перерахунок пенсії позивача на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.01.2021 року по справі №420/13075/20 не вбачається, що відповідачем обмежено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_1 максимальним розміром.

Щодо твердження Відповідача-2 про пропуск строку звернення до суду.

Позивач звернувся до суду з позовом 23.06.2021 року. При цьому 14.07.2021 року до суду подано адміністративний позов на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 29.06.2021 року, в строк встановлений судом

Право позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в належному відсотковому розмірі, було порушено відповідачем саме під час здійснення перерахунку на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.01.2021 року по справі №420/13075/20 Рішенням №951050824883 від 04.03.2021 року про перерахунок пенсії, копію якого позивач отримала з листом від ГУ ПФУ в Одеській області №7979-8103/Г-02/8-1500/21 від 19.05.2021 року.

Відповідно до ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За таких обставин, суд вважає необґрунтованим твердження відповідача-2 про пропуск строку звернення до суду з позовом.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до суду надано квитанції №0.0.2160407977.1 від 14.06.2021 року та №0.0.2191792406.1 від 12.07.2021 року про сплату судового збору за подання адміністративного позову у загальному розмірі 1816,00 грн.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне стягнути на її користь суму сплаченого нею судового збору у розмірі 1816,00 грн. з ГУ ПФУ в Одеській області, оскільки саме його протиправними діями були порушені права та інтереси позивача, з урахуванням висновків суду у цьому рішенні.

Керуючись ст.ст.9, 73, 77, 90, 139, 241-246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Пенсійного фонду України задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не зарахування до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці періодів: 1 рік 11 місяців – половини строку навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського з 01.09.1975 року до 01.07.1979 року; 03 роки 11 місяців 28 днів проходження служби в органах внутрішніх справ Одеського міськвиконкома з 01.08.1979 року до 29.07.1983 року; 09 років 05 місяців 02 дні роботи на посадах слідчого прокуратури Центрального району м. Одеси, в.о. прокурора, прокурора слідчого управління, в.о. старшого прокурора відділу кадрів, начальника відділу по нагляду за виконанням законів у справах неповнолітніх прокуратури Одеської області з 28.02.1984 року до 02.08.1993 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці періоди: половину строку навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського, служби в органах внутрішніх справ Одеського міськвиконкома, роботи на посадах слідчого прокуратури Центрального району м. Одеси, в.о. прокурора, прокурора слідчого управління, в.о. старшого прокурора відділу кадрів, начальника відділу по нагляду за виконанням законів у справах неповнолітніх прокуратури Одеської області.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 під час його перерахунку на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.01.2021 року по справі №420/13075/20 з 90% від відповідних сум суддівської винагороди на 56% від відповідних сум суддівської винагороди.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №06-21/293/2020 від 10.03.2020 року, виданої Одеським апеляційним судом, у розмірі 86% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, з 19.02.2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 1816,00 грн. сплачені за квитанціями №0.0.2160407977.1 від 14.06.2021 року та №0.0.2191792406.1 від 12.07.2021 року.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання, в порядку та строки, встановлені ст.ст.295, 297 та з урахуванням п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач – Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385).

Відповідач – Пенсійний фонд України (01601, м. Київ-14, вул. Бастіонна, 9, код ЄДРПОУ 00035323).

Суддя Іванов Е.А.