Рішення № 99542999, 27.07.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.07.2021Справа № 910/1929/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В., за участі секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ТМА"

про стягнення частки в статутному капіталі та прибутку (дивідендів) (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 16.06.2021),

Представники учасників процесу згідно протоколу від 27.07.2021,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся (далі - позивач, Учасник) до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ТМА" (далі - відповідач, Товариство) про:

- стягнення 224 994,28 грн, що становить 16,30% статутного капіталу відповідача;

- після проведення відповідних експертиз стягнення з відповідача дійсної (ринкової) вартості майна на час виходу позивача зі складу учасників 28.12.2017, пропорційно частці 16,30% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ТМА", з врахуванням стягнення вказаної вище суми 224 994,28 грн;

- стягнення частини прибутку (дивідендів), одержаного Товариством з обмеженою відповідальністю Фірми "ТМА" з 01.01.2017 по 28.12.2017 включно на момент виходу позивача із Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ТМА";

- стягнення належної позивачу частини прибутку (дивідендів), одержаного Товариством з обмеженою відповідальністю Фірми "ТМА" по результатах його господарської діяльності за 4 квартал 2016;

- стягнення після встановлення відповідними судовими експертизами з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ТМА" в порядку статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційні втрати за весь період прострочення боргу.

За результатами підготовчого засідання 24.04.2019 Господарський суд міста Києва ухвалив призначити у справі № 910/1929/19 судову експертизу, визначив перелік питань на вирішення в межах призначеної експертизи, проведення судової експертизи у встановлений законом строк доручити Київському Науково-дослідному інституту судових експертиз в особі Чернігівського відділення, зобов`язати сторони надати на вимогу експерта оригінали всіх, необхідних для проведення експертизи, документів. Оплату витрат по проведенню судової експертизи покладено на ОСОБА_1 . Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

13.01.2020 та 27.02.2020 до Господарського суду міста Києва від Чернігівського відділення Київського НДІСЕ надійшли клопотання експертів, в яких останні просили суд надати письмове погодження на проведення вищезазначеної експертизи в строк більше трьох місяців, а також клопотання про проведення обстеження, яке необхідне для надання висновку судової комплексної експертизи в частині оціночно-будівельної експертизи.

За наслідками розгляду вказаних вище клопотань судом була постановлена ухвала від 29.04.2020.

17.08.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання № 2462-2465/19-224 від 11.08.2020 про проведення обстеження, яке необхідне для надання висновку судової комплексної експертизи в частині оціночно-будівельної експертизи.

Вказане клопотання було задоволено про що була постановлена відповідна ухвала суду від 28.08.2020.

07.09.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання № 2462-2465/19-224 від 02.09.2020 про проведення обстеження, яке необхідне для надання висновку судової комплексної експертизи в частині оціночно-будівельної експертизи. За наслідками розгляду вказаного клопотання судом була постановлена ухвала від 23.09.2020.

14.12.2020 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва надійшло клопотання експерта Чернігівського відділення Київського НДІСЕ Марина Дорошко № 2462-2465/19-24 від 10.12.2020. якому вона просить суду витребувати у сторін повний перелік рухомого майна (необоротні та оборотні активи).

Ухвалою від 24.12.2020 поновлено провадження у справі, задоволено клопотання експерта, зобов`язано відповідача надати експертам для дослідження (через Господарський суд міста Києва) докази, провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

08.06.2021 до суду надійшли матеріали справи 910/1929/19 та висновок експертів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2021 поновлено провадження у справі, підготовче засідання призначено на 17.06.2021, запропоновано сторонам подати до суду письмові пояснення з урахуванням висновку за результатами проведення судової експертизи.

16.06.2021 до суду позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог.

За наслідками судового засідання 17.06.2021 судом прийнято заяву позивача про збільшення позовних вимог та відкладено підготовче засідання у справі на 30.06.2021.

25.06.2021 позивачем подано до суду заяву про уточнення позовних вимог в частині стягнення з відповідача судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/1929/19 до судового розгляду по суті на 21.07.2021.

У судовому засіданні 21.07.2021 оголошено перерву перед дослідженням доказів до 27.07.2021.

У призначеному судовому засіданні 27.07.2021 представник позивача просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві.

Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 був учасником ТОВ ФІРМА «ТМА» з часткою у статутному капіталі Товариства у розмірі 224 994,28 грн, що підтверджується статутом ТОВ ФІРМА «ТМА» у редакції 2017 року.

28.12.2017 ОСОБА_2 подав до ТОВ ФІРМА «ТМА» нотаріально посвідчену заяву про вихід із складу його засновників (учасників) та виплати належної частки у статутному капіталі, яка складає 16,30% статутного капіталу ТОВ ФІРМА «ТМА».

На момент подачі заяви про вихід з ТОВ ФІРМА «ТМА» учасниками товариства також були:

- ОСОБА_3 , розмір частки якого на день затвердження нової редакції Статуту 30.06.2017 становила 705 350,16 грн, що складала 51,10% статутного капіталу;

- ОСОБА_4 , володів часткою розміром 224 994,28 грн, що складала 16,30 % статутного капіталу;

- ОСОБА_5 , володіла часткою розміром 224 994,28 грн, що складала 16,30 % статутного капіталу.

15.01.2017 рішенням Загальних зборів учасників ТОВ ФІРМА «ТМА», затверджених протокол № 65, вирішено задовольнити заяву ОСОБА_2 про вихід з товариства.

Відповідно до пункту 4.1 Статуту майно Товариства становлять його необоротні та оборотні активи, вартість яких відображається в самостійному балансі Товариства.

Товариство є власником: майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного капіталу; продукції, виробленої товариством внаслідок господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом (пункт 4.2 Статуту).

За положеннями пункту 4.3 Статуту прибуток, одержаний Товариством як результат його господарської діяльності, після сплати податків, інших обов`язкових платежів, відсотків, та штрафних санкцій використовується для створення фондів Товариства, а решта розподіляється між учасниками Товариства.

Відповідно до пункту 5.1 Статуту прибуток, що одержаний Товариством як результат його господарської діяльності, після сплати податків, інших обов`язкових платежів, відсотків та штрафних санкцій використовується для створення фондів Товариства, а решта розподіляється між Учасниками Товариства.

За змістом пп. 7.2 та 7.3 Статуту процедура виходу учасника передбачає сплату вартості частини майна Товариства, яка пропорційна частці учасника в статутному капіталі, після затвердження звіту за рік, в якому вийшов учасник, але не більше 12 місяців з дня виходу.

Відповідно до п. 7.4 Статуту Товариства визначено право учасника, який виходить, отримати належну частку прибутку в році до моменту його виходу.

Із матеріалів справи слідує, що ТОВ ФІРМА «ТМА» виплатило на користь ОСОБА_2 за період з 27.12.2017 по 09.01.2019 грошові кошти в сумі 1 074 500,00 грн, згідно даних ТОВ ФІРМА «ТМА» щодо оцінки ринкової вартості активів товариства у відношенні до відсоткового розміру частки ОСОБА_2 в статутному капіталі.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що виплата ОСОБА_2 його частки в статутному капіталі в розмірі 16,30 % здійснена ТОВ ФІРМА «ТМА» не на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, що призвело до заниження розміру виплати.

У свою чергу, ТОВ ФІРМА «ТМА» у відзиві на позовну заяву наголошує на необхідності врахування даних балансу товариства, а також визначення вартості частки пропорційно внесеній позивачем частини вкладу, а не зазначеній в установчих документах номінальній частки.

У силу статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно з положеннями статті 116 Цивільного кодексу України, статті 88 Господарського кодексу України, статті 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, зокрема, вийти у встановленому порядку з товариства.

Відповідно до статті 148 Цивільного кодексу України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом. Спори, що виникають у зв`язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.

Відповідно до частини 1 статті 54 Закону України «Про господарські товариства» при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Під час розгляду спорів про стягнення вартості частини майна ТОВ та розміру частини прибутку господарські суди повинні мати на увазі, що вартість майна та розмір частини прибутку товариства, що належать до виплати учаснику, який вийшов, обчислюються на дату волевиявлення учасника вийти з товариства, тобто на дату подання учасником заяви про вихід з товариства. Судам слід враховувати, що у разі виходу учасника з товариства чинне законодавство не передбачає настання у товариства обов`язку здійснити виплату такому учаснику вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі товариства, у строки, коротші, ніж встановлені статтею 54 Закону України "Про господарські товариства". Водночас обов`язок товариства щодо розрахунків при виході з нього учасника виникає на підставі відповідного припису закону та не пов`язаний з наявністю або відсутністю вимоги про здійснення виплати (пункти 4.14, 4.15 постанови пленуму № 4 від 25.02.2016 Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин»).

Відповідно до статті 66 Господарського кодексу України майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

За змістом статті 139 Господарського кодексу України майном у сфері господарювання визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб`єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

Статтею?12 Закону України «Про господарські товариства» визначено, що товариство є власником майна, переданого йому переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності, одержаних доходів, іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Отже, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов`язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній до частки учасника в статутному капіталі товариства.

Відтак, суд критично оцінює твердження ТОВ Фірма "ТМА" про те, що обчислення вартості частки учасника в статутному капіталі має обчислюватися виходячи саме з балансової вартості активів.

За наявності спору між учасником товариства та самою юридичною особою щодо визначення вартості майна останньої, учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у товаристві. Взяття майна на облік за певною вартістю є односторонньою вольовою дією товариства, яка не може бути беззаперечним доказом дійсної вартості майна. Сторони можуть доводити дійсну вартість майна будь-якими належними доказами (стаття 76 ГПК України). До таких доказів належать, у тому числі, висновки експертів.

Аналогічний висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №925/1165/14.

Звертаючись 28.12.2017 із заявою про вихід зі складу учасників ТОВ Фірма "ТМА", ОСОБА_2 просив провести з ним розрахунки та виплатити частку у розмірі 16,30 % шляхом перерахунку суми коштів, пропорційних до ринкової вартості її частки в статутному фонді Товариства.

Разом із цим, до матеріалів справи відповідачем долучено фінансові звіти та звіт про оцінку майна, на підставі яких Товариством здійснено розрахунок частки ОСОБА_2 . Водночас, вказані документи датовані 01.01.2018 та 12.03.2018 відповідно, а в звіті про вартість майна вказано, що дата оцінки - 01.03.2018. Таким чином, а також враховуючи, що заява про вихід ОСОБА_2 зі складу учасників Товариства подана 28.12.2017, суд дійшов висновку про необхідність визначення вартості частки саме на дату вказаної заяви.

У зв`язку з цим, ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2019 призначено судову експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання:

1) Яка дійсна (ринкова) вартість усього майна Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА "ТМА", в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення з урахуванням майнових зобов`язань товариства станом на 28.12.2017?

2) Який розмір прибутку Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА "ТМА" за 2017 рік?

3) Який розмір частини дійсної (ринкової) вартості майна Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА "ТМА" у грошовому еквіваленті, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових або поточних активів, з урахуванням ринкової вартості чистих активів, пропорційно розміру частки (16,30 %) в статутному капіталі станом на 28.12.2017?

У висновку експертів за результатами проведення судової комплексної оціночно-будівельної, товарознавчої, автотоварознавчої та економічної експертизи № 2462-2465/19-24/2218-2574/21-24 від 27.05.2021 надані наступні відповіді:

1) у межах наданих на дослідження документів, дійсна (ринкова) вартість усього майна Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА ,,ТМА", в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення з урахуванням майнових зобов`язань товариства станом на 28.12.2017:

- при умові врахування судом даних Балансу (звіту про фінансовий стан) ТОВ ФІРМА

«ТМА» на 28.12.2017, округлено становить 25 388 000,00 грн.

- при умові врахування судом даних Балансу (звіту про фінансовий стан) ТОВ ФІРМА

«ТМА» на 28.12.2017, пояснень ТОВ ФІРМА «ТМА» № 670/2 від 19.11.2019 в частині того, що виконання гарантійних зобов`язань є вкрай невизначеними; даних додатку № 1 до протоколу загальних зборів учасників № 85 від 10.12.2018 в частині не врахування у вартості майна ТОВ ФІРМА «ТМА» суми податку на додану вартість з отриманих авансів та податкового кредиту на предоплату постачальникам, округлено становить 28 072 000,00 грн.;

2) за даними Балансу ТОВ ФІРМА «ТМА» на 28.12.2017 збиток за звітний період рік складав 12 883 000,00 грн. За даними згідно Звіту про фінансові результати ТОВ ФІРМА «ТМА» на 28.12.2017 збиток за звітний період складає 18 446 000,00 грн;

3) у межах наданих на дослідження документів, розмір частини дійсної (ринкової) вартості майна ТОВ ФІРМА «ТМА» у грошовому еквіваленті, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових або поточних активів, з урахуванням ринкової вартості чистих активів, пропорційно розміру частки (16,30 %) у статутному капіталі станом на 28.12.2017:

- при умові врахування судом даних Балансу (звіту про фінансовий стан) ТОВ ФІРМА «ТМА» на 28.12.2017, округлено становить 4 138 244,00 грн;

- при умові врахування судом даних Балансу (звіту про фінансовий стан) ТОВ ФІРМА «ТМА» на 28.12.2017; пояснень ТОВ ФІРМА «ТМА» № 670/2 від 19.11.2019, у частині того, що виконання гарантійних зобов`язань є вкрай невизначеним; даних додатку № 1 до протоколу загальних зборів учасників товариства № 85 від 10.12.2018 в частині неврахування до вартості майна ТОВ ФІРМА «ТМА» сум податку на додану вартість з отриманих авансів та податкового кредиту на передоплату постачальникам, округлено становить 4 575 736,00 грн.

Відповідно до статті 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Заперечення ТОВ ФІРМА «ТМА» на висновок експерта, зокрема, щодо визначення вартості транспортного засобу та списаних основних засобів, судом враховані, однак за наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо) відповідач мав право на підставі статті 107 ГПК України подати клопотання про призначення повторної експертизи з дорученням її проведення іншим експертам.

Поряд із цим судом прийнято до уваги, що частка ОСОБА_2 в статутному капіталі ТОВ ФІРМА «ТМА» у розмірі 16,30 %, розмір внеску 224 994,28 грн зазначена в статуті товариства, затвердженого загальними зборами учасників товариства, оформленими протоколом № 55 від 30.06.2017.

Крім того, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 28.12.2017 розмір внеску ОСОБА_2 до статутного фонду становить 224 994,28 грн.

Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою (частина 1 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Отже, суд вважає обґрунтованим та доведеним визначення розрахунку частки ОСОБА_2 в статутному капіталі ТОВ ФІРМА «ТМА» станом на 28.12.2017 у сумі 4 575 736,00 грн, виходячи з розміру його частки в 16,30 %, та з урахуванням дійсної (ринкової) вартості основних засобів, нематеріальних активів товариства, за вирахуванням його зобов`язань.

Щодо посилань ТОВ ФІРМА «ТМА» на висновок № 126/147-е від 11.08.2020 науково-правової експертизи Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім. В. М. Корецького НАН України щодо розрахунку виплати учаснику товариства, який вийшов, частки в статутному капіталі, виходячи з вартості оплаченої ним частки, то суд наголошує на наступному.

Згідно положень статті 98 ГПК України висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

У той же час, приписи частини 2 вищенаведеної статті прямо передбачають, що предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Більш того, підстави, коли учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права, визначені в статті 108 ГПК України, та не підпадають під дані обставини справи.

Таким чином, суд зауважує на неможливості застосування наданого ТОВ ФІРМА «ТМА» до матеріалів справи висновку науково-правової експертизи.

Зважаючи на встановлення обставин виходу ОСОБА_2 зі складу учасників ТОВ ФІРМА «ТМА» та лише частковою виплатою товариством у сумі 1 074 500,00 грн вартості частини майна, пропорційної частці ОСОБА_2 , суд дійшов висновку про наявність правових підстав для захисту прав позивача шляхом стягнення частини вартості майна в розмірі 3 501 236,00 грн.

Також підлягає застосуванню до ТОВ ФІРМА «ТМА» спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, передбачений частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

З моменту виходу учасника з ТОВ або ТДВ з виплатою належної йому частини вартості майна у товариства настає обов`язок сплатити суму в строки, визначені статтею 54 Закону України "Про господарські товариства", невиконання якого тягне наслідки, передбачені за прострочення виконання грошового зобов`язання, зокрема визначені статтею 625 ЦК України (пункт 4.21. постанови пленуму № 4 від 25.02.2016).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України).

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

При цьому іншого порядку компенсації грошей (грошових коштів) у зв`язку з їх знеціненням, окрім встановленого індексу інфляції (індексу споживчих цін), чинним законодавством України не передбачено.

Інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (п.2 Методологічних положень щодо організації статистичних спостережень за змінами цін (тарифів) на спожиті товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, що затверджені наказом Державного комітету статистики України від 14 листопада 2006 року № 519). Показником, який характеризує рівень інфляції, є індекс споживчих цін. Індекс споживчих цін характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Він є показником зміни вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг у поточному періоді у порівнянні з базовим.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто приписи цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, зазначено, що нарахування інфляційних втрат за наступний період з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця є обґрунтованим, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

Із наданого позивачем розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат слідує, що нарахування даних компенсаційних виплат здійснено починаючи з 28.12.2017 - дати заяви ОСОБА_2 про вихід з товариства.

Разом із цим, положення частини 1 статті 54 Закону України «Про господарські товариства» передбачають проведення виплати вартості частини майна товариства, пропорційно до частки в статутному капіталі, при виході учасника з товариства в строк до 12 місяців з дня виходу.

Беручи до уваги, що заява про вихід ОСОБА_2 з товариства датована 28.12.2017, прострочення ТОВ ФІРМА «ТМА» з виплати вартості частини майна товариства мало місце лише з 29.12.2018.

Суд здійснив перерахунок заявлених до стягнення сум трьох процентів річних та інфляційних втрат, починаючи з 29.12.2018 та в межах заявленого періоду, і дійшов висновку про покладення на ТОВ ФІРМА «ТМА» обов`язку сплати на користь ОСОБА_2 14 100,87 грн трьох процентів річних та 35 012,36 грн інфляційних втрат.

За наведених обставин, пред`явлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно з положеннями статей 78, 79 ГПК кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами статті 129 ГПК України судовий збір у разі часткового задоволення позовних вимог покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно положень статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як встановлено судом, на підтвердження судових витрат, понесених на проведення по справі судової експертизи, позивачем надано рахунок № 81 від 10.01.2020 на суму 252 456,00 грн, а також платіжні доручення № 3958047 від 30.01.2020 на суму 100 000,00 грн, № 3958068 від 30.01.2020 на суму 100 000,00 грн, № 3958082 від 30.01.2020 на суму 52 456,00 грн.

За таких обставин, беручи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, а також враховуючи, що позивачем подано до матеріалів справи достатньо доказів на підтвердження факту понесення судових витрат на проведення судової експертизи в розмірі 252 456,00 грн, суд вважає за необхідне покласти судові витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи, на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру позовних вимог витрати по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 73-80, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ТМА" про стягнення частки в статутному капіталі та прибутку (дивідендів) (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 16.06.2021) задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ТМА" ((01133, місто Київ, Печерський район, вулиця Євгена Коновальця, будинок 31; ідентифікаційний код 25640097) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 ) 3 501 236,00 грн (три мільйони п`ятсот одну тисячу двісті тридцять шість гривен 00 копійок) боргу, 14 100,87 грн (чотирнадцять тисяч сто гривень 87 копійок) три проценти річних, 35 012,36 грн (тридцять п`ять тисяч дванадцять гривень 36 копійок) інфляційних втрат, 53 255,24 грн (п`ятдесят три тисячі двісті п`ятдесят п`ять гривень 24 копійки) судового збору та 224 004,21 грн (двісті двадцять чотири тисячі чотири гривні 21 копійку) витрат на проведення судової експертизи.

3. У іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 10.09.2021.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ