Вирок № 99535069, 08.09.2021, Якимівський районний суд Запорізької області

Якимівський районний суд Запорізької області

В И Р О К

iменем України

1-кп/330/212/2021

Справа № 330/871/21

"08" вересня 2021 р. Якимівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Федорець С.В.,

при секретарі судового засідання Шеліповій Ю.О.,

за участю: прокурора Ходоровського Я.О.,

захисника - адвоката Корягіна П.І.

представника служби у справах дітей Погребняк І.П.

обвинуваченого ОСОБА_1

законного представника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт. Якимівка кримінальне провадження відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Якимівка Якимівського району Запорізької області, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

21 листопада 2020 року приблизно о 16 годині, обвинувачений, неповнолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходячись у приміщенні будинку АДРЕСА_2 , за місцем мешкання свого батька ОСОБА_3 , куди мав вільний доступ, знайшов схованку під подушкою на дивані у кімнаті будинку, де знаходилось 900 доларів Сполучених штатів Америки, і діючи за раптово виниклим умислом, спрямованим на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, скориставшись тим, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу таємно викрав 900 доларів США, які згідно курсу НБУ станом на 21.11.2020 еквівалентні 25 431 гривням 41 копійці, які належать потерпілому ОСОБА_4 , і розпорядився ними на власний розсуд, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на суму 25 431 гривні 41 копійку.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому стороною обвинувачення кримінальному правопорушенні повністю визнав, у вчиненому розкаявся та пояснив суду, що він дійсно 21 листопада 2020 року приблизно о 16 годині, знаходячись у приміщенні будинку АДРЕСА_2 , за місцем мешкання свого батька ОСОБА_3 , куди мав вільний доступ, знайшов схованку під подушкою на дивані у кімнаті будинку, де знаходилось 900 доларів Сполучених штатів Америки, і діючи за раптово виниклим умислом, спрямованим на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу таємно викрав 900 доларів США, які належать потерпілому ОСОБА_4 , і розпорядився ними на власний розсуд.

Відповідно до ст. 349 КПК України суд визнає недоцільним дослідження в судовому засіданні доказів щодо фактичних обставин справи, які ніким з учасників судового провадження не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, та дослідженням матеріалів судового провадження, які характеризують особу обвинуваченого.

Аналізуючи досліджені докази по даному кримінальному провадженню, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні ним кримінального правопорушення доведена в ході судового розгляду.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

При цьому в судовому засіданні захисником було заявлено клопотання про звільнення від покарання неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_1 на підставі ч.1 ст.105 КК України, ст.497 ч.3КПК України із застосуванням примусового заходу виховного характеру у виді передачі неповнолітнього під нагляд його матері ОСОБА_2 до досягнення ним повноліття, посилаючись на те, що обвинувачений вчинив проступок, щиро розкаюється у вчиненому та бездоганною поведінкою на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання.

Неповнолітній обвинувачений ОСОБА_1 та його законний представник ОСОБА_2 , підтримали клопотання захисника, просили звільнити обвинуваченого від покарання та застосувати до обвинуваченого примусові заходи виховного характеру, у виді передачі його під нагляд матері до досягнення ним повноліття.

Прокурор проти задоволення клопотання не заперечував.

Представник служби у справах дітей підтримала вказане клопотання.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку учасників процесу, суд дійшов висновку про обґрунтованість клопотання та про його задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до копії паспорта ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто, на час вчинення злочину, він не досяг повноліття.

Крім того, як особа ОСОБА_1 за місцем навчання та проживання характеризується в основному позитивно, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, вперше притягується до кримінальної відповідальності.

Відповідно до ст. 105 КК України неповнолітній, який вчинив проступок або злочин середньої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання. У цьому разі суд застосовує до неповнолітнього примусові заходи виховного характеру.

Злочин, скоєний ОСОБА_1 відповідно до ст. 12 КК України є проступком.

Вирішуючи питання щодо застосування до неповнолітнього ОСОБА_1 конкретного виду із заходів виховного характеру, суд виходить з наступного.

За загальними правилами та особливостями, визначеними нормами кримінального права, метою застосування заходів виховного характеру щодо неповнолітніх, перш за все, має бути забезпечення інтересів самого неповнолітнього.

Відповідно до ч.2 ст.484 КПК України під час кримінального провадження щодо неповнолітнього, в тому числі під час провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд та всі інші особи, що беруть у ньому участь, зобов`язані здійснювати процесуальні дії в порядку, що найменше порушує звичайний уклад життя неповнолітнього та відповідає його віковим та психологічним особливостям, роз`яснювати суть процесуальних дій, рішень та їх значення, вислуховувати його аргументи при прийнятті процесуальних рішень та вживати всіх інших заходів, спрямованих на уникнення негативного впливу на неповнолітнього.

При вирішенні питання про застосування примусових заходів виховного характеру відносно неповнолітнього ОСОБА_1 , суд враховує особу неповнолітнього, який характеризуються переважно добре за місцем навчання та проживання, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, на момент вчинення суспільно-небезпечного діяння не досяг 18 років і таким чином не досяг повноліття. В зв`язку з цим до ОСОБА_1 можуть бути застосовані примусові заходи виховного характеру, у вигляді передачі його під нагляд його матері ОСОБА_2 до досягнення ним повноліття.

Відповідно до п.7 постанови Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 року №2 «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» передача неповнолітнього під нагляд батьків або осіб, які їх заміняють (п. 3 ч.2 ст. 105 КК), допускається лише за наявності даних про те, що вони здатні забезпечити позитивний виховний вплив на нього та постійний контроль за його поведінкою. Особами, які заміняють батьків, є, зокрема, усиновителі, опікуни і піклувальники. Питання про передачу неповнолітнього під нагляд батьків або осіб, які їх заміняють, суд повинен вирішувати з урахуванням даних, що їх характеризують. Строк нагляду, передбаченого п.3 ч.2 ст.105 КК, суд встановлює з урахуванням конкретних обставин справи та мети виправлення неповнолітнього. Як свідчить практика, цей нагляд має здійснюватись, як правило, не менше одного року, оскільки за коротшого строку він буде малоефективним (але не довше, ніж до досягнення особою повноліття).

Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.501 КПК України під час постановлення ухвали в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру суд з`ясовує, чи слід застосувати до нього примусовий захід виховного характеру якщо слід, то який саме.

На підставі викладеного, враховуючи, що неповнолітній ОСОБА_1 , вперше притягується до кримінальної відповідальності, щиро покаявся, шкодує про свій протиправний вчинок, кримінальне правопорушення, вчинене ним відноситься до категорії проступків, суд приходить до висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 , від покарання, застосувавши до нього примусові заходи виховного характеру у виді передачі його під нагляд матері ОСОБА_2 до досягнення ним повноліття.

Суд вважає, що саме такий вид примусових заходів виховного характеру буде необхідним і достатнім для перевиховання і виправлення неповнолітнього, попередження вчинення ним нових правопорушень.

Запобіжний захід щодо неповнолітнього обвинуваченого не застосовувався. На підставі вищевикладеного, керуючись ч. 1,2 ст. 105 КК України,ч.3 ст. 497КПК України суд-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.

Звільнити ОСОБА_1 від покарання за ст. 185 ч.1 КК України, застосувавши до нього примусові заходи виховного характеру у виді передачі його під нагляд його матері ОСОБА_2 до досягнення ним повноліття, тобто - до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_1 витрати на проведення експертизи у розмірі 817,25 (вісімсот сімнадцять грн. 25 коп.) на користь держави (р/р UA 048999980313080115000008479, Одержувач: ГУК у Зап. обл./ТГ м. Запоріжжя/24060300, Код ЄДРПОУ: 37941997, Назва банку: Казначейство України (ел. адм. податк.).

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Якимівський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя С.В. Федорець