Рішення № 99547993, 08.09.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2021 р. Справа№200/8185/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.06.2021 року № 000/6513/0901, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2021 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі також - ГУ ДПС у Донецькій області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.06.2021 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Головним управлінням ДПС у Донецькій області проведено фактичну перевірку з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним. У ході перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог Закону України №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (із змінами та доповненнями).

За результатами перевірок складеного акту від 26.05.2021 року № 5425/05/99/16/09/ НОМЕР_1 , на підставі якого відповідачем прийнято оскаржуване податкові повідомлення-рішення від 10.06.21 про застосування до позивача штрафу у розмірі 33 800,00 грн. за порушення вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», в тому числі: 6 800,00 грн. за роздрібну торгівлю алкогольними напоями на розлив, для споживання на місці без статусу громадського харчування; 10 000,00 грн. за торгівлю алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні; 17 000,00 грн. за зберігання алкогольних напоїв без марки акцизного податку встановленого зразка.

Позивач вважає вищевказане рішення протиправними, оскільки сама перевірка проведена із порушенням вимог законодавства, що регулюють питання щодо порядку проведення фактичних перевірок, оскільки, по-перше, направлення на перевірку не було вручено позивачу; по-друге, продавець ОСОБА_2 , яка фактично проводила розрахункові операції, не мата повноважень щодо отримання Акту (довідки) фактичної перевірки від 26.05.21. Окрім того, контролюючим органом не встановлений умисел позивача. що удавано й цілеспрямовано створила умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог ПКУ. Оскільки фактична перевірка проведена з порушенням норм ПК України, вважаємо, що прийняте ГУ ДПС у Донецькій області за її наслідками податкове повідомлення-рішення є протиправним.

Виходячи з наведеного, позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.06.2021 року № 000/6513/0901.

05 липня 2021 року відкрито провадження у справі із визначенням порядку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. В ухвалі було запропоновано відповідачам надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження.

26 липня 2021 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що перевірка та оскаржуване рішення прийнято (вчинена) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. У зв`язку з чим, в задоволенні адміністративного позову просив відмовити у повному обсязі.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, дослідивши докази, суд встановив наступне.

Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 30.01.2020 за № 22710000000011745, ідентифікаційний код реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 , види економічної діяльності: (КВЕД 47.11 - основний) роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, (КВЕД 56.30) обслуговування напоями (а.с. 20).

25.02.2021 ФОП ОСОБА_1 видана ліцензія № НОМЕР_3 на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Адреса місця торгівлі: АДРЕСА_2 , магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Перелік реєстраторів розрахункових операцій: назва моделі - Екселліо DP-15, заводський номер РРО – КФ 00007344 , фіскальний номер РРО - 3000768868. Термін дії ліцензії з 01.03.21 до 01.03.22. (а.с. 18, 19).

19 травня 2021 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області, на підставі Закону № 481, ст.ст. 19-1, 20, 75, п.п. 80.2.5. п. 80.2. ст. 80 ПК України, видано наказ № 876-п про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 з 25.05.21 тривалістю не більше 10 діб за період з 01.01.2021 по 03.06.2021, за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 54).

На підставі вищевказаного наказу видані направлення на перевірку від 20.05.21 № 995, № 996 та № 997, які разом з наказом вручені продавцю - ОСОБА_2 26.05.21, що підтверджується відповідним підписом останньої (а.с. 55, 56, 57).

26.05.2021 року ГУ ДПС у Донецькій області на підставі вищевказаного наказу № 876-п та направлень на перевірку від 20.05.2021 року у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , було проведено фактичну перевірку, з питань дотримання суб`єктами господарювання порядку здійснення обігу підакцизних товарів вимогам діючого законодавства фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 . За результатами проведеної перевірки було складено акт № 5425/05/99/16/09/ НОМЕР_1 від 26.05.2021 року (а.с. 13-14).

Згідно висновків акту, під час здійснення перевірки встановлено порушення приписів Закону України від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв тютюнових виробів, рідин що використовуються в електронних сигаретах та пального» зі змінами та доповненнями (далі - Закон України № 481), а саме :

- здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями на розлив для споживання на місці продажу без наявності статусу суб`єкта господарювання громадського харчування, підприємства ресторанного господарства встановлено продаж одного бокалу пива «Львівське» 0,5 л. 4,5% вмісту спирту за ціною 16,00 грн. (пиво було налите з кеги 50 л. з застосуванням спеціального засобу для розливу. Здійснення продажу підтверджено розрахунковими документами - чеками РРО ф.н. 3000768868 № 0002096 від 26.05.2021 року;

- зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка у кількості та асортименті зазначеному у додатку №1 до акту перевірки (6 найменувань алкогольних напоїв на суму 150 грн., залишок алкогольних напоїв у пляшках що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції, склав 0,6 літрів), додаток складено у присутності продавця ОСОБА_2 та підписано зазначеною особою;

- здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями за цінами нижчими від встановлених мінімальних роздрібних на алкогольні напої, чим порушено п. 1 Постанови КМУ від 30.10.2018 №957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово - відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв (із змінами внесеними постановою КМУ № 748 від 05.09.2018 року).

Також в акті перевірки зазначено про наявність на об`єкті зареєстрованого РРО (назва моделі - Екселліо DP-15, заводський номер РРО – КФ 00007344 , фіскальний номер РРО - 3000768868).

Продавець - ОСОБА_2 , що здійснювала розрахункові операції, отримала та підписала акта перевірки.

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення Форми «С» від 10.06.2021 року № 000/6513/0901, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення вимог Закону № 481/95-ВР, що визначені ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР на загальну суму 33 800,00 грн., в тому числі: за роздрібну торгівлю алкогольними напоями на розлив, для споживання на місці без статусу громадського харчування - 6 800,00 грн.; за торгівлю алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні - 10 000,00 грн.; за зберігання алкогольних напоїв без марки акцизного податку встановленого зразка - 17 000,00 грн. (а.с. 16, 17);

Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи.

Позивач оскаржує податкове повідомлення-рішення від 10.06.21 № 000/6513/0901, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції, як таке, що прийняті в супереч вимогам чинного законодавства.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з п. 75.1 ст. Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Пунктом 80.1 ст. 80 ПК України встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно з п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав визначених вказаним пунктом, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (пп. 80.2.5. п. 80.2. ст. 80 ПК України).

Перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі п.п. 20.1.9 п. 20.1 ст. 20 ПК України може бути проведена контрольна розрахункова операція (п. 80.4 ст. 80 ПК України).

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із ст. 81 ПК України (п. 80.5 ст. 80 ПК України).

Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції (п. 80.7 ст. 80 ПК України).

Відповідно до абз. 1 - 5 п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених ПК України, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених ПК України, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Згідно з абзацом першим п. 86.5 ст. 86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених ст. 80 ПК України, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу (абзац третій п. 86.5 ст. 86 ПК України).

В даному випадку фактична перевірка, що оформлена відповідним актом, проведена з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України у сфері виробництва і обігу підакцизної продукції.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України, регулюються Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.95 р. N 481/95-ВР із змінами та доповненнями (далі за текстом - Закон №481).

У відповідності до ст. 16 Закону № 481 контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Контроль за дотриманням вимог відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства до малих виробництв виноробної продукції здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.

Згідно із п. 3 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» № 222-VIII від 02.03.2015 року орган ліцензування для цілей цього Закону за відповідним видом господарської діяльності здійснює контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов та за результатами перевірки приймає рішення.

Функції контролюючих органів визначені у ст. 19-1 ПК України, до яких відноситься:

- здійснення контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів (п.п. 191.1.14. п. 19-1.1. ПК Україна);

- виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального (п.п. 19 1.1.16. п. 19-1.1. ПК Україна);

- проводити роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального (п.п. 19 1.1.17. п. 19-1.1. ПК Україна);

Отже, аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що фактична перевірка з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України у сфері виробництва і обігу підакцизної продукції проводиться органами ДПС на підставі відповідного рішення керівника (наказу) з урахуванням податкового та спеціального законодавства.

Таким чином, судом вважає, що контролюючий орган мав право на проведення фактичної перевірки позивача на підставі здійснення контролюючим органом функцій (відповідно до положень ст. 19-1 ПК України), визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального та рішення керівника контролюючого органу.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду від 10 квітня 2020 року у справі №815/1978/18.

Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу (п. 80.10. ст. 80 ПК України).

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені ПК України, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов`язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені ПК України.

Пунктом 86.5. ст. 86 ПК України встановлено, що акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.

У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.

З наведених мотивів, судом дійшов висновку, що фактична перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань додержання останнім вимог, встановлених законодавством України у сфері виробництва і обігу підакцизної продукції, здійснена Головним управлінням ДПС у Донецькій області на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Суд критично ставиться до доводів позивача стосовно невручення наказу, направлення на перевірку та акту уповноваженій особі, що свідчить про порушення порядку проведення фактичної перевірки, оскільки такі документи пред`явлені особі, яка фактично проводила розрахункові операції (продавець - ОСОБА_2 ), що повністю відповідає вимогам чинного законодавства (п. 80.2 ст. 80, п. 81.1 ст. 81, п. 86.5. ст. 86 ПК України).

Вищевказані обставини підтверджуються матеріалами справи.

До того ж, суд звертає увагу що між позивачем та ОСОБА_2 25.05.21 укладено трудовий договір про стажування останньої на посаді продавця (а.с. 33).

За приписами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивачем не доведено тих обставин та не надано доказів, на яких ґрунтуються його вимоги.

Щодо суті встановлених порушень, суд зазначає наступне.

Так, контролюючим органом встановлено зберігання позивачем алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка у кількості та асортименті зазначеному у додатку №1 до акту перевірки (6 найменувань алкогольних напоїв на суму 150 грн., залишок алкогольних напоїв у пляшках що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції, склав 0,6 літрів), додаток складено у присутності продавця ОСОБА_2 та підписано зазначеною особою

Статтею 11 Закону України № 481 визначено, що алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до підпунктів 14.1.107, 14.1.109 пункту 14.1 статті 14 ПК України марка акцизного податку - це спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів; маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - це наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.

Згідно пункту 226.9 статті 226 ПК України вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Згідно з п.п. 226.1 та 226.2 ст. 226 ПК України у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов`язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

Наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.

Аналогічної правової позиції дійшов Верховний суду у постановах від 14 серпня 2018 року у справі № 806/3018/16 (адміністративне провадження N К/9901/35480/18), від 08 серпня 2019 року у справі № 808/4653/14 (адміністративне провадження N К/9901/7273/18) та від 05 березня 2020 року у справі № 805/728/17-а (адміністративне провадження N К/9901/42069/18).

Вимоги до маркування алкогольних напоїв та індекси регіонів України наведені у Положенні «Про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів», затвердженому Постановою КМУ від 27 грудня 2010 р. №1251 (зі змінами) (далі - Положення № 1251).

Зразки марок розробляються Мінфіном разом з ДПС, Мінекономіки, СБУ, МВС, Мін`юстом та затверджуються Кабінетом Міністрів України (п. 2 Положення № 1251).

Марки встановленого зразка виготовляються на замовлення ДПС державним підприємством, що належить до сфери управління Мінекономіки (далі - підприємство-виробник) (п. 3 Положення № 1251).

Марка для алкогольних напоїв, крім виноробної продукції (лікеро-горілчана продукція), вітчизняного виробництва виготовляється у зеленій кольоровій гамі, для алкогольних напоїв, які є виноробною продукцією, вітчизняного виробництва - червоній, для алкогольних напоїв, крім виноробної продукції (лікеро-горілчана продукція), імпортного виробництва - фіолетовій, для алкогольних напоїв, які є виноробною продукцією, імпортного виробництва - оранжевій, для тютюнових виробів вітчизняного виробництва з фільтром та без фільтра (сигарети, цигарки) - зеленій, для інших тютюнових виробів вітчизняного виробництва - помаранчевій, для тютюнових виробів імпортного виробництва з фільтром та без фільтра (сигарети, цигарки) - синій, для інших тютюнових виробів імпортного виробництва - бордовій кольоровій гамі (абз. 2 п. 5 Положення № 1251).

Абзацом 14 п. 5 Положення № 1251 визначено, що продавець марок веде електронну базу марок акцизного податку (далі - електронна база марок), в якій відображається інформація про: отримані марки продавцем марок; видані марки продавцем марок (із зазначенням таких реквізитів платіжного документа/платіжних документів на перерахування плати за виготовлення марок, як номер, дата платіжного доручення та сума перерахованих коштів); використані марки покупцем марок; пошкоджені, списані та знищені марки.

Документ вноситься представником територіального органу ДПС до електронної бази марок (абз. 2 п. 30 Положення № 1251).

У відповідності до п. 32 Положення № 1251 реєстр виданих марок розміщується на офіційному веб-порталі ДПС. У реєстрі зазначаються всі реквізити марки, а також найменування покупців марок, місяць і рік, у якому вироблено марки для алкогольних напоїв, та рік і квартал, у якому вироблено марки для тютюнових виробів, тютюновмісних виробів для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням і рідин, що використовуються в електронних сигаретах.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, в тому числі роздруківками офіційного веб-порталу ДПС (https://cabinet.tax.gov.ua/registers), марки зазначені у додатку № 1 до акту фактичної перевірки № 5425/05/99/16/09/2580810094 від 26.05.2021 року відсутні у відповідних базах (а.с. 58, 61-66).

Зберігання позивачем алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка також підтверджується фотоматеріалами, які є додатками до акту перевірки (а.с. 67-71).

У відповідності до ч. 2 ст. 17 Закону № 481 до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення, в частині накладення штрафу у розмірі 17 000,00 грн. за зберігання алкогольних напоїв без марки акцизного податку встановленого зразка, є обґрунтованим та прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Також, податковим органом встановлено здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями за цінами нижчими від встановлених мінімальних роздрібних на алкогольні напої, чим порушено п. 1 Постанови КМУ від 30.10.2018 №957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово - відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв (із змінами внесеними постановою КМУ № 748 від 05.09.2018 року)

Як вже було зазначено у ФОП ОСОБА_1 зареєстровано реєстратор розрахункових операцій № 300768868 заводській № 00007344 за адресою АДРЕСА_2 .

Згідно інформаційних баз даних ГУ ДПС України та по чекової інформації яка надходить з зареєстрованого РРО встановлено, що згідно фіскального чеку № 1411 від 15.01.2021 було реалізовано пляшку горілки «Грей Дей» об`ємом 1 л. міцністю 40% об.од. за ціною 175 грн. (а.с. 59-60).

У відповідності до Постанови № 957 мінімально роздрібна ціна на алкогольний напій об`ємом 1 л. міцністю 40% становить 178,80 грн. (розрахунок: 447,00 грн. мінімальна ціна за 1 літр 100-відсоткового спирту Х 1 л. об`єм горілки Х 40% міцність спирту = 178,80 грн.).

Таким чином, позивачем здійснена роздрібна торгівля алкогольними напоями за цінами нижчими від встановлених мінімальних роздрібних на алкогольні напої.

У відповідності до ч. 2 ст. 17 Закону № 481 до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення, в частині накладення штрафу у розмірі 10 000,00 грн. за здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями за цінами нижчими від встановлених мінімальних роздрібних на алкогольні напої, прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Щодо здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями на розлив для споживання на місці продажу без наявності статусу суб`єкта господарювання громадського харчування, підприємства ресторанного господарства, суд зазначає наступне.

Контролюючим органом встановлено продаж одного бокалу пива «Львівське» 0,5 л. 4,5% вмісту спирту за ціною 16,00 грн. (пиво було налите з кеги 50 л. з застосуванням спеціального засобу для розливу).

Вищевказані обставини щодо продажу алкогольного напою на розлив для споживання на місці підтверджуються письмовими поясненнями продавця ОСОБА_2 де остання зазначає, що 26.05.2021 року нею було реалізовано бокал пива «Львівське» 4,5% вмісту спирту за ціною 16,00 грн., для споживання на місці. Також, ОСОБА_2 пояснює, що не змогла відразу видати фіскальний чек, оскільки було вимкнуто світло. Згодом такий чек було роздруковано та видано, але у зв`язку з тим, що у РРО не було відповідного пива «Львівське» вона роздрукувала із назвою пива «Львів Різдвяне» за ціною 19,00 грн. (а.с. 53).

Розрахунковий документам - чеком РРО ф.н. 3000768868 № 0002096 від 26.05.2021 року наявний в матеріалах справи (а.с. 53).

До того ж, сам факт такого продажу алкогольного напою на розлив для споживання на місці не заперечується позивачем.

За приписами п. 11 ч. 1 ст. 15-3 Закону № 481/95-ВР забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів у невизначених для цього місцях торгівлі.

Відповідно до ч. 6 ст. 15-3 Закону України № 481 продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб`єктам господарювання (у тому числі іноземним суб`єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів.

Таким чином, норми законодавства встановлюють, що торгівля алкогольними напоями на розлив з метою їх споживання на місці дозволена лише суб`єктам господарювання, що мають статус закладів ресторанного господарства, підприємств з універсальним асортиментом товарів, недотримання таких умов є підставою для застосування штрафних санкцій у розмірі визначеному Законом.

Відповідно до п. 27 ч. 1 ст. 1 Закону «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» № 771/97-ВР від 23.12.97 (далі Закон № 771), заклад громадського харчування - ресторан, бар, кафе, їдальня, закусочна, піцерія, кулінарія, кіоск чи інший заклад, що забезпечує харчуванням невизначену кількість фізичних осіб.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 20 Закону № 771 оператори ринку зобов`язані реєструвати потужності у випадках, передбачених цим Законом для здійснення такої торгівлі.

Основні вимоги щодо роботи суб`єктів господарської діяльності (закладів, підприємств) усіх форм власності, що здійснюють діяльність на території України у сфері ресторанного господарства, затверджені наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України Про затвердження Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства від 24.07.2002 № 219, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2002 року за № 680/6968 (далі - Наказ № 219).

Згідно з положеннями пунктів 1.3, 1.5, 1.6 Наказу № 219 заклад ресторанного господарства - організаційно-структурна одиниця у сфері ресторанного господарства, яка здійснює виробничо-торговельну діяльність: виробляє і (або) доготовляє, продає і організовує споживання продукції власного виробництва і закупних товарів, може організовувати дозвілля споживачів. заклади (підприємства) ресторанного господарства поділяються за типами: фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, ресторани, бари, кафе, їдальні, закусочні, буфети, магазини кулінарних виробів, кафетерії, а ресторани та бари - також на класи (перший, вищий, люкс). Відкриття закладу (підприємства) ресторанного господарства узгоджується з органами місцевого самоврядування, установами державної санітарно-епідеміологічної служби в установленому законодавством порядку.

Таким чином, здійснювати продаж алкогольних напоїв на розлив має право виключно підприємство ресторанного господарства або спеціалізований відділ, що має статус суб`єкта господарювання громадського харчування, суб`єкта господарювання з універсальним асортиментом товарів за умови наявності ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та зареєстрованими видами економічної діяльності за кодами класифікації КВЕД-2010 - 56.10-56.30.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи ліцензія на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями була надана ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (а.с. 18).

Згідно з Інструкцією щодо заповнення форм державних статистичних спостережень стосовно торгової мережі та мережі ресторанного господарства, затвердженої Наказом Держкомстату від 24.10.2005 № 327 (далі - Інструкція) магазин (крамниця) - об`єкт стаціонарної роздрібної торгівлі, розміщений у відокремленій будівлі або приміщенні, що

має торговий зал для покупців з достатньою торговою площею для їх обслуговування та систему спеціальних приміщень (для зберігання товарів, підготовки їх для продажу, підсобних, адміністративних, технічних тощо), оснащених торгово-технологічним устатковуванням, застосовує різні форми продажу товарів у широкому асортименті,

надає населенню додаткові послуги, забезпечує високу культуру торгівлі. Магазин, який займає декілька окремих приміщень в одній будівлі і підпорядкований одному суб`єкту господарювання, обліковується як один магазин (об`єкт роздрібної торгівлі); якщо торгівля здійснюється у декількох окремих приміщеннях у різних будівлях, то кожне приміщення обліковується як самостійний магазин (об`єкт роздрібної торгівлі), навіть у тому разі, коли він підпорядкований одному суб`єкту господарювання. Розміри магазинів характеризуються їх торговою площею.

Відповідно до пунктів 2.2 та 2.4 розділу ІІ Інструкції № 327, ресторанне господарство це вид економічної діяльності суб`єктів господарювання щодо надання послуг із задоволення потреб споживачів у харчуванні з організацією дозвілля або без нього в закладах (об`єктах) ресторанного господарства. Об`єкт (заклад) ресторанного господарства - місцева одиниця (структурний підрозділ) суб`єкта господарювання, яка розміщується в окремій будівлі або приміщенні, має, як правило, обладнаний столами та стільцями для споживання їжі зал і необхідні виробничі та побутові приміщення в якій здійснюється продаж продукції власного виготовлення і купованих товарів, переважно для споживання на місці.

Отже, зважаючи на викладені положення нормативних актів, магазин, який забезпечує харчуванням невизначену кількість осіб, не може автоматично набувати статусу закладу громадського харчування (ресторанного господарства) або спеціалізованого відділу, що мають статус суб`єктів господарювання громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів.

З огляду на наведене, суд вважає, що позивач здійснив продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці без наявного статус суб`єкта господарювання громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів, що є порушенням вимог ст. 15-3 Закону України № 481.

У відповідності до ч. 2 ст. 17 Закону № 481 до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі порушення вимог статті 15-3 цього Закону - 6800 гривень.

Суд вважає такими, що не заслуговують на увагу надані позивачем рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Донецькій області (Покровського управління) від 16.06.2021 року № 16.01-17/376 «про державну реєстрацію потужності» (а.с. 21) та випуску з ЄДР із зазначенням виду діяльності - обслуговування напоями (КВЕД 56.30) (а.с. 20)), оскільки і рішення, і відповідні зміни видів економічної діяльності мали місце після проведення перевірки. Відповідні зміни економічної діяльності відбулися 09.06.2021, про що свідчить витяг з ЄДР.

Суд вважає необґрунтованими доводи позивача щодо необхідності приймати саме рішення про застосування фінансових санкцій у відповідності до Постанови КМУ від 02.06.2003 № 790, з огляду на наступне.

Частиною четвертою статті 17 Закону України від 19.12.1995 № 481/95 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон) визначено компетенцію органів, уповноважених застосовувати штрафні санкції за порушення норм цього Закону. Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою статті 17 Закону, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

При цьому частиною п`ятою статті 17 Закону передбачено, що в разі невиконання суб`єктом господарювання рішення органів, зазначених у частині третій цієї статті, сума штрафу стягується на підставі рішення суду.

При застосуванні наведених законодавчих норм судам варто виходити з такого.

Приписи статті 17 Закону не встановлюють форми та вимог до рішень про застосування санкцій за порушення законодавства, яке регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Такі норми містить Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 № 790. Зокрема, додатком до цього Порядку визначено форму рішення про застосування фінансових санкцій, яке виноситься в разі виявлення порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Разом із тим відповідно до пункту 10 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (Перехідні положення) нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, Державної податкової адміністрації України та інших центральних органів виконавчої влади, прийняті до набрання чинності цим Кодексом на виконання законів з питань оподаткування, та нормативно-правові акти, які використовуються при застосуванні норм законів про оподаткування (в тому числі акти законодавства СРСР), застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу, до прийняття відповідних актів згідно з вимогами цього Кодексу.

Зважаючи на викладене, будь-які норми, що прийняті до набрання чинності Податковим кодексом України або одночасно з ним, можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить нормам цього Кодексу.

Зазначене стосується також і норм, які регулюють повноваження контролюючих органів у розумінні Податкового кодексу України.

У свою чергу згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Наведена норма в імперативному порядку зобов`язує контролюючий орган визначити суму грошових зобов`язань за штрафними санкціями платникові податку в тому разі, якщо таким платником порушено норми законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідний орган.

Визначений аналізованою законодавчою нормою обов`язок контролюючого органу є безумовним і виникає в тому разі, коли контролюючим органом виявлено відповідні порушення, що тягнуть за собою застосування до платника податків штрафних санкцій.

Водночас статтею 113 Податкового кодексу України передбачено, що штрафні (фінансові) санкції застосовуються також і за порушення вимог іншого, крім податкового, законодавства, якщо контроль за дотриманням відповідних норм покладено на контролюючі органи.

Таким чином, обов`язком контролюючих органів у розумінні Податкового кодексу України є визначення суми грошових зобов`язань у вигляді штрафних санкцій за порушення норм іншого, крім податкового, законодавства, якщо контроль за дотриманням відповідних норм покладений на контролюючі органи

Зазначене поширюється також і на санкції за порушення норм законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, оскільки контроль за дотриманням відповідних норм покладено на органи доходів і зборів України.

При цьому відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

З наведеного визначення випливає, що поняття грошового зобов`язання охоплює всі суми коштів, які підлягають сплаті як штрафні санкції за порушення вимог законодавства, дотримання якого контролюють контролюючі органи. Не є винятком і штрафні санкції за порушення законодавства, яке регулює обіг спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі, коли сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі, коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Зазначена норма чітко встановлює, що в разі, коли контролюючий орган діє на підставі статті 54 цього Кодексу (тобто коли він зобов`язаний визначити, зокрема, суму штрафу за порушення вимог законодавства, дотримання якого ним контролюється), такий орган приймає податкове повідомлення-рішення.

При цьому в пункті 58.1 статті 58 Податкового кодексу України безпосередньо зазначено, що податкове повідомлення-рішення приймається в разі визначення суми грошового зобов`язання, у тому числі за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідні органи.

Зазначене цілком стосується ДПС, які контролюють дотримання вимог законодавства щодо обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Варто зауважити, що розглядувана законодавча норма є імперативною.

З огляду на аналіз викладених законодавчих приписів контролюючий орган у разі виявлення порушення вимог законодавства, яке регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, якщо таке порушення тягне за собою визначення грошових зобов`язань у вигляді адміністративно-господарських санкцій, зобов`язаний прийняти податкове повідомлення-рішення.

Тому прийняття будь-яких інших рішень контролюючим органом у розумінні Податкового кодексу України в разі виявлення порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, суперечитиме Податковому кодексу України.

Приписи статті 17 Закону у розглядуваному контексті можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить нормам Податкового кодексу України. Тому форма та порядок направлення відповідних рішень визначаються нормами Податкового кодексу України.

Зазначене стосується також і норм зазначеного раніше Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». Форма рішення про застосування фінансових санкцій, передбачена цим підзаконним нормативно-правовим актом, не може застосовуватися контролюючими органами в розумінні Податкового кодексу України, оскільки відповідні норми Порядку в цій частині суперечать приписам Податкового кодексу України, який має вищу юридичну силу та підлягає застосуванню до цих правовідносин з урахуванням Перехідних положень до Кодексу.

Тому з 1 січня 2011 року (від часу набрання чинності Податковим кодексом України) у контролюючих органів в розумінні Податкового кодексу України відсутні повноваження щодо прийняття інших рішень, крім податкових повідомлень-рішень, якими можуть бути визначені грошові зобов`язання.

Також, суд вважає необхідним зазначити, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.

Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення.

Стосовно інших посилань позивача, то суд відхиляє такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням наведеного, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову, оскільки спірне рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (місцезнаходження: 87500, Донецька область, місто Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59, код ЄДРПОУ ВП 44070187) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.06.2021 року № 000/6513/0901 - відмовити повністю.

Повне судове рішення складено 08 вересня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Лазарєв