Вирок № 99540526, 07.09.2021, Лисичанський міський суд Луганської області

справа № 415/6685/21

провадження № 1-кп/415/1528/21

ВИРОК

Іменем України

07.09.21 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючої судді Старікової М.М.,

за участі секретаря судового засідання Павлова О.В.,

розглянувши в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження кримінальне провадження, внесене 17 серпня 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021136240000423 у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Привілля Луганської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не одруженого, який не є особою з інвалідністю, не працюючого, судимого: 06.05.2014 Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 3 ст. 191 КК України до 3 років позбавлення волі з позбавленням права займатись діяльністю, пов`язаною з розпорядженням грошовими коштами строком на 1 рік, на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного судом покарання звільнений з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців; 18.03.2016 Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного судом покарання звільнений з іспитовим строком на 1 рік; 11.09.2017 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 1 ст. 121, ст. 71 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі, 30 червня 2020 року звільнений з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До Лисичанського міського суду Луганської області в порядку, передбаченому статтями 291, 293 та 302 Кримінального процесуального кодексу України, надійшов складений прокурором обвинувальний акт із доданими до нього документами разом із клопотаннями про його розгляд в порядку спрощеного провадження та матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 серпня 2021 року за № 12021136240000423, щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення - проступку, передбаченого частиною 1 статті 190 Кримінального кодексу України, за встановлених досудовим розслідуванням обставин.

Так, 15 липня 2021 року, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1 , маючи умисел на заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , взяв у ОСОБА_2 магнітофон «Маяк» з колонками до нього вартістю 100 гривень та мобільний телефон марки «Nokia» моделі «5130С», вартістю 300 гривень, запевнивши при цьому ОСОБА_2 у дійсності своїх намірів щодо купівлі вказаного магнітофону та повернення мобільного телефону, чим ввів останнього в оману, оскільки не збирався виконувати взяті на себе зобов`язання повернути майно або грошові кошти за нього.

16 липня 2021 року, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1 , реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою розпорядився магнітофоном «Маяк» з колонками до нього на власний розсуд, а саме продав вищевказаний магнітофон ОСОБА_3 , грошові кошти за продаж вказаного майна витратив на власні потреби, а мобільний телефон залишив собі для особистого користування, тим самим спричинивши потерпілому ОСОБА_2 матеріальний збиток у розмірі 400 гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 своїми умисними діями вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 190 КК України, а саме: заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство).

При вирішенні питання щодо здійснення судового провадження у суді першої інстанції суд приймає до уваги, що обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні дійшов до суду разом із клопотанням прокурора про його розгляд у порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Положеннями ч. 2 та ч. 3 ст. 381 КПК України передбачено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

Згідно приписів ч. 2 ст. 12 КК України, інкриміноване ОСОБА_1 діяння є кримінальним проступком.

Встановивши під час досудового розслідування, що підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акту за його відсутності, а потерпілий…, не заперечує проти такого розгляду, прокурор має право надіслати до суду обвинувальний акт, в якому зазначає клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні. Слідчий, дізнавач, прокурор зобов`язаний роз`яснити підозрюваному, потерпілому… зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку вони будуть позбавлені права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. До обвинувального акту з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні повинні бути додані , зокрема: письмова заява підозрюваного, складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні; письмова заява потерпілого …, щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні… (ст. 302 КПК України).

Так, в обвинувальному акті прокурором викладено клопотання, в якому зазначено, що враховуючи те, що підозрюваний беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені в результаті дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту за його відсутності, у відповідності до положень ч. 1 ст. 302 КПК України, просить суд розглянути кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

До обвинувального акту також долучено письмову заяву підозрюваного ОСОБА_1 , складену 02 вересня 2021 року в присутності захисника Стародубцевої Л.О., яка діє за дорученням для надання безоплатної вторинної правової допомоги особі, у кримінальному провадженні стосовно якої, відповідно до положень КПК України, захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням від 02 вересня 2021 року № 5451, виданим Регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Луганській та Харківській областях, в якій ОСОБА_1 зазначає про беззаперечне визнання ним своєї винуватості у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 190 КК України та згоду зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження. Просив розглянути обвинувальний акт у спрощеному провадженні.

Крім того, у цій заяві захисником Стародубцевою Л.О., підтверджено добровільність беззаперечного визнання винуватості підозрюваним, його згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акту за його відсутності.

Потерпілий ОСОБА_2 також в своїй заяві зазначив, що йому роз`яснено зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також роз`яснено право на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку. Та, у зв`язку з тим, що підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, він згоден із встановленими в результаті дізнання обставинами, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження, просив розглянути дане кримінальне провадження у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, а також те, що вимоги КПК України виконано, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, передбаченому ст. 381-382 КПК України.

У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється (ч. 4 ст. 107 КПК України).

Вивчивши зміст обвинувального акту із доданими до нього документами, перевіривши матеріали досудового розслідування у формі дізнання у кримінальному провадженні, внесеному 17 серпня 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021136240000423, проаналізувавши у сукупності надані прокурором докази, які узгоджуються між собою, всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з`ясувавши всі обставини, встановлені під час дізнання, які не оспорюються учасниками судового провадження, суд керуючись законом, дійшов висновку щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованому йому кримінального проступку.

Дії обвинуваченого відповідають складу кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 190 Кримінального кодексу України, і правильно кваліфіковані як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство).

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2004 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України, стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п. 3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст. 65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є кримінальним проступком;

- особу винного, який не є особою з інвалідністю, не одружений, неповнолітніх дітей чи осіб похилого віку на утриманні не має, не працює, має постійне місце реєстрації та проживання, за яким характеризується задовільно (а.с.67), раніше судимий (а.с.52-53), перебуває на консультативному та диспансерному нагляді у лікаря нарколога (а.с.63), амбулаторну психіатричну допомогу у лікаря психіатра м. Лисичанська не одержує (а.с.63);

- та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття.

Суд не визнає у якості обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого - рецидив злочинів, зазначену стороною обвинувачення в обвинувальному акті, оскільки згідно п. 1 ч. 1 ст. 67 КК України, обставиною, що обтяжує покарання може бути визнано лише рецидив злочинів, тоді як кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим (ч. 1 ст. 190 КК України), відповідно до ст. 12 КК України, є кримінальним проступком.

На підставі викладеного, з урахуванням вимог ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопрушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопрушень і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопрушення призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових кримінальних правопрушень, враховуючи обставини та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії кримінальних проступків, враховуючи відомості про особу обвинуваченого, який на час вчинення кримінального правопорушення не працював, єдиного джерела доходів не мав, ніяких дій, спрямованих на добровільне відшкодування шкоди потерпілому не вчиняв, суд вважає занеобхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі в межах, передбачених санкцією ч.1 ст. 190 КК України. Підстав для призначення менш суворого виду покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 190 КК України, суд не вбачає.

Обставин, які б суттєво знижували ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку та являлись передумовою для застосування вимог ст. 69 КК України судом не встановлено.

Суд також не вбачає підстав для застосування приписів, передбачених ст. 69-1 КК України, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

При цьому, суд враховує, що згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні «Бемер проти Німеччини» (заява 37568/97 п. 61 від 03.10.2002 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «виконання вироку, який передбачає позбавлення свободи, призупиняють, якщо можна розраховувати, що вирок служитиме засудженому як попередження і що він не здійснюватиме нові злочини в майбутньому, навіть без впливу, спричиненого відбуванням покарання. Роблячи такий прогноз…суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою».

На основі засад законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи практику Європейського суду з прав людини та приписи ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до яких покарання являється не тільки карою за вчинені кримінальні правопорушення, а має мету виправлення та перевиховання засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, враховуючи наявність обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого та відсутність обставин, що її обтяжують, визнання вини та щире каяття винного, усвідомлення характеру своєї протиправної поведінки і її наслідків, поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального проступку, який під час дізнання надав змістовні, повні та правдиві свідчення про обставини вчиненого кримінального правопорушення, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, внаслідок вчиненого кримінального проступку тяжких наслідків не настало, беручи до уваги відомості про особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, за яким характеризується задовільно, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без відбування покарання, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою зі звільненням від відбування покарання із застосуванням вимог ст.75 КК України, з покладенням ряду обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 суд не вбачає, клопотання про обрання запобіжного заходу від сторони обвинувачення на розгляд суду не надходили.

Відповідно до ст. 122, ч. 2 ст. 124 КПК України у зв`язку з проведенням під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/113-21/9635-ТВ від 26.08.2021, витрати у сумі 858 гривень 10 копійок на залучення експертів - підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави.

Відповідно до ст. 100 КПК України, речовий доказ:

- мобільний телефон марки «Nokia» моделі «5130С», який відповідно до постанови дізнавача від 01 вересня 2021 року та розписки ОСОБА_2 , переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_2 - підлягає залишенню у власника - потерпілого ОСОБА_2 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 50, 61, 65-67, ч. 1 ст. 190 КК України, ст. ст. 31, 100, 118, 122, ч. 1 ст. 126, 291, 293, 302, 349, 368-370, 373, ст. 374, ст. 382 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/113-21/9635-ТВ від 26.08.2021 в сумі 858 (вісімсот п`ятдесят вісім) грн. 10 коп. (одержувач - ГУК у Луганській області/МТГ м. Лисичанськ/24060300, код ЄДРПОУ 37991110, банк - Казначейство України (ЕАП), р/р UA468999980313070115000012491, код класифікації доходів бюджету 24060300).

Речовий доказ:

- мобільний телефон марки «Nokia» моделі «5130С», який відповідно до постанови дізнавача від 01 вересня 2021 року та розписки ОСОБА_2 , переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_2 - залишити у власника - потерпілого ОСОБА_2 .

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області з підстав, передбачених статтею 394 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 394 КПК України, цей вирок, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 КПК України, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду за результатами розгляду обвинувального акту щодо чинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя М.М. Старікова