Рішення № 99549049, 13.09.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2021 р. справа № 300/1811/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Угринівської сільської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в особі представника адвоката Жарського Т. В., звернулася звернувся до суду з адміністративним позовом до Угринівської сільської ради (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в с. Клузів, Тисменицького району, Івано-Франківської області.

Позовні вимоги мотивовані тим, 26.01.2021 позивач звернулася до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в с. Клузів Тисменицького району до Угринівської сільської ради. Однак, Угринівська сільська рада протиправно передала розгляд цього клопотання земельній комісії, яка видала акт №31 від 15.02.2021 з рекомендаціями звернутися до голови садового товариства "Лісівник" Остафійчук Марії Павлівни для встановлення власника (користувача) земельної ділянки, та відповідно, не винесла рішення за результатом розгляду вказаного клопотання. Проте, на думку позивача, таку бездіяльність Угринівської сільської ради є неправомірною, оскільки згідно статті 118 Земельного кодексу України покладає обов`язок щодо розгляду клопотань про отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства саме на сільську раду. З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.16).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 29.07.2021. Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив, просив суд в задоволенні позову відмовити, з огляду на те, що ОСОБА_1 звернулась до Угринівського сільського голови не з клопотанням передбаченим частинами 6 та 7 статті 118 Земельного кодексу України - надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, а з клопотанням надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, яке мають право подавити згідно вимог статті 26 Закону України "Про землеустрій" та частини 1 статті 118 Земельного кодексу України землекористувачі, у тому числі власники житлових будинків, господарських будівель і споруд, які розташовані на такій земельній ділянці. Однак, позивач не є користувачем земельної ділянки щодо якої подано заяву про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а відтак, ОСОБА_1 не набула права на отримання зазначеного дозволу щодо земельної ділянки, на яку претендує. В зв`язку із наведеним, позовні вимоги позивача заявлені у позовній заяві є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, встановив наступне.

ОСОБА_1 , є громадянкою України, проживає в с. Клузів, що входить до адміністративного підпорядкування Угринівської сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, що не заперечується сторонами.

25.01.2021 ОСОБА_1 , в порядку статей 118, 121 Земельного кодексу України, звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої в с. Клузів Тисменицького району, згідно викопіювання, доданого до клопотання (а.с.8).

Угринівська сільська рада передала розгляд вищенаведеного клопотання комісії з питань земельних відносин, яка видала акт №31 від 15.02.2021 з рекомендаціями звернутися до голови садового товариства "Лісівник" Остафійчук Марії Павлівни для встановлення власника (користувача) земельної ділянки (а.с.10-11).

Листом від 17.02.2021 № 103 Угринівська сільська рада повідомила ОСОБА_1 про розгляд поданої нею заяви депутатською постійною комісією з питань земельних відносин (а.с 10).

Не погоджуючись із такою відповіддю суб`єкта владних повноважень, позивач звернулася до суду з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Суд, у відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент врегулювання спірних правовідносин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Абзацом 1 статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Аналізуючи наведені норми законодавства, суд зазначає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 за №280/97-В (надалі по тексту, також - Закон №280/97-В) місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

За змістом статті 5 Закону №280/97-В система місцевого самоврядування, серед іншого, включає: територіальну громаду; міську раду; міського голову; виконавчі органи міської ради.

Згідно частини 1 статті 10 Закону №280/97-ВР, сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 25 Закону №280/97-ВР передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до пунктів 30, 34 частини 1 статті 26 Закону №280/97-В виключно на пленарних засіданнях, зокрема, сільської ради, поряд з іншим, вирішуються питання прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна та вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування (частина 1 статті 1 Закону №280/97-В)

Згідно частин 1, 2, 5 статті 60 Закону №280/97-В територіальним громадам сіл належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, землю.

Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Аналіз вказаних норм закону свідчить, що Угринівська сільська рада є органом місцевого самоврядування, який наділений повноваженнями, зокрема, у сфері регулювання земельних відносин і розпорядження комунальним майном.

В частині 1 статті 3 Земельного кодексу України (надалі також ЗК України) закріплено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із статтею 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, організація землеустрою.

Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частини 1 статті 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно статті 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара.

Статтею 118 ЗК України врегульовано порядок безоплатної приватизації земельних ділянок. Так, частинами 1, 2, 6, 7, 10 статті 118 ЗК України передбачено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Відтак, аналіз усіх вищенаведених положень законодавства дозволяє суду дійти висновку про те, що відповідач розглядаючи заяву позивача щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки повинен у місячний строк прийняти одне з двох рішень:

надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або

мотивовану відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Отже, розгляд клопотання заінтересованої особи повинен прийматись у формі рішення, що є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Аналогічна правова позиція вказана в постанові Верховного Суду від 23 листопада 2018 року по справі №826/8844/16.

Згідно матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 зверталась до Угринівської сільської ради із заявою про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої в с. Клузів Тисменицького району, однак, відповідачем, за результатами її розгляду було направлено позивачу листа від 17.02.2021 із актом №31 від 15.02.2021 з рекомендаціями звернутися до голови садового товариства "Лісівник" Остафійчук Марії Павлівни для встановлення власника (користувача) земельної ділянки.

Водночас, такий лист та акт не є рішенням органу місцевого самоврядування у розумінні Земельного кодексу України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», оскільки вирішення таких клопотань повинно відбуватись на пленарному засіданні міської ради із прийняттям відповідного рішення.

Вказане узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 09.07.2020 у справі №454/160/17.

Відтак, відсутність рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в наданні такого дозволу, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити відповідно до статті 118 ЗК України, чим порушив процедуру розгляду відповідного питання, а отже діяв всупереч вимогам чинного законодавства, чим допущено протиправну бездіяльність.

Щодо доводів відповідача про те, що ОСОБА_1 звернулась до Угринівського сільського голови не з клопотанням передбаченим частинами 6 та 7 статті 118 Земельного кодексу України - надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, а з клопотанням надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, суд зазначає наступне.

Так в клопотанні від 25.01.2021, ОСОБА_1 , дійсно звернулася до відповідача із проханням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої в с. Клузів Тисменицького району, згідно викопіювання, доданого до клопотання (а.с.8).

Однак, із поданого 26.01.2021 клопотання вбачається, що позивач покликається саме на норми статей 118 та 121 Земельного кодексу України, а саме, просить безоплатно передати земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, відтак допущена нею помилка в частині зазначення про надання дозволу на розробку "документації" замість "проекту" не змінює суті прохання та не звільняє відповідача від обов`язку щодо належного його розгляду.

Таким чином, доводи представника відповідача, про те, що ОСОБА_1 звернулась до Угринівського сільського голови не з клопотанням передбаченим частинами 6 та 7 статті 118 Земельного кодексу України є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що має місце протиправна бездіяльність відповідача, яка полягає у неприйнятті у визначений законом строк жодного із рішень, які передбачені статтею 118 ЗК України.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в с. Клузів, Тисменицького району, Івано-Франківської області, суд зазначає наступне.

Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, повноваження суду щодо покладення на відповідача обов`язку прийняти конкретне рішення у першу чергу залежить від встановлення наявності у відповідача у межах спірних правовідносин повноважень діяти на власний розсуд (дискреційних повноважень).

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

Між тим, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Видача такого дозволу без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.

Питання щодо ефективного способу захисту прав позивача у подібній ситуації в судовій практиці поставало неодноразово.

Зокрема, в постанові від 06.11.2019 у справі №509/1350/17 Велика Палата Верховного Суду оцінюючи ефективність обраного судом способу захисту (зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву) зазначила, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. При цьому застосування такого способу захисту вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Суд зазначає, що у даній справі відсутні підстави для зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, якщо уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

Як встановлено судом, заява позивача у передбачений законодавством спосіб відповідачем не розглядалась, рішення за наслідками її розгляду не приймались, а тому суд не може втручатись в діяльність колегіального органу - Угринівської сільської ради і зобов`язувати її вчиняти певні дії щодо земельної ділянки.

У спірних правовідносинах відповідач фактично не розглянув заяву позивача у встановленому порядку. Отже, відповідачем при розгляді заяви позивача не надана її оцінка на предмет відповідності вимогам статті 118 ЗК України, тому вказана заява підлягає розгляду повноважним органом на відповідність вимогам закону, а суд на цьому етапі позбавлений процесуальної можливості приймати рішення за умови не перевірки, не надання оцінки та не встановлення певних обставин суб`єктом владних повноважень з цього питання.

Суд зазначає, що зобов`язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом.

При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки. А прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.

Відтак, враховуючи те, що фактично відповідачем не приймалося будь-якого рішення за наслідком розгляду питання про надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково шляхом визнання протиправною бездіяльності Угринівської сільської ради щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 25.02.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, в с. Клузів, Тисменицького району, Івано-Франківської області та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.02.2021 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Щодо здійснення розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволення позовних вимог.

Відтак, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення частково, а позивач згідно з квитанцією за №0.0.2058760532.1 від 19.03.2021, підтвердила сплату судового збору на суму 908,00 грн, за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Угринівської сільської ради сплачений судовий збір в розмірі 454,00 грн (а.с.1).

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Угринівської сільської ради, яка полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 25.01.2021 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в с. Клузів, Тисменицького району, Івано-Франківської області.

Зобов`язати Угринівську сільську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.01.2021 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в с. Клузів, Тисменицького району, Івано-Франківської області.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Угринівської сільської ради на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );

відповідач: Угринівська сільська рада (код ЄДРПОУ 04356426, вул. Польова, 1, с. Угринів, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77423).

Суддя /підпис/ Микитин Н.М.