Рішення № 99547977, 13.09.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2021 року Справа № 160/11266/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В, розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №912410194762 від 12 лютого 2021 року про перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в частині призначення з 19 лютого 2020 року щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 58 % суддівської винагороди, виходячи з тривалості стажу роботи на посаді судді у 24 роки 10 місяців;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 , до виплати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, виходячи з 37 років 20 днів стажу роботи на посаді судді, який надає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди судді, який працює па відповідній посаді, здійснивши перерахунок згідно довідці Дніпровського апеляційного суду № 04.2/122/20-С від 27.07.2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19 лютого 2020 року з урахуванням вже фактично виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримував щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди працюючого судді. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 у справі №160/15548/20 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснило перерахунок та виплату позивачу його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 року згідно з довідкою Дніпропетровського апеляційного суду від 27.07.2020 року № 04.2/122/20-С про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Проте, на думку позивача, відповідачем рішення суду виконано формально та невірно перераховано щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з розрахунку 24 роки 10 місяців зменшивши позивачу ставку грошове утримання судді у відставці до рівня 58% від збільшеного розміру посадового окладу судді з відповідно зміненими надбавками. Позивачем зазначено, що з листа ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 21.04.2021 року та оскаржуваного рішення № 912410194762 вбачається, що під час обчислення стажу роботи позивача, який дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді, відповідачем не враховані два роки 11 місяців 25 днів строкової військової служби з 13.06.1967 до 07.06.197070 та сім років три місяці і 27 днів роботи позивача з 28.12.1987 до 25.04.1995 на посаді начальника управління юстиції Дніпропетровської облдержадміністрації, які підтверджені записами трудової книжки. Тобто, спеціальний стаж роботи тривалістю 35 років один місяць 20 днів за даними розрахунку за наявності роботи повних 15 років на посаді голови апеляційної ланки судів України складався також з періоду строкової військової служби, роботи на посадах суддів у судах УРСР та на посаді начальника підвідомчого Мін`юсту управління юстиції облдержадміністрації, безпосередньо пов`язаної з керівництвом та контролем за діяльністю судів. До того ж на підставі Указу Президента України №584/95 від 10.07.1995 року «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» так само до спеціального стажу роботи судді підлягала зарахуванню половина навчання у Харківському юридичному інституті за денною формою з 01.09.1974 до 01.07.1978, а саме один рік 11 місяців. З огляду на зазначене, відповідач не врахував 17 повних років роботи на посаді судді понад 20 років. На думку позивача, відповідач нерозсудливо переглянув розмір адвалорної ставки розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без добросовісного урахування усіх обставин, що мають значення для обчислення позивачу стажу роботи на посаді судді. Вважаючи протиправним рішення відповідача щодо зменшення позивачу відсоткової ставки суддівської винагороди при обчисленні довічного грошового утримання судді у відставці, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 14.07.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

02.08.2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому останній заперечив проти позову та вказав про необґрунтованість заявлених позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції відповідачем зазначено, що на виконання рішення суду позивачу проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 року. Згідно з частиною 3 статті 142 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. З матеріалів пенсійної справи позивача вбачається, що його стаж роботи на посаді судді - 24 роки 10 місяців 30 днів (20 років = 50%; 24-20=4; 4x2=8; 50+8=58% розмір суддівської винагороди). Отже, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , як судді у відставці здійснено із розрахунку 58% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. Відповідачем зазначено, що він, як суб`єкт владних повноважень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 у віці 62 роки, вийшов у відставку на підставі постанови Верховної Ради України № 2766-VI від 02.12.2010 року «Про звільнення суддів» з посади голови апеляційного суду Дніпропетровської області згідно з наказом № 181 від 17.12.2010 року про відрахування зі штату суду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 року у справі №160/15548/20, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано дії Головного управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нездійснення ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно заяви від 03.09.2020 року на підставі довідки про суддівську винагороду від 17.07.2020 року, виданої Дніпровським апеляційним судом за № 04.2/122/20-С протиправними; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 0400-0306-8/75946 від 03.09.2020 року про відмову ОСОБА_1 у перерахунку довічного утримання судді у відставці; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Дніпровського апеляційного суду № 04.2/122/20-С від 27.07.2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 року; у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

На підставі рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №912410194762 від 12.02.2021 року позивачу проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в частині призначення з 19.02.2020 року щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 58 % суддівської винагороди, виходячи з тривалості стажу роботи на посаді судді у 24 роки 10 місяців.

Листом від 21.04.2021 року №13302-10280/В-01/8-0400/21 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повідомило позивача, що перерахунок довічного грошового утримання було проведено на підставі частини 3 статті 142 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», положеннями якої визначено, що розмір щомісячного довічного грошового утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Окрім того, зазначено, що оскільки на посаді судді позивач працював з 22.10.1978 по 27.12.1987 і з 25.04.1995 по 17.12.2010 - 24 роки 10 місяців, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці виплачується в розмірі 58 % суддівської винагороди судді. Розрахунковий розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці після перерахунку складає : 271158,00 x 58% = 157271, 64 грн.

Позивач вважає, що рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області є протиправними та таким, що призвело до перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці в меншому розмірі від передбаченого нормами чинного законодавства, що і стало підставою для звернення до суду із позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією і законами України. Підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

На момент призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, а саме: 18.12.2010 року діяв Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07.07.2010 року, частиною 3 статті 138 якого було передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Абзацом другим частини 4 статті 43 Закону України «Про статус суддів» № 2862-XII від 15.12.1992 року, чинного на час роботи позивач на посаді судді було передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів", чинної на час роботи позивач на посаді судді, було передбачено, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

З трудової книжки позивача НОМЕР_1 вбачається, зокрема, що ОСОБА_1 :

- з 13.06.1967 року по 07.06.1970 року - проходив строкову службу в лавах Радянської Армії;

- з 01.09.1974 року по 01.07.1978 року – навчався на денному факультеті Харківського юридичного інституту;

- з 22.10.1978 року по 27.12.1987 року – працював народним суддею Індустріального райсуду суду міста Дніпропетровська, народним суддею та головою Красногвардійського райсуду міста Дніпропетровська;

- з 28.12.1987 року по 24.04.1995 року – працював начальником відділу юстиції, начальником управління юстиції Дніпропетровської облдержадміністрації;

- з 25.04.1995 року по 17.12.2010 року – працював суддею, головою апеляційного суду Дніпропетровської області.

З огляду на зазначене, враховуючи ту обставину, що ОСОБА_1 працював на посаді судді більше 10 років, до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання має бути зарахововано також: служба в лавах Радянської Армії за період з 13.06.1967 року по 07.06.1970 року, половина терміну навчання на юридичному факультеті Харківського юридичного інституті (нині НЮУ ім. Я.Мудрого) за денною формою за період з 01.09.1974 року по 01.07.1978 року, робота на посадах суддів у судах УРСР та України за період з 22.10.1978 року по 27.12.1987 року та з 25.04.1995 року по 17.12.2010 року, на посаді начальника підвідомчого Мін`юсту управління юстиції облдержадміністрації, безпосередньо пов`язаної з керівництвом та контролем за діяльністю судів за період з 28.12.1987 року по 25.04.1995 року.

Таким чином, загальний стаж роботи ОСОБА_1 , що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання становить більше 37 років.

Враховуючи вищенаведене, визначення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області стажу роботи судді ОСОБА_1 в розмірі 24 роки 10 місяць 0 днів та не включення до нього періоду служби в лавах Радянської Армії, половину терміну навчання на юридичному факультеті Харківського юридичного інституту за денною формою, роботи на посаді начальника підвідомчого Мін`юсту управління юстиції облдержадміністрації, безпосередньо пов`язаної з керівництвом та контролем за діяльністю судів є протиправним.

Абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій та статус суддів» № 1402-VIIІ (далі – Закон №1402- VIIІ) із змінами, визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи і посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання) та звільнення відставку.

Суд також виходить з того, що неправомірним є позбавлення судді набутого статусу (статусу особи, яка має стаж роботи на посаді судді у конкретному кількісному вимірі), оскільки це не узгоджується з принципом правової визначеності.

Відповідно, стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним та незмінним, оскільки пенсійний орган не наділений повноваженнями зменшувати обрахований для прийняття рішення про відставку стаж роботи позивача на посаді судді, виходячи з якого і встановлювалося щомісячне довічне грошове утримання позивача.

Водночас, правовідносини стосовно перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці регулюються частиною четвертою статті 142 Закону №1402-VIII, відповідно до якої перерахунок проводиться у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, але з урахуванням частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII, яка не вказує на необхідність зміни обчисленого раніше стажу позивача, але чітко визначає, що щомісячне довічне грошове утримання має виплачуватися судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, із збільшенням на два відсотки грошового утримання судді за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання.

При цьому, суд наголошує на тому, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі статті 142 Закону №1402-VIII, не порушує права позивача, оскільки за рахунок збільшення розміру суддівської винагороди станом на 18.02.2020 року, що враховується при перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, значно збільшується і розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який підлягає перерахунку згідно з частиною 3 статті 142 Закону № 1402-VIII та виплаті позивачу виходячи із 84 відсотків винагороди працюючого судді на відповідній посаді (37 років стажу судді, з яких 20 років - 50%; і 17 років по 2% за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років, що становить 34%).

Інше застосування положень частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII призведе до нерівності судді, які вийшли у відставку до 30.09.2016 року та суддів, які після проходження кваліфікаційного оцінюванню, відпрацювали на посаді судді щонайменше три роки.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про протиправність рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №912410194762 від 12.02.2021 року про перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в частині призначення з 19.02.2020 року щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 58 % суддівської винагороди, виходячи з тривалості стажу роботи на посаді судді у 24 роки 10 місяців та необхідність відновлення порушеного права позивача шляхом зобов`язанні відповідача призначити ОСОБА_1 до виплати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, виходячи з 37 років 20 днів стажу роботи на посаді судді, який надає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 84% суддівської винагороди судді, який працює па відповідній посаді, здійснивши перерахунок на підставі довідки Дніпровського апеляційного суду № 04.2/122/20-С від 27.07.2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19 лютого 2020 року з урахуванням вже фактично виплачених сум.

За наведених обставин, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 908 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.2187137443.1 від 07.07.2021 року.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 454 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 21910427) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №912410194762 від 12 лютого 2021 року про перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в частині призначення з 19 лютого 2020 року щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 58 % суддівської винагороди, виходячи з тривалості стажу роботи на посаді судді у 24 роки 10 місяців.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 до виплати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, виходячи з 37 років 20 днів стажу роботи на посаді судді, який надає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 84% суддівської винагороди судді, який працює па відповідній посаді, здійснивши перерахунок на підставі довідки Дніпровського апеляційного суду № 04.2/122/20-С від 27.07.2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19 лютого 2020 року з урахуванням вже фактично виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар