Рішення № 99539467, 18.06.2021, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/9236/20

Провадження № 2/932/2146/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2021 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого - судді Кудрявцевої Т.О.

при секретарі - Скопа Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального провадження в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Златова Наталія Анатоліївна, про визнання права власності в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду із вказаним позовом до Шевченківської районної у місті Дніпрі ради, третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Златова Наталія Анатоліївна, про визнання права власності в порядку спадкування.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2020 року суддя Кудрявцева Т.О. визначена для розгляду даної справи.

Ухвалою судді від 11.08.2020 року позовну заяву було залишено без руху, а позивачу запропоновано усунути її недоліки.

Після усунення позивачем 19.08.2020 року недоліків позовної заяви, ухвалою судді від 20.08.2020 року відкрито загальне позовне провадження та призначено проведення підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 20.10.2020 року витребувано від приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Златової Н.А. копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2

22.10.2020 року до суду надійшли письмові пояснення третьої особи щодо позову.

Ухвалою суду від 18.02.2021 року залучено Адміністрацію Шевченківського району Дніпровської міської ради як правонаступника відповідача Шевченківської районної у місті Дніпрі ради.

02.03.2021 року до суду надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_1 до Адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради, третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Златова Наталія Анатоліївна, про визнання права власності в порядку спадкування.

16.02.2021 року до суду від Адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради до суду надійшов Відзив на позов, в якій зазначено, що позовні вимоги необгрунтовані та заявлені до неналежного відповідача.

25.03.2021 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Златова Наталія Анатоліївна, про визнання права власності в порядку спадкування (уточнена). В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 15 серпня 1986 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, за життя він заповіту не залишив. Вона є спадкоємцем першої черги спадкування за законом після смерті чоловіка, інших першочергових спадкоємців немає, оскільки: батько померлого ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 ; мати померлого - ОСОБА_4 на спадкове майно після смерті сина не претендує, про що подала письмову заяву від 26 грудня 2019 року, засвідчену приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Златовою Наталією Анатоліївною; син померлого - ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 ; донька померлого - ОСОБА_6 на спадкове майно після смерті батька не претендує, про що подала письмову заяву від 29 жовтня 2019 року, засвідчену приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Златовою Наталією Анатоліївною; донька померлого - ОСОБА_7 на спадкове майно після смерті батька не претендує, про що подала письмову заяву від 20 вересня 2019 року, засвідчену приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Златовою Наталією Анатоліївною. 25.03.2020 року вона - ОСОБА_1 , звернулася до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Златової Наталії Анатоліївни щодо видачі їй свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 на транспортний засіб: тип - легковий, марка-Toyota, модель - Camry, колір - сірий, дата виготовлення - 01.01.2016року, ідентифікаційний номер або номер кузову - НОМЕР_4 , проте нотаріусом їй було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій із посиланням на те, що видати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 на вищезазначений транспортний засіб не вбачається можливим у зв`язку з відсутністю документів, що посвідчують право власності на транспортний засіб на ім`я померлого.

Позивач зазначає, що вказаний автомобіль належав на праві власності ОСОБА_2 на підставі інвойсу №45094 від 07.09.2019року; сертифікату тайтл 146904085; митної декларації UA 500650/2019/048261 від 13.09.2019 року; посвідчення про реєстрацію ТЗ серія НОМЕР_5 ; свіфту (платіжний документ) від 05.07.2019 року; інвойс №45094 від 07.09.2019 року було виставлено саме на ОСОБА_2 і оплачено ним згідно свіфта від 05 липня 2019 року. Вищезазначений транспортний засіб пройшов митне оформлення згідно митної декларації UA 500650/2019/048261 від 13.09.2019 року та випущений у вільний обіг, в митній декларації одержувач зазначений саме ОСОБА_2 . Також, у посвідченні про реєстрацію ТЗ серія НОМЕР_5 зазначено, що автомобіль для вільного обігу був увезений на територію України саме ОСОБА_2 , за митне оформлення також сплачував ОСОБА_2 , що підтверджується квитанцією №1714-7263-7271-3661. Вказане свідчить про те, що транспортний засіб: тип -Легковий, марка-Toyota, модель - Camry, колір - сірий, дата виготовлення - 01.01.2016 року, ідентифікаційний номер або номер кузову - НОМЕР_4 за інвойсом №45094 від 07.09.2019 року отримав саме ОСОБА_2 та у подальшому здійснював його митне оформлення, а отже і право власності належить ОСОБА_2 .

Посилаючись на зазначене, позивач просить визнати за нею право власності на транспортний засіб: тип - Легковий, марка Toyota, модель - Camry, колір - сірий, дата виготовлення 01.01.2016 року, ідентифікаційний номер або номер кузову - НОМЕР_4 , в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не вирішувати питання про розподіл судового збору.

В наданій суду заяві представник позивача позовні вимоги позивача підтримала, просила їх задовольнити, провести судове засідання у її відсутність.

Представник відповідача Дніпровської міської ради, належним чином повідомлений про розгляд справи, суду надав заяву, в якій він заперечував проти задоволення позову.

Третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Златова Н.А. в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність відповідно до закону та матеріалів справи.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 1, 2 ст. 5 передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, ц ивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У відповідності до ч.1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 1, 2 ст. 5 передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У відповідності до ч.1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини згідно до ст.1218 ЦК України входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно до ч.1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Відповідно до ч.2 цієї статі часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до ч.1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

У відповідності до ст.1223 цього Кодексу право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови у її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Згідно до ч.2 цієї статті - не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

У відповідності до ч.1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Згідно до ч.2 цієї статті - якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

Судом встановлено, що 15 серпня 1986 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_1 , виданим Жовтневим відділом ЗАГС м. Дніпропетровська, актовий запис № 1632.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_6 , виданим Чечелівським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 1955.

За життя ОСОБА_2 заповіту не склав.

ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги спадкування за законом після смерті чоловіка, що підтверджується матеріалами спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Златовою Н.А., наданої на ухвалу суду.

Інших першочергових спадкоємців немає, оскільки: батько померлого - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 ; мати померлого - ОСОБА_4 на спадкове майно після смерті сина не претендує, про що подала письмову заяву від 26 грудня 2019 року, засвідчену приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Златовою Наталією Анатоліївною; син померлого - ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 ; донька померлого - ОСОБА_6 на спадкове майно після смерті батька не претендує, про що подала письмову заяву від «29» жовтня 2019 року, засвідчену приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Златовою Наталією Анатоліївною; донька померлого - ОСОБА_7 на спадкове майно після смерті батька не претендує, про що подала письмову заяву від 20 вересня 2019 року, засвідчену приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Златовою Наталією Анатоліївною.

25.03.2020 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Златової Наталії Анатоліївни з заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 на транспортний засіб: тип - легковий, марка-Toyota, модель - Camry, колір - сірий, дата виготовлення - 01.01.2016 року, ідентифікаційний номер або номер кузову - НОМЕР_4 .

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 28.07.2020 року приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Златова Наталія Анатоліївна відмовила позивачці у вчиненні нотаріальних дій, зазначивши в постанові, що видати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 на вищезазначений транспортний засіб не вбачається можливим у зв`язку з відсутністю документів, що посвідчують право власності на транспортний засіб на ім`я померлого.

На підтвердження наявності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 було надано документи, що посвідчують право власності спадкодавця на майно, а саме: інвойс №45094 від 07.09.2019року; сертифікат тайтл 146904085; митну декларацію UA 500650/2019/048261 від 13.09.2019 року; посвідчення про реєстрацію ТЗ серія НОМЕР_5 ; свіфт (платіжний документ) від 05.07.2019 року.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб`єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. У разі експорту послуг (крім транспортних) зовнішньоекономічний договір (контракт) може укладатися шляхом прийняття публічної пропозиції про угоду (оферти) або шляхом обміну електронними повідомленнями, або в інший спосіб, зокрема шляхом виставлення рахунка (інвойсу), у тому числі в електронному вигляді, за надані послуги. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення (довіреності), установчих документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності.

Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Згідно листа № 31-11410-06-5/4339 від 16.02.2017 року Міністерство фінансів України надало роз`яснення щодо особливостей застосування первинних документів в бухгалтерському обліку, яким передбачила, що: «Законом України від 03.11.2016 № 1724-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо усунення адміністративних бар`єрів для експорту послуг» внесено зміни до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон), яким, зокрема, передбачено спрощення документообороту підприємств шляхом зменшення вимог до первинного документа та скорочення переліку його обов`язкових реквізитів.

Згідно із Законом підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оформлений належним чином рахунок-фактура (інвойс) може бути підставою для відображення в бухгалтерському обліку господарської операції з постачання товарів, робіт (послуг) без складання акта приймання-передачі тільки у разі його оплати, що підтверджується відповідними документами». Така позиція викладена і в листі № 35210-07/23-3364/2658 від 22.08.2017 року.

У відповідності до ст. 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

Як вбачається з матеріалів справи, інвойс №45094 від 07.09.2019 року було виставлено саме на ОСОБА_2 і оплачено ним згідно свіфта від 05 липня 2019р.

Вищезазначений транспортний засіб пройшов митне оформлення згідно митної декларації UA 500650/2019/048261 від 13.09.2019 року та випущений у вільний обіг. В митній декларації одержувач зазначений саме - ОСОБА_2 .

Також, у посвідченні про реєстрацію ТЗ серія НОМЕР_5 зазначено, що автомобіль для вільного обігу був увезений на територію України саме ОСОБА_2 . За митне оформлення також сплачував ОСОБА_2 , що підтверджується квитанцією №1714-7263-7271-3661.

Отже, все вищезазначене свідчить про те, що транспортний засіб: тип -Легковий, марка-Toyota, модель - Camry, колір - сірий, дата виготовлення - 01.01.2016року, ідентифікаційний номер або номер кузову - НОМЕР_4 за інвойсом №45094 від 07.09.2019 року отримав саме ОСОБА_2 та у подальшому здійснював його митне оформлення, а отже і право власності на вказаний автомобіль набуто ОСОБА_2 правомірно, проте не оформлено ним за життя.

Враховуючи вищевикладені обставини, враховуючи положення ст.1218 ЦК України, відповідно до якої до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з визнанням за ОСОБА_1 права власності на транспортний засіб: тип - Легковий, марка - Toyota, модель - Camry, колір - сірий, дата виготовлення 01.01.2016 року, ідентифікаційний номер або номер кузову - НОМЕР_4 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Будь-яких доказів в спростування позовних вимог відповідачем суду не надано.

З урахуванням положень ст. 141 ЦПК України та зважаючи на клопотання позивача, витрати по справі підлягають віднесенню за рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , право власності на транспортний засіб: тип - Легковий, марка - Toyota, модель - Camry, колір - сірий, дата виготовлення 01.01.2016 року, ідентифікаційний номер або номер кузову - НОМЕР_4 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Витрати по справі віднести за рахунок позивача.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 30-денний строк з дня отримання копії рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Т.О. Кудрявцева