Рішення № 99549691, 10.09.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/3421/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2021 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1468) та зобов`язання вчинити дії.

Обставини справи.

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій містяться вимоги:

-визнати протиправними дії Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1468) щодо виплати ОСОБА_1 надбавки за кваліфікацію за період з 2008 - 2016 рр. у розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру;

-зобов`язати Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1468) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 , з урахуванням виплачених сум надбавку за кваліфікацію з січня 2008 року по грудень 2016 року у розмірі, визначеному у додатку №25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» класна кваліфікація «Майстер» - 11 відсотків посадового окладу;

-визнати протиправними дії Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1468) щодо виплати ОСОБА_1 із часу набуття права на виплату винагороди за тривалість безперервної 20-ти та 25-ти річної календарної військової служби в розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру;

-зобов`язати Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1468) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 винагороду за тривалість безперервної 20-ти річної календарної військової служби, виходячи із грошового забезпечення станом на 01.08.2010, у розмірі 1,5 посадових окладів та окладів за військовим званням, з урахуванням виплачених сум та винагороду за тривалість безперервної 25-ти річної календарної військової служби, виходячи із грошового забезпечення станом на 01.08.2015, у розмірі 2 посадових окладів та окладів за військовим званням, з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходив військову службу у Західному регіонального управлінні. 05.12.2016 позивача звільнено з військової служби в запас за підпунктом «б» п. 1 ч. 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та з 31.12.2016 виключено із списків особового складу та усіх видів забезпечення. Позивач вважає, що як під час проходження військової служби, так і звільнення з неї, грошове забезпечення йому виплачено у розмірі меншому ніж законодавчо визначено. Зазначив, що відповідач виплачував позивачу надбавку за кваліфікацію у розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру. Однак із дати набрання чинності Інструкції № 425 відповідач повинен був виплачувати позивачу надбавку за класну кваліфікацію «Майстер» у розмірі 11 відсотків посадового окладу.

Окрім того, позивач проходив військову службу з 01.08.1990 до дати виключення із списків особового складу, тому станом на 01.08.2010 його безперервна календарна вислуга років військової служби становила 20 років, а станом на 01.08.2015 - 25 років. Відповідно до Додатку 25 до Постанови № 1294 для військовослужбовців встановлено одноразовий додатковий вид грошового забезпечення винагороду за тривалість безперервної військової служби (посадовий оклад і оклад за військовим званням) залежно від тривалості безперервної календарної військової служби: 1 за 15 років; 1,5 за 20 років; 2 за 25 років; 2,5 за 30 років; 3 за 35 і кожні наступні п`ять років. Проте, всупереч зазначеному відповідач виплачував позивачу винагороду за тривалість безперервної 20-ти та 25-ти річної календарної військової служби в розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру.

На переконання позивача вищезазначені дії відповідача є протиправними, оскільки призвели до виплати позивачу грошового забезпечення у занижених розмірах. Позивач вважає, що має право на отримання відповідних виплат, що зумовило звернення останнього до суду.

Ухвалою від 19 березня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти позовних вимог заперечує повністю. Вказує, що за період проходження позивачем служби у Західному регіональному управлінні надбавка за кваліфікацію «Майстер» та винагорода за тривалість безперервної 20-ти та 25-ти річної календарної військової служби виплачувалася позивачу у межах затвердженого фонду грошового забезпечення у розмірі 50 відсотків установленого розміру. Відповідач зазначає, що відповідно до постанови КМУ № 1294 від 07.11.2007, наказів Адміністрації Державної прикордонної служби України та додатку 25 до постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 позивачу нараховувалась та виплачувалась надбавка за кваліфікацію та винагорода за тривалість безперервної військової служби відповідно до вимог законодавства.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що відзив на позов не спростовує доводи позивача. Зазначив, що вимоги позивача ґрунтуються на нормах чинного законодавства та підтверджуються правовими висновками Верховного Суду, просить позов задовольнити.

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначив, що Західне регіональне управління не наділене правом самостійно, без правового регулювання, фінансової можливості збільшувати видатки з Державного бюджету України та здійснювати виплату надбавки за кваліфікацію та винагороду за тривалість безперервної військової служби в іншому розмірі, ніж це передбачено відповідальним виконавцем бюджетної програми Адміністрацією ДПС України. Зважаючи на те, що щорічні накази Адміністрації ДПС України «Про виконання бюджету», «Про грошове забезпечення (заробітну плату військовослужбовців (працівників) ДПС України), які були чинними на час виникнення спірних правовідносин є розпорядчими документами, які впорядковували виплату додаткових видів грошового забезпечення та були обов`язкові до виконання відповідачем, останній діяв правомірно.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на позов, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та

встановив:

Позивач проходив військову службу з 01.08.1990 до виключення із списків особового складу 31.12.2016, що підтверджується витягом з послужного списку.

Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 05.12.2016 № 1222-ос (по особовому складу) полковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас на підставі п.п. «б» п. 1 ч. 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу).

16.12.2016 наказом начальника Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України № 685-ос полковника ОСОБА_1 виключено із списків особового складу Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України та усіх видів грошового забезпечення з 31.12.2016.

Відповідно до архівних відомостей особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2008-2016 рр. та не заперечується відповідачем у відзиві на позов, ОСОБА_1 у період з січня 2008 року по грудень 2016 року виплачувалася надбавка за кваліфікацію клас «Майстер» у розмірі 74, 25 гривень, що становить 50% від розміру встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007 - 11 відсотків посадового окладу.

У серпні 2010 року Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України виплатило ОСОБА_1 винагороду у розмірі 1100, 00 грн за тривалість 20-ти річної безперервної військової служби, а у серпні 2015 року винагороду у розмірі 1485, 00 грн за тривалість 25-ти річної безперервної військової служби, що підтверджується архівною відомістю особистої картки грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2010 рік та особистою карткою грошового забезпечення за 2015 рік.

Суд встановив та не заперечується відповідачем у відзиві на позов, що надбавка за кваліфікацію клас «Майстер» та винагорода за тривалість безперервної 20-ти та 25-ти річної військової служби ОСОБА_1 виплачувалася у розмірі 50% від розміру встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007.

Позивач не погоджуючись з нарахованою сумою надбавки за кваліфікацію та винагороди за тривалість безперервної військової служби звернувся до суду за захистом порушених прав.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20.12.1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до статті 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частини друга і третя статті 9 Закону № 2011-XII).

Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

07.11.2007 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі по тексту - Постанова № 1294), яка набрала чинності із 01.01.2008.

Постановою № 1294 затверджено додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу в розмірах, які знайшли відображення в додатках 25-28 до цієї постанови, у тому числі надбавку за кваліфікацію та винагороду за тривалість безперервної військової служби.

Відповідно до пункту 2 Постанови № 1294 виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Пунктом 11 Постанови № 1294 надано вказівку Міністерству праці та соціальної політики, Міністерству фінансів, іншим державним органам упорядкувати у тримісячний строк перелік і розміри виплати додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.

Наведені приписи дають підстави вважати, що Кабінет Міністрів України делегував, зокрема, Адміністрації Державної прикордонної служби України упорядкувати перелік, розміри та порядок виплати додаткового грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу.

Одночасно, у пункті 7 Постанови № 1294 зазначено, що до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28, їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру, крім щомісячних виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які виконують водолазні роботи, проходять службу в аеромобільних військах та частинах спеціального призначення, та виплати одноразової винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які знешкоджують вибухові предмети.

З аналізу наведених норм слідує, що до моменту упорядкування переліку, розмірів та порядку виплати додаткового грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, такі виплати провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого розміру.

Суд із архівних відомостей особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2008-2016 рр. встановив:

у період з січня 2008 року по грудень 2016 року ОСОБА_1 виплачувалася надбавка за кваліфікацію клас «Майстер» у розмірі 74,25 гривень, що становить 50% від розміру встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007 - 11 відсотків посадового окладу;

у серпні 2010 року Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України виплатило ОСОБА_1 винагороду у розмірі 1100, 00 грн за тривалість 20-ти річної безперервної військової служби та у серпні 2015 року винагороду у розмірі 1485, 00 грн за тривалість 25-ти річної безперервної військової служби.

Західне регіональне управління як на правомірність своїх дій в частині виплати позивачу додаткових видів грошового забезпечення, а саме надбавки за кваліфікацію та винагороди за тривалість безперервної військової служби у розмірі 50% від розміру встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007 посилається на те, що щорічно Адміністрацією ДПС України на підставі Закону України «Про Державний бюджет України» та інших законів видавалися накази та розпорядження, яким було встановлено виплату додаткових видів грошового забезпечення визначених у п. 3.13-3.25 Інструкції № 425 здійснювати у розмірі 50% установленого відповідно до зазначеного цими пунктами розміру.

Однак, позивач вважає, що у період з січня 2008 року по грудень 2016 року надбавка за кваліфікацію клас «Майстер» повинна була виплачуватися у розмірі 11 відсотків посадового окладу, а винагорода за тривалість безперервної 20-ти та 25-ти річної календарної військової служби повинна була у серпні 2010 року виплачуватися у розмірі 1,5 посадових окладів та окладів за військове звання та у серпні 2015 року у розмірі двох посадових окладів і окладів за військове звання.

Позивач стверджує, що з часу набрання чинності Інструкції № 425, якою упорядковано виплату додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, у Західного регіонального управління не було підстав для виплати додаткових видів грошового забезпечення у розмірі 50 відсотків від установленого розміру.

Суд надаючи правову оцінку вищенаведеним доводам сторін, виходив з наступного.

Як вже зазначалося, до моменту упорядкування переліку, розмірів та порядку виплати додаткового грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, такі виплати провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого розміру відповідно до пункту 7 Постанови № 1294.

Так, 20 травня 2008 року на виконання пункту 2 Постанови № 1294 наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України № 425 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення Державної прикордонної служби України, яка набрала чинності 29.06.2008 (далі - Інструкція № 425).

У розділі ІІІ цієї Інструкцією визначено порядок, умови та розміри виплати додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до розділу ІІІ цієї Інструкції, зокрема:

підпункту 3.13.1 пункту 3.13. особам офіцерського складу (крім військових льотчиків і штурманів, військових льотчиків і штурманів інструкторського складу), особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які мають клас, присвоєний у встановленому порядку, виплачується надбавка в таких розмірах: 2-й клас - 5 відсотків посадового окладу; 1-й клас - 8 відсотків посадового окладу; клас майстра - 11 відсотків посадового окладу;

підпункту 3.25.1 пункту 3.25 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) залежно від тривалості безперервної календарної військової служби виплачується винагорода за тривалість безперервної військової служби в таких розмірах:

15 років - 1 розмір посадового окладу і окладу за військовим званням;

20 років - 1, 5 розміру посадового окладу і окладу за військовим званням;

25 років - 2, 0 розміри посадового окладу і окладу за військовим званням;

30 років - 2,5 розміри посадового окладу і окладу за військовим званням;

35 і кожні наступні п`ять років - 3, 0 розміри посадового окладу і окладу за військовим званням.

Таким чином наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20 травня 2008 року № 425 упорядковано додаткові види грошового забезпечення, визначені згідно з додатками 25-28 до Постанови № 1294.

А тому, з 29.06.2008 - дати набрання чинності Інструкції №425, виплата додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28 до Постанови № 1294, в тому числі і надбавки за кваліфікацію та винагороди за тривалість безперервної військової служби виплачується у розмірах встановлених цією Інструкцією №425.

Застосування вищезгаданих правових норм у наведений спосіб відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 31.01.2018 у справі №808/8403/13-а, що підлягають врахуванню при вирішенні даної справи відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.

Таким чином з 29.06.2008 у відповідача існував обов`язок щодо виплати позивачеві додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі надбавки за кваліфікацію та винагороди за тривалість безперервної військової служби у розмірах встановлених у додатками 25-28 до Постанови № 1294 та п.п. 3.13.1 п. 3.13 та пп. 3.25.1 п. 3.25 розділу ІІІ Інструкції № 425, а не у розмірі 50 відсотків від установленого розміру у Додатках до постанови Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007.

Однак, Західне регіональне управління всупереч вищезазначеним нормам права з 29.06.2008 виплату позивачеві надбавки за кваліфікацію та винагороди за тривалість 20-ти та 25-ти річної безперервної військової служби здійснювало у розмірі 50% від розміру встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007 на підставі наказів та розпоряджень, які щорічно видавалися Адміністрацією ДПС України.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 7 КАС України суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Зважаючи на вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 7 КАС України додаткові види грошового забезпечення, а саме надбавка за кваліфікацію та винагорода за тривалість безперервної військової служби позивачеві з 29.08.2008 повинні були виплачуватися у розмірі, встановленому у Додатку 25 постанови Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007 та Інструкції № 425, а не відповідно до наказів та розпоряджень Адміністрації ДПС України.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на накази та розпорядження, які щорічно видавалися Адміністрацією ДПС України, оскільки такі відповідачем суду на підтвердження правомірності своїх дій, надані не були.

За таких обставин, суд вважає протиправними дії відповідача щодо виплати позивачеві додаткових видів грошового забезпечення, а саме надбавки за кваліфікацію та винагороди за тривалість безперервної військової служби у розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що з 29.06.2008 позивач мав право на виплату у період з липня 2008 року по грудень 2016 року надбавки за кваліфікацію «Майстра» у розмірі 11 відсотків посадового окладу, тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

Разом з тим, у частині позовних вимог позивача про визнання протиправними дій та зобов`язання відповідача вчинити дії щодо перерахунку надбавки за кваліфікацію за період з січня 2008 року по 29.06.2008 відмовити, оскільки наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20 травня 2008 року № 425 набрав чинності та підлягав застосуванню з 29.06.2008.

Як вбачається із витягу із послужного списку, ОСОБА_1 проходив безперервно військову службу з 01.08.1990 до 31.12.2016.

Станом на 01.08.2010 безперервна календарна вислуга років військової служби ОСОБА_1 становила 20 років, а станом на 01.08.2015 - 25 років.

Зважаючи на вищенаведене, суд дійшов висновку, що винагорода за тривалість безперервної 20-ти та 25-ти річної календарної військової служби повинна була виплачуватися позивачеві у розмірі 1,5 та 2 посадових окладів та окладів за військове звання, тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 255, 262, 294, 295, КАС України, суд,-

постановив:

1. Позов ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1468) та зобов`язання вчинити дії. - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1468) щодо виплати ОСОБА_1 надбавки за кваліфікацію за період з 2008 - 2016 років в розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру.

3. Зобов`язати Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1468) (вул. Мечникова, 16-а, м. Львів, 79017; код ЄДРПОУ: 14321647) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ : ІПН: НОМЕР_1 ) надбавку за кваліфікацію клас «Майстер» з липня 2008 року по грудень 2016 року у розмірі 11 відсотків посадового окладу відповідно до додатку №25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», виплату здійснити з урахуванням виплачених сум.

4. Визнати протиправними дії Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1468) щодо виплати ОСОБА_1 із часу набуття права на виплату винагороди за тривалість безперервної 20-ти та 25-ти річної календарної військової служби в розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру.

5. Зобов`язати Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1468) (вул. Мечникова, 16-а, м. Львів, 79017; код ЄДРПОУ: 14321647) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ : ІПН: НОМЕР_1 ) винагороду за тривалість безперервної 20-ти річної календарної військової служби, виходячи із грошового забезпечення станом на 01.08.2010 у розмірі 1,5 посадових окладів та окладів за військове звання та винагороду за тривалість безперервної 25-ти річної календарної військової служби, виходячи із грошового забезпечення станом на 01.08.2015 у розмірі 2-ох посадових окладів та окладів за військове звання, виплату здійснити з урахуванням виплачених сум.

6. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 10.09.2021

Суддя Коморний О.І.