Рішення № 99542463, 09.09.2021, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

"09" вересня 2021 р. м. Ужгород Справа № 907/583/21

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригузи П.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинських областях, код ЄДРПОУ 42899921, вул.Коперника, 4 м.Львів,

до відповідача Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна", код ЄДРПОУ 14333947, вул.Лейпцизька, 15 м. Київ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Військової частини Т0300, код ЄДРПОУ 33114148, вул.Берег, 146 м. Чоп,

про стягнення заборгованості з орендної плати, неустойки та виселення з нежитлового приміщення,

секретар судового засідання - Штундер Д.Л.

За участю представників:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - Ліпенко Ю.К., адвокат, ордер серія ВС №1089473;

від третьої особи - Мартинов Г.К., адвокат, довіреність від 20.10.2020 № 7/99;

в с т а н о в и в:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, далі Позивач, звернулося до суду з позовом до відповідача Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна", далі Відповідач, з вимогою про стягнення заборгованості з орендної плати, неустойки та виселення з нежитлового приміщення, мотивуючи вимогу тим, що відповідач відмовляється звільнити приміщення після закінчення строку договору оренди та відмови Фонду як орендодавця його продовжити.

Ухвалою суду від 26.07.2021 відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами спрощеного позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Військову частину Т0300, код ЄДРПОУ 33114148, встановлено строки для подання учасниками справи заяв по суті спору та призначено судове засідання.

Відповідач 13.08.2021 надіслав на електронну адресу суду відзив на позовну заяву з доказами надіслання його копії позивачу та третій особі, який прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 19.08.2021 розгляд справи відкладено для надання можливості сторонам здійснити свої процесуальні права та виконати обов`язки щодо заяв по суті справи та доказів.

В судове засідання 09.09.2021 представник позивача не з`явився, належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, заяв щодо процесуальних питань не подав, у зв`язку з чим суд, з урахуванням думки учасників справи, ухвалив здійснювати розгляд без участі представника позивача.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник відповідача підтримав заперечення проти позову, що викладені ним у заявах по суті справи, просив у позові відмовити повністю.

Представник третьої особи в судовому засіданні повністю підтримав заперечення на позов відповідача, вважає, що за фактичних обставин справи та правових підстав позивач вибув із спірних правовідносин як колишній орендодавець, його права та інтереси не є порушеними, отже позов задоволенню не підлягає.

В судовому засіданні судом розглянуто спір по суті, судом після виходу з нарадчої кімнати проголошено вступну та резолютивну частини рішення, роз`яснено його суть та порядок оскарження.

І. Позиція позивача.

Позивач стверджує, що між ним як Орендодавцем та Відповідачем як Орендарем 02.01.2018 року було укладено Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 01-18/О6-08, далі Договір. Об`єктом оренди за цим Договором є частина даху спортзалу літ.В площею 130,0 кв.м., далі Майно, що розміщено за адресою: Закарпатська область, м. Чоп, вул. Берег, 146.

Майно, що передавалося в оренду, на час укладання Договору обліковувалося на балансі юридичної особи « 18 окремого мостового загону 1 об`єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0300 (код ЄДРПОУ 33114148).

Оскільки строк дії вищевказаного Договору закінчився 01 грудня 2020 року, а балансоутримувач на цей час, починаючи з дати його державної реєстрації 19.11.2019, реєстраційний номер 1059, набув статусу військової частини, яка підпорядкована Міністерству оборони України та правомочностей орендодавця відповідно до Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України», з дозволеним видом господарської діяльності надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, код 68.20., Позивач відмовив Відповідачеві у продовженні Договору оренди, висунувши вимогу повернути орендоване майно Позивачеві за актом приймання-передавання та сплатити заборгованість на час фактичного передання Майна.

Позивачем підтверджується факт належності в/ч Т0300 майна на праві оперативного управління як суб`єкту господарської діяльності у Збройних Силах, але вважає, що оскільки ці відомості Позивачеві як Орендодавцеві не було повідомлено раніше, він має право вимагати повернення Майна та сплати орендної плати і неустойки за Договором оренди № 01-18/06-08 від 02 січня 2018 року.

Позивач у позовній заяві та у наданих суду запереченнях на відзив (а.с. 113-126) позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

II. Позиція відповідача.

Відповідач ПрАТ «ВФ Україна» вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Згідно абз. 3 ч. 6 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», відносини оренди нерухомого майна, закріпленого за військовими частинами інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які ведуть його облік у спеціальному порядку, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України".

У відзиві на позов та в судовому засіданні представник відповідача вказує на те, що Позивач листом №11-03-00128 від 26.01.2021 сам підтвердив, що Позивач не може виступати орендодавцем військового майна.

Відповідач вважає, що у зв`язку із зміною правового статусу третьої особи як балансоутримувача військового майна згідно ст. 7 Закону України «Про господарську діяльність в Збройних Силах України» військові частини можуть передавати без шкоди бойовій та мобілізаційній готовності закріплене за ними рухоме та нерухоме майно, отже з дати набуття такого статусу відповідно до ч. 1 ст. 770 ЦК України відбулася зміна власника речі, переданої у найм і до нового власника перейшли права та обов`язки наймодавця за Договором.

З викладеного відповідач вбачає, що в силу вимог Закону відбулась заміна орендодавця у правовідносинах оренди, що виникли на підставі Договору оренди нерухомого майна № 01-18/06-08 від 02.01.2018 р.

На цих правових підставах та фактичних умов, між ПрАТ «ВФ Україна» та Військовою частиною Т0300 як Орендодавцем укладено Додаткову угоду до Договору оренди нерухомого майна № 01-18/06-08 від 02.01.2018 р., якою продовжено строк дії Договору оренди нерухомого майна № 01-18/06-08 від 02.01.2018 р. на 2 роки 11 місяців, а саме до 01.11.2023 року. Вказана угода поширює свою дію на відносини сторін, що існували в період з 01.12.2020 р. і по день укладення угоди.

Відповідач вважає, що відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин з укладання між новим Орендодавцем та ПрАТ «ВФ Україна» Додаткової угоди до Договору оренди нерухомого майна № 01-18/06-08 від 02.01.2018, є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, а також що він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідач звертає увагу суду, що листом від 14.06.2021 він (ПрАТ «ВФ Україна») повідомляв Позивача про укладення відповідної угоди, однак вказана обставина не взята до уваги Позивачем через відмінну правову оцінку Позивачем обставин, що склалися у спірних відносинах.

Окрім того, Відповідач повідомляє, і це не заперечується третьою особою Військовою частиною Т0300, що на підставі укладеної між ПрАТ «ВФ Україна» та Військовою частиною Т0300 Додаткової угоди до Договору оренди нерухомого майна №01-18/06-08 від 02.01.2018 Відповідачем сплачується орендна плата згідно договору на рахунки Орендодавця військової частини Т0300, кошти зараховуються на відповідні рахунки державного бюджету України.

Відповідач повідомив суду, що він не очікує понести судові витрати в зв`язку із розглядом даного спору.

На підстави викладених обставин і їх правової оцінки Відповідач просить відмовити у задоволенні позову про стягнення заборгованості з орендної плати, неустойки та виселення з нежитлового приміщення.

ІІІ. Позиція третьої особи Військовою частиною Т0300.

В судових засіданнях представник третьої особи повністю підтримав заперечення проти позову, викладені відповідачем, вважає, що позовні вимоги заявлені необгрунтовано. Третя особа так само як і Відповідач, вважає, що в силу вимог Закону відбулася заміна орендодавця у правовідносинах оренди, що виникли на підставі Договору оренди нерухомого майна № 01-18/06-08 від 02.01.2018 року.

З новим орендодавцем, яким є Військова частина Т0300, ПрАТ «ВФ Україна» уклали Додаткову угоду до Договору оренди нерухомого майна № 01-18/06-08 від 02.01.2018 р., якою продовжено строк дії Договору оренди нерухомого майна № 01-18/06-08 від 02.01.2018 на 2 роки 11 місяців, а саме до 01.11.2023 року. Вказана угода поширює свою дію на відносини сторін, що існували в період з 01.12.2020 і по день укладення додаткової угоди.

Військова частина Т0300 вважає, що відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин з укладання між новим Орендодавцем та ПрАТ «ВФ Україна» Додаткової угоди до Договору оренди нерухомого майна № 01-18/06-08 від 02.01.2018 є правомірним, цей договір (правочин) регулює правовідносини щодо продовження оренди державного нерухомого майна, є чинним, його недійсність не встановлена законом, а також він не визнаний судом недійсним.

Військова частина Т0300 як новий орендодавець вважає, що ним не порушено порядку поновлення дії договору оренди, цей договір продовжено вперше, отже такі дії орендодавця державного майна відповідають вимогам закону. Права або законні інтереси позивача у цих правовідносинах не зачіпаються, інтереси держави не є порушеними, а тому просить у позову відмовити.

ІV. Мотивувальна частина рішення.

Відкриваючи провадження у справі господарський суд ухвалою від 26.07.2021 звернув увагу на обставини, які мають значення для справи та з власної ініціативи залучив до участі у справі юридичну особу Військову частину Т0300 як третю особу без самостійних вимог на предмет спору, оскільки за твердженням Позивача і відповідно до матеріалів справи вона є Балансоутримувачем орендованого майна та, як стверджує позивач, є орендодавцем спірного майна відповідно до закону. Військова частина Т0300 зареєстрована як суб`єкт господарської діяльності у Збройних Силах (Свідоцтво Департаменту фінансів Міністерства оборони України, дата реєстрації 19 листопада 2019 р., реєстраційний номер 1059), з дозволеним видом господарської діяльності - надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, код 68.20.

Як встановлено судом, на час укладання Договору між Фондом державного майна та Відповідачем, 02.01.2018 року, балансоутримувачем державного майна (спортзалу за адресою: Закарпатська область, м. Чоп, вул. Берег, 146, частина даху якого здавалася в оренду), була юридична особа « 18 окремий мостовий загін 1 об`єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту».

Під час дії Договору правовий статус балансоутримувача змінився, його підпорядковано Міністерству оборони України - Військова частина Т0300, код ЄДРПОУ 33114148. Відомості про неї офіційно внесені до відповідного державного реєстру 19.11.2019 року. Відповідно з 19.11.2019 року змінився й правовий статус державного майна, що є об`єктом оренди - закріплене за військовою частиною нерухоме військове майно, відповідно до ст. 7 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» може бути об`єктом оренди.

Згідно ст. 3 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» суб`єктами господарської діяльності у Збройних Силах України є, зокрема, військові частини, які є орендодавцями рухомого та нерухомого військового майна.

Відповідно до приписів статтей 1, 7 цього закону господарська діяльність у Збройних Силах України - це специфічна діяльність військових частин, яка передбачає можливість таких військових частин передавати в оренду рухоме та нерухоме військове майно (за певними винятками) в межах і порядку, визначених цим Законом.

Господарська діяльність у Збройних Силах України здійснюється з метою одержання додаткових джерел фінансування життєдіяльності військ (сил) для підтримання на належному рівні їх бойової та мобілізаційної готовності.

За таких обставин суд погоджується з доводами Відповідача та третьої особи, що до цих відносин мають бути застосовані приписи цивільного законодавства, а саме ч. 1 ст. 770 ЦК України щодо зміна власника речі, переданої у найм і переходу до нового власника прав та обов`язків наймодавця за Договором.

Такий висновок суду відповідає приписам ч. 8 статті 20 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», яка передбачає імперативне правило, що у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права і обов`язки за договором оренди, якщо інше не передбачено договором.

Перехід прав і обов`язків до нового власника передбачений також і п. 10.5 Договору (а.с. 42), яким приписано, що перехід права власності на орендоване Майно третім особам не є підставою для зміни або припинення чинності цього договору, і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого майна.

Як встановлено судом, Відповідач як орендар належним чином виконував свої зобов`язання за Договором та завчасно, Листом від 17.08.2020 вх. 11/01529, звернувся до Фонду державного майна як до Орендодавця про продовження терміну дії Договору оренди № 0 1 - 1 8/06-0 від 02.01.2018 року.

Однак, Фонд державного майна лише у процесі проведення процедури продовження дії Договору відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03 жовтня 2019 року № 1 5 7-ІХ (далі - Закон), Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, отримав інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та установив, що засновником балансоутримувача Військової частини Т0300 є (стало) Міністерство оборони України. Саме ця обставина стала перешкодою для продовження Договору оренди.

Суд зазначає, що за інших обставин зазначений Договір мав би бути продовженим Фондом державного майна відповідно до приписів ч. 2, ч. 3 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» без проведення аукціону як такий, що укладений та продовжується вперше та строк оренди за Договором менше п`яти років. Заява орендаря про продовження договору подана орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Суд доходить висновку, що зазначена обставина про неузгодженість дій між Фондом державного майна та балансоутримувачем Майна Військовою частиною Т0300 стосовно несвоєчасного з 2019 року повідомлення Військовою частиною Т0300 про набуття правового статусу нерухомого майна як військового, набуття ним прав орендодавця нерухомого майна, що утримується ним на балансі і є об`єктом оренди, вказує лише на неналежне урядування щодо управління об`єктами державної власності. Але ця обставина за встановленими судом іншими обставинами, що мають юридичне значення для продовження Договору, не може бути застосована як Позивачем Фондом державного майна, так і третьою особою Військовою частиною Т0300 як підстава для відмови орендареві у продовженні строку дії Договору.

Суд вважає, що третя особа Військова частина Т0300, уклавши додаткову угоду з Відповідачем сприяв продовженню дії Договору та уникнення порушення законних прав і легітимних очікувань Відповідача як орендаря.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки вимоги є необгрунтованими.

V. Розподіл судових витрат:

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 129, 236, 238, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

3. Копію рішення надіслати сторонам.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Західного апеляційного господарського суду або через Господарський суд Закарпатської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 13.09.2021 року.

Суддя П.Д. Пригуза