Рішення № 99536974, 30.08.2021, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/18300/20

Провадження № 2/161/360/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2021 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Олексюка А.В.,

при секретарі - Самсонюк Ю.Л.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - Приходи Р.С. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» про захист прав споживачів та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

13.11.2020 позивач ОСОБА_1 звернулась в Луцький міськрайонний суд з позовом до відповідача ТзОВ «Автокредит Плюс» про захист прав споживачів та зобов`язання вчинити дії, у якому просила визнати недійсним п.9.9 Публічного договору про надання фінансового лізингу затвердженого протоколом загальних зборів учасників ТзОВ «Автокредит Плюс» №12/03/2015-1 від 12.03.2015 та зобов`язати ТзОВ «Автокредит Плюс» провести перерахунок щомісячних лізингових платежів згідно встановленого у Заяві про приєднання до публічного договору №APVO00000000006511 від 06.08.2019 розміру у сумі 8 810 грн.

Позовні вимоги обгрунтовувала тим, що 06.08.2019 між нею та відповідачем був укладений договір фінансового лізингу шляхом підписання заяви про приєднання до публічного договору №APVO00000000006511, яким позивач надала свою згоду на приєднання до публічного договору про надання фінансового лізингу, що розміщений на веб-сайті www.planetavto.ua.

Вказує, що за умовами даної заяви лізингоодержувач вносить аванс у розмірі 106 800 грн. на транзитний рахунок, вказаний у договорі, що було виконано позивачем у день укладення заяви.

Натомість, відповідно до обгрунтувань заяви, незважаючи на виконання позивачем умов договору ТзОВ «Автокредит Плюс» 07.08.2019 в односторонньому порядку змінив розмір авансового платежу зменшивши його до 70 500 грн., внаслідок чого збільшився розмір шомісячного платежу на 1270 грн.

Вважає, що публічний договір про надання фінансового лізингу затверджений протоколом загальних зборів учасників ТзОВ «Автокредит Плюс» містить несправедливі умови, наслідком яких є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків.

Ухвалою суду від 18.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження.

19.02.2021 до суду надійшов відзив представника відповідача на позовну заяву, відповідно до змісту якого останній позовні вимоги заперечив у повному обсязі, просив відмовити у їх задоволенні. Заперечення обгрунтовував тим, що відповідно до виписки по особовому рахунку за період з 06.09.2019 по 02.02.2021 позивачем сплаченого всього 269 931 грн., а плата за користування автомобілем та збитки складають 275 295 грн., тобто сума коштів сплачених позивачем коштів є меншою від суми, яку позивач фактично повинен був сплатити за період фактичного користування автомобілем. Окрім того, вказує, що суми, які були сплачені лізингоодержувачем за користування предметом лізингу, не можуть бути стягнені з лізингодавця при застосуванні положень ст.216 ЦК України (наслідки недійсності). Також, вказав на те, що фактично між сторонами не було додержано належної форми укладення договору, що тягне за собою наслідки нікчемності такого договору, а не наслідки недійсності.

21.04.2021 до суду надійшла відповідь позивача на відзив, в якому позивач зазначила про те, що доводи відповідача не стосуються предмету спору, а відтак просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_2 заявлені позовні вимоги підтримали, просили задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши та оцінивши представлені в справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що 07.08.2019 ОСОБА_1 отримано в лізинг автомобіль марки Ауді А6, 2007 р.в., Н.З. НОМЕР_1 , що стверджується копією специфікації та акту приймання-передачі, підписаною керівником товариства, представником лізингодавця (менеджером) та лізингоодержувачем 07.08.2019 (а.с.14).

Згідно копії заяви приєднання до публічного договору №АРVO000000000065611, після прийняття лізингодавцем позитивного рішення про надання про надання фінансового лізингу, лізингоодержувач вносить аванс у розмірі 106 800 грн. на транзитний рахунок лізингодавця, щомісячний платіж лізингоодержувача становить 8 810 грн. Дана заява підписана лише керівником товариства, підписи представника лізингодавця та лізингоодержувача копія заяви не містить. Дата складання документу - 06.08.2019 (а.с.13).

Відповідно до копії платіжного доручення №744170713, ОСОБА_1 внесла 06.08.2019 на транзитний рахунок ТзОВ «Автокредит Плюс» авансовий внесок за автомобіль згідно договору №АРVO000000000065611 у розмірі 106 800 грн. (а.с.9, 15).

Одночасно з цим, ОСОБА_1 07.08.2019 підписала заяву про приєднання до публічного договору №АРVO000000000065611 про надання фінансового лізингу, що розміщений на офіційному веб-сайті компанії відповідача www.planetavto.com.ua. Відповідно до умов заяви-приєднання авансовий внесок в наслідок укладення договору становить 70 500 грн., щомісячний платіж - 10080 грн. Заява також підписана керівником товариства та представником лізингодавця (а.с.16)

За цим договором лізингодавець ТзОВ «Автокредит Плюс», керуючись Законом Украі?ни «Про фінансовий? лізинг», а також ст. 633, 634 Цивільного кодексу Украі?ни, публічно пропонує необмеженому колу осіб можливість отримання послуг фінансового лізингу.

Відповідно до п. 2.1 вказаного Публічного договору лізингодавець на умовах фінансового лізингу передає у платне володіння та користування предмет лізингу, наи?менування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого на момент укладення Договору наведені в п.14.1.1 Заяви про приєднання до Договору, Додатку 1 «Специфікація», а лізингоодержувач зобов`язується прийняти предмет лізингу та сплачувати щомісячні платежі та платежі по відшкодуванню витрат лізингодавця, пов`язаних з виконанням договору, на умовах цього договору. По закінченню строку лізингу, до лізингоодержувача переходить право власності на предмет лізингу згідно умов цього Договору (за виключенням випадків, передбачених Договором та/або законодавством) (а.с. 18-31).

Розмір щомісячних платежів за спірним договором лізингу передбачений сторонами у додатку №2 до договору фінансового лізингу №АРVO000000000065611 від 07.08.2019, який становить графік щомісячних лізингових платежів (а.с.17).

Відповідно до п.3.2 публічного договору про надання фінансового лізингу, затвердженого протоколом загальних зборів учасників ТзОВ «Автокредит-Плюс» №12/03/2015-1 від 12.03.2015, приймання лізингоодержувачем предмета лізингу в лізинг оформлюється шляхом складання акту, підписання акту підтверджує в т.ч. належну якість, комплектність, справність предмета лізингу і відповідність предмета лізингу вимогам лізингоодержувача та умовам договору.

Окрім того, відповідно до п.4.3. авансовий лізинговий платіж лізингоодержувач зобов`язаний сплатити протягом трьох банківських днів з моменту надання рахунку лізингодавцем, лізингоодержувач має право здійснювати авансовий лізинговий платіж тільки на мідставі наданого лізингодавцем рахунку (а.с.20-21).

Судом встановлено, що з метою укладення договору лізингу після сплати авансового внеску у розмірі 106 800 грн., позивачем сплачувався щомісячний лізинговий платіж на виконання договору у розмірі 10080 грн. а саме 23.09.2019, 22.10.2019, 25.11.2019, 23.12.2019, 24.01.2020, 24.02.2020, 23.03.2020, 24.04.2020, 27.07.2020. Щомісячний лізинговий платіж 25.05.2020 сплачено позивачем у розмірі 9 500 грн., 26.08.2020 - у розмірі 9 700 грн, 31.08.2020 - у розмірі 400 грн. (а.с.10-12).

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач просить визнати недійсним п.9.9 Публічного договору про надання фінансового лізингу затвердженого протоколом загальних зборів учасників ТзОВ «Автокредит Плюс» №12/03/2015-1 від 12.03.2015.

Відповідно до змісту вказаного пункуту публічного договору, у разі ненадання лізингоодержувачем документів, зазначених в сертифікаті, і /або відмови лізингоодержувачем від цього договору з будь-яких підстав, окрім тих, що передбачені чинним законодавством, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю штраф у розмірі 100% (в т.ч. ПДВ) від розміру авансового лізингового платежу, зазначеного в п.14.1.8 заяви про приєднання до договору.

Відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Згідно з частиною другою статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Аналіз норм чинного законодавства України дає підстави для висновку, що за своєю правовою природою договір лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно зі статтею 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Таким чином, договір лізингу, укладений за участю фізичної особи, в силу своєї правової природи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Судом встановлено, а сторонами справи визнається, що договір фінансового лізингу №АРVO000000000065611 від 07.08.2019 нотаріально посвідчений не був.

В пункті 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі №916/3156/17 зазначено, що за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна із сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Окрім того, 18 вересня 2019 року Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу №362/4088/16-ц та навів висновки про те, що договір лізингу є змішаним, потребує нотаріального посвідчення. Верховний Суд вказав, що оскільки укладений між сторонами договір фінансового лізингу не посвідчений нотаріально, він є недійсним в силу вказівки про це в законі (нікчемний правочин).

Враховуючи зазначені вище положення, суд дійшов висновку, що сторонами при укладені договору фінансового лізингу №АРVO000000000065611 від 07.08.2019 допущено порушення статті 799 ЦК України щодо обов`язкового нотаріального посвідчення, а тому такий договір відповідно до положень статті 220 ЦК України є нікчемним.

Згідно з положеннями частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин є видом недійсних правочинів та є таким в силу вимог закону, тобто його недійсність прямо встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 ЦК України тощо). З огляду на викладене у разі наявності передбачених законом підстав для вважати правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину, визначені в статті 216 ЦК України.

Зважаючи на вищенаведене, Верховний Суд у постанові від 03.10.2018 у справ №288/383/15-ц зробив висновок про те, що відповідно до ч.1 ст.220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним. Нікчемним є правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його недійсним, а відтак не може бути оспорюваним.

Так Верховним Судом вказано, що нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним (Постанова ВС від 23.01.2019 по справі № 355/385/17).

Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків (тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків). У доктрині та судовій практиці тривалий час існували дискусії щодо допустимості позову про визнання недійсним нікчемного правочину (негаційного позову). Аргументи на підтримку існування висловлювалося те, що: окремі позови направлені тільки на констатацію факту, який існує незалежно від рішення суду; рішення суду прийняте за негаційним позовом лише констатує нікчемність правочину, адже вона встановлена в нормі закону. Недопустимість негаційного позову пояснювалася тим, що при оспорюванні має існувати предмет оспорювання (договір/правочин). Проте при пред`явленні позову про визнання недійсним нікчемного правочину «предмет» оспорювання відсутній, у зв`язку з тим, що нікчемність правочину передбачена імперативною нормою закону. Велика Палата Верховного Суду висловилася на підтримку недопустимості пред`явлення негаційного позову.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (Постанова ВП ВС від 10.04.2019 по справі № 463/5896/14-ц).

Таким чином, дослідивши обставини справи, суд приходить до висновку про те, що договір фінансового лізингу №АРVO000000000065611 від 07.08.2019 укладено з недотриманням письмової кваліфікованої форми договору (нотаріального посвідчення), у зв`язку із чим такий правочин (договір) є нікчемним в розумінні ч.1 ст. 220 ЦК України.

Зважаючи на вищенаведене, суд не вбачає підстав для визнання недійсним окремого (п.9.9) пункту договору №АРVO000000000065611 від 07.08.2019, а відтак і у встановленні для відповідача зобов`язання щодо перерахунку щомісячних лізингових платежів згідно встановленого у заяві від 06.08.2019 розміру у сумі 88100 грн., у зв`язку із відсутністю фактичного предмету спору.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 77, 81, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» про захист прав споживачів та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 09.09.2021.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.В.Олексюк