Рішення № 99549006, 13.09.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2021 р. справа № 300/3000/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртансбезпеки) про визнання протиправною і скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №234367 від 03.06.2021 та розрахунку про визначення плати за проїзд великоваговим транспортним засобом у розмірі 17,82 євро, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ФОП ОСОБА_1 , перевізник), в інтересах якого діє адвокат Романків Ігор Михайлович, звернувся в суд з адміністративним позовом до Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (надалі по тексту також – відповідач, Міжрегіональне управління, Управління, контролюючий орган) про визнання протиправною і скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №234367 від 03.06.2021 та розрахунку про визначення плати за проїзд великоваговим транспортним засобом у розмірі 17,82 євро.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно в порушення норм чинного законодавства, зокрема Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (надалі по тексту також – Порядок №879), винесено постанову №234367 від 03.06.2021 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 гривень та розрахунок про визначення плати за проїзд великоваговим транспортним засобом у розмірі 17,82 євро. За доводами позивача у його власності перебуває автомобіль - спеціалізований вантажний сідловий (сідельний) тягач-Е марки "DAF" моделі "CF 85.430" (державний номерний знак НОМЕР_1 ) з причепом - спеціалізованим напівпричепом - самоскидом-Е марки "Janmil", моделі "NW - 1S" (державний номерний знак НОМЕР_2 ). Зазначений транспортний засіб на даний час перебуває у особистому користуванні найманого працівника ОСОБА_1 - водія ОСОБА_2 , який останній використовує для провадження господарської діяльності - здійснення вантажних перевезень різного роду вантажів за домовленістю з іншими суб`єктами господарювання. 09.04.2021 ОСОБА_2 даним автомобілем, відповідно до досягнутої домовленості між ФОП ОСОБА_1 і ТОВ "Овал", здійснював перевезення урожаю сої 2020 року із с. Різдвяни Микулинецької селищної громади Тернопільського району Тернопільської області до смт. Підволочиськ Тернопільського району Тернопільської області. Згідно товарно-транспортної накладної №7 від 09.04.2021 маса зерна сої, яку завантажено на автомобіль під керуванням ОСОБА_2 становила 23 960 кг, а загальна маса вантажного автомобіля разом із зерном сої становила 39 480 кг. Вид пакування - насипом. Таким чином, за твердженням позивача, на момент початку здійснення водієм ОСОБА_2 перевезення, порушення нормативних вагових параметрів не було. Під час перевезення вантажу 09.04.2021 на 345 кілометрі автодороги М-19 в межах Тернопільської області, уповноваженими особами Придністровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки проведено документальний (в динаміці) габаритно-ваговий контроль належного позивачу автомобіля. За результатами документального габаритно-вагового контролю автомобіля та напівпричепа, який здійснено на підставі даних товарно-транспортної накладної №7 від 09.04.2021 працівниками Придністровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки 09.04.2021 встановлено перевищення належним перевізнику транспортним засобом нормативних вагових параметрів та складено акт №0050337 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів і довідку №033818 про результати здійснення габаритно-вагового контролю. На підставі зазначених документів посадовими особами відповідача здійснено розрахунок (б/н) від 09.04.2021, яким ФОП ОСОБА_1 визначена плата за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у розмірі 17,82 євро. За доводами позивача у талоні зважування відсутні підпис уповноваженої посадової особи, яка проводила зважування, ідентифікуючі дані напівпричепа автомобіля, зважування якого проводилось, дані щодо технічних характеристик ваг, на яких здійснювалося зважування, та відсоток похибки таких ваг. Згідно акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 09.04.2021 максимально допустима маса транспортного засобу при перевезення вантажу автомобільним транспортом автомобільними дорогами України складає 40 000,00 кілограм, при тому, що фактична маса належного позивачу зваженого автомобіля склала 39 190,00 кілограм, що свідчить про відсутність порушення позивачем нормативних вагових параметрів. Відповідачем винесено постанову від 03.06.2021 за №234367 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000,00 гривень за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу. Позивач вважає, що проведення зважування у русі, шляхом поосьового заїзду тягача на платформу ваг, без дотримання часу, необхідного для врівноваження сипучого (подільного) вантажу, не може дати достовірних результатів навантаження на одну вісь транспортного засобу, адже це не дозволяє врахувати перерозподіл тиску на осі та зсув центру ваги під час нахилу тягача при заїзді на платформу ваг, тоді як вантаж, в силу своїх властивостей, легко деформується під дією мінімальних сил. Таким чином позивач вважаючи, що визначення вагових параметрів транспортного засобу було здійснено з порушенням положень Порядку №879, а тому відповідно, отримані в результаті зважування дані не можуть вважатися достовірними. З наведених підстав просив позов задовольнити в повному обсязі, скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №234367 від 03.06.2021 та розрахунок про визначення плати за проїзд великоваговим транспортним засобом у розмірі 17,82 євро.

Івано-Франківським окружним адміністративним судом 29.06.2021 відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також – КАС України) відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.28).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву від 14.07.2021, який із письмовими доказами надійшов на адресу суду 15.07.2021 (а.с.36-49, 50-73, 74-78). За змістом відзиву на позовну заяву, відповідач не погоджується з доводами ФОП ОСОБА_1 , викладеними у позовній заяві, та вказує на їх безпідставність і необґрунтованість з огляду на наступні обставини. Зокрема зазначено, що транспортний засіб позивача проходив точний габаритно-ваговий контроль (а не документальний, як стверджує позивач) на пересувному пункті габаритно-вагового контролю. Відповідно до Порядку №879 точний габаритно-ваговий контроль – визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті. Як відзначив представник контролюючого органу, розрахунок плати за проїзд визначається наслідком точного габаритно-вагового контролю, у тому числі шляхом визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті, а тому відомості з товарно-транспортної накладної не можуть спростовувати встановлені під час такого контролю показники. Перевіркою зафіксовано перевищення вагових обмежень на одиничну вісь – 12,14 тон, що на 10,36% перевищує нормативно визначені 11 тон, передбачених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху. Таким чином транспортний засіб позивача є великоваговим, оскільки під час перевірки встановлено перевищення вагових обмежень на одиничну вісь, а рух великовагового транспортного засобу має здійснюватись за окремим дозволом. Щодо тверджень позивача стосовно відсутності у талоні зважування підпису посадової особи, яка проводила зважування, ідентифікуючі дані напівпричепа, відсоток похибки ваг, Міжрегіональне управління зазначило наступне. На талоні зважування містяться дані заводського номера ваг №2135, що в свою чергу ідентифікує зважувальне обладнання, за допомогою якого проводилась перевірка. Перед початком заїзду автомобіля на ваговий комплекс посадова особа вводить номер тягача. Вагове обладнання, яке використовується при зважуванні видає талон (чек) зважування, який формується і видається автоматично, що унеможливлює втручання посадових осіб у процес визначення вагових параметрів. Дані з чеку зважування переносяться в акт про перевищення, довідку та розрахунок. Талон зважування не повинен містити відомостей, про які вказує позивач. Згідно наказу Міністерства інфраструктури України №255 від 28.07.2016, яким затверджено Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, вагове обладнання забезпечує поосьове зважування в русі і визначає повну масу транспортного засобу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2 відсотки.

Також, 15.07.2021 Управління подало суду, через канцелярію, клопотання від 14.07.2021 про заміну неналежного відповідача у даній адміністративній справі №300/3000/21 за позовними вимогами фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (а.с.79-80).

Ухвалою суду від 22.07.2021 залучено до участі у адміністративній справі №300/3000/21 співвідповідача Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртансбезпека) (надалі по тексту також – співвідповідач) (а.с.102-103).

Співвідповідач (Укртансбезпека) скористався правом на подання відзиву на позовну заяву від 26.07.2021, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 29.07.2021 (а.с.113-126, 127-151). Заперечуючи заявлені ФОП ОСОБА_1 позовні вимоги, представник співвідповідача послався на аналогічні підстави, що викладені представником Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у відзиві на позов від 14.07.2021.

В свою чергу позивач, 29.07.2021, подав відповідь на відзиви відповідача і співвідповідача від 26.07.2021 (а.с.152-155). За аргументами ФОП ОСОБА_1 перевищення габаритно-вагових норм, які встановлені відповідачем в результаті здійснення габаритно-вагового контролю, виникли не в результаті неправомірних дій позивача, а через об`єктивно існуючі причини (під дією зміни напрямків руху чи швидкості автомобіля, а також особливостей ландшафту місцевості, через яку здійснюється перевезення, постійні спуски та підняття, сипучий вантаж за інерцією міг частково зміститись в межах ємкості напівпричепа) на що ані водій транспортного засобу, ані конструкція автомобіля з напівпричепом вплинути не могли. Окрім вказаного позивач стверджує, що відповідачем залишено поза увагою той факт, що єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром "Інститут Метрології". При цьому вказана методика не розповсюджується на транспортні засоби з вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі.

Західне міжрегіональне Управління Укртрансбезпеки направило суду заперечення на відповідь на відзив позивача від 30.07.2021, яке надійшло на адресу суду 06.08.2021 (а.с.156-161), в якому додатково зазначено, що згідно пункту 12.5. Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 за №363, для транспортування вантаж слід рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху. Таким чином водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.09.2021 на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України закрито провадження у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування розрахунку (б/н) від 09.04.2021, яким позивачу визначена плата за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у розмірі 17,82 євро, складеного старшим державним інспектором Придністровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки Петровським В.М.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши зміст позовної заяви і відзивів на позов, відповіді на відзив, додаткових письмових пояснень, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 15.05.2017 зареєстрований як фізична особа-підприємець, основним видом діяльності якої є вантажний автомобільний транспорт (КВЕД 49.41), що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 13.09.2021 (https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result).

ФОП ОСОБА_1 на праві власності належать (а.с.12, 13):

- транспортний засіб марки DAF, модель CF 85.430, державний номерний знак НОМЕР_1 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 );

- спеціалізований напівпричіп - самоскида-Е марки Janmil, моделі NW - 1S, державний номерний знак НОМЕР_2 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 ).

Як пояснює позивач у позовній заяві, дані транспортні засоби перебувають у особистому користуванні найманого працівника - водія ОСОБА_2 , який використовує їх для провадження господарської діяльності - здійснення вантажних перевезень різного роду вантажів за домовленістю з іншими суб`єктами господарювання.

Разом з тим, позивач наголошує, що 09.04.2021 відповідно до досягнутої домовленості між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ТОВ "Овал" (вул.. Хмельницьке Шосе, 13/312, м. Вінниця) мало місце здійснення належним підприємцю транспортним засобом перевезення урожаю сої 2020 року із с. Різдвіяни Микулинецької селищної ради до смт. Підволочинськ в межах Тернопільської області (а.с.3).

Таким чином позивач визнає, що у спірному випадку він виступав перевізником.

Посадовими особами Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки 09.04.2021 на підставі направлень на перевірку від 05.04.2021 за №№012741, 012743 та у відповідності до щотижневого графіку, затвердженого 30.03.2021 заступником начальника Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки – начальником відділу державного контролю за безпекою на транспорті у Тернопільській області, проведено рейдову перевірку перевізників транспортних засобів з питань дотримання законодавства про автомобільний транспорт (а.с.51, 52, 53).

Так, 09.04.2021 посадовими особами Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на автодорозі М-19 км 345+580 м (смт. Дружба) зупинено вантажний автомобіль марки DAF, модель CF 85.430 (державний номерний знак НОМЕР_1 ) з спеціалізованим напівпричепом - самоскид-Е марки Janmil, моделі NW - 1S (державний номерний знак НОМЕР_2 ), яким керував водій ОСОБА_2 , посвідчення водія НОМЕР_5 від 19.06.2019 (а.с.59-60),

Працівниками Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проведено габаритно-ваговий контроль даного вантажного автомобіля (а.с.56, 57), за результатами якого встановлено перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу марки DAF, модель CF 85.430 (державний номерний знак НОМЕР_1 ) з спеціалізованим напівпричепом - самоскида-Е марки Janmil, моделі NW - 1S (державний номерний знак НОМЕР_2 ) із навантаження на одиночну вісь: нормативно допустиме навантаження – 11,0 тонн, а фактичне – 12,14 тонн (перевищення параметрів від нормативу 10,36%).

Про результати габаритно-вагового контролю даного транспортного засобу складено довідку №033818 від 09.04.2021 та акт №0050337 від 09.04.2021 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, в яких зафіксовані вказані порушення. Пунктами 7 акту №0050337 від 09.04.2021 встановлено маршрутний рух із зазначенням пройденої відстані дорогами загального користування, а саме: "с. Різдвяни Теребовлянський район – смт. Дружба Теребовлянський район " – 22 км (а.с.55).

Крім того, посадовими особами контролюючого органу складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень та пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №278026 від 09.04.2021, яким встановлено порушення пункту 22.5 Правил дорожнього руху та абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт": перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу (а.с.54).

На підставі вищезазначених документів габаритно-вагового контролю, а також чеку зважування, 09.04.2021 проведено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №0050337, яким ФОП ОСОБА_1 нараховано плату за проїзд в сумі 17,82 євро (а.с.135).

Як слідує із матеріалів справи, водій ОСОБА_2 ознайомлений із актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0050337 від 09.04.2021 та актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень та пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №278026 від 09.04.2021, що засвідчується його підписом. Також водій надав письмові пояснення наступного змісту: "Соя сипучий вантаж і пересувається по кузову" (а.с.131, 132).

За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №234367 від 03.06.2021, згідно якої постановлено стягнути адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000,00 гривень (а.с.64). Вказана постанова направлена відповідачем на адресу позивача, та отримана останнім особисто 15.06.2021, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення №76492 0206816 4 (а.с.65).

Не погоджуючись із діями та рішенням відповідача, вважаючи їх такими, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства, та без наявності на те обґрунтованих підстав, ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх порушених прав, ставлячи вимогу, зокрема, про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №234367 від 03.06.2021.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про автомобільні дороги" від 08.09.2005 за №2862-ІV (надалі по тексту також – Закон №2862-ІV), Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 за №2344-ІІІ (надалі по тексту також – Закон №2344-ІІІ), Правилами дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (надалі по тексту також – Правила дорожнього руху), Єдиними правилами ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №198 від 30.03.1994 (надалі по тексту також – Постанова №198), Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №30 від 18.01.2001 (надалі по тексту також – Правила №30), Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 (надалі по тексту також – Порядок №879) і Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 (надалі по тексту також – Порядок №1567).

Нормативне регулювання статті 6 Закону України "Про автомобільні транспорт" свідчить, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, забезпечує серед іншого, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Згідно із змісту абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 за №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 за №103 (надалі по тексту також – Положення №103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (надалі по тексту також – Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури України і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Укртрансбезпека в силу вимог підпунктів 2, 15 пункту 5 Положення №103 відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 8 Положення №103).

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави вважати, що Придністровському міжрегіональному управлінню Укртрансбезпеки надано право здійснювати державний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства щодо габаритно-вагових стандартів транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Як регламентовано пунктом 14 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006, рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка (пункт 12 Порядку №1567).

Приписами пунктів 15, 16 Порядку №1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється поряд з іншим наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільні транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом. Під час проведення рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю.

З урахуванням доводів адміністративного позову та відзиву на позовну заяву, предметом доказування у даній справі є документальна доведеність факту перевищення нормативів вагових параметрів транспортного засобу, а також наявність підстав для застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000,00 гривень.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах, за нормами пункту 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №198 від 30.03.1994, допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків (частина 4 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт").

Згідно з вимогами пунктів 3, 4 Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №30 від 18.01.2001, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Як уже зазначалося, актом від 09.04.2021 за №0050337 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів (а.с.55) зафіксовано, що належний на праві власності позивачу вантажний автомобіль марки DAF, модель CF 85.430 (державний номерний знак НОМЕР_1 ) з спеціалізованим напівпричепом - самоскид-Е марки Janmil, моделі NW - 1S (державний номерний знак НОМЕР_2 ) при перевезенні вантажу (сої) за маршрутом "Тернопільська область, Теребовлянський район, село Різдвяни – Тернопільська область, Підволочиський район, смт. Підволочиськ, вулиця Незалежності, 12В", допустив перевищення навантаження на одиночну вісь на 10,36% (фактичне осьове навантаження 12,14 тонн, нормативно допустиме 11,0 тонн).

Відтак, під час здійснення органом Укртрансбезпеки габаритно-вагового контролю транспортного засобу встановлено перевищення нормативно допустимого осьового навантаження транспортного засобу, рух якого не дозволяється без отримання спеціального дозволу та внесення плати за проїзд. Про відсутність відповідного дозволу свідчить акти від 09.04.2021 за №278026, яким встановлено порушення Закону України "Про автомобільний транспорт" та підпункту 22.5 Правил дорожнього руху (а.с.54).

Перевіряючи доводи позивача щодо неправомірності проведення перевірки у зв`язку із відсутності методики чи технологічного регламенту здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, а також доводи щодо неможливості достовірно встановити навантаження на вісь з підстав перевезення сипучого вантажу (сої), в силу фізичних властивостей якого змінювався розподіл навантаження, суд виходить із таких підстав та мотивів.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (надалі по тексту також – великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 за №879 (надалі по тексту також – Порядок №879).

В силу вимог пунктом 3 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з вимогами підпункту 4 пункту 2, пунктом 16 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів. Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

Документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу (пункт 5-1 Порядку №879).

Як з`ясовано, 09.04.2021 при проведенні рейдової перевірки працівниками Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проводився точний габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки DAF, модель CF 85.430, державний номерний знак НОМЕР_1 , та спеціалізованого напівпричіпа - самоскид-Е марки Janmil, моделі NW - 1S, державний номерний знак НОМЕР_2 , що передбачає визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті (за визначенням підпункту 11 пункту 2 Порядку №879).

За змістом підпункту 3 пункту 2 Порядку №879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Так, відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху (надалі по тексту також – ПДР України) за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т).

Маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі за правовим регулюванням пункту 22.1 Правил дорожнього руху не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

Відомості із свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу марки DAF, модель CF 85.430, державний номерний знак НОМЕР_1 (серія свідоцтва НОМЕР_3 ) та спеціалізованого напівпричепу - самоскиду-Е марки Janmil, моделі NW - 1S, державний номерний знак НОМЕР_2 (серія свідоцтва НОМЕР_4 ) свідчать, що маса автомобіля без навантаження становить 6 355 кг, повна маса 18 000 кг, маса напівпричепа без навантаження становить 6 500 кг, повна маса 37 500 кг (а.с.12,13).

За результатами точного габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки DAF, модель CF 85.430 (державний номерний знак НОМЕР_1 ) та напівпричіп марки Janmil, моделі NW - 1S (державний номерний знак НОМЕР_2 ), встановлено, що загальна фактична маса тягача і причепа з вантажем становить 39,190 т (39 190 кг), що є нижчою від нормативно допустимих параметрів.

Перевірочні документи свідчать, що транспортних засобів (тягач) має по дві одиночні осі, а напівпричіп одну строєну вісь.

Спірне зважування засвідчило перевищення дозволеного нормативу (11 т) на другій одиночній осі (в місці опори та з`єднання тягача із напівпричепом – сідельно-зчіпного пристрою), що фактично становила 12,14 т (12 140 кг).

Зазначені обставини підтверджуються чеком зважування №15 від 09.04.2021 (о 12:16 год.), довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю №033818 від 09.04.2021, актом №0050337 від 09.04.2021 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових парламентів та розрахунком №0050337 від 09.04.2021 (а.с.56, 57, 58).

Водій ОСОБА_2 не вимагав повторного зважування, з довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю №033818 від 09.04.2021 і актом №0050337 від 09.04.2021 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових парламентів, ознайомився без зауважень, пояснень чи доповнень вказав і не зазначив.

Згідно з пунктами 18, 20 Порядку №879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його виконання. За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

У виданій довідці вказано місце габаритно-вагового контролю та дата його здійснення. У бланку довідки, наявній у матеріалах справи, відсутня графа про час здійснення габаритно-вагового контролю, однак час визначений у чеку зважування, на підставі якого така довідка складена.

У суду немає підстав ставити під сумнів результати габаритно-вагового контролю, оскільки він здійснювався з дотриманням встановлених правил. Зокрема, такий контроль 09.04.2021 виконаний працівниками Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у пересувному пункті - спеціальному транспортному засобі, обладнаному вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю, місце та режим роботи якого встановлений Укртрансбезпекою за погодженням з уповноваженим підрозділом Національної поліції, як того вимагає пункт 11 Порядку№879.

За приписами пунктів 12, 13 Порядку №879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

В матеріалах справи у відношенні до засобу вимірювальної техніки – ваги автомобільної для зважування в русі (автоматичний зважувальний пристрій) заводський серійний номер 20ВА-Д-2-1WWS-0,9 зав. №2135, виданий Національним науковим центром "Інститут метрології" (а.с.66, 67-68), наявний поданий відповідачем Сертифікат перевірки типу UA.TR.113-0076-18 від 11.09.2020 (чинний до 25.07.2028) та Сертифікат відповідності UA.TR.113-0076/42F-20 від 10.11.2020 (чинний до 09.11.2021).

Також в матеріалах справи міститься Декларація про відповідність №2135 приладу №20ВА-Д-2-1WWS-0,9 зав. №2135, згідно якого призначений орган ООВ "Метрологія" ННЦ "Інститут метрологія" провів випробування в рамках оцінки відповідності по модулю F, протокол випробувань №6/0076/42.П.457.F/11-20 від 10.11.2020 і видав сертифікат UA.TR.113-0076/42F-20 від 10.11.2020 (а.с.69).

Зазначені документи, на переконання суду, підтверджують ту обставину, що зважування транспортних засобів проводилось працівниками Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки належною вимірювальною технікою, яка перебувала в робочому стані і підстави для сумніву у достовірності результатів зважування відсутні.

В контексті досліджуваного питання слід враховувати положення ГОСТ 8.010-99. "Методики выполнения измерений. Основные положення", а також Регламенту М 218-02071168-459:2006. "Методика выполнения измерений поосевых нагрузок и массы грузовых транспортных средств в движении", за змістом яких поосьові зважування повинні відбуватись під час руху транспортного засобу. Про це вказує також і ГОСТ 3041496 "Весы для взвешивания транспортних средств в движении. Общие характеристики Весы".

Розділом 5 ГОСТ 3041496 "Весы для взвешивания транспортних средств в движении. Общие характеристики" вказано: "Весы должны быть изготовлены в соответствии с требованиями настоящего стандарта и технических условий на весы конкретного типа по рабочим чертежам, утвержденным в установленном порядке. Весы, предназначенные не только для взвешивания в движении, но и для статического взвешивания вагона, вагонетки, автомобиля, прицепа или полуприцепа в целом на одном грузоприемном устройстве, кроме того, должны соответствовать требованиям ГОСТ 29329-92" (пункт 5.1).

В силу вимог підпункту 2 пункту 2 Порядку №879 вимірювання (зважування) – процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Разом з тим, суд зазначає, що основною нормою, яка передбачала проведення габаритно-вагового контролю відповідно до методики, був пункт 19 Порядку №879, відповідно до якого під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку.

Однак вказана у пункті 19 Порядку №879 вимога виключена згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 за №671, що набрала чинності з 08.09.2017.

Суд зазначає, що з огляду на виключення пункту 19 Порядку №879, наявність у терміні "вимірювання" посилання на методику, затверджену спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, не свідчить про наявність у відповідача обов`язку під час здійснення габаритно-вагового контролю керуватися методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Викладене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 02.08.2018 у справі №820/1420/17.

Водночас, відповідно до Порядку №879 затверджено ряд нормативних актів, які визначають процедуру проведення габаритно-вагового контролю. Серед них:

- Порядок взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затверджений спільним наказом Міністерства Інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 за №1007/1207, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за № 215/24992;

- Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 за №255, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.08.2016 за № 1171/29301.

Таким чином, оскільки 09.04.2021 при перевезенні вантажу вантажним автомобілем марки DAF, модель CF 85.430 (державний номерний знак НОМЕР_1 ) та спеціалізований напівпричіп - самоскид-Е марки Janmil, моделі NW - 1S (державний номерний знак НОМЕР_2 ) навантаження на одиночну вісь (другу вісь сідельного тягача) перевищувало встановлені вагові параметри більш як на 2 відсотки, то перевезення вантажу у такому випадку має здійснюватися за спеціальними правилами - на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданого перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд такого транспортного засобу.

Водієм не пред`явлено під час здійснення рейдової перевірки дозволу або доказів внесення плати за проїзд, про що свідчить акт про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт від 09.04.2021 (а.с.54).

За приписами пункту 28 Порядку №879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень. Перевізник має право на відшкодування вантажовідправником чи замовником коштів, внесених у рахунок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу.

Судом береться до уваги, що постанова Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 за №879 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" прийнята з метою збереження дорожнього покриття доріг (надалі по тексту також – Порядок №879).

Отож плата за проїзд великогабаритного транспортного засобу в разі перевищення нормативу повинна стягуватися за пройдену по дорожньому покриттю відстань саме з метою збереження покриття, яке експлуатувалося таким транспортним засобом. Можливість оплати за лише пройдену частину маршруту по території України законодавцем визначена на випадок виконання приписів пункту 23 Порядку №879, якщо власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа провів габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами.

Відповідно до вимог пункту 30 Порядку №879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів.

Пунктом 2 Ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 за №879, встановлено наступні ставки плати за проїзд для великовагових транспортних засобів з перевищенням допустимих осьових навантажень: до 5 відсотків включно - 0,05 євро, від 5 до 10 відсотків включно - 0,1 євро, від 10 до 20 відсотків включно 0,27 євро, понад 20 відсотків за кожні наступні 5 відсотків - 0,15 євро.

При цьому згідно з пунктом 31-1 Порядку №879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 09.04.2021 та акту від 09.04.2021 за №0050337 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів проведено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в розмірі 17,82 євро (а.с.58).

Згідно з розрахунком №0050337 від 09.04.2021 щодо плати за проїзд перевищення допустимого навантаження на одиночну вісь становить 1,14 т, розмір плати за перевищення навантаження на вісь за кожен кілометр відстані становить 0,27 євро, пройдена відстань - 22 км.

Судом встановлено, що відповідно до товарно-транспортної накладної та даних актів перевірок, місцем навантаження є Тернопільська область, Теребовлянський район, село Різдвяни, а розвантаження – Тернопільська область, Підволочиський район, смт. Підволочиськ, вулиця Незалежності, 12В (а.с.62).

Оскільки транспортний засіб на повторний габаритний-ваговий контроль не спрямовувався та суду не надано докази приведення у відповідність вагових параметрів, то суд дійшов висновку, що контролюючим органом правомірно було визначено відстань маршруту руху транспортного засобу з пункту завантаження до пункту розвантаження.

Аналіз положень чинного законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, а також дослідження матеріалів справи дає суду підстави зробити висновок, що вищевказаний розрахунок плати за проїзд є правильним та таким, що відповідає вимогам Порядку №879.

Пунктом 26 Порядку №879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Разом з тим, як зазначено вище по тексту рішення, судом 13.09.2021 закрито провадження у справі, про що постановлено відповідну ухвалу.

Позивач, окрім вказаного вище, не зазначив жодного доводу про порушення порядку проведення перевірки, в тому числі вчиненні при безпосередньому ваговому контролі, ознайомленні водія із документами, оформлених під час перевірки, внесення до них неповних, недостовірних чи необ`єктивних відомостей.

Не надав позивач суду і жодного доказу на підтвердження таких обставин.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 вказує, серед іншого, на перевезення ним сипучого рухомого вантажу, який під дією зміни напрямків руху чи швидкості автомобіля, а також особливостей ландшафту місцевості, через яку здійснюється перевезення за інерцією міг частково зміститись в межах ємкості напівпричепа, на що ані водій транспортного засобу, ані конструкція автомобіля з напівпричепом поза всякими сумнівами вплинути не могли. Позивач стверджує, що відповідачем під час здійснення габаритно-вагового контролю таких обставин до уваги не взято, що і призвело до безпідставного притягнення ФОП ОСОБА_1 до відповідальності.

Однак, суд із такими висновками позивача не погоджується, зважаючи на таке.

Відповідно до пункту 4 абзацу 2 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 за №30, допускається перевищення вагових параметрів на визначеними у пункті 22.5 ПДР України на 2% (враховуючи сипучість вантажу).

Тобто, законодавцем чітко передбачена критична похибка в розмірі 2%, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й сипучого, який під час транспортування здатний зсуватися. Натомість, в межах даних спірних правовідносин перевищення навантаження на вісь становить більше 2%, а саме – 10,36%.

Крім того, наказом Міністерства транспорту України від 14.10.2014 за №363 "Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні" (надалі по тексту також – Правила №363) на водія та перевізника покладений ряд обов`язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу, яких позивачем не виконано.

Так, відповідно до пунктів 8.14-8.15 глави 8 зазначених Правил завантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху.

Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.

Згідно з пунктом 12.1 глави 12 Правил №363 при транспортуванні вантажів слід дотримуватись вимог Правил дорожнього руху України.

Пунктом 12.5 глави 12 Правил передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова; волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Також, пунктом 8.20 глави 8 Правил визначено, що водій зобов`язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню.

Відповідно до пункту 8.21 глави 8 Правил, виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов`язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у Правилах дорожнього руху України.

Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів, інших учасників дорожнього руху. У свою чергу, ФОП ОСОБА_1 , всупереч вимогам Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні не забезпечено жодним чином належного кріплення сипучого вантажу (зерна сої) у напівпричепі, що було б достатньо для здійснення його безпечного перевезення. Безумовно, відсутність будь-якого кріплення сипучого вантажу ймовірно зумовлює його зміщення, однак в жодному разі не звільняє позивача від виконання обов`язків, передбачених чинним законодавством, та не є підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої в результаті допущення ним надмірного навантаження на осі транспортного засобу.

Додатково, суд вважає непереконливими доводи позивача і щодо можливого зміщення під час зважування такого вантажу як соя, з огляду на наступне.

По перше, ФОП ОСОБА_1 не надав суду жодного доказу (висновку експерта, спеціаліста тощо) на підтвердження обставини можливого змішення в кузові транспортного засобу чи його причепа сої під час проведення процедури зважування, в тому числі за відповідної маги, об`єму, фізичних властивостей сировини (речовини) при русі з ним із відповідною швидкістю чи при зупиненні або гальмуванні автомобілем.

По друге, є очевидним значне перевищення навантаження на одиночну вісь на 1,14 т. Чинне законодавство допускає можливість відхилення від нормативно-вагових параметрів, але не більш як на 2 %, що в тому числі, на переконання суду, є деякою допустимою похибкою для можливих випадків незначного зміщення предмету перевезення. У даному випадку відхилення становить аж на 10,36%.

По третє, чинним законодавством не визначено вимог обов`язковості отримання дозволу на перевезення подільних чи сипучих (рухомих) вантажів за умови дотримання загальних вимог щодо ваги транспортного засобу. У Правилах дорожнього руху відсутні виключення (або особливості) щодо ваги транспортних засобів, що перевозять сипучі вантажі або предмети перевезення, які мають властивості переміщуватися чи зміщуватися.

В такому випадку суд вважає, що саме на перевізника лежить обов`язок (додатковий тягар) приймати для перевезення товар, а також розміщувати його таким чином, щоб при його транспортуванні (в русі) за умови ймовірного зміщення/переміщення предмету перевезення в будь-якому випадку не порушувалися нормативи навантаження на кожну вісь окремо. В протилежному випадку відповідальність лежить саме на перевізнику, в якого завжди є вибір:

- або отримувати (завантажувати) для транспортування товар (сипучий/рухомий) майже до граничних величин дозволених/допустимих нормативів з можливим ризиком порушення положень пункту 22.5 Правил дорожнього руху;

- або утриматися від навантаження транспортного засобу до граничних величин дозволених/допустимих нормативів, надаючи достатній запас вільної ваги для уникнення перевищення ваги саме на одну вісь при ймовірному зміщенні предмету перевезення в русі.

Крім зазначеного, позивач вказує на відомості, зазначені у товарно-транспортній накладній №7 від 09.04.2021, згідно із якими, маса зерна сої, яку було навантажено на автомобіль ФОП ОСОБА_1 становила 23 940 кг, а загальна маса вантажного автомобіля разом із зерном сої – 39 480 кг (а.с.21), а тому, на момент здійснення позивачем перевезення вантажу, порушення нормативних вагових параметрів не було.

Пунктом 11.1 Правил №363 передбачено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Не погоджуючись із позицією ОСОБА_1 , суд зважає на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 02.08.2018 по справі №820/1420/17. Так, Верховний Суд виснував, що розрахунок плати за проїзд визначається за наслідком габаритно-вагового контролю, у тому числі шляхом визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті, а тому відомості з товарно-транспортної накладної не можуть спростовувати встановлені під час такого контролю показники.

Стосовно відсутності у талоні зважування від 09.04.2021 підпису посадової особи, яка проводила зважування та відсотку похибки ваг (а.с.20), суд вважає за необхідним врахувати як обґрунтовані пояснення представника відповідача, за змістом яких вагове обладнання, яке використовується при зважуванні формує встановленого взірця і змісту чек (талон) зважування автоматично, що унеможливлює будь-яке втручання посадових осіб у процес визначення вагових параметрів. Даний прилад є автономний у формуванні перевірочних даних, а його результат по визначенню дійсної ваги не залежить від наявності чи відсутності підпису посадової особи інспектора.

Щодо не зазначення в талоні №15 від 09.04.2021 (про результати зважування) ідентифікуючих даних напівпричепа автомобіля, то слід вказати, що останній містить дані про державний номерний знак сідлового (сідельного) тягача – вантажного автомобіля із державним номерним знаком НОМЕР_6 , який у спірному випадку належить саме позивачу. Саме вказаний автомобіль здійснював перевезення причепа - спеціалізованого напівпричепа - самоскидом-Е марки "Janmil", моделі "NW - 1S" (державний номерний знак НОМЕР_2 ).

Обставину перевезення товару (сировини) за допомогою трансполярних засобів із держаними номерними знаками НОМЕР_6 і НОМЕР_2 позивач не заперечує, а сам стверджує про вказані події.

У матеріалах контрольної перевірки відсутні пояснення чи зауваження водія ОСОБА_2 про те, що зважування транспортного засобу із держаним номерним знаком НОМЕР_6 здійснено зовсім з іншим причепом.

Більше того, сам талон має результат про зважування кожної із п`яти осей окремо (два у вантажного автомобіля і 3 у причепа).

Таке зауваження позивача не може свідчити про необ`єктивність результатів зважування, яке є предметом оскарження.

Таким чином, твердження позивача про невідповідність ваг чи неточність результату зважування, на переконання суду, є безпідставними та необґрунтованими. Разом з цим суд зазначає, що без належного правового обґрунтування, посилання ФОП ОСОБА_1 на відсутність деяких реквізитів у документі, який формується автоматично, тобто без втручання будь-яких осіб, є надуманими, а відтак відхиляються судом.

Перевіряючи питання фактичного застосування санкції і визначення її розміру суд вказує, що відповідно до абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону №2344-III, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, а саме: за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Приписами частини 5 і 6 статті 60 Закону №2344-III визначено, що розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, які забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

Адміністративно-господарські штрафи стягуються відповідно до закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), і зараховуються до Державного бюджету України, крім адміністративно-господарських штрафів, передбачених абзацами чотирнадцятим - шістнадцятим частини першої статті 60 цього Закону, та плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю, які зараховуються до державного дорожнього фонду.

В розгляді справи встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №234367 від 03.06.2021, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000,00 гривень, стали результати точного габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки DAF, модель CF 85.430 (державний номерний знак НОМЕР_1 ) та напівпричепа марки Janmil, моделі NW - 1S (державний номерний знак НОМЕР_2 ).

За результатами габаритно-вагового контролю вищевказаного транспортного засобу встановлено перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм на 10,46%.

Відтак, вагові параметри належного позивачу транспортного засобу перевищують нормативно допустимі вагові обмеження, що дає підстави вважати даний транспортний засіб великоваговим, для руху якого, за правилами частини 4 статті 48 Закону №2344-ІІІ, повинен бути відповідний дозвіл.

Відсутність такого дозволу є достатньою підставою для накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу за правилами статті 60 Закону №2344-ІІІ.

Позивачем не надано до суду доказів на спростування правомірності спірної постанови.

Враховуючи викладене, факт перевищення транспортним засобом позивача встановлених законодавством габаритно-вагових норм за відсутності відповідного дозволу є встановленим, отже суд дійшов висновку, що при винесенні постанови від 03.06.2021 за №234367 відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, передбачений законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, в адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з`ясування всіх обставин у справі (пункт 4 частини 3 статті 2, частини 2, 4 статті 9, частина 3 статті 77, частина 6 статті 94 КАС України).

Суд вжив всіх заходів на з`ясування обставин, які мають значення для даної справи, в тому числі витребував пояснення і докази з власної ініціативи (пункт 5 ухвали суду про відкриття провадження у справі від 29.06.2021).

Представлені відповідачем докази у своїй сукупності дають підстави вважати, що оскаржуване рішення є правомірним, прийнятим обґрунтовано, з дотриманням норм чинного законодавства.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 19 Конституції України).

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За такого правового врегулювання та обставин справи, суд вважає, що відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено.

Як підсумок, суд робить висновок про не обґрунтованість адміністративного позову в цілому, а позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що ФОП ОСОБА_1 за подання до суду адміністративного позову майнового характеру сплачено судовий збір в розмірі 908,00 гривень, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься квитанція №1-204К від 22.06.2021 (а.с.1).

Також позивач просив стягнути на його користь понесені судові витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000,00 гривень.

Зважаючи на висновок суду про необґрунтованість адміністративного позову в силу вимог статті 139 КАС України не підлягають стягненню із відповідача суб`єкта владних повноважень судового збору та витрат на правничу допомогу.

Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесені ними інші судові витрати при розгляду даної справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу таких витрат.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач – фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 ), АДРЕСА_1 ;

відповідач – Західне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки (вул. Тополина, 3, с. Угорники, місто Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76492;

співвідповідач – Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртансбезпека) (ідентифікаційний код юридичної особи 39816845), місто Київ, проспект Перемоги, будинок 14, 03135.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.