Рішення № 99533506, 03.09.2021, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/20598/20

Провадження № 2/643/2298/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2021

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Олійника О.О.,

секретаря судового засідання - Свешнікової О.О.,

представника позивача - адвоката Василенко Т.В.,

представника відповідача - адвоката Крамаренка В.П.,

відповідача - ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення неустойки (пені) по аліментам,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому просить позбавити ОСОБА_3 , батьківських прав відносно його малолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнути з ОСОБА_3 на її користь неустойку (пеню) за несплату аліментів на утримання доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 30.08.2011 року по 16.07.2020 року (включно) в розмірі 90 994,56 грн.; стягнути з ОСОБА_3 на її користь сплачений судовий збір в розмірі 840,80 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 28000 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги посилалась на те, що 21.12.2007 року між позивачкою та відповідачем було укладено шлюб, який було розірвано за рішенням Московського районного суду м. Харкова від 16.09.2011 року. Від шлюбу у них народилась донька - ОСОБА_4 . У 2009 році відповідач пішов з сім`ї. З дня народження доньки і до цього часу відповідач ОСОБА_3 фактично самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню та утриманню дитини. Оскільки відповідач не давав грошей на утримання доньки, позивачка була вимушена звернутись до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання дитини. На підставі рішення Московського районного суду від 14.11.2011 року з відповідача було стягнуто на її користь аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_4 , у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку щомісячно, -починаючи з 30.08.2011 року до 17.05.2026 року. Однак, ОСОБА_3 навіть за рішенням суду не виконує свого обов`язку, що підтверджується розрахунком заборгованості по аліментам, яка станом на 16.07.2020 року становить 90994,56 грн. 01.11.2018 року постановою Чугуївського міського суду Харківської області ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 183-1 КУпАП за несплату аліментів на утримання доньки. Тим не менш, відповідач до цього часу подовжує ухилятися від свого обов`язку утримувати свою доньку. В травні 2017 року на день народження доньки позивачка вирішила влаштувати їй відпочинок в Туреччині. При цьому відповідач не тільки, як завжди, нічого не подарував донці, а навіть відмовився заплатити 500 грн. за нотаріальне оформлення його згоди на цю поїздку. Відповідач ніколи не переймався здоров`ям дитини. В період дошкільного віку та в початкових класах школи донька ОСОБА_4 дуже тягнулась до відповідача. Позивачка, розуміючи важливість батьківського виховання, часто просила відповідача, щоб він приходив до доньки та спілкувався з нею, але це відбувалося вкрай рідко. 27 серпня 2019 року донька ОСОБА_4 поїхала на навчання в Польщу разом з позивачкою. За рік перебування в Польщі відповідач зателефонував їй всього два рази. Приблизно в кінці липня 2020 року з огляду на те, що відповідач фактично самоусунувся від виховання доньки та спілкування з нею, позивачка завела з відповідачем розмову про позбавлення його батьківських прав та запропонувала йому надати заяву про те, що він не заперечує проти цього. На що він відповів, що йому від цього не буде жодної вигоди, оскільки обов`язок по сплаті аліментів у нього все одно залишиться», тому він не згодний. Отже, оскільки ОСОБА_3 протягом всього життя дитини ухилявся від виконання своїх батьківських обов`язків, а останнім часом навіть намагався зловживати своїми батьківськими правами, то це є підставою для позбавлення його батьківських прав. Відповідач є здоровим, працездатним, проживає та працює в місті Харкові, отже поважних причин, які б унеможливлювали здійснення ним своїх обов`язків щодо дитини, немає.

Окрім того, зважаючи на тривалий термін існування заборгованості по аліментам відповідача, позивачка просить стягнути з нього на її користь неустойку (пеню) за несплату аліментів на утримання доньки у розмірі 90994,56 грн.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 04.01.2021 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

15 квітня 2021 року на адресу Московського районного суду м. Харкова надійшов Висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі змісту якого вбачається, що Департамент служб у справах дітей Виконавчого комітету Харківської міської ради, як представник органу опіки та піклування, вважає, що за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

22 квітня 2021 року, відповідач ОСОБА_3 , не погоджуючись із заявленими позовними вимогами, подав відзив на позов, в якому вказував, що він виконує свої батьківські обов`язки в повному обсязі і не ухиляється від їх виконання, відвідував батьківські збори, в телефонному режимі цікавився навчанням та вихованням своєї доньки, приділяє багато уваги матеріальному забезпеченню дитини, сплачує аліменти, гуляє у парку. Крім того зазначив, що навпаки позивачка почала створювати йому перешкоди у спілкуванні з дитиною, а тому був вимушений відкликати нотаріально посвідчену згоду на тимчасовий виїзд за кордон України доньки ОСОБА_4 . Що стосується позовних вимог про стягнення пені, то відповідач вказав, що заборгованість по аліментам виникла через те, що про стягнення з нього аліментів на утримання доньки він дізнався лише в 2017 році і з того часу почав їх сплачувати. На підставі викладеного, просить у позові відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 22.04.2021 року закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Василенко Т.В. підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просила їх задовольнити, надала відповідні пояснення.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник - адвокат Крамаренко В.П. у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи - Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради до суду не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце судового засідання у встановленому законом порядку, 15.04.2021 року подано висновок щодо розв`язання спору про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , відносно малолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та клопотання про розгляд справи за відсутності представника Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради.

У задоволенні клопотання про допит свідка - дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке було заявлено відповідачем по справі, було відмовлено судом, оскільки це може бути стресом для дитини, яка може неправильно сприйняти юридичні тонкощі питання про позбавлення батьківських прав. Представник позивача підтвердила, що дитина розхвилювалась, коли почула що у суді перебуває справа про позбавлення батьківських прав.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що сторони у справі - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 21 грудня 2007 року (копія свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 ).

Від шлюбу мають спільну доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження Серія НОМЕР_2 ).

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 16.09.2011року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірваний.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 14.11.2011 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно у розмірі ј частини від всіх видів заробітку, починаючи з 30.08.2011 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

19.12.2011 року Московським районним судом м. Харкова виданий виконавчий лист № 2-5499/11 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно у розмірі ј частини від всіх видів заробітку, починаючи з 30.08.2011 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції Зозулі Р.В. від 07.04.2015 року відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 2-5499/11 виданого 19.12.2011 року Московським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно у розмірі ј частини від всіх видів заробітку, починаючи з 30.08.2011 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З розрахунку державного виконавця міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та м. Чугуєву Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) Касьян М. від 22.01.2021 року вбачається, що боржник ОСОБА_3 станом на 31.01.2021 року має заборгованість по аліментам у розмірі 79895,37 грн.

Згідно довідки № 18/08-1 від 18.08.2020 року виданою ФОП ОСОБА_6 , ОСОБА_3 працює водієм у ФОП ОСОБА_7 з 17.08.2020 року по теперішній час. Середньомісячна зарплата складає 5000 грн.

Листом № 1032 від 10.12.2020 року адміністрація комунального некомерційного підприємства «міська дитяча поліклініка № 7» повідомила, що малолітня дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває під наглядом фахівців поліклініки з 2008 року. За інформацією лікаря-педіатра, за час спостереження супроводжувала дитину до фахівців поліклініки мати дівчинки - ОСОБА_2 . Батько дитини, ОСОБА_3 , до дільничного педіатра ОСОБА_8 за інформацією про стан здоров`я дитини або з питань надання медичної допомоги своїй доньки не звертався.

З характеристики на ОСОБА_4 , наданою директором КЗ «ХЗОШ № 74» вбачається, що мати - ОСОБА_2 та батько - ОСОБА_3 за весь час навчання дівчинки у закладі лише один раз відвідали школу та 2-3 рази в телефонному режимі цікавились навчанням та вихованням доньки.

Згідно висновку Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , орган опіки та піклування встановив, що за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батько дитини, ОСОБА_3 , надав свої письмові пояснення в яких заперечував проти позбавлення його батьківських прав. Просив при вирішенні зазначеного питання з`ясувати думку ОСОБА_4 . Висновок наданий без врахування думки дитини, оскільки остання проживає у Польщі разом із своєю матір`ю.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як зазначено у п. п. 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 р. № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін..) що надані батьками до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загально визнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц, від 08 травня 2019 року у справі № 409/1865/17-ц.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до частини 1 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (ч. 2 ст. 263 ЦПК України). Частиною 5 статті 263 ЦПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У постанові Верховного суду від 23.09.2020 року у справі № 484/920/18, суд зазначає:

"Розірвання сімейних зав`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Аналіз наведеного законодавства свідчить про те, що сім`я вважається природним середовищем для розвитку дитини; виховання в сім`ї відповідає найкращим інтересам дитини і тільки коли виявиться, що сім`я є особливо непридатною або неблагонадійною, зв`язки з нею можуть бути перервані. Розлучення дітей з батьками всупереч їх волі можливо тільки за умови, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції)."

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Сімейного кодексу України - суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини."

Вказані обставини у висновку Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради від 13.04.2021 № 248 належним чином не перевірені, крім того, висновок складено без з`ясування думки дитини. Мотиви, з яких виходила Комісія під час ухвалення рішення про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача у висновку не наведені, водночас у ньому перераховані лише документи, які були подані Комісії на дослідження та перелічені обставини, зокрема: щодо розміру заборгованості за аліментами, інформації з поліклініки, школи, письмові пояснення батька дитини, в яких він заперечує проти позбавлення батьківських прав.

Суд не погоджуєтсья із даним висновком Комісії про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, вважає його не мотивованим і таким, що суперечить інтересам дитини.

Суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено; належних та допустимих доказів свідомого ухилення ОСОБА_3 від виконання своїх батьківських обов`язків, які б були законною підставою для позбавлення його батьківських прав, позивачем не надано, не доведено свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, крім того, батько дитини виявляє бажання брати участь у вихованні дитини, проти позбавлення батьківських прав заперечує.

Враховуючи наведене, виходячи з інтересів дитини, суд вважає, що позовні вимоги про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_4 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З приводу позовних вимог позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення сплати аліментів за період з 30.08.2011 року по 16.07.2020 року у розмірі 90994,56 грн., суд зазначає наступне.

За правилами ст.195 СК України та ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Розмір заборгованості по аліментам на утримання дитини, станом на 31.01.2021 року в сумі 79895,37 грн. нараховано державним виконавцем помісячно відповідно до ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Отже загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою:

p=(A1 х 1% х Q1)+(A2 х 1% х Q2)+…(An х 1% х Qn), де:

p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;

A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;

Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;

A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;

Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;

An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;

Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.

Зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Вказаний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року по справі № 572/1762/15-ц.

Строк сплати аліментів, що обчислюється місяцями, закінчується в останній день місяця. Початком строку порушення зобов`язання по сплаті аліментів є перше число наступного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи позивачкою зроблено розрахунок неустойки (пені) по аліментам, відповідно якого загальна сума неустойки (пені) за період з 30.08.2011 року по 16.07.2020 року становить 90994,56 грн.

Однак, проведений судом розрахунок неустойки (пені) за період з 30.08.2011 по 16.07.2020 року, з урахуванням правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року по справі № 572/1762/15-ц, значно перевищує розмір заборгованості по сплаті за аліментами.

Однак, здійснюючи розрахунок неустойки (пені), суд враховує положення ч. 1 ст. 196 СК України, а саме, розмір неустойки (пені) обмежений розміром заборгованості, на який нараховується неустойка (пеня), що не може перевищувати 100 відсотків.

З огляду на наведене сума неустойки (пені) підлягає зменшенню до 79895,37 грн. (розміру заборгованості по аліментах), крім того, суд враховує положення ч. 1 ст. 13 ЦПК України, а саме, що суд розглядає справи в межах заявлених вимог, а тому з відповідача підлягає стягненню неустойка (пеня) за прострочення сплати аліментів в розмірі 79895,37 грн.

Що стосується вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 28000 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Однак, представником позивача таких документів надано не було, до закінчення судових дебатів, окрім довіреності та свідоцтва адвоката, а тому у суду відсутні підстави для задоволення витрат на правничу допомогу на цій стадії процесу. Натомість у прохальній частині позовної заяви, представником позивача була зазначена вимога про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 28 000 грн. з відповідача на користь позивача, що на думку суду, зобовязувало суд вирішити це питання під час ухвалення рішення.

Суд розподіляє судові витрати, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, та у зв`язку з відмовою у задоволенні позову в частині позбавлення батьківських прав, покладає понесені позивачем судові витрати на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 7, 10-13, 18, 76-81, 89, 128-131, 141, 211, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 430 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення неустойки (пені) по аліментам- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за несплату аліментів на утримання доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 30.08.2011 року по 16.07.2020 року (включно) в розмірі 79 895 гривень 37 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Держави судовий збір в сумі 840,80 гривень.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми виплат за один місяць підлягає негайному виконанню.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

У стягненні витрат повязаних з розглядом справи, а саме витрат на професійну правничу допомогу з відповідача на користь позивача - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду або через Московський районний суд м. Харкова шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 .

Третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, ЄДРПОУ 26489104, м. Харків, вул. Чернишевська, 55.

Повний текст судового рішення складено 13 вересня 2021 року.

Суддя - Олійник О.О.