Рішення № 99547922, 06.09.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2021 року Справа № 160/6742/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення коштів на медичну допомогу та стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

22 червня 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати бездіяльність управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Дніпропетровській області щодо порушення прав ОСОБА_1 на соціальний захист, що включає право по зобов`язанню забезпечувати фінансування та виплачувати страхові витрати на діагностику для надання йому цілеспрямованої та ефективної медичної допомоги, протиправною;

- зобов`язати управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Дніпропетровській області відшкодовувати ОСОБА_1 збитки на страхові витрати на ефективну медичну допомогу, що спрямована та складаються із профілактики, діагностики, лікування та реабілітації;

- визнати бездіяльність управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Дніпропетровській області, які порушують права ОСОБА_1 на соціальний захист, що включає право по зобов`язанню забезпечувати фінансування та виплачувати страхові витрати на його медичну допомогу, у тому числі витрати на придбання ліків, на підставі виданих лікарями рецептів, санаторно-курортних карток, довідок або рахунків про їх вартість, протиправними;

- зобов`язати управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Дніпропетровській області відшкодовувати ОСОБА_1 збитки на страхові витрати, на ефективну медичну допомогу, на придбання ліків, на підставі виданих лікарями рецептів, санаторно-курортних карток, довідок або рахунків про їх вартість;

- стягнути з управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Дніпропетровській області кошти в сумі 1 045,67 грн. на медичну допомогу на підставі виданої лікуючим лікарем невропатологом довідки про призначення ОСОБА_1 лік та рахунків про вартість придбаних ним лік;

- стягнути з управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Дніпропетровській області кошти на моральне відшкодування в сумі 4 000 грн.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач перебуває на обліку в управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Дніпропетровській області з 19.07.2001 року. Згідно висновку МСЕК від 02.11.2017 позивачу встановлено 30 % втрати професійної працездатності внаслідок нещасних випадків на виробництві сукупно: 20% за наслідками виробничої травми 1997 року та 10% за наслідками виробничої травми 1995 року, безстроково, також визначено потребу у медикаментозному лікуванні у ортопеда та невропатолога. Позивач стверджує, що Фонд зобов`язаний забезпечувати фінансування та виплачувати матеріальне забезпечення, страхові виплати і надавати соціальні послуги, передбачені Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999р. №1105-XIV(п. 1 ч. 2. ст. 10). Позивач також зазначає, що неодноразово звертався до відповідача з питання фінансування витрат на діагностику, придбання лік для надання йому медичної допомоги, однак відповідач постійно відмовляв. Отже, на думку позивача Фонд соціального страхування допустив протиправну бездіяльність, оскільки відмовив у фінансуванні страхових витрат на цілеспрямовану та ефективну медичну допомогу, у тому числі на придбання ліків, а отже такі дії відповідача суперечать абз. 6 ч. 3 ст. 42 Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

30.07.2021 року від Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог. Вказана правова позиція вмотивована тим, що підставою для фінансування витрат на лікарські засоби, вироби медичного призначення є висновок МСЕК про потребу потерпілого у такій допомозі. Але в наданому до робочих органів виконавчої дирекції Фонду позивачем висновку МСЕК відсутні висновки про потребу потерпілого ОСОБА_1 в обстежені на комп`ютерному томографі. Сам ОСОБА_1 в позовній заяві не вказує коли та яким іншим висновком МСЕК ОСОБА_1 призначена інша медична та соціальна допомога, а посилається лише на довідку лікаря. Але така довідка не є юридичною підставою для фінансування витрат ОСОБА_1 на лікарські засоби за рахунок Фонду. Таким чином, у відповідача відсутні правові підстави для фінансування необґрунтованих додаткових витрат позивача, а сам позивач не надає необхідних документів. Більш того, позивач в обґрунтуванні своїх вимог посилається на листи-відповіді робочих органів виконавчої дирекції Фонду від 12.03.2020, 29.04.2020, 19.05.2020 відповідно за №01/П-12-ЗПІ/10, №31.1-06/2700 та 04.1-04/2844 на його звернення та вказує, що йому відмовили в наданні цілеспрямованій та ефективної медичної допомоги, у фінансуванні витрат. На думку відповідача, робочі органи виконавчої дирекції Фонду не відмовляли позивачу, а виконали необхідні дії, проконсультували та роз`яснили йому за якими обставинами ОСОБА_1 може отримати додаткове фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу за рахунок коштів Фонду. Відповідач вважає, що своїми діями, щодо самостійного здійснення обстеження на комп`ютерному томографі ОСОБА_1 , як громадянин, реалізував своє право та виконав свої обов`язки, що передбачені Законом України «Основи законодавства про охорону здоров`я» у сфері охорони здоров`я.

Щодо відшкодування позивачу збитків та стягнення з відповідача коштів в сумі 1045,67 грн. відповідач зазначив, що Управління не порушувало прав ОСОБА_1 , не діяло протиправно, не спричиняло йому збитків та навпаки, діяло виключно в межах своєї компетенції та згідно з вимогами нормативно правових актів, які регулюють правовідносини, що виникли між потерпілим від нещасного випадку на виробництві та робочім органом виконавчої дирекції Фонду. ( ОСОБА_1 систематично, щомісячно, відповідно до законодавства сплачувались страхові виплати (2962,69грн. з 30.03.2021) та він отримав фінансування на медичну та соціальну допомогу (останній раз в розмірі 565,50 грн.).

Також, позивач вимагає стягнути з відповідача кошти на моральне відшкодування в сумі 4000 грн. Так, всі спірні питання ОСОБА_1 з Управлінням були вирішені в порядку досудового врегулювання спору. В свою ж чергу, отримавши звернення від позивача, робочі органи виконавчої дирекції Фонду листами від 12.03.2020, 29.04.2020, 19.05.2020 відповідно за №01/П-12-ЗПІ/10. №31.1-06/2700 та 04.1-04/2844 роз`яснили за якими обставинами та за наявності яких документів ОСОБА_1 може отримати додаткове фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу за рахунок коштів Фонду. Але позивач не прислухався до рекомендації та відмовився надати відповідачу необхідні документи. Відповідач не може діяти незаконно та без правових підстав фінансувати витрати на медичну та соціальну допомогу потерпілому від нещасного випадку на виробництві. Позивач надав формулу розрахунку суми відшкодування моральної шкоди в сумі 4000,00 грн. Але, з тексту вимог не зрозуміло чому саме він вимагає моральне відшкодування. Позивач, при визначені суми моральної шкоди посилається на листи - відповіді робочих органів виконавчої дирекції Фонду, як документи, які можуть підтвердити та обґрунтувати моральне відшкодування. Але саме листи-відповіді свідчать про те, що Управління приймало заходи щодо врегулювання спору з позивачем в досудовому порядку та вирішили його, роз`яснивши правовий алгоритм дій позивача для додаткового фінансування витрат на медичну допомогу. Все це свідчить про добросовісне відношення Управління до позивача, про прийняття всіх необхідних заходів щодо правомірного вирішення виниклих взаємовідносин з ОСОБА_1 та доводить необґрунтованість та незаконність його вимог, надає підстави не визнавати його позовні вимоги.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2020 року зазначена вище справа розподілена та 23.06.2020 року передана судді Пруднику С.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.06.2020 року вказану заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду: уточненої позовної заяви із копією для вручення відповідачу із зазначенням відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; засвідчені копії документів для суду та для вручення відповідачу та третім особам із проставленням на лицьовому боці у верхньому правому куті першого аркуша документа відмітки - "Копія" та у лівому нижньому куті документа - "Згідно з оригіналом".

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2020 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору було відмовлено, продовжено строк на усунення недоліків означеної позовної заяви та надано позивачу надати строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 840,80 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2020 року позовну заяву повернуто позивачу.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.09.2020 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2020 з підстав, передбачених п.1 ч. 1 ст. 299 КАС України. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції виходив з того, що положеннями статті 294 КАС України встановлено вичерпний перелік ухвал, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду. Враховуючи, що ухвала суду про першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та продовження строку на усунення недоліків позовної заяви до такого переліку не входить, за правилами п. 1 ч. 1 ст. 299 КАС України, наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Постановою Верховного Суду від 29.01.2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 08.09.2020 змінено, виклавши її резолютивну частину в наступній редакції: "Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2020 у справі за позовом ОСОБА_1 до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, повернути заявнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.".

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.04.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2020 року у справі № 160/6742/20 скасовано. Справу № 160/6742/20 направлено для продовження розгляду до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції від 29.09.2020 року суд апеляційної інстанції виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області стосуються зобов`язання відшкодовувати збитки на страхові витрати на ефективну медичну допомогу, що спрямована та складаються із профілактики, діагностики, лікування та реабілітації; щодо відшкодовування збитків на страхові витрати, на ефективну медичну допомогу, на придбання ліків, на підставі виданих лікарями рецептів, санаторно-курортних карток, довідок або рахунків про їх вартість, стягнення коштів на моральне відшкодування в сумі 4000 грн. Позовні вимоги ОСОБА_1 стосуються відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Згідно Довідки МСЕК № 3 серії 12ААА № 045240 від 02.11.2017 року, ОСОБА_1 встановлено безстроково ступінь втрати працездатності 30% у зв`язку з травмами одержаними ним у 1995 році та 1997 році. ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області. З заяви про звільнення від сплати судового збору вбачається, що станом на час подання позовної заяви, ОСОБА_1 не має можливості сплатити такий судовий збір. В матеріалах справи наявні, до заяви додано, докази скрутного матеріального становища заявника та відсутності коштів для сплати судового збору. ОСОБА_1 не має інших джерел доходу окрім пенсії. Вказані доводи позивача були відхилені судом першої інстанції, про що суд зазначив, що позивачем не доведено, що він не має коштів для сплати судового збору. Суд фактично не дослідив обставин, зазначених скаржником і формально пославшись на те, що наведені у клопотанні обставини не свідчать про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору, не вказав, які саме обставини і докази на підтвердження рівня майнового стану має надати позивач, враховуючи, що оцінка таким доказам надається саме судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Згідно правових позицій Верховного Суду, висловленою у постановах від 22.11.2018 року у справі № 142/334/18, від 06.03.2019 року у справі № 815/5818/16, від 16.05.2019 року у справі № 591/1484/17 та від 31.07.2019 року у справі № 821/1896/15-а, суд має досліджувати всі докази при вирішенні питання про звільнення від сплати судового збору. Колегія суддів звернула увагу, що КАС України визначено принципи здійснення адміністративного судочинства, одним з яких є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду. Даний принцип полягає в тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень. Виникла підстава, коли у зв`язку з помилковістю тверджень ухвали про продовження строку усунення недоліків, позовну заяву було повернуто. Необґрунтоване повернення позовної заяви, в даному випадку суперечить завданню адміністративного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Суд апеляційної інстанції зазначив, що особі, в рівній мірі має бути забезпечено доступ до суду шляхом надання гарантій, що його позов буде розглянутий. Суд апеляційної інстанції звернув увагу, що суд першої інстанції повертаючи позовну заяву вказав, що позивачем не виконано вимоги ухвали суду про залишення позову без руху. Проте, ОСОБА_1 було вчасно виконано вимоги ухвали від 26.06.2020 року, надано уточнений позов та належним чином звірені докази, додатки до позову. Колегія суддів вважала, що судом першої інстанції порушено право заявника на звернення до суду, з огляду на те, що повернення позовної заяви унеможливлює її належний розгляд та захист прав позивача у разі, коли буде встановлено дійсність їх порушення. Колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

19.05.2021 року справа №160/6742/20 надійшла до канцелярії Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2021 року зазначена вище справа розподілена та 20.05.2021 року передана судді Пруднику С.В.

24.05.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження справу №160/6742/20 за позовною заявою ОСОБА_1 та означено позовну заяву залишено без руху. Позивачу надано було строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду: копії уточненої позовної заяви а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, які слід надати на виконання вимог ухвали суду від 26.06.2020 року, яка надійшла до канцелярії суду 10.07.2020 року. Роз`яснено позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали суду від 24.05.2021 року отримано ОСОБА_1 03.06.2021 року, що підтверджено поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.

16.06.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви, що викладені в ухвалі суду від 24.05.2021 року. Позивачу надано було строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду: копії уточненої позовної заяви а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, які слід надати на виконання вимог ухвали суду від 26.06.2020 року, яка надійшла до канцелярії суду 10.07.2020 року. У встановлений ухвалами суду від 24.05.2021 року та від 16.06.2021 року строк позивач усунув недоліки адміністративного позову.

05.07.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , перебуває на обліку в управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Дніпропетровській області з 19.07.2001 року, як потерпілий від нещасних випадків на виробництві і йому призначенні та систематично сплачуються страхові виплати, фінансуються витрати на медичну та соціальну допомогу.

Згідно висновку Медико - соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) від 02.11.2017 позивачу встановлено 30 % втрати професійної працездатності внаслідок нещасних випадків на виробництві сукупно: 20% за наслідками виробничої травми 1997 року та 10% за наслідками виробничої травми 1995 року, безстроково. Також позивачу визначено потребу у медикаментозному лікуванні у ортопеда та невропатолога.

Як зазначив позивач у поданій до суду позовній заяві, 03 березня 2020 року з метою діагностування та лікування за прямими наслідками його виробничих травм, лікуючий лікар невропатолог для надання цілеспрямованої та ефективної медичної допомоги, надав останньому направлення в діагностичний центр на комп`ютерну томографію, щоб оцінити точну локалізацію травмування, ступінь ураження та залученість оточуючих тканин.

Того ж дня, позивач зателефонував за номером НОМЕР_1 до медичного відділу Дніпровського відділення управління виконавчої дирекції Фонду в Дніпропетровській області, щодо фінансування страхових витрат на діагностику для надання йому медичної допомоги.

У поданій до суду позовній заяві також зазначено, що при телефонній розмові позивачу, начальник медичного відділу Дніпровського відділення управління виконавчої дирекції Фонду в Дніпропетровській області, відмовив останньому в фінансуванні страхових витрат на цілеспрямовану та ефективну медичну допомогу, зазначивши: що лікування можливо проводити без діагностики та і взагалі це його проблеми.

З матеріалів справи убачається, що 05.03.2020 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Управління виконавчої дирекції Фонду в Дніпропетровській області, в якій просив для його діагностування, знайти безкоштовну комп`ютерну томографію або надати останньому 700 грн. на фінансування діагностики для надання останньому цілеспрямованої та ефективної медичної допомоги.

12.03.2020 року листом № 01/П-12-ЗПІ/10 управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області повідомило ОСОБА_1 наступне.

«…Відповідно до частини третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон) Фонд фінансує витрати на медичну та соціальну допомогу, у тому числі на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування, медичну реабілітацію, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо, якщо потребу в них визначено висновками медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) та індивідуальною програмою реабілітації особи з інвалідністю (у разі її складення).

Відповідно до пункту 2 розділу І Положення про організацію лікування, медичної реабілітації та забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання лікарськими засобами та виробами медичного призначення, затвердженого постановою правління Фонду від 09.06.2010 № 18, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.07.2010 за № 489/17784 (далі - Положення № 18) фінансування витрат на лікування потерпілих, їх медичну реабілітацію, забезпечення лікарськими засобами, виробами медичного призначення здійснюється за прямими наслідками страхового випадку.

Згідно з абзацом першим пунктом 1 розділу III Положення №18 підставою для фінансування витрат на лікування потерпілих, їх медичну реабілітацію є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування хронічного професійного захворювання за формами, наведеними у додатках до Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232, висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності та потребу потерпілого у такій допомозі.

За інформацією управління виконавчої дирекції Фонду у Дніпропетровській області позивач перебуває на обліку у Дніпровському відділенні управління (далі - відділення), як потерпілий внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Відповідно до виписки з акту огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги до довідки серії 12ААА №045240 від 02.11.2017 ОСОБА_1 безстроково встановлено 30 % втрати працездатності та визначено потребу в медикаментозному лікуванні за наслідками травми в ортопеда, невролога.

Медикаментозне лікування - це забезпечення лікарськими засобами та виробами медичного призначення та не включає в себе діагностичне (у тому числі апаратне) обстеження.

Враховуючи, що рішенням МСЕК позивачу встановлена потреба в медикаментозному лікуванні, та не визначено потребу в діагностичному обстеженні, відповідно до норм чинного законодавства, відділення не має правових підстав для проведення обстеження КТ за кошти Фонду.

Для можливості отримувати інші види допомоги (у тому числі обстеження) за рахунок коштів Фонду за прямими наслідками страхового випадку ОСОБА_1 має право звернутись до МСЕК для розгляду питання встановлення потреби в такій допомозі…».

27.04.2020 року ОСОБА_1 звернувся до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області із заявою щодо фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу. В даній заяві позивач зазначив, що відповідно до довідки медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12ААА № 045240 від 02.11.2017, останньому безстроково встановлено 30% втрати професійної працездатності та визначено потребу в медичній та соціальній допомозі: лікування медикаментозно за наслідками травм в ортопеда та невропатолога. Тож, позивач просив Управління профінансувати йому витрати в сумі 1 045,67 грн. на медичну та соціальну допомогу на підставі виданої лікарем невропатологом довідки та рахунків про вартість призначених йому лік.

Листом від 29.04.2020 року за №31.1-06/2700 «Про повернення документів на доопрацювання» Дніпровське відділення повернуло ОСОБА_1 оригінал довідки лікуючого лікаря КДВ КНП МКЛ №6 ДМР від 12.03.2020 та оригінал трьох фіскальних чеків на доопрацювання. Так, в даному листі відповідач зазначив, що відповідно до пункту 5 розділу II Положення №18, фінансуванню підлягають витрати у разі надання потерпілим амбулаторно-поліклінічної медичної допомоги (у тому числі після надання стаціонарної допомоги, медичної реабілітації) у поліклініці, вдома, в денних стаціонарах згідно з переліком необхідних лікарських засобів, виробів медичного призначення, визначеним ЛКК закладу охорони здоров`я. Рішення ЛКК про призначення лікування містить термін лікування (з_ по_) та перелік лікарських засобів, необхідних для лікування позивача в цей термін; оформлюється на відповідному бланку, візується лікуючим лікарем, завідувачем відділення та головою ЛКК. Цей факт позивачу відомий тому що останній неодноразово звертався до Дніпровського відділення за відшкодуванням витрат на лікування, надаючи при цьому відповідні рішення ЛКК. У зверненні від 27.04.2020 рішення ЛКК на певний період лікування, згідно фіскальних чеків від 03.03.2020. 05.03.2020 та 12.03.2020 відсутнє. Довідка, видана позивачу лікуючим лікарем КДВ КНП МКЛ №6 ДМР 12.03.2020 не є підставою для фінансування витрат на лікування. Відповідно до пункту 1 розділу II Положення №18, облік потерпілих, які мають право на забезпечення лікарськими засобами, виробами медичного призначення, ведуть робочі органи виконавчої дирекції Фонду за місцем реєстрації їх особових справ. Особова справа позивача зареєстрована у Дніпровському відділенні, яке розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Леоніда Стромцова, буд. 3-А. Звернутися до Дніпровського відділення (кімната 306 - відділ медичних та соціальних послуг) позивач може у будь-який зручний для нього час, згідно графіку роботи відділення, а саме: з понеділка по четвер робочий час 8-00 - 17-00, перерва 12-00 - 12-45; у п`ятницю робочий час 8-00 - 15-45, перерва 12-00 - 12-45. З метою сприяння оформленню відповідного рішення ЛКК Дніпровським відділенням направлено листа голові ЛКК КНП МКЛ №6 ДМР. Отже, після оформлення відповідного рішення ЛКК, позивачу слід надати до Дніпровського відділення пакет документів для відшкодування коштів за придбані останнім лікарських засобів, який буде складатися з нової заяви на відшкодування коштів за придбані препарати, оригіналу рішення ЛКК, оформленого належним чином та оригіналів фіскальних чеків, повернутих позивачу з даним листом.

07.05.2020 року ОСОБА_1 звернувся до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області із заявою про врегулювання спору. Так, в означеній заяві позивач просив відповідача повторно профінансувати йому витрати на медичну та соціальну допомогу, в розмірі 700 грн. на діагностування відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», яка визначена довідкою медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12ААА № 045240 від 02.11.2017. При цьому позивач зазначив, що раніше, в 2008 році, Фонд фінансував йому витрати на медичну та соціальну допомогу в частині діагностування на комп`ютерному томографі за аналогічною довідкою медико-соціальної експертної комісії.

Листом від 19.05.2020 року за №04.1-04/2844 «Щодо розгляду заяви про врегулювання спору» Управління повідомило позивачу про те, що лише після надання останнім до Дніпровського відділення заяви та всіх необхідних документів, у тому числі рішення ЛКК, буде проведене відшкодування коштів за самостійно придбані лікарські засоби, які були використані під час амбулаторного лікування у березні 2020 року.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Щодо вирішення справи по суті, суд вказує наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначені Законом України від 23.09.1999 № 1105-XIV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 1105-XIV).

Пунктом 3 частини 1 статті 1 Закону № 1105-XIV визначено, що загальнообов`язкове державне соціальне страхування це система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення, страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів Фонду соціального страхування України.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 16 Закону № 1105-XIV застраховані особи мають право на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом;

Відповідно до ст. 36 Закону № 1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Дніпропетровській області з 19.07.2001 року, як потерпілий від нещасних випадків на виробництві і йому призначенні та систематично сплачуються страхові виплати, фінансуються витрати на медичну та соціальну допомогу.

Згідно висновку Медико - соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) від 02.11.2017 позивачу встановлено 30 % втрати професійної працездатності внаслідок нещасних випадків на виробництві сукупно: 20% за наслідками виробничої травми 1997 року та 10% за наслідками виробничої травми 1995 року, безстроково. Також йому визначено потребу у медикаментозному лікуванні у ортопеда та невропатолога.

Організація лікування потерпілих внаслідок нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, їх медичної реабілітації, а також забезпечення лікарськими засобами та виробами медичного призначення регулюється нормами Закону №1105.

Згідно п. 3 ст. 42 Закону №1105 Фонд фінансує витрати на медичну та соціальну допомогу, у тому числі на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування, реабілітацію у сфері охорони здоров`я, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо, якщо потребу в них визначено висновками МСЕК та індивідуальною програмою реабілітації особи з інвалідністю (у разі її складення).

На момент спірних відносин, що виникли між позивачем та відповідачем механізм фінансування витрат на лікування потерпілих, їх медичну реабілітацію забезпечення лікарськими засобами, виробами медичного призначення за рахунок коштів Фонду соціального страхування визначено Положенням про організацію лікування, медичної реабілітації та забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання лікарськими засобами та виробами медичного призначення, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 09.06.2010 №18 (далі- Постанова 18).

Відповідно до вимог розділу II Постанови № 18: облік потерпілих, які мають право на забезпечення лікарськими засобами, виробами медичного призначення, ведуть робочі органи виконавчої дирекції Фонду за місцем реєстрації їх особових справ.

Для взяття на облік потерпілий (законний представник потерпілого) повинен подати до робочих органів виконавчої дирекції Фонду такі документи:

а) заяву;

б) копію висновку медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) про потребу у забезпеченні лікарськими засобами, виробами медичного призначення;

в) копію індивідуальної програми реабілітації, затверджену МСЕК (у разі наявності);

г) перелік необхідних лікарських засобів, виробів медичного призначення, визначений лікарсько-консультативною комісією (далі - ЛКК) закладу охорони здоров`я (поновлюється під час кожного призначення ліків, але не рідше одного разу на рік);

ґ) виписку з медичної карти амбулаторного хворого (поновлюється щороку).

У разі звернення законного представника потерпілого він повинен мати при собі разом із зазначеними документами документ, що підтверджує його особу, та засвідчену в установленому порядку довіреність від потерпілого або інші документи, визначені чинним законодавством.

Робочими органами виконавчої дирекції Фонду перевіряється комплектність документів, поданих потерпілим (законним представником потерпілого).

Робочі органи виконавчої дирекції Фонду реєструють заяви потерпілих у журналі реєстрації заяв (додаток 1) та вносять усі необхідні дані до реєстру потерпілих.

Підставою для фінансування витрат на лікарські засоби, вироби медичного призначення є висновок МСЕК про потребу потерпілого у такій допомозі.

Фінансуванню підлягають витрати у разі надання потерпілим амбулаторно-поліклінічної медичної допомоги (у тому числі після надання стаціонарної допомоги, медичної реабілітації) у поліклініці, вдома, в денних стаціонарах згідно з переліком необхідних лікарських засобів, виробів медичного призначення, визначеним ЛКК закладу охорони здоров`я.

Фінансування витрат на лікарські засоби, вироби медичного призначення у разі амбулаторно-поліклінічного лікування здійснюється виконавчою дирекцією Фонду, робочими органами виконавчої дирекції Фонду відповідно до чинного законодавства шляхом відшкодування витрат аптечним закладам (постачальникам, виробникам) згідно з укладеними договорами.

Рішення про фінансування витрат на забезпечення потерпілих лікарськими засобами, виробами медичного призначення приймається протягом трьох днів з дати реєстрації заяви потерпілого та всіх необхідних документів у журналі реєстрації.

У разі самостійного придбання лікарських засобів, виробів медичного призначення їх вартість компенсується виконавчою дирекцією Фонду, робочими органами виконавчої дирекції Фонду потерпілим чи законним представникам потерпілих, роботодавцям за цінами у розмірі не більше вартості лікарських засобів, виробів медичного призначення в аптечних закладах (постачальників, виробників), з якими укладено договори, за умови перебування потерпілого на обліку та на підставі оригіналів розрахункових документів, що підтверджують їх витрати.

Рішення про відшкодування витрат потерпілому, законному представнику потерпілого, роботодавцеві приймається протягом 10 днів з дня отримання всіх документів, що підтверджують їх витрати.

Фінансування витрат на лікарські засоби, вироби медичного призначення для забезпечення потерпілих припиняється у випадках, визначених статтею 38 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Натомість, як було встановлено судом під час розгляду справи, в наданому до робочих органів виконавчої дирекції Фонду позивачем висновку МСЕК відсутні висновки про потребу потерпілого ОСОБА_1 в обстежені на комп`ютерному томографі.

Так, листом від 19.05.2020 року за №041.-04/2844 відповідач повідомив позивачу про те, що згідно висновку МСЕК від 02.11.2017 ОСОБА_1 встановлено 30 % втрати професійної працездатності внаслідок нещасних випадків на виробництві сукупно: 20% за наслідками виробничої травми 1997 року та 10% за наслідками виробничої травми 1995 року, безстроково, також визначено потребу у медикаментозному лікуванні у ортопеда та невропатолога. Обстеження на комп`ютерному томографі МСЕК позивачу не визначено.

На думку суду, позивач ОСОБА_1 в позовній заяві не вказує коли та яким іншим висновком МСЕК останньому призначена інша медична та соціальна допомога, а посилається лише на довідку лікаря. Але така довідка не є підставою для фінансування витрат ОСОБА_1 на лікарські засоби за рахунок Фонду.

Відтак суд вважає, що у відповідача відсутні правові підстави для фінансування додаткових витрат позивача, а саме коштів у сумі 1045,67 грн., а сам позивач не надає необхідних документів.

Більш того, позивач в обгрунтуванні своїх вимог посилається на листи-відповіді робочих органів виконавчої дирекції Фонду від 12.03.2020, 29.04.2020, 19.05.2020 відповідно за №01/П-12-ЗПІ/10, №31.1-06/2700 та 04.1-04/2844 на його звернення та вказує, що йому відмовили в наданні цілеспрямованій та ефективної медичної допомоги, у фінансуванні витрат.

Однак, такі твердження позивача є безпідставними, оскільки робочі органи виконавчої дирекції Фонду не відмовляли позивачу, а виконали необхідні дії, проконсультували та роз`яснили йому за якими обставинами ОСОБА_1 може отримати додаткове фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу за рахунок коштів Фонду.

Тому, позовна вимога з приводу стягнення з управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Дніпропетровській області кошти в сумі 1 045,67 грн. на медичну допомогу на підставі виданої лікуючим лікарем невропатологом довідки про призначення ОСОБА_1 лік та рахунків про вартість придбаних ним лік не підлягає до задоволення.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками визнаються втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила; доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Однак, у поданій до суду позовній заяві ОСОБА_1 не конкретизує та не вказує в якому саме розмірі відповідач причинив йому збитки та якими своїми протиправними діями або бездіяльністю; не вказує яка саме норма закону порушена відповідачем, що спричинило йому збитки.

Щодо вимоги позивача про стягнення з управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Дніпропетровській області коштів на моральне відшкодування в сумі 4 000 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Під «моральною шкодою» слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Як визначено ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Разом з тим, позивачем у позовній заяві не наведено точного розрахунку та жодного обґрунтування зазначеної ним суми моральної шкоди а також не надано будь-яких доказів, які б беззаперечно підтверджували цей факт.

Аналогічні висновки з цього спірного питання містяться і в постанові Верховного Суду від 25.04.2019р. у справі №818/1429/17.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Дніпропетровській області кошти на моральне відшкодування в сумі 4 000 грн.

Слід зазначити, що відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно з пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки доказів протиправності дій позивачем суду не надано, а судом в ході розгляду справи їх наявність не встановлена.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

У зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" та з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення коштів на медичну допомогу та стягнення моральної шкоди - відмовити повністю.

Розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник