Ухвала суду № 99546686, 09.09.2021, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/8256/21

Провадження № 1-кп/643/1043/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2021

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Олійника О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Свешнікової О.О.,

прокурора - Гладкіх Д.В., Заливацької О.Г.,

захисника обвинуваченого - адвоката Зуєвої Л.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові кримінальні провадженні № 12021226200000455 від 05.04.2021 року, № 12021221170000176 від 21.03.2021 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ст. 128, ч. 1 ст. 357 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Московського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ст. 128, ч. 1 ст. 357 КК України.

Прокурором було подано через канцелярію суду і підтримано у підготовчому судовому засіданні клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_1 на 60 діб.

В обґрунтування клопотання щодо наявності ризиків, які передбачені ст. 177 КПК України, в ході судового засідання, прокурор стверджував, що відносно ОСОБА_1 продовжує існувати ризик, передбачений п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість з боку ОСОБА_1 переховуватись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання судом його винуватості (реальне відбуття покарання у вигляді позбавлення волі).

На цей час, ОСОБА_1 не тільки обґрунтовано підозрюється, а й обгрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, що підтверджується наявністю відомостей, які здатні переконати в тому, що особа могла вчинити злочин та ґрунтується на відомостях, що об`єктивно пов`язують обвинуваченого із вчиненими кримінальними правопорушеннями (рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»),

ОСОБА_1 був неодноразово засуджений, а також відносно нього 30.04.2021 скеровано до Московського районного суду м. Харкова обвинувальний акт за підозрою у вчинені злочину передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, який перебуває на розгляді, що свідчить про небажання обвинуваченого стати на шлях виправлення, систематичність вчинення злочинів та можливість вчинити інші кримінальні правопорушення.

Крім того, прошу суд звернути увагу на той факт, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні умисних корисливих злочинів, а також злочину вчиненому проти життя та здоров`я особи.

Тому повністю виправдовує продовження тримання ОСОБА_1 під вартою ризик, передбачений в ст. 177 КПК України щодо можливості вчинення інших кримінальних правопорушень.

Разом з цим, існує ризик, передбачений п.1 ч.І ст. 177 КПК України, а саме можливість з ?оку ОСОБА_1 переховуватись від суду, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_1 у разі визнання його винним (реальне відбуття покарання у вигляд позбавлення волі).

При цьому, небезпека можливості переховування обвинуваченого не є єдиним ризиком та не вимірюється виключно на підставі суворості вироку суду, а поряд із сукупністю інших фактичних обставин, що обґрунтовано доводять наявність й інших ризиків, виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.

На підставі вищевикладеного прокурор вважає, що до ОСОБА_1 не може бути застосований інший, більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою та просить суд застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Прокурор у судовому засіданні підтримав заявлене клопотання та просив його задовольнити.

Захисник обвинуваченого заперечувала проти задоволення клопотання прокурора та просила суд змінити запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_1 на домашній арешт, посилаючись на те, що ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав позицію свого захисника, теж просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт.

Крім того, прокурором у судовому засідання було долучено ухвалу про обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання від 30.04.2021 року, умови якого він не виконав та вчинив нове кримінальне правопорушення.

Суд вислухавши думки учасників процесу та дослідивши клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , дійшов наступного висновку.

25.05.2021 ухвалою Московського районного суду міста Харкова стосовно ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 2 ст. 186, ст. 128, ч. 1 ст. 357 КК України.

Частиною третьою ст. 315 КПК України, в редакції згідно Рішення Конституційного Суду України від 23.11.2017 року, передбачено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Виходячи з положень розділу ІІ КПК України, зокрема ст. 131, 176 вказаного Кодексу, запобіжні заходи, в тому числі тримання під вартою, є одними з видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Згідно ч. 1 ст. 333 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Як вбачається з структури розділу IV КПК України, судове провадження у першій інстанції в якості однієї із стадій включає підготовче провадження.

Таким чином, застосування запобіжних заходів під час підготовчого провадження, в тому числі вирішення питання щодо продовження тримання обвинуваченого під вартою на стадії підготовчого провадження, здійснюється згідно з положеннями розділу ІІ КПК України.

Суд вважає, що відносно обвинуваченого ОСОБА_1 продовжують існувати ризики, які передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватися від суду, а тому клопотання прокурора щодо обвинуваченого підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Обвинувачений ОСОБА_1 у даному кримінальному провадженні обвинувачується у вчиненні, зокрема тяжкого злочину (ч. 2 ст. 186 КК України), за яким законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 4 до 6 років.

Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України - тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років, а також до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Частиною п`ятою ст. 199 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Таким чином, підставою для продовження тримання особи під вартою є, зокрема, встановлення, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі № 674/1202/19,від 27.02.2019 по справі №0503/10653/2012, усвідомлення ймовірності визнання вини особи з висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та є підставою для тримання особи під вартою. Але суд враховує доведеним цей ризик у поєднанні з обставинами, що враховуються при обранні/продовженні запобіжного заходу, які передбачені ст. 178 КПК України.

ОСОБА_1 має місце реєстрації в м. Харкові за адресою: АДРЕСА_1 , законне джерело заробітку відсутнє, вчинив тяжке кримінальне правопорушення, за яке передбачено покарання від 4 до 6 років позбавлення волі, умов запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, який був обраний відносно нього 30.04.2021 року, не виконав та вчинив нове кримінальне правопорушення, а тому ризики які були підставою для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та на які посилається прокурор в клопотанні про продовження застосування запобіжного заходу, продовжують існувати та не зменшились настільки, що вже не могли би виправдовувати подальше тримання обвинуваченого під вартою та жодний з інших, більш м`яких запобіжних заходів, не здатний їм запобігти, а отже підстави для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який відсутні.

Будь-яких інших доказів, які б свідчили про зменшення ризиків вказаних у клопотанні прокурора сторона захисту не надала.

Судом досліджувалось питання про можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 , однак суд не знайшов підстав для цього, та вважає, що на даній стадії процесу, жоден із більш м`яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не може запобігти тому ризику на якій посилається прокурор у своєму клопотанні, з підстав наведених вище.

Враховуючи наведене, оскільки вказані у клопотанні прокурора ризики, передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків, суд на даній стадії судового провадження вважає за доцільне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, обраного відносно ОСОБА_1 до 07 листопада 2021 року включно.

Під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , судом було враховано прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях зазначив, що обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, яким він є, повинно бути переконливо наведено державою, а квазі автоматичне продовження такого періоду суперечить гарантіям, встановленим у пункті 3 статті 5 Конвенції (пункт 66 рішення від 9 січня 2003 року у справі «Шишков проти Болгарії», пункт 40 рішення від 10 червня 2008 року у справі «Тасе проти Румунії»).

Крім того, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, ризики не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), та мають підтверджуватися фактичними даними. При цьому такі дані, на думку суду, повинні свідчити про можливості існування певних підозр, щодо таких ризиків тобто вірогідності настання наслідків, запобіжниками яких вони є. А отже, розглядаючи клопотання, судом було враховано ті фактичні дані, які, на його думку, є доказами в розумінні положень ч. 1 ст. 177 КПК України.

На думку суду, саме обраний запобіжний захід - тримання під вартою, відповідає завданням кримінального провадження, визначеного ст. 2 КПК України, меті застосування запобіжного заходу даним щодо обвинуваченого, встановленим обставинам - усунути ризики, які є запобіжником саме належної процесуальної поведінки.

Згідно ст. 205 КПК України, ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Одночасно суд роз`яснює обвинуваченому ОСОБА_1 , що він має право оскаржити дану ухвалу в апеляційному порядку.

Керуючись ст. 196, 197, 314, 372, 395 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_1 - задовольнити.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів з моменту постановлення цієї ухвали.

Строк дії ухвали встановити до 07 листопада 2021 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим у той самий строк з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Повний текст ухвали складений та оголошений 13 вересня 2021 року о 15 годині 15 хвилин.

Суддя - О.О. Олійник