Рішення № 99548969, 13.09.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2021 р. справа № 300/1562/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Заболотівської селищної ради про визнання відмови протиправною та стягнення середнього заробітку, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, також – позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Заболотівської селищної ради (далі – відповідач) про визнання відмови протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні за період з 27.11.2020 по 17.12.2020 в сумі 27425,36 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням 1-ї сесії 7-го демократичного скликання за №11-1/2017 від 07.12.2017 Заболотівської селищної ради об`єднаної територіальної громади ОСОБА_1 , було затверджено на посаду першого заступника голови Заболотівської селищної ради ОТГ. В подальшому, 27.11.2020, рішенням Заболотівської селищної ради об`єднаної територіальної громади за №1-1/2020 позивача, було звільнено з посади першого заступника голови Заболотівської селищної ради ОТГ, у зв`язку із закінченням строку повноважень виконавчого комітету ради відповідно до п.12 ст.51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Проте, остаточний розрахунок при звільненні проведений з ОСОБА_1 , лише 17.12.2020, що є підставою для застосування наслідків, передбачених статтею 117 Кодексу законів про працю України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Відтак, на думку позивача відповідач протиправно відмовив у виплаті середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.04.2021 дану позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків.

12.05.2021 позивачем зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недоліки усунуто та подано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

У зв`язку із усуненням позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 14.06.2021. Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив, просив суд в задоволенні позову відмовити та зазначив, що день припинення повноважень ОСОБА_1 , першого заступника голови Заболотівської селищної ради ОТГ, - 27.11.2020 є фактично останнім днем роботи ОСОБА_1 , про що зазначається в Табелі обліку використання робочого часу, а її діючий на той час керівник - ОСОБА_2 був наділений всіма правами та зобов`язаний був вчиняти всі необхідні дії щодо роботи установи, в тому числі в частині виплати заробітної плати працівникам Заболотівської селищної ради об`єднаної територіальної громади, які припинили повноваження 27.11.2020. Відтак, вини селищного голови Заболотівської селищної ради та її теперішнього керівника ОСОБА_3 немає, оскільки саме у колишнього керівника селищної ради – ОСОБА_2 був обов`язок, можливість та діючий особистий ключ, на день звільнення позивачки, для того щоб провести оплату заробітної плати ОСОБА_1 . Технічно здійснити будь-які фінансові виплати в період з 28 листопада 2020 року по 15 грудня 2020 року включно Заболотівською селищною радою Коломийського району Івано-Франківської області було неможливо через необхідність внесення змін до реєстраційних даних установи та відсутність особистого ключа користувача. Відтак, вимоги позивача заявлені у позовній заяві є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, встановив наступне.

Згідно записів трудової книжки позивача від 01.09.1995, Рішенням 1-ї сесії 7-го демократичного скликання за №11-1/2017 від 07.12.2017 Заболотівської селищної ради об`єднаної територіальної громади ОСОБА_1 , було затверджено на посаду першого заступника голови Заболотівської селищної ради ОТГ.

В подальшому 27.11.2020 Рішенням Заболотівської селищної ради об`єднаної територіальної громади за №7-1/2020 позивача, було звільнено з посади першого заступника голови Заболотівської селищної ради ОТГ, у зв`язку із закінченням строку повноважень виконавчого комітету ради, на підставі пункту 12 статті 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні, про що здійснений відповідний запис № 16 у трудовій книжці позивача від 01.09.1995(а.с.12-13).

17.12.2020 Заболотівською селищною радою проведено остаточний розрахунок з позивачем у зв`язку із звільненням, з виплатою заробітної плати, що підтверджується текстовим повідомленням АТ «Ощадбанк» про зарахування заробітної плати. (а.с.20).

Зважаючи на те, що фактичний розрахунок при звільненні проведений лише 17.12.2020, позивач звернувся 27.12.2020 до відповідача із заявою про виплату середнього заробітку за увесь час затримки належних при звільненні виплат (а.с.14).

Листом за №33/02-48 від 13.01.2021 Заболотівська селищна рада повідомила ОСОБА_1 , про те, що селищною радою проведено повний розрахунок, належна сума всіх виплат здійснена (а.с.15).

Позивач вважає, що в даному випадку є підстави для виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернулася до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 38 Конституції України, громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

Стаття 43 Конституції України визначає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку він вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Наведені норми визначають, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно зі статтею 1 Закону України від "Про службу в органах місцевого самоврядування" 07.06.2001 № 2493-III (далі - Закон № 2493-III) , служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Згідно положень статті 3 Закону №2493-III посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються територіальною громадою; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Частиною 1 статті 4 Закону №2493-III визначено, що служба в органах місцевого самоврядування здійснюється на основних принципах, серед яких рівна можливість доступу громадян до служби в органах місцевого самоврядування з урахуванням їх ділових якостей та професійної підготовки (абзац 8) і самостійність кадрової політики в територіальній громаді (абзац 15).

За змістом частини 1 статті 7 Закону №2493-III, правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", «Про статус депутатів місцевих рад», «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», цим та іншими законами України.

Частина 3 статті 7 Закону №2493-III встановлює, що на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється, зокрема, дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Статтею 9 Закону №2493-III передбачено, що посадова особа місцевого самоврядування має право, в тому числі, на оплату праці залежно від посади, яку вона займає, рангу, який їй присвоєно, якості, досвіду та стажу роботи; на соціальний і правовий захист.

Питання щодо проходження служби в органах місцевого самоврядування, звільнення із неї, права та обов`язки таких осіб визначені та урегульовані спеціальним законодавством, зокрема, Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування". Однак, вищезазначеним нормативно-правовим актом не визначено порядку проведення розрахунку при звільненні зі служби в органах місцевого самоврядування, а, отже, в даному випадку необхідно застосовувати загальні норми трудового законодавства.

Статтею 3 Кодексу законів про працю в Україні (надалі – КЗпП України) регламентовано, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до частини 1 статті 47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

В силу вимог статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно зі статтею 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, зміст наведених норм дає підстави для висновку, що на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок при звільненні провести повний розрахунок з працівником та виплатити всі належні йому суми. У разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу, наступає передбачена статтею 117 КЗпП України, відповідальність.

Встановивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі не проведення його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

У рішенні Конституційного Суду України від 22.02.2012 № 4-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу, установлено, що за статтею 47 КЗпП роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Крім того, у вказаному рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Також, зазначений висновок суду щодо права позивача у відповідності до статей 116, 117 КЗпП України отримати суму середнього заробітку за час несвоєчасного розрахунку під час звільнення і нерозповсюдження на дані правовідносини строку звернення до суду викладено в постанові Верховного Суду від 30.11.2020 по справі №480/3105/19.

Тобто, за такого правового врегулювання, передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України.

Відтак, підставою відповідальності власника (підприємства) є склад правопорушення, який включає два юридичних факти - порушення власником строків розрахунку при звільненні (ст. 116 КЗпП) та вини власника.

Як встановлено судом раніше, 27.11.2020 рішенням Заболотівської селищної ради об`єднаної територіальної громади за №7-1/2020 ОСОБА_1 , було звільнено з посади першого заступника голови Заболотівської селищної ради ОТГ, у зв`язку із закінченням строку повноважень виконавчого комітету ради, пункту 12 статті 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні

Однак, тільки 17.12.2020 Заболотівською селищною радою проведено остаточний розрахунок з позивачем у зв`язку із звільненням, з виплатою заробітної плати, що не заперечується сторонами.

Тобто, в даному випадку відповідачем допущено порушення строків розрахунку при звільненні ОСОБА_1 .

Однак, що стосується наявності вини Заболотівської селищної ради у несвоєчасному проведенні розрахунку при звільненні ОСОБА_1 , то суд зазначає наступне.

Згідно постанови Верховної Ради України “Про утворення і ліквідацію районів” №807-IX вiд 17 липня 2020 року, розпорядження Кабінету Міністрів України №714-р від 12 червня 2020 року “Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області”, відповідно до постанови ЦВК від 28 липня 2020 року № 148 “Про форми переліків місцевих рад із зазначенням адміністративно-територіальних одиниць, що входять до їх складу”, постанови ЦВК №160 від 08 серпня 2020 року “Про перші вибори депутатів сільських селищних, міських рад територіальних громад і відповідних сільських, міських голів 25 жовтня 2020 року”, на неділю 25 жовтня 2020 року призначено перші вибори до сільських, селищних, міських громад Івано-Франківської області iз відповідними найменуваннями органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб: “Заболотівська селищна рада Коломийського району Івано-Франківської області” та “Заболотівський селищний голова Коломийського району Івано-Франківської області”, а не депутатів Заболотівської селищної ради об`єднаної територіальної громади і не Заболотівського селищного голову об`єднаної територіальної громади.

За результатами перших місцевих виборів з обрання селищного голови Заболотівської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області, які відбулись 25.10.2020, селищним головою обрано ОСОБА_3 .

У зв`язку із вищенаведеним, 02.12.2020 проведена державна реєстрація змін в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо зміни найменування органу місцевого самоврядування, зміни керівника установи та змiни права першого підпису фінансових документів, договорів на обслуговування в органах Казначейської служби та банківських установах (а.с.81-82).

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України за №758 вiд 22.06.2012 “Про затвердження Порядку відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби України”, взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України і розпорядниками бюджетних коштів та одержувачами бюджетних коштів, відокремленими структурними підрозділами розпорядників бюджетних коштів, підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами-підприємцями, а також органами, що контролюють справляння надходжень бюджету, та органами місцевого самоврядування в процесі відкриття (закриття) рахунків регламентуються цим Порядком.

Відповідно до пункту 1.8 Порядку розрахунково-касове обслуговування клієнтів здійснюється органами Казначейства відповідно до умов договорів та додаткових угод до договорів мiж органами Казначейства і клієнтами.

Пунктом 1.10 Порядку визначено, що орган Казначейства може здійснювати дистанційне обслуговування клієнта шляхом укладання договору про дистанційне обслуговування з використанням програмно-технічного комплексу “Клієнт казначейства - Казначейство”.

Згiдно із п. 3.7 Порядку у разі реорганізації клієнта та/або зміни Найменування без змiни коду за ЄДРПОУ рахунки не закриваються. При цьому протягом десяти днів після внесення змін (до реєстраційних даних клієнта) надаються документи, передбачені пунктами 3.1-3.3 цього розділу.

Відповідно до п. 3.8. цього порядку документи на відкриття всіх рахунків подають до органу Казначейства особи, які мають відповідні повноваження та право першого або другого підпису. При отриманні документів на відкриття рахунків орган Казначейства зобов`язаний здійснити перевірку поданих документів, зокрема:

а) підписи осiб на заяві про відкриття рахунка мають бути розшифровані з обов`язковим зазначенням власного імені, прізвища та ідентифiковані з підписами в картці із зразками підписів та вiдбитка печатки;

б) дані, наведені в картці зразками підписів та відбитка печатки, мають відповідати відомостям з Єдиного державного реєстру та даним, що містяться у поданій клієнтом завіреній в установленому порядку копії прийнятого відповідно до законодавства наказу (розпорядження), в тому числі вищестоящої установи, або рішення відповідної виборчої комісії про результати місцевих виборiв та протоколу сесії відповідної місцевої ради (для органів місцевого самоврядування) про призначення керівника у разі відсутності таких даних у Єдиному державному реєстрі у визначених законодавством випадках.

Після надання повного пакета документів, оформлених у встановленому порядку, органи Казначейства не пізніше трьох робочих днів з дати подання заяви про відкриття рахунків клієнта відкривають відповідні рахунки.

Відповідно до абзацу третього пункту 7 Порядку використання електронних довірчих послуг в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях державної форми власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2018 року № 749 “Про затвердження Порядку використання електронних довірчих послуг в органах держаної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях державної форми власності” генерація пари ключів (особистого та відкритого) здійснюється підписувачем - представником державної установи iз використанням засобів кваліфікованого електронного підпису за його особистої присутності у кваліфікованого надавача, що обслуговує державну установу.

Судом встановлено, що після державної реєстрації юридичної особи, відповідачем укладено договір №3968110.04355355 вiд 11 грудня 2020 року між банком (акціонерне товариство “Державний ощадний банк України” та Заболотівською селищною радою про надання послуг по зарахуванню та виплаті заробітної плати/стипендії та інших виплат через поточні рахунки фізичних осіб (працівників органiзацiп/студентів) з використанням платіжних карток (а.с.86-91).

Згідно Акта приймання-передавання особистого ключа СДО “Інтернет Клієнт-банк” / “Корпоративний Клієнт-Банк” від 15 грудня 2020 року представником АТ “Ощадбанк” передано особистий ключ Користувачу (власнику особистого ключа) Заболотівської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області власнику ОСОБА_3 (а.с.92).

Враховуючи вищевикладене, саме після 15.12.2020 в Заболотівської селищної ради виникла реальна можливість провести остаточний розрахунок з ОСОБА_1 .

Відтак, суд зазначає, що до 16.12.2020 відповідачем вчинялися необхідні дії спрямовані, зокрема, задля проведення такої виплати заробітної плати позивачу.

За встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено вини відповідача в допущенні невиплати належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України за період затримки розрахунку позивача з 28.11.2020 по 16.12.2020, на відсутність підстав до стягнення із відповідача середнього заробітку за вказаний період.

Водночас, суд звертає увагу на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 у справі № 300/1563/21, яке набрало законної сили 02.08.2021, в якому встановлено, що з іншим працівником Заболотівської селищної ради відповідачем проведено остаточний розрахунок у зв`язку із звільненням 16.12.2020 (http://www.reestr.court.gov.ua/Review/98002629).

Вищенаведене підтверджує реальну можливість здійснення відповідачем виплати заробітної плати позивачу 16.12.2020, однак остаточний розрахунок було проведено 17.12.2020, що вказує на наявність підстав до застосування наслідків, передбачених статтею 117 КЗпП України за один календарний день затримки розрахунку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

Згідно з п. 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки Заболотівської селищної ради від 07.06.2021 № 386/02-25 розмір середньоденного грошового забезпечення позивача становить 1512,18 грн (а.с.94).

Отже, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку позивача за 16 грудня 2020 року становить 1512 грн 18 коп., яка підлягає стягненню із Заболотівської селищної ради .

З огляду на викладені обставини справи та наведені норми законодавства, суд вважає адміністративний позов ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку при звільненні за 16.12.2020 обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи висновки суду, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, відтак підлягають до часткового задоволення, шляхом визнання відмови відповідача у виплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні за один календарний день, а саме 16.12.2020, протиправною та стягнення із Заболотівської селищної ради на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за 16 грудня 2020 року в сумі 1512 грн 18 коп. Водночас у задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Суд зазначає, що квитанцією № 0.0.2084086709.1 від 12.04.2021 підтверджується сплата позивачем судового збору у загальному розмірі 1816,00 грн (а.с.1).

Враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів понесення сторонами будь-яких інших витрат, пов`язаних з розглядом справи та часткового задоволення позовних вимог, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 86,44 грн, що пропорційно становить 4,76 % задоволених позовних вимог від загального розміру сплаченого судового збору.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Заболотівської селищної ради у виплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні за один календарний день, а саме 16.12.2020.

Стягнути із Заболотівської селищної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за 16 грудня 2020 року в сумі 1512 (одна тисяча п`ятсот дванадцять) гривні 18 копійок.

В решті вимог позову – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Заболотівської селищної ради на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 86 (вісімдесят шість) гривень 44 копійки.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );

відповідач: Заболотівська селищна рада (код ЄДРПОУ 04355355, пл. С. Бандери, буд. 3, смт. Заболотів, Снятинський район, Івано-Франківська область, 78315).

Суддя Микитин Н.М.