Рішення № 99543063, 13.09.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.09.2021Справа № 910/9197/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундамент Проект"

до Державного підприємства "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування"

про стягнення заборгованості в розмірі 542 000,00 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фундамент Проект" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Державного підприємства "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування" про стягнення заборгованості в розмірі 542 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором субпідряду на виконання проектних робіт № 0101/10/16-33Р від 31.10.2016, в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2021 судом залишено позовну заяву без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом десяти днів з дня вручення ухвали суду та спосіб їх усунення.

18.06.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, поставлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

05.07.2021 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що між сторонами укладено мирову угоду, за змістом якої сторонами узгоджено порядок погашення заборгованості за укладеними договорами у тому числі за договором субпідряду на виконання проектних робіт № 0101/10/16-33Р від 31.10.2016, доказів порушення умов якої, матеріали справи не містять.

09.07.2021 представником позивача подано відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що зазначена мирова угода не є процесуальним документом, а являє собою цивільно-правовий договір. Строк виконання зобов`язання в угоді не встановлений, тому керуючись положенням статті 530 ЦК України, позивачем надіслано відповідачу вимогу про сплату заборгованості, яка станом на день подання позову не виконана, суму заборгованості не сплачено.

Відповідач своїм правом на подання заперечень на відповідь на відзив у визначений судом у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

31 жовтня 2016 року між Державним підприємством «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» (далі - замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фундамент проект» (далі - виконавець, позивач) укладено Договір субпідряду на виконання проектних робіт № 0101/10/16-33Р (далі - Договір), в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про архітектурну діяльність» від 20.05.1999 № 687-XIV, чинним законодавством України, Договором від 03.04.2015 № 2015-37 та даним Договором, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання, відповідно до умов цього Договору виконати проектно-кошторисну документацію об`єкту: «Будівництво багатоповерхових житлових будинків з об`єктами торгівельно-офісно-розважального та соціально-побутового призначення між вул. Бориса Гмирі та вул. Колекторною у Дарницькому районі м. Києва. Розробка проекту житлового будинку поз. № 33 по генплану» (стадія «Робоча документація») (далі - роботи), а замовник зобов`язується прийняти дані роботи та оплатити їх.

Вартість робіт визначається згідно з діючими державними будівельними нормами та відповідно до протоколу погодження договірної ціни (Додаток 1 до Договору) становить 1 497 700,00 грн. (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору за розробку проектно-кошторисної документації (стадія «робоча документація») замовник проводить розрахунки в такому порядку:

- авансовий платіж становить 20% вартості проектних робіт по кожній стадії. Аванс в розмірах та строках погоджений із замовником перераховується виконавцю по стадіях, згідно з календарним планом виконання робіт (Додаток 2 до Договору) за кожну стадію окремо, після отримання листа від виконавця, протягом десяти банківських днів;

- оплат робіт проводиться після виконання окремого етапу проектних робіт, відповідно до Календарного плану виконання робіт (Додаток 2 до Договору). Здійснюється оплата протягом десяти банківських днів після здачі матеріалів проектних робіт замовнику та підписання сторонами акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) з урахуванням авансу, що раніше був перерахований за відповідний етап проектних робіт на виконання умов Договору за умови отримання коштів за ці види робіт від генерального проектувальника ТОВ «Нові будівельні матеріали» відповідно до умов основного договору від 03.04.2015 №2 015-37.

Згідно з п. 4.1 Договору передача-приймання виконуваних робіт здійснюється шляхом підписання сторонами актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), які складаються за результатами повного виконання робіт.

У відповідності до п. 4.2 та п. 4.3 Договору замовник зобов`язаний протягом десяти календарних днів після отримання вказаного в п. 4.1 Акта та результату виконаних робіт підписати та повернути його виконавцю або надати вмотивовану відмову від прийняття робіт.

При неотриманні виконавцем підписаного Акта або мотивованої відмови від прийняття робіт частково або повністю у встановлений термін, роботи вважаються прийнятими.

Пунктом 5.2.2 Договору визначено, що замовник зобов`язаний оплатити виконавцеві вартість робіт за Договором в порядку, в об`ємах та в строки, що передбачені даним Договором.

Відповідно до п. 8.1 Договору, він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами взаємних зобов`язань за цим Договором. Строк виконання робіт визначається календарним планом виконання робіт (Додаток 2 до Договору).

Додатком № 1 до Договору сторонами викладено протокол погодження договірної ціни, Додатком № 2 - календарний план виконання проектних робіт

24 вересня 2019 року між Державним підприємством «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» (далі - сторона 1), Товариством з обмеженою відповідальністю «Фундамент проект» (далі - сторона 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «нові будівельні матеріали» (далі - сторона 3) укладено Мирову угоду про врегулювання договорів, зокрема, Договору субпідряду на виконання проектних робіт № 0101/10/16-33Р від 30.10.2016 (далі - Мирова угода), за умовами п. 1 якої, відповідачем визнано, що заборгованість за Договором становить 542 000,00 грн.

Відповідно до п. 2 Мирової угоди, відповідач гарантує і зобов`язується сплатити суму заборгованості в повному обсязі в наступному порядку: шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства у розмірі 1 000 000,00 грн. (один мільйон грн. 00 коп.), що будуть першочергово зараховані в рахунок погашення заборгованості починаючи з 24 вересня 2019 року.

Подальші погашення будуть здійснюватись шляхом перерахування коштів з поточного рахунку ДП «НДПІ містобудування» на поточний рахунок позивача шляхом перерахування 30% від будь-яких грошових коштів, які надійдуть на рахунок ДП «НДПІ містобудування» від Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВІ БУДІВЕЛЬНІ МАТЕРІАЛИ» з моменту підписання даної угоди про врегулювання до повного погашення заборгованості у суму 4 031 555,60 грн.

Згідно з п. 5 Мирової угоди, у випадку порушення обов`язку з боку ДП «НДПІ містобудування» зі сплати заборгованості (повної або часткової) встановленої пунктом 2 Мирової угоди позивач має право достроково розірвати дану Мирову угоду в односторонньому порядку, ініціювати стягнення непогашеної суми заборгованості та нарахувати відповідачу штраф у розмірі 50% непогашеної суми заборгованості, проценти річних, інфляційні нарахування, судові витрати.

Позивач звернувся до відповідача із Вимогою вих. № 09/10-2020 від 09.10.2020 про сплату заборгованості, зокрема за Договором в розмірі 542 000,0 грн., у відповідь на яку, відповідач Листом вих. № 6899/1/7-07 від 20.10.2020 зазначив, що вимога є необґрунтованою, передчасною та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки відповідач повністю виконує взяті на себе зобов`язання відповідно до умов Мирової угоди.

У зв`язку з викладеним, позивач вимушений був звернутись з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 542 000,00 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором підряду на проведення проектних робіт, а відповідно до ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх.

До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Згідно з п. 4.1 Договору передача-приймання виконуваних робіт здійснюється шляхом підписання сторонами актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), які складаються за результатами повного виконання робіт.

У відповідності до п. 4.2 та п. 4.3 Договору замовник зобов`язаний протягом десяти календарних днів після отримання вказаного в п. 4.1 Акта та результату виконаних робіт підписати та повернути його виконавцю або надати вмотивовану відмову від прийняття робіт.

При неотриманні виконавцем підписаного Акта або мотивованої відмови від прийняття робіт частково або повністю у встановлений термін, роботи вважаються прийнятими.

Як вбачається з матеріалів справи, за видатковими накладними № 860 від 17.10.2017, № 768 від 18.09.2017, № 9 від 14.01.2019, № 50 від 05.02.2018, № 387 від 23.07.2018, № 46 від 25.02.2019, позивачем передано відповідачу виконавчу документацію, яка прийнята відповідачем без зауважень та заперечень.

На виконання умов Договору, сторонами складено та підписано Акти виконання робіт (надання послуг) № 55 від 03.04.2017 на суму 299 700,00 грн., № 79 від 31.0.72017 на суму 173 400,00 грн., № 147 від 28.12.2017 на суму 482 600,00 грн., які підписані сторонами без зауважень та заперечень.

В свою чергу, Акт виконання робіт (надання послуг) № 22 від 27.08.2020 не підписаний відповідачем.

Водночас, 27.08.2020 означений акт був направлений відповідачу та отриманий 01.09.2020.

Відтак, оскільки відповідач, у строк визначений п. 4.2 Договору вмотивованої відмови від прийняття означених робіт не надав, роботи за означеним актом вважаються прийнятими на підставі п. 4.3 Договору.

Таким чином, позивачем виконано робіт за Договором на суму 1 497 700,00 грн., які прийняті відповідачем без зауважень та заперечень, одна оплачені лише частково, на суму 955 700,00 грн.

В свою чергу, 24 вересня 2019 року між Державним підприємством «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування», Товариством з обмеженою відповідальністю «Фундамент проект» та Товариством з обмеженою відповідальністю «нові будівельні матеріали» укладено Мирову угоду про врегулювання договорів, зокрема, Договору субпідряду на виконання проектних робіт № 0101/10/16-33Р від 30.10.2016, за умовами п. 1 якої, відповідачем визнано, що заборгованість за Договором становить 542 000,00 грн.

Відповідно до п. 2 Мирової угоди, відповідач гарантує і зобов`язується сплатити суму заборгованості в повному обсязі в наступному порядку: шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства у розмірі 1 000 000,00 грн., що будуть першочергово зараховані в рахунок погашення заборгованості починаючи з 24 вересня 2019 року.

Подальші погашення будуть здійснюватись шляхом перерахування коштів з поточного рахунку ДП «НДПІ містобудування» на поточний рахунок позивача шляхом перерахування 30% від будь-яких грошових коштів, які надійдуть на рахунок ДП «НДПІ містобудування» від Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВІ БУДІВЕЛЬНІ МАТЕРІАЛИ» з моменту підписання даної угоди про врегулювання до повного погашення заборгованості у суму 4 031 555,60 грн.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Позивач звернувся до відповідача із Вимогою вих. № 09/10-2020 від 09.10.2020 про сплату заборгованості, зокрема за Договором в розмірі 542 000,0 грн., у відповідь на яку, відповідач Листом вих. № 6899/1/7-07 від 20.10.2020 зазначив, що вимога є необґрунтованою, передчасною та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки відповідач повністю виконує взяті на себе зобов`язання відповідно до умов Мирової угоди.

Частиною другою статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки строк виконання зобов`язання по оплаті виконаних ТОВ «Фундамент проект» робіт Мировою угодою не встановлений певною подією, яка неминуче має настати, а також згадана угода немає встановленого строку (терміну) виконання боржником обов`язку, ДП «НДГІІ Містобудування» повинно виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

Отже, в силу пунктів 3.1.2., 4,2, та 4.3. Договору та статті 530 ЦК України у відповідача виникло зобов`язання з оплати суми заборгованості з розмірі 542 000,00 грн.

З огляду на наведене вище, твердження відповідача щодо передчасності вимог позивача про сплату заборгованості спростовуються встановленими судом обставинами.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення; у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності; не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Аналогічні норми містить ст. 617 Цивільного кодексу України, згідно якої, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що боржник вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати виконаних робіт у розмірі 542 000,00 грн., а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у наведеному розмірі підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Також позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Частинами 2-6 ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:

1) за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу);

2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;

4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд, з урахуванням вимог ст.ст. 123, 124, 126, 129 ГПК України дослідивши надані заявником докази на підтвердження об`єму наданих послуг, встановив, що надання позивача правничої допомоги підтверджується доданими до заяви доказами, а саме:

- Договором про надання правової допомоги № 11/05-2021 від 11.05.2021;

- Додатковою угодою № 5 від 01.06.2021 до Договору;

- Актом приймання-передачі правової допомоги від 03.06.2021 на суму 10 000,00 грн.

Таким чином, судом встановлено, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн. є підтвердженими, а відповідачем не доведено неспівмірності цих витрат відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України.

Суд враховує, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Відповідна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 №910/13071/19.

Таким чином, враховуючи наявні докази понесення позивачем реальних витрат, як вартості адвокатських витрат, відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо не співмірності заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу адвоката, у відповідності до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємство «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд.26, літ. А; ідентифікаційний код: 01422832) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фундамент Проект» (02081, м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, 19-А; ідентифікаційний код: 38657646)заборгованість в розмірі 542 000 (п`ятсот сорок дві тисячі) грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 8 130 (вісім тисяч сто тридцять) грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 256 та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено: 13.09.2021

Суддя О.А. Грєхова