Рішення № 99550009, 13.09.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/8810/21

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2021 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Цховребової М.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження питання про розподіл судових витрат в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення перерахунку пенсії позивачу відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у зв`язку із підвищенням грошового забезпечення (заробітної плати), згідно довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України № 11/1753 від 07.09.2020 р.;

- зобов`язати відповідача провести перерахунок пенсії позивачу, яку обчислити та перерахувати з 01.04.2019 року відповідно до довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 07.09.2020 року № 11/1753 про розмір грошового забезпечення позивачу, виданої на підставі постанови КМ України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із розрахунку: посадовий оклад - 5360 грн.; оклад за військовим званням - 1340 грн.; надбавка за вислугу років 45% - 3015 грн.; надбавка за особливості проходження служби 15% - 1457,25 грн.; премія 55% - 2948 грн. Всього 14120,25 грн.;

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.08.2021 року у справі № 420/8810/21:

- адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107; ідентифікаційний код юридичної особи: 20987385) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково;

- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 згідно із довідкою Фінансово-економічного управління Адміністрації Державної прикордонної служби України від 07.09.2020 р. № 11/1753 з 01.04.2019 року;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 згідно із довідкою Фінансово-економічного управління Адміністрації Державної прикордонної служби України від 07.09.2020 р. № 11/1753 з 01.04.2019 року, з урахуванням вже виплачених сум;

- в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Судом з`ясовано (з урахуванням часу перебування головуючого судді у відпустці), що від представника позивача до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, вхід. № 47379/21 від 31.08.2021 року, з доказами надіслання її відповідачу електронною поштою.

Відповідно до ч. 3 ст. 252 КАС України, зокрема додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.08.2021 року у справі № 420/8810/21 ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно зі змістом заяви представника позивача, вхід. № 47379/21 від 31.08.2021 року, останній просить ухвалити додаткове судове рішення у справі № 420/8810/21, яким вирішити питання щодо стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 грн., з тих підстав, що: представником позивача заявлено про розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у порядку ст. 139 КАС України; позивач у зв`язку з розглядом справи поніс витрати у розмірі 3500 грн. за послуги з надання правової допомоги згідно договору № 101-19 від 14 травня 2021 року.

До вищезазначеної заяви додано копії, зокрема:

- договору № 101-19 про надання правової допомоги від 14 травня 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 , як клієнтом, та Адвокатським бюро «НАН», про таке, зокрема зміст доручення і де воно підлягає виконанню: представлення інтересів та захист ОСОБА_1 в органах судової влади, правоохоронних органах та інших органах і установах незалежно від форм власності, зокрема, але не виключно в пенсійних, митних та податкових спорах; гонорарні відносини, компенсація витрат, пов`язаних з виконанням цієї угоди, та інші умови врегульовані додатковою угодою;

- додатку № 1 від 19.08.2021 до договору про надання правової допомоги № 101-19 від 14 травня 2021 року, відповідно до якого сторони уклали даний додаток про наступне: Адвокатське бюро на умовах даного договору зобов`язується надати наступні послуги клієнту: найменування послуг: 1. усні або письмові консультації (онлайн або особисто) з питань пов`язаних з іпотечним договором; 2. комплексне представництво інтересів в адміністративній справі № 420/8810/21; термін виконання: протягом дії договору; вартість: 3500,00 грн.; примітки: до вартості послуг не входять додаткові витрати пов`язані із виконанням доручень клієнта (поштові витрати, відрядження, тощо), та додаткові доручення, які не передбачені умовами даного Додатку;

- рахунку на оплату № 37 від 19 серпня 2021 р. за договором про надання правової допомоги № 101-19 від 14.05.2021 року на суму 3500,00 грн.;

- квитанції 0.0.2239033503.1 від 20.08.2021 на суму 3500,00 грн.: призначення: оплата послуг згідно Договору про надання правової допомоги № 101-19 від 14.05.2021 року.

09.09.2021 року від представника відповідача до суду надійшли заперечення, вхід. № ЕП/24316/21, відповідно до яких Головне управління вважає вимоги заяви необґрунтованим та такими, що не підлягають задоволенню, з таких підстав:

- інститут додаткового судового рішення регламентований статтею 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Відтак, згідно з приписами цієї статті суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового питання; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Наведені процесуальні приписи не є імперативними, передбачають диспозитивну поведінку суду щодо ухвалення додаткового судового рішення. Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідного до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Проте, при винесенні рішення від 25.08.2021 по справі № 420/8810/21 судом вирішено питання про судові витрати та стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління судовий збір у розмірі 908,00 грн.;

- згідно частини 7 ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. При цьому, як вбачається з додатку № 1 від 19.08.2021 до договору про надання правової допомоги № 101-19 від 15.05.2021, послуги, які надав адвокат, вчинено до винесення рішення від 25.08.2021. Тобто, перелік даних послуг був відомий позивачу до винесення рішення судом. Проте, позивачем не заявлено вимогу про стягнення понесених ним витрат в позовній заяві, або під час розгляду справи судом. Таким чином договір № 101-19 від 14.05.2021 та додаток № 1 від 19.08.2021 до договору № 101-19 від 14.05.2021 не можуть розглядатися судом, оскільки, відповідно до ч. 8 ст. 79 КАС України докази не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї;

- крім того, згідно ст. 293 КАС України у разі незгоди позивача з рішенням суду воно може бути оскаржено до апеляційної інстанції, тобто заява про ухвалення додаткового рішення є безпідставною та такою що не підлягає задоволенню, оскільки заявлена вимога вже розглядалася судом. Додатково зазначаємо, що частиною 1 та 2 статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1. складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2. часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3. обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4. ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи;

- аналіз матеріалів справи дає змогу зробити висновок про необґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення з Головного управління витрат на правничу допомогу в сумі 3500 грн., оскільки розмір витрат на оплату послуг адвоката є об`єктивно не співмірними з рядом факторів;

- зокрема, Головне управління звертає увагу суду, що відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України справи стосовно оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг є справами незначної складності;

- крім того, відсутні будь-які детальні розрахунки на підтвердження факту здійснення витрат, їх обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмету спору;

- отже, позивачем не надано належних доказів понесених ним витрат на правову допомогу, що являється законною та мотивованою підставою для відмови стягнення витрат на правову допомогу із відповідача;

- також, частиною 7 ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо);

- при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

- отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи;

- відтак, з поданих представником документів не вбачається детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та їх зв`язок з розглядом даної справи № 420/8810/21. Крім того, відсутні будь-які детальні розрахунки на підтвердження факту здійснення витрат, їх обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмету спору;

- відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду формуються переважно за рахунок страхових внесків (частини єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) та використовуються на: 1) виплату пенсій, передбачених цим Законом; 2) надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; 3) фінансування адміністративних витрат, пов`язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; 4) оплату послуг з виплати та доставки пенсій; 5) формування резерву коштів Пенсійного фонду. Згідно ч. 2 даного Закону забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом, а отже, задоволення позовної вимоги позивача щодо компенсації витрат на правову допомогу, відповідно до договору про надання правової допомоги від 03.03.2021 року № 03/03/2021 у розмірі 3000 грн. з Головного управління призведе до нецільового використання коштів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Порядок та підстави розподілу витрат на професійну правничу допомогу передбачені ст. 134 КАС України.

Так, відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до абз.абз. 1, 2 ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Аналізуючи вказане, суд дійшов висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При цьому, суд звертає увагу відповідача, що посилання у запереченнях проти заяви на ч. 7 ст. 139 КАС України в частині порядку та строку подання заяви щодо розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, як на підставу для відмови у задоволенні поданої заяви, - не відповідає порядку (провадженню), в якому фактично розглянуто дану справу.

Крім того, в позовній заяві, із посиланням на положення ч. 7 ст. 139 та ч. 8 ст. 262 КАС України, зазначено, що: позивач, у зв`язку з розглядом справи, поніс витрати у розмірі 3000 грн. за послуги з надання правової допомоги; відповідні докази понесених витрат будуть надані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 252 КАС України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Отже, заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення, вхід. № 47379/21 від 31.08.2021 року, подана з невирішеного судом питання про судові витрати на професійну правничу допомогу та до закінчення строку на виконання судового рішення.

Разом з тим, як встановлено судом вище, до заяви про ухвалення додаткового рішення додано копії:

- договору № 101-19 про надання правової допомоги від 14 травня 2021 року;

- додатку № 1 від 19.08.2021 до договору про надання правової допомоги № 101-19 від 14 травня 2021 року;

- рахунку на оплату № 37 від 19 серпня 2021 р.;

- квитанції 0.0.2239033503.1 від 20.08.2021 на суму 3500,00 грн.

Проте, з вищенаведеного змісту договору № 101-19 про надання правової допомоги від 14 травня 2021 року та додатку № 1 від 19.08.2021 до нього вбачається, зокрема, що:

- у загальну вартість послуг (3500,00 грн.), які Адвокатське бюро на умовах договору про надання правової допомоги № 101-19 від 14 травня 2021 року зобов`язується надати клієнту включено послуги: усні або письмові консультації (онлайн або особисто) з питань пов`язаних з іпотечним договором, які не мають жодного відношення до адміністративної справи № 420/8810/21;

- термін дії договору № 101-19 про надання правової допомоги від 14 травня 2021 року ні цим договором, ні додатком № 1 від 19.08.2021 до нього, не передбачений, що унеможливлює з`ясування питання, чи виконано послуги протягом дії договору;

- відповідно до додатку № 1 від 19.08.2021 до договору про надання правової допомоги № 101-19 від 14 травня 2021 року, Адвокатське бюро на умовах даного договору лише зобов`язується надати послуги клієнту, в тому числі комплексне представництво інтересів в адміністративній справі № 420/8810/21. Проте, жодних доказів щодо фактичного надання послуг позивачу, як клієнту, в тому числі комплексне представництво інтересів в адміністративній справі № 420/8810/21 (наприклад, акт виконаних робіт (надання послуг) тощо), - заявником не зазначено та до заяви не додано.

Крім того, на виконання вимог ч. 4 ст. 134 КАС України позивачем не поданий детальний опис робіт (наданих послуг), які входять, зокрема у послуги: комплексне представництво інтересів в адміністративній справі № 420/8810/21, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат.

Додані до поданої заяви копії рахунку на оплату № 37 від 19 серпня 2021 р. та квитанції 0.0.2239033503.1 від 20.08.2021 на суму 3500,00 грн. не спростовують встановлені судом обставини та здійснені на їх підставі висновки суду.

Враховуючи та на підставі наведеного, суд вважає, що заява представника позивача про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 грн., - є необґрунтованою, недоведеною та безпідставною, відповідно, такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 132, 134, 139, 143, 242, 243, 246, 252, 255, 295 та Перехідними положеннями КАС України, суд -

вирішив:

В стягненні з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107; ідентифікаційний код юридичної особи: 20987385) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500,00 грн. - відмовити.

Апеляційні скарги на додаткове рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного додаткового судового рішення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Г. Цховребова