Рішення № 99535592, 09.09.2021, Славутський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 682/1169/21

Провадження № 2/682/562/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2021 року Славутський міськрайонний суд Хмельницької області у складі: головуючого судді Шевчука В.В., за участю секретаря судового засідання Придачук Г.Л., позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Улашанівської сільської ради, Шепетівської райдержадміністрації про визнання права на земельну частку (пай),

в с т а н о в и в:

27.05.2021 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Улашанівської сільської ради, Шепетівської райдержадміністрації про визнання права на земельну частку (пай).

В обґрунтування поданого позову ОСОБА_1 вказує, що він є єдиним спадкоємцем після смерті свого батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . На час розпаювання ОСОБА_2 працював в колгоспі та залишався членом колективного СГП «Поділля» (с. Пашуки). Однак ОСОБА_2 помилково не був включений в списки громадян-членів зазначеного підприємства. За таких обставин позивач звернувся до суду та просить визнати за ним право власності на земельну частку (пай) з земель колишнього КСГП «Поділля» площею 1,86 умовних кадастрових гектарів.

В судовому засіданні позивач поданий позов підтримав.

Від Улашанівської сільської ради, Шепетівської райдержадміністрації надійшли заяви про розгляд справи за відсутності уповноважених представників.

Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст.ст.1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є спадкоємцем після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено матеріалами справи, зокрема, даними копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданих Хоровецькою сільською радою, а також копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 12 березня 2013 року (а.с. 8, 9, 10).

Трудовою книжкою колгоспника підтверджується, що ОСОБА_2 вступив у члени колгоспу «Поділля» (Хоровецька сільська рада, Славутський район) у 1956 році, де працював до 1994 року (а.с. 11).

08.08.1995 Указом Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» розпочато процес паювання земель, переданих у колективну власність.

На підставі зазначеного указу позивач, який є спадкоємцем після смерті батька, вважає, що останній як член колгоспу «Поділля» набув права на земельну частку (пай), однак помилково не був внесений до списків громадян-членів вказаного сільськогосподарського підприємства.

Однак, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що доводи позовної заяви не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні з огляду на нижчевикладене.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

За пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Список громадян, як додаток до державного акта, формується самим підприємством відповідно до статуту, розглядається і затверджується загальними зборами (зборами уповноважених) членів підприємства та підписується головою сільськогосподарського підприємства та головою місцевої ради.

За змістом ст. 23 Земельного кодексу України (в редакції 1993 року), право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Статтею 5 ЗК України визначено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право спадкоємців на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

У своїй постанові від 17.03.2020 року по справі № 396/1683/18-ц Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду зазначив, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».

Отже, особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього - додатку до державного акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України у справі справа № 396/1683/18-ц (провадження № 61-9879св19) від 17.03.2020 року.

Судом встановлено, що розпорядженням представника Президента України по Славутській районній державній адміністрації Хмельницької області від 21.10.1992, зареєстровано колективне сільськогосподарське підприємство «Поділля» (с. Пашуки). Вказаним розпорядженням, згідно додатку, затверджено список громадян-членів колективного с/г підприємства «Поділля» с. Пашуки, до якого за № 431 внесено ОСОБА_2 , який на той час працював на підприємстві та, відповідно, був його членом (а.с. 16,17).

25 січня 1995 року КСГП «Поділля» отримало держаний акт на право колективної власності на землю серії ХМ 0012, згідно із яким вказаному власнику землі передається у колективну власність 999,6 гектарів землі для виробництва товарної сільськогосподарської продукції. Додатком 1 затверджено список громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства «Поділля». Згідно додатку, членами КСГП «Поділля» станом на день видачі державного акту були 456 громадян. (а.с. 19, 20 - 34).

07 лютого 1996 року на засіданні комісії по визначенню земельної частки (паю) членів КСГП «Поділля» встановлено, що з урахуванням перебування у власності підприємства 958 нектарів та кількості членів КСГП - 456 чоловік, розмір земельної частки (паю) складає 2,10 в умовних кадастрових гектарах. Зазначений протокол було затверджено розпорядженням Славутської райдержадміністрації від 18.09.1996 року № 217-р (а.с. 14, 15).

Як видно із наведених вище письмових доказів, досліджених у судовому засіданні, відомості щодо членства ОСОБА_2 у даному сільськогосподарському підприємстві з 1995 року відсутні, що також підтверджено інформаційною довідкою Хоровецької сільської ради від 04.06.2019 № 180 та довідкою від 28.01.2021 № 003/04-06/2021, виданої Архівним відділом Славутської районної державної адміністрації (а.с. 35, 36).

Окрім того, твердження позивача про те, що його батько ОСОБА_2 працював у КСГП «Поділля» до 1995 року спростовується зазначеною вище трудовою книжку, в якій останній запис про роботу ОСОБА_2 в колгоспі «Поділля» датований 1994 року.

Наявні в матеріалах справи архівні довідки від 30 жовтня 2019 року № 01-34/1692 та № 01-34/1693 судом сприймаються критично, оскільки через розбіжності у написанні по-батькові (довідка № 01-34/1692) та зазначенні імені та по-батькові повністю (довідка від 01-34/1693), а також через відсутність інших будь-яких персональних даних суд позбавлений можливості ідентифікувати особу, яку такі довідки стосуються. Враховуючи відсутність встановленого факту належності архівних довідок померлому ОСОБА_2 , судом зазначені довідки не беруться до уваги.

Інші належні та допустимі докази, які підтверджують, що на час розпаювання ОСОБА_2 був членом (або пенсіонером) КСГП «Поділля», відсутні.

Таким чином, з наданих суду доказів можливо дійти висновку про те, що ОСОБА_2 працював в КСГП «Поділля до 1994 року, тобто до початку процесу розпаювання та до моменту отримання КСГП «Поділля» державного акту про право колективної власності на землю у 1996 році, у зв`язку із чим і не набув права на земельну ділянку (пай).

Враховуючи викладене, суд вважає, що відсутні підстави для визнання за позивачем ОСОБА_1 права на земельну частку (пай) у порядку спадкування, оскільки ОСОБА_1 , як спадкодавець, такого права за життя не набув.

Керуючись Указом Президента України від 08.08.1995 № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»,ст. 524, 529, 548, 549 ЦК УРСР в редакції 1963 року, ст.5, 22, 23 ЗК УРСР в редакції 1993 року, ст.ст. 1216, 1217, 1268, 1297 ЦК України, ст.ст. 12, 200, 247, 263-265, 273, 354,355 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Хмельницького апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шевчук В. В.

Повний текст рішення складено 13.09.2021