Ухвала суду № 99548972, 13.09.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

"13" вересня 2021 р. Справа № 300/3248/21

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Гундяк В.Д., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини 3072 Західного опертивно-територіального об`єднання Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В:

02.07.2021 ОСОБА_1 (надалі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Військової частини 3072 Західного опертивно-територіального об`єднання Національної гвардії України (надалі – відповідач) про визнання бездіяльності щодо нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з розрахунку 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби протиправною та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вказану допомогу.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.07.2021 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

Згідно даної ухвали позивачу надано десятиденний з дня вручення копії вказаної ухвали для усунення недоліків шляхом подання оригіналу документа про сплату судового збору в сумі 908 грн.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України позивача було повідомлено про можливість подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

В заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду, яка надійшла на адресу суду 16.08.2021, ОСОБА_1 зазначив, що місячний строк звернення до суду слід обчислювати з 18.06.2021, як дня отримання відповіді від відповідача на адвокатський запит щодо нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з розрахунку 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Розглянувши вищезгадану заяву, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярного звернення до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.

Суд приймає до уваги те, що «грошова допомога при звільненні з військової служби» відрізняється за юридичною змістом від «заробітної плати», а відтак необмежені строки звернення до суду не застосовуються до грошової допомоги, право на яке визначено частиною 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Суд зазначає, що спірні відносини пов`язані зі звільненням з публічної служби, тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України, як норми спеціального процесуального закону.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 04.12.2019 у справі №815/2681/17.

Так чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Засади адміністративного судочинства передбачають звернення до суду за захистом прав, свобод, та інтересів особи, в строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За змістом статті 122 КАС України при визначенні початку перебігу вищезгаданого строку законодавець виходить не тільки з факту безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Таким чином формулювання загального правила щодо початку перебігу строку, визначеного ст.122 КАСУ, пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Тобто для визначення факту пропуску строку звернення до суду важливими є як об`єктивні (дата порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) фактори.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.

Позивач вважає, що строк на звернення до суду із вказаними вимогами слід обчислювати з 18.06.2021, як дня отримання відповіді від відповідача на адвокатський запит щодо нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з розрахунку 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Однак суд не погоджується з даним твердженням та зазначає, що ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу Військової частини 3072 Західного опертивно-територіального об`єднання Національної гвардії України 08.06.2018 року.

Таким чином, на переконання суду, ОСОБА_1 повинен був дізнатись про порушення його прав безпосередньо після звільнення 08.06.2018 з військової служби.

Тому, місячний строк звернення до суду ОСОБА_1 суд обчислює з 08.06.2018, а не з моменту отримання відповіді від Військової частини 3072 Західного опертивно-територіального об`єднання Національної гвардії України на вищезгаданий адвокатський запит.

Проте, позивач з даним позовом звернувся до суду 02.07.2021, тобто із значним пропуском установленого процесуальним законом місячного строку.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем без поважних причин пропущено строк, встановлений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Разом з тим пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. При цьому Європейський суд з прав людини стверджує, що таке право не є абсолютним та може бути обмежено, що допускається, оскільки право на доступ за своєю природою вимагає регулювання державою (“Кунерт проти Польщі” (заява № 8981/14)).

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі “Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства”; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі “ВАТ “Нафтова компанія “Юкос” проти Росії”).

Високий суд, також вважає, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: 1) забезпеченню юридичної визначеності та остаточності; 2) захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (рішення від 22 жовтня 1996 року у справі “Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства” (Stubbings and Others v. the United Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень (п.137 рішення від 09.01.2013 року за заявою № 21722/11 у справі “Волков проти України”).

При цьому, суд звертає увагу на те, що термін, “позовна давність”, вжитий Європейським судом з прав людини, в змісті КАС України беззаперечно слід розуміти як “строк звернення до адміністративного суду” відповідно до неодноразово висловленої ЄСПЛ позиції щодо внутрішньої кваліфікації права, наслідком якої є розмежування юрисдикцій.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з обов`язкових умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та перешкоджає зловживанню правом доступу до суду.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про наявність у позивача об`єктивної можливості своєчасно дізнатися про порушення своїх прав та звернутися за їх захистом або без пропуску строку звернення до суду, або в крайньому разі з незначним пропуском встановленого строку.

У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Як слідує з системного аналізу вищезазначених процесуальних норм, суд не вправі поновити строк звернення до суду за відсутності поважних причин пропуску такого строку.

Частиною 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Згідно з п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Таким чином оскільки, вказані ОСОБА_1 в поданій заяві підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнані судом неповажними, позовна заява підлягає поверненню відповідно до ч. 2 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі наведеного та керуючись ч.2 ст. 123 та п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини 3072 Західного опертивно-територіального об`єднання Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій - повернути позивачу з усіма доданими до неї матеріалами.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до Івано-Франківського окружного адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Згідно ст. 256 КАС України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з 13.09.2021, як дня складення повного судового рішення.

Суддя Гундяк В.Д.