Рішення № 99537073, 13.09.2021, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13.09.2021

Справа № 497/1458/2021

Провадження № 2/497/598/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2021 року м. Болград

Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Кодінцевої С.В.,

за участю секретаря - Войтової С.І.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Болград, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на частку житлового будинку,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом та просить постановити рішення, яким визнати за ним право власності на 1/5 частину житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами при ньому, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , як за спадкоємцем першої черги після смерті батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої вимоги мотивує тим, що він є єдиним спадкоємцем за законом після смерті свого батька, але не може оформити належним чином право на спадщину, оскільки за життя батьком не було оформлено правовстановлюючого документу на частку належного йому спадкового майна. Спадщину він прийняв шляхом спільного проживання зі спадкодавцем в спадковому домоволодінні.

Вказані обставини стали приводом для звернення з даним позовом до суду.

Позивач до суду не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно до вимог діючого законодавства, про що в справі є відповідні докази (а.с.31). Надав заяву про розгляд справи у його відсутність, наполягав на задоволенні позовних вимог (а.с.24).

Відповідач Кубейська сільська рада Болградського району Одеської області до суду також не прибув, про час та місце розгляду справи сповіщений належним чином, про що в справі є відповідні докази (а.с.31,33). Позовні вимоги визнав у повному обсязі, просив розглянути справу без участі їх представника, про що надав відповідну заяву до суду (а.с.53).

Треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтримали позовні вимоги ОСОБА_1 , та наполягали на їх задоволенні, про що надали кожен окремо відповідні заяви, та розгляд справи просили провести у їх відсутність (а.с.25-27).

Згідно ст.200 ч.3 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Беручи до уваги, що відповідач визнає позовні вимоги і визнання позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заяви сторін по справі, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог за наступних підстав.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини, а саме, що між сторонами виник спір із правовідносин, що виникають із спадкових прав.

Станом на 14 квітня 1991 року житловий будинок з господарськими будівлями та дворовими спорудами при ньому, розташований за адресою: АДРЕСА_1 на праві власності належав колгоспному двору, до складу якого входили: голова двору - ОСОБА_5 , його син - ОСОБА_1 , позивач по справі, невістка - ОСОБА_2 , онук - ОСОБА_3 та онука - ОСОБА_6 , що підтверджується довідкою Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області від 26.05.2021 року за №737 (а.с.20)

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» до правовідносин, що виникли до прийняття 15.04.1991 року Закону України «Про власність» застосовується чинне на той час законодавство, зокрема спори щодо майна колгоспного двору, яке було придбане до вказаної дати, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і зберіглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15.04.1991 року не втратили права на частку в його майні.

Відповідно до ст.120 ЦК України в редакції 1963 року, майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Володіння, користування і розпорядження майном колгоспного двору здійснювалося за згодою всіх членів двору. Розмір частки члена колгоспного двору встановлювався з огляду на рівність часток всіх членів двору, включаючи неповнолітніх та непрацездатних (ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР).

Положеннями пп.«а» п. 6 вищезазначеної постанови визначено, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і зберіглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили право на частку в його майні.

В силу зазначених вимог, позивачі та померлий фактично є власниками зазначеного домоволодіння в рівних частках як члени колгоспного двору.

Судовим розглядом встановлено, що позивачі мали намір зареєструвати право власності на свої частки зазначеного домоволодіння, приватний нотаріус відмовив позивачам у реєстрації права власності в зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують набуття позивачами права власності на частки житлового будинку за названою адресою (а.с.23,24).

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 1 липня 2004 року N 1952-IV, із подальшими змінами і доповненнями.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 18 названого Закону перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703.

Згідно п.9 Порядку … разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав, та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав.

У разі коли оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав, відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування, що їх видають, заявник подає копії документів, оформлені такими органами відповідно до законодавства.

У відповідності з п.п.23, 24 Порядку … за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинне містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування.

За результатом розгляду заяви державний реєстратор, уповноважена особа невідкладно повертає заявникові оригінали документів, поданих для державної реєстрації (крім заяви, що долучається до документів, поданих для державної реєстрації прав, інших заяв, що подавалися суб`єкту державної реєстрації прав або нотаріусу, та документа, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав), видає витяг з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав у паперовій формі (у разі його формування у паперовій формі) чи у разі відмови у проведенні державної реєстрації прав - рішення державного реєстратора щодо відмови в державній реєстрації прав у паперовій формі (за бажанням заявника). На заяві, що долучається до документів, поданих для державної реєстрації прав, заявником у довільній формі зазначаються відомості про отримання документів у повному обсязі та проставляється власний підпис.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком … (п.40).

Так, згідно п.42 Порядку ... для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р., подаються:

1) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

2) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.

Разом з цим, п.43 Порядку … визначено, що для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р. та розташовані на території сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення по господарського обліку, замість документів, передбачених пунктом 42 цього Порядку, можуть бути подані:

1) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, у тому числі рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність чи відомості про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність з по господарської книги;

2) виписка з по господарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений, - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою.

Враховуючи наявність рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, тобто позивачі реалізував своє право на захист в позасудовому порядку, внаслідок чого звернулися з даним позовом до суду.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

На підставі рішення Червоноармійської (Кубейської) сільською радою Болградського району Одеської області № 63 від 22.07.2010 року «Про реєстрацію права власності на житловий будинок і господарські споруди по АДРЕСА_2 » - було визнано право власності на вищезазначений будинок зі спорудами за ОСОБА_5 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.11).

14 вересня 2010 року вказане рішення було реалізовано та видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 на ім`я: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (а.с.9), Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП «Болградське БТІ» (а.с.10).

Таким чином незареєстрованим залишилось право власності на 1/5 частину вказаного домоволодіння за померлим ОСОБА_5 .

Згідно рішення Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області № 180-VІІ від 01.12.2016 року в с.Кубей Болградського району Одеської області АДРЕСА_3 було перейменовано на АДРЕСА_4 (а.с.52).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , запис акту про смерть №61 від 13.10.2001 року, складений Червоноармійською сільською радою Болградського району Одеської області, на підставі якого видано свідоцтво про його смерть серії НОМЕР_2 (а.с.12).

Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить:

- 1/5 частка житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами при ньому за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11).

Спадкоємцем за законом першої черги є син ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , складеним Червоноармійською сільською радою Болградського району Одеської області, актовий запис №22 (а.с.6).

На час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 в спадковому домоволодінні проживали і були зареєстровані: син ОСОБА_1 , невістка ОСОБА_2 та онук ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області № 737 від 26.05.2021 року (а.с.20).

З матеріалів спадкової справи №525/02, наданої Одеським державним нотаріальним архівом, щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 вбачається, що з заявою до нотаріуса звернувся син померлого ОСОБА_1 про прийняття спадщини за законом після смерті батька, та 14.11.2002 року йому було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на сертифікат на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності СВК «Кубей» (а.с.50).

Свідоцтво про право на спадщину за законом на частку домоволодіння спадкоємцю не було видано.

Крім того, приватним нотаріусом Станєвою В.Б. у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 на частку домоволодіння було відмовлено в зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на часку домоволодіння на ім`я спадкодавця, що підтверджується постановою від 05.07.2018 року (а.с.22).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ст.1221 ч.1 ЦК України).

Статтею 1223 ЦК України врегульовано, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Щодо спадкування за законом, то згідно ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

Відповідно до ч.1, ч.3, ч.5 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець за законом першої черги після смерті батька на підставі, що передбачена законом, тобто в порядку спадкування, набув право на це майно, тобто на 1/5 частину житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами при ньому, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

У відповідності до положень ст.ст.13, 81, 83 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Згідно ст.82 ч.1 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення (стаття 229 ЦПК України).

Суд розглядає справу дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінюючи докази у справі у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 229 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 2 ЦПК України.

При розгляді даної справи предмет доказування доведений позивачем відповідними доказами, при чому, їх аналіз дозволяє зробити висновок про те, що вони є належними, допустимими та достовірними як кожний окремо, так і у взаємному зв`язку у їх сукупності.

Підсумовуючи усе вище викладене, суд вважає позовні вимоги позивача цілком обґрунтованими, та приходить до висновку про їх задоволення у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 10, 13, 76-81, 83, 95, 200, 247 ч.2, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 293-294, 315, 354, 355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на частку житлового будинку - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий 03.07.1997 року Болградським РВ УМВС України в Одеській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , право власності на 1/5 частку житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , як за спадкоємцем за законом першої черги після смерті батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Болградський районний суд Одеської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя С.В.Кодінцева