Рішення № 99533769, 03.09.2021, Барський районний суд Вінницької області

125/1055/21

2-о/125/43/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.09.2021 року м. Бар

Барський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого, судді Хитрука В.М.

за участі секретаря судового засідання Шарапанівської І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бар Вінницької області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ВАТ «Барське АТП 10552» про встановлення факту припинення трудових правовідносин,

ВСТАНОВИВ:

07.09.2021 року заявник звернувся до суду з заявою, в якій просить встановити факт припинення трудових відносин між ним та ВАТ «Барське АТП 10552» з 01.11.2019 за власним бажанням на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 02.06.2014 він знаходився у трудових відносинах з ВАТ «Барське АТП 10552», де займав посаду охоронника. 08.11.2017 року він звернувся до керівництва ВАТ «Барське АТП 10552» з заявою про звільнення його з роботи за власним бажанням та виплатою заборгованості по заробітній платі. Дана необхідність виникла у зв`язку з регулярною невиплатою заробітної плати ВАТ «Барське АТП 10552». Неодноразові звернення

до керівництва підприємства відповіді на дали. З 01.11.2019 трудові відносини між ним та ВАТ «Барське АТП 10552» фактично були припинені. Вичерпавши всі можливі дії щодо реєстрації свого права на звільнення, змушений звернутися до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Заявник ОСОБА_1 у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав повністю, наполягав на їх задоволенні.

Представник заінтересованої особи ВАТ «Барське АТП 10552» у судове засідання не з`явився, тому суд розглядав справу у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно копії трудової книжки та наказу ВАТ «Барське АТП 10552» № 09-а від 30.05.2014 з 02.06.2014 заявник ОСОБА_1 знаходився у трудових відносинах з ВАТ «Барське АТП 10552», займав посаду охоронника.

08.11.2017 року ОСОБА_1 звернувся уже із письмовою заявою до ВАТ «Барське АТП 10552» про звільнення його з роботи за власним бажанням із виплатою йому заборгованості по заробітній платі з 17.05.2017 року і компенсації за невикористану відпустку.

30.11.2017 року управлінням Держпраці у Вінницькій області на звернення заявника від 21.11.2017 р. щодо невиплати йому заробітної плати та неможливості звільнення із займаної посади, роз`яснено, що інспекційні відвідування працівниками управління здійснюються відповідно до «Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю», затвердженого постановою КМУ від 26.04.2017 року № 295. Намагання здійснити відвідування відповідно до п. 33 Порядку, з метою усунення порушень трудового законодавства відповідачем, були марними, через відсутність посадових осіб за місцем реєстрації, а також управлінню Держпраці стало відомо, що протоколом загальних зборів акціонерів АТП від 19.04.2017 року обрано директором товариства ОСОБА_2 .

Вищевказаним листом управління Держпраці, рекомендувало заявнику звернутись до суду в порядку ст. 232 КЗпПУ.

Таку ж позицію висловило і головне управління ДФС у Вінницькій області, листом від 15.12.2017 року за № 2326/С/02-32-13-04.

Вважаючи, що такий спосіб звільнення є незаконним, заявник продовжував працювати, а також звернувся до «Урядової гарячої лінії» про надання йому роз`яснень щодо порядку звільнення.

06.02.2018 року за № 02-С37/07-22 управлінням Держпраці у Вінницькій області йому було роз`яснено, що роботодавець, або уповноважений ним орган, зобов`язаний розірвати трудові відносини в строк, зазначений у заяві і видати наказ, у якому причини й дата мають бути чітко сформульовані, а також при звільнені працівника, відповідно до вимог ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівникові оформлену трудову книжку в належному вигляді у день звільнення (п. 4 Інструкції) і провести з ним розрахунок (ст. 116 КЗпП).

В порушення даних норм закону, керівництво ВАТ «Барське АТП 10552», не прийняв мою заяву до розгляду, не виплатив заборгованість по заробітній платі, не ознайомив з наказом про звільнення, всупереч п.2.3. Інструкції не вніс запис про його звільнення у трудову книжку і не затвердив її печаткою.

На заяву ОСОБА_1 від 04.01.2018 р. про звільнення його з роботи і виплату заборгованості по зарплаті до нового керівника ОСОБА_2 за новою адресою було повідомлено, що він звернувся не на ту адресу.

У період його роботи з 01.05.2017 по 01.11.2019 року, роботодавець, в порушення вимог чинного законодавства України, жодного разу не виплатив належну йому заробітну плату, не реагував на його численні заяви про звільнення з роботи за власним бажанням, і після того, як усі його намагання щодо можливості досудового врегулювання спору виявились марними, він змушений був звернутись до суду.

Заочним рішенням від 27 квітня 2020 року Барським районним судом Вінницької області було повністю задоволено позов ОСОБА_1 до ВАТ «Барське АТП 10552», про стягнення заробітної плати.

Вищевказаним рішенням, яке набрало законної сили 07.08.2020 року, було зобов`язано ВАТ «Барське АТП 10552», виплатити заявнику заборгованість по заробітній платі та компенсацію за невикористані відпустки за період його роботи з 01.05.2017 року по 01.11.2019 роки.

З огляду на це, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ч.2 ст.8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод громадян на підстав і Конституції України гарантується.

Відповідно до п.5 ч.2 ст. 293, ч. 2 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ст. 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема вільний вибір виду діяльності, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, судом встановлено, і цей факт вбачається із тексту самого рішення Барського районного суду від 27.04.2020 року, де сказано: «...роботодавцем не було проведено розрахунок за весь час існування трудових відносин між позивачем та роботодавцем, а саме з 01.05.2017 року по 01.11.2019 роки...», тобто суд чітко визначив, що трудові відносини тривали до 01.11.2019 року.

Згідно ст. 39 КЗпП України строковий трудовий договір (пункти 2 і 3 статті 23) підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених частиною першою статті 38 цього Кодексу.

Відповідно до вимог пункту 8 Порядку реєстрації трудового договору між працівником та фізичною особою, яка використовує найману працю затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, 08.06.2001 року №260, у разі закінчення строку дії трудового договору або припинення йог дії безстроково в трудовому договір фізична особа робить запис про підстави його припинення з посиланням на відповідні статті Кодексу законів про працю України, про що сторони сповіщають центр зайнятості незалежно від місця реєстрації.

З огляду на викладене, суд вважає що дійсно для реалізації позивачем права на звільнення у зв`язку з бажанням працевлаштуватися на іншу роботу є об`єктивні перешкоди. З метою захисту прав і свобод громадянина України, якою є заявник, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення заяви про припинення трудових відносин, бо законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, що надасть можливість заявнику реалізувати своє право на звільнення у зв`язку з працевлаштування на нову роботу в порядку, передбаченому трудовим законодавством України.

Враховуючи, що згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що сукупність наданих заявником доказів дозволяє зробити висновок про припинення трудових відносин між заявником по справі та ВАТ «Барське АТП 10552» з 01.11.2019 за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 229, 264, 265, 273, 268 ЦПК України України, суд

ВИРІШИВ:

Заявлені вимоги задовольнити повністю.

Встановити факт припинення трудових відносин між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 та ВАТ «Барське АТП 10552», Код ЄДРПОУ:05460812, юридична адреса: Вінницька область, Барський район, с. Балки, вул. Заводська, 2, з посади охоронника, з 01 листопада 2019 року, за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Барський районний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354, ст. 355 ЦПК України).

Суддя: