Ухвала суду № 99539768, 08.09.2021, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/5508/19

Провадження № 2-п/202/67/2021

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

У Х В А Л А

8 вересня 2021 року місто Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська в складі головуючого судді Марченко Н.Ю., за участю секретаря судового засідання Терещук Л.І., правонаступника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2020 року у справі № 202/5508/19 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Індустріального району, Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2019 року ОСОБА_4 через свого представника звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що він є основним квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 .

З 16.05.2013 року за вказаною адресою зареєстрований його син ОСОБА_4 , але з часу реєстрації у квартирі він не проживає, його особисті речі в квартирі відсутні.

Відповідач відносин з ним не підтримує, жодної допомоги не надає, в той час як внаслідок похилого віку та чисельних хронічних хвороб він потребує стороннього догляду.

У зв`язку з реєстрацію місця проживання відповідача йому доводиться сплачувати за нього комунальні послуги. Крім того, він позбавлений можливості скористатися своїм правом на безкоштовну приватизацію житлового приміщення.

З огляду на наведене, позивач просив визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 .

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2020 року позов ОСОБА_4 був задоволений: визнано ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 .

29 липня 2021 року відповідачем ОСОБА_3 була подана заява про перегляд даного заочного рішення.

В своїй заяві про перегляд заочного рішення відповідач послався на те, що його батько ОСОБА_4 був основним квартиронаймачем квартири: АДРЕСА_2 , яка на підставі ордеру від 15.02.1967 року була виділена його батькам.

Відповідач зазначає, що з 2013 року він був зареєстрований та постійно проживав разом із батьком у зазначеній квартирі.

В середині 2019 року в нього різко погіршився стан здоров`я та він майже повністю перестав бачити, що спричиняло йому значний дискомфорт, у зв`язку з чим він потребував стороннього догляду та не міг обходитися без допомоги.

В цей час батько знайшов собі молоду дівчину. Після цього відносини між ним і батьком почали погіршуватися. Його дівчина намагалася вижити його з квартири та настроювала батька проти нього.

Одного дня батько за ініціативи своєї дівчини не пустив його до квартири, всі його речі залишилися в квартирі, був вимушений проживати в своїх родичів.

В той час йому було не до вирішення конфліктів з батьком, так як намагався не втратити зір та переніс декілька операцій на очах.

На його неодноразові спроби поспілкуватися з батьком останній на зв`язок не виходив, а його нова дівчина казала, що в квартиру його не пустять.

Коли на його дзвінки взагалі перестали відповідати, вирішив поїхати до батька.

Від керівника ОСББ дізнався, що батько помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , приватизувавши 19.10.2020 року квартиру і склавши заповіт на ОСОБА_5 , яка успадкувала зазначену квартиру.

Відповідач зазначив, що про розгляд справи він не був повідомлений, заочне рішення не отримував, про його існування дізнався 27.07.2021 року.

За цих підстав відповідач просив поновити йому строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, скасувати заочне рішення від 22.04.2020 року та призначити справу до розгляду в загальному порядку.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 5 серпня 2021 року відповідачу був поновлений пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, прийнято до розгляду його заяву про перегляд заочного рішення.

Крім того, цією ж ухвалою у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 позивача ОСОБА_4 було залучено до участі у справі як правонаступника позивача його спадкоємця за заповітом ОСОБА_1 .

В судовому засіданні представник відповідача – адвокат Бардаченко Д.В. заяву підтримав та наполягав на її задоволенні з підстав, наведених у заяві.

Правонаступник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні проти задоволення заяви відповідача та скасування заочного рішення заперечувала, посилаючись на те, що відповідач з батьком не проживав, останній раз приходив до батька приблизно чотири роки тому, поцікавився ці ще жив він. Крім того, відповідач забрав ордер на батьківську квартиру, ніякої допомоги батьку не надав. Фактично з ОСОБА_4 проживав його пасинок, який працював у її чоловіка. Нею тривалий час надавалася допомога ОСОБА_4 . Передавала йому їжу. Помер ОСОБА_4 в будинку для літніх людей. Оплачувала його перебування там.

Суд, заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що заява про перегляд заочного рішення не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Згідно з частиною 3 статті 287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Отже, для скасування заочного рішення необхідно встановити як поважність причини неявки в судове засідання та неподання відзиву відповідачем, так і істотне значення доказів, на які посилається відповідач, для правильного вирішення справи.

Тобто для скасування заочного рішення необхідна наявність одночасно двох наведених умов.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач із позовом звернувся до суду 9 серпня 2019 року.

Відповідач викликався у підготовче та судові засідання, призначені на 23 жовтня 2019 року, 26 листопада 2019 року, 24 грудня 2019 року, 21 січня 2020 року, 13 лютого 2020 року, 22 квітня 2020 року, шляхом направлення йому повісток за його реєстрованим місцем проживання.

Крім того, судом неодноразово здійснювався виклик відповідача шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада».

У зв`язку з неявкою відповідача суд постійно переносив розгляд справи.

22 квітня 2020 року судом у відсутності відповідача, який в черговий раз не з`явився в судове засідання, було ухвалено заочне рішення.

Після цього судом двічі направлялася за місцем реєстрації відповідача копія заочного рішення, але конверти повернулися до суду із відміткою «за закінченням терміну зберігання».

9 вересня 2020 року копія заочного рішення була видана представнику позивача для виконання.

Таким чином, відповідач, обравши місцем своєї реєстрації та проживання адресу: АДРЕСА_2 , понад восьми місяців судового розгляду та понад чотирьох місяців після ухвалення заочного рішення, тобто понад рік, ухилявся від отримання поштової кореспонденції, не цікався станом своїх справ, які, зокрема, витікають у зв`язку з його реєстрацією за вказаною адресою.

Лише 19 квітня 2020 року представник відповідача з`явився до суду та ознайомився з матеріалами справи.

В свою чергу, з заявою про перегляд заочно рішення відповідач взагалі звернувся 29 липня 2021 року.

При цьому, звертаючись із заявою про перегляд заочного рішення, відповідач долучив до своєї заяви копію виписки з медичної картки та консультативного висновку офтальмолога, з яких вбачається, що він є працездатним - працює у ТОВ «Мафія», на стаціонарному лікуванні перебував з 20.01.2020 року по 29.01.2020 року, до роботи приступив 30.01.2020 року. 10 лютого 2020 року відповідач з`являвся на контроль до лікаря та йому було рекомендовано контрольний огляд через два тижні.

Будь-яких інших доказів причини неявки в судове засідання та неотримання заочного рішення відповідачем не надано.

Відтак, зважаючи на нетривалий час перебування відповідача на стаціонарному лікуванні, відсутність доказів тяжкого стану здоров`я відповідача, нехтування відповідачем своїми обов`язками щодо отримання поштової кореспонденції за своїм зареєстрованим місцем проживання, суд вважає, що причина неявки в судове засідання та неподання відзиву на позов відповідачем, який у зв`язку з фактичним непроживанням за адресою своєї реєстрації, що підтверджується його ж заявою, викликався в судове засідання шляхом оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада», не може бути визнана поважною.

Сам по собі факт неотримання відповідачем з його вини поштової кореспонденції, зокрема судових повісток про виклик його до суду, не є достатньою підставою для скасування заочного рішення.

Суд звертає увагу, що, звернувшись із заявою про перегляд заочного рішення, відповідач не надав будь-яких об`єктивних даних та доказів його проживання у спірній квартирі до середини 2019 року (як зазначено самим відповідачем) та наявності в нього будь-яких перешкод для проживання в квартирі до смерті позивача.

Доводи відповідача щодо його тяжкого стану здоров`я, наявності поважних причин непроживання у спірній квартирі, створення йому перешкод у користуванні кватирою об`єктивно не підтверджені.

На переконання суду, доводи відповідача, на які він посилається у заяві про перегляд заочного рішення, не мають істотного значення для правильного вирішення справи, оскільки відповідач, хоча й страждає з дитинства на захворювання очей та мав у 2012 році приступ глаукоми, між тим, перебування відповідача у шлюбі з 09.09.2014 року, складення позивачем в липні 2019 року, тобто задовго до своєї смерті, заповіту на сторонню особу, - ОСОБА_1 , яка наполягала на непроживанні відповідача в квартирі, що в цілому узгоджується з поясненнями самого позивача, який за життя особисто брав участь у судовому засіданні, та показаннями свідків, які були допитані під час судового розгляду справи по суті та попереджені про кримінальному відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, працездатний стан відповідача, нетривалість його стаціонарного лікування наприкінці січня 2020 року (10 днів), відсутність доказів наявності у відповідача перешкод для проживання у спірній квартирі, невжиття ним жодних заходів для проживання у квартирі та користування нею аж до смерті позивача в жовтні 2020 року, більш того необізнаність відповідача про смерть батька, про яку він дізнався через значний проміжок часу від керівника ОСББ, свідчать про відсутність доказів, які б могли істотно вплинути на правильність вирішення справи про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Посилання відповідача в його заяві на заволодіння сторонніми особами квартирою батька ніяким чином не спростовують правильність рішення суду, оскільки предметом позову є визнання відповідача таким, що втратив право користування житлом у зв`язку з непроживанням в ньому та некористування ним понад шести місяців без поважних причин, а заява відповідача та додані до неї документи не містять жодних доказів його проживання в спірній квартирі до серпня 2019 року або наявності в нього поважних причин непроживання в зазначеному житлі та некористування ним.

У той час як сам позивач за своє життя та залучені ним свідки наполягали під час розгляду справи на тому, що відповідач не проживає у квартирі та не підтримує відносин з позивачем.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що підстави для перегляду заочного рішення відсутні та заяву відповідача слід залишити без задоволення.

Відповідно до частини 4 статті 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Керуючись ст. ст. 287, 288 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Заяву відповідача ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2020 року у справі № 202/5508/19 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Індустріального району, Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Відповідач вправі оскаржити заочне рішення суду в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя Н.Ю. Марченко