Рішення № 99545590, 10.09.2021, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/946/21

10 вересня 2021 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого - судді Битківського Л.М.

секретаря Остапишин І.Р.

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Поповча М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Богородчани справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом у якому оскаржив постанову, винесену поліцейським СРПП відділення поліції №1 ГУНП у Львівській області Ярошем М.О. 25 липня 2021 року, відповідно до якої він визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень.

Заявлені вимоги позивач мотивував тим, що прийняте поліцейським рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності вважає таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, а оскржувану постанову просив скасувати як протиправну, посилаючись при цьому на ст.7, 268, 280 КУпАП. Зазначив, що провадження у справі про адміністративні правопорушення не було здійснено на основі суворого додержання законності, а застосування посадовою особою заходів адміністративного впливу проводилось з порушенням його права на справедливий розгляд.

В судовому засіданні пояснив, що 25.07.2021 року близько 00 год.30 хв. він з дружиною на власному автомобілі р.н.з. НОМЕР_1 рухались до місця тимчасового проживання, оскільки проводили вихідні у знайомих в селищі Східниця Львівської області. За 400 метрів до їх житла, назустріч їм проїхав патрульний автомобіль. Коли вони припаркували своє авто біля будинку і зайшли на подвір`я, туди ж згодом зайшли працівники поліції і необгрунтовано звинуватили його нібито у тому, що він не виконав їх вимогу про зупинку. Таке необгрунтоване звинувачення його обурило, оскільки насправді автомбіль, яким керувала в той час дружина, ніхто не зупиняв, тому між ними виникла суперечка, під час якої працівники поліції застосували до нього кайданки і повели у службовий автомбіль. Розуміюючи необгрунтованість звинувачень, він зажадав надати докази нібито вчиненого ним порушення. Поліцейські спершу переконували, що обставини на які вони посилаються зафіксовані на відеореєстраторі, а коли пересвідчились у відсутності такого доказу, то стали шукати причин для його формального притягнення до відповідальності за будь-яке інше порушення. Дійсно, працівники поліції зажадали надати їм посвідчення водія та реєстраційні документина транспортний засіб, що він відмовився зробти, оскільки не керував того вечора автомобілем і такі вимоги поліцеських вважав безпідставними. Факт відмови пред`явити посвідчення водія працівники поліції використали для винесення постанови за ч.1 ст.126 КУпАП, перекрутивши обставини і, безпідставно ствердивши, що він таки керував автомобілем.

Представник ГУНП в Львівській області в судове засідання не з`явився, відзиву на позов не подав, жодних клопотань чи доказів на спростування позиції позивача суду не надіслав. Про час і місце судового розгляду представник відповідача був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Заслухавши позивача, його представника, свідка, дослідивши матеріали справи, що подані у розпорядження суду, суд прийшов до таких висновків.

Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується не всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи у їх сукупності.

Відповідно до ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з постановою поліцейського СРПП відділення поліції №1 ГУНП у Львівській області Яроша М.О. серії БАВ №471183 від 25.07.2021 року ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності по ч.1 ст.126 КУпАП за те, що о 00 год.35хв., у смт.Східниця на вул.Незалежності керував автомобілем Ford Grand C-Max р.н.з. НОМЕР_1 без посвідчення водія і не пред`яив його, чим порушив ПДР України.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема і про порушення Правил дорожнього руху. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Водночас, суд звертає увагу на обставини, які у своїй сукупності дають підстави для висновку, що доказів, які би поза розумним сумнівом доводили вчинення позивачем згаданого адміністративного порушення у розпорядження суду не подано.

Суд звертає увагу на те, що п.7 постанови у графі «до постанови додаються:» не містить жодної інформації стосовно того, які саме матеріали були підставою винесення оскаржуваної постанови.

Позивачем у ході судового розгляду подано матеріали відео фіксації події, які поліцейським Ярошем М.О. долучені до протоколу за ст.130 КУпАП, який окремо було складено на позивача в той же час. Однак перегляд записів з нагрудних камер поліцейських не дає підстав безсумнівно стверджувати, що ОСОБА_1 керував автомобілем до того моменту, коли працівники поліції зажадали від нього пред`явлення документів на транспортний засіб та посвідчення водія.

Відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка затверджена Наказом МВС України №1026 від 18 грудня 2018 року, працівники поліції з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення можуть застосовувати технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Застосування таких, порядок зберігання, видачі, приймання, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів, чітко регламентовано даною Інструкцією.

Так, відповідно до п.4, 5 розділу ІІ Інструкції під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється як правило на його форменому одязі. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища. У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Така ж вимога відповідно до розділу ІІІ у п.2 Інструкції встановлена і щодо застосування відеореєстраторів , встановлених на службових транспортних засобах.

Розділом VІІ Інструкції передбачено, що під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняються самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носії, зміна системної дати та часу, примусове виключення відеореєстрторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб.

Відеозапис фіксації руху автомобіля позивача у переглянутих відеофайлах відсутній, що не дозволяє ідентифікувати ОСОБА_1 як особу, що керувала транспортним засобом. Відсутній також на відеофайлах момент зупинки транспортного засобу, а також процес переслідування автомбіля, якщо такий дійсно мав місце. Відтак відповідачем не спростовано доводів позивача стосовно того, що автомобілем керував не він, а також, що факту зупинки транспортного засобу у якому він рухався у якості пасажира не було взагалі.

Натомість на відеозаписі зафіксовано, що на місці події - у дворі житлового будинку, разом з позивачем знаходилась також його дружина ОСОБА_2 , яка, будучи допитаною в судовому засіданні засвідчила, що того вечора саме вона керувала транспортним засобом на підставі посвідчення водія НОМЕР_2 . При цьому зазначила, що цю обставину працівники поліції у неї не з`ясовували, її пояснень не отримували, а вона, побоюючись агресивних дій поліцейських, з власної ініціативи про це не заявляла.

З огляду на наведене, суд вважає, що вина позивача у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП не доведена поза розумним сумнівом. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Виходячи з того, що постанова у справі про адміністративне правопорушення не підтверджена належними і допустими доказами, то її слід скасувати, а провадження у справі - закрити.

Керуючись ст.ст.286 КАС України, суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити. Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №471183, винесену поліцейським СРПП відділення поліції №1 ГУНП у Львівській області Ярошем М.О. 25 липня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.126 ч.1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень. Провадження у справі про адміністартвине правопорушення закрити.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду в 10-ти денний строк з дня його проголошення через суд першої інстанції.

Суддя Битківський Л.М.