Ухвала суду № 99533303, 03.09.2021, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/8524/21

Провадження № 1-кс/428/4650/2021

УХВАЛА

іменем України

03 вересня 2021 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі слідчого судді Бойко Н.В., при секретарі судового засідання Соха К.С., за участю прокурора відділу Луганської обласної прокуратури Кондратюка О.О., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Тарасова С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Сєвєродонецького міського суду Луганської області клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську Завадського О.В., погоджене прокурором відділу Луганської обласної прокуратури Кондратюком О.О. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та додані матеріали кримінального провадження № 62021050020000154 від 13.07.2021 року, стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Новопсков Луганської області, українця, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого на посаді старшого спеціаліста-криміналіста слідчого відділення відділу поліції №1 Старобільського РУП ГУНП в Луганській області,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області надійшло клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську Завадського О.В., погоджене прокурором відділу Луганської обласної прокуратури Кондратюком О.О. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та додані матеріали кримінального провадження № 62021050020000154 від 13.07.2021 року, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

В обґрунтування вимог клопотання зазначено, що другим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за №62021050020000154 від 13.07.2021, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 368 КК України

Під час досудового розслідування встановлено, що Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Луганській області № 290 о/с від 12.08.2021 старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 призначено на посаду старшого спеціаліста-криміналіста слідчого відділення відділу поліції №1 Старобільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області, звільнівши з посади спеціаліста-криміналіста слідчого відділення відділу поліції №1 Старобільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області.

Відповідно до посадової інструкції спеціаліста-криміналіста слідчого відділення відділу поліції №1 Старобільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 останній у своїй діяльності керується вимогами положень Конституції України, Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року, Кримінально процесуального Кодексу України затвердженого Верховною Радою України 13.04.2012 року; Наказу МВС України №700 від 14.08.2012 «Про організацію взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ у попередженні, виявлені та розслідуванні кримінальних порушень», Наказу МВС України №940 від 22.10.2012 «Про організацію реагування на повідомлення про кримінальне правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні та інші події, та забезпечення оперативного інформування в органах і підрозділах внутрішніх справ України»; Наказу МВС України №70 від 01.02.2016 року «Про затвердження Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброє» та іншими нормативними документами МВС, ГУМВС України, що регламентують діяльність органів правопорядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», до правоохоронних органів віднесені органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Згідно з Приміткою до статті 364 Кримінального кодексу України службовими особами у статтях 364, 368, 368-5, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Згідно з Приміткою до статті 364 Кримінального кодексу України службовими особами у статтях 364, 368, 368-5, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Відповідно до змісту положень статті 19 Конституції України при здійсненні своїх посадових обов`язків ОСОБА_1 зобов`язаний у своїй роботі керуватися лише Конституцією України, Законами України та покладеними на нього функціональними обов`язками.

Згідно ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон) Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Згідно ст. 2, 23 Закону, завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги. Поліція відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого вживає заходів з метою виявлення та припинення кримінальних правопорушень.

Відповідно до положень Закону ОСОБА_1 , під час виконання своїх завдань повинен забезпечувати дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України і сприяти їх реалізації. Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції.

Відповідно Присяги працівника Національної поліції України, передбаченої ст. 64 Закону особа, яка вступає на службу, урочисто присягає вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки.

Згідно вимог ст. 3 Закону, у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 8 Закону поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 18 Закону, поліцейський зобов`язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

2. Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

Відповідно до ст. 23 Закону, поліція відповідно до покладених на неї завдань:

1) здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень;

2) виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення;

3) вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення;

4) вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення;

5) здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події;

6) здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень у межах визначеної підслідності.

Крім того, ОСОБА_1 є суб`єктами, на яких відповідно до підпункту «з» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» поширюється дія вказаного Закону.

Так, згідно ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», корупція - це використання особою, зазначеною у частині першій ст. 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій ст. 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», неправомірна вигода - це грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав.

Нормами ст. 22 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що особам, зазначеним у частині першій ст. 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.

Нехтуючи вищезазначеними нормами чинного законодавства, а також нівелюючи основні засади державної служби в Україні, начальник відділу поліції №1 Старобільського РУП ГУНП в Луганській області ОСОБА_2 та старший спеціаліста-криміналіста слідчого відділення відділу поліції №1 Старобільського РУП ГУНП в Луганській області ОСОБА_1 будучи службовими особами, здійснюючи функції представника влади, діючи умисно, з корисливих мотивів, всупереч інтересам служби, за попередньою змовою групою осіб вчинили корупційне кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, у липні 2021 року, точного часу слідством не встановлено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 стало відомо, що громадянин ОСОБА_3 , який проживає на території смт. Білолуцьк, за адресю: АДРЕСА_2 на своєму приватному подвір`ї зберігає паливно-мастильні матеріали. В зв`язку з цим у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виник злочинний умисел направлений на отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_3 , за фактом не притягнення його до адміністративної відповідальності за фактом зберігання паливно-мастильних матеріалів без наявності у ОСОБА_3 необхідних документів.

З метою реалізації злочинного умислу, направленого на отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_3 07.07.2021 близько 12 год. 00 хв. спеціаліст- криміналіст слідчого відділення відділу поліції №1 Старобільського РУП ГУНП України в Луганській області ОСОБА_1 під`їхав до подвір`я громадянина ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 та висловив йому вимогу щодо надання грошових коштів за не притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за зберігання паливно-мастильних матеріалів на території власного подвір`я та повідомив, що в разі надання заздалегідь обумовленої суми грошових коштів він та начальник відділу поліції №1 Старобільського РУП Луганської області ОСОБА_2 забезпечать йому прикриття та захист від перевірок працівників поліції його приватного господарства на наявність паливно-мастильних матеріалів. При цьому ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_3 про те, що він повинен щомісячно надавати неправомірну вигоду ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у розмірі 1000 грн. ОСОБА_3 відповів ОСОБА_1 що йому треба подумати оскільки в нього немає суми грошових коштів, які вимагають від нього ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Після цього, ОСОБА_1 почав погрожувати ОСОБА_3 адміністративною відповідальністю та повідомив, він надає ОСОБА_3 час до 09.07.2021, а у разі ненадання неправомірної вигоди у ОСОБА_3 та його родини виникнуть проблеми. Перебуваючи в пригніченому стані після розмови з ОСОБА_1 ОСОБА_3 погодився на вимогу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо надання останнім щомісячно неправомірної вигоди.

Після отримання згоди на надання грошових коштів ОСОБА_1 надав ОСОБА_3 номери телефонів начальника відділу №1 Старобільського РУП в Луганській області ОСОБА_2 та повідомив, що в разі виникнення питань з працівниками поліції необхідно дзвонити за цими номерами і ОСОБА_2 вирішить будь-які питання.

30.07.2021 приблизно о 13.00 год. ОСОБА_3 на виїзді з смт. Новопском в бік смт. Білолуцьк зупинили працівники поліції на службовому автомобілі та під час огляду транспортного засобу виявили каністри з пальним та повідомили, що вони складуть стосовно нього протокол про адміністративне правопорушення. ОСОБА_3 зателефонував ОСОБА_2 на номер телефону який раніше йому надав ОСОБА_1 на повідомив про дану зупинку працівниками поліції. ОСОБА_2 під час телефонної розмови з`ясував обставини зупинки, а саме запитав місце зупинки та хто саме з працівників поліції здійснив зупинку та сказав почекати декілька хвилин. Через декілька хвилин працівники поліції відпустили ОСОБА_3 , при цьому не склавши стосовно нього буд-яких протоколів про адміністративне правопорушеня. Після цього 10.08.2021 ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_3 про необхідність збільшення розміру неправомірної вигоди, яку ОСОБА_3 повинен щомісячно надавати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до 1500 гривень.

Того ж дня, 10.08.2021 ОСОБА_3 зустрівся із ОСОБА_1 . Під час зустрічі ОСОБА_1 за вказівкою ОСОБА_2 реалізуючи злочинний умисел, направлений на отримання неправомірної вигоди за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_2 , будучи службовою особою, діючи з прямим умислом, із корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, одержав від ОСОБА_3 грошові кошти в якості неправомірної вигоди в сумі 1500 грн. Також під час розмови ОСОБА_1 ще раз сказав ОСОБА_3 , що в разі зупинки автомобіля ОСОБА_3 працівниками поліції під час перевезення паливно-мастильних матеріалів необхідно дізнатися хто саме його зупинив та телефонувати ОСОБА_2 з метою вирішення вказаних питань.

18.08.2021 приблизно о 21.00 год. на автодорозі в смт. Новопсков біля АЗС «Автопорт» ОСОБА_3 зупинили працівники поліції і під час огляду автомобіля виявили каністри з паливно-мастильними матеріалами. При цьому працівники поліції заявили, що ОСОБА_3 має ознаки стану алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом. ОСОБА_3 відразу зателефонував ОСОБА_2 та під час телефонної розмови повідомив йому вказаний факт. ОСОБА_2 відповів, що за перевезення паливно-мастильних матеріалів його відпустять, а за те, що він знаходиться у стані алкогольного сп`яніння за кермом необхідно додаткові грошові гроші. Під час телефонної розмови ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_3 , що за вирішення питання щодо не складання стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП необхідно надати неправомірну вигоду у розмірі 10000 грн., однак під час телефонної розмови зменьшив суму неправомірної вигоди до 8000 грн. Після чого ОСОБА_3 повідомив, що наразі в нього не має таких грошових коштів і він зможе їх надати в кінці місяця. ОСОБА_2 погодився на данні умови та сказав ОСОБА_3 , щоб неправомірну вигоду в сумі 8000 гривень за не притягнення до адміністративної відповідальності, а також неправомірну вигоду в сумі 1500 гривень за зберігання пального наприкінці місяця ОСОБА_3 передав ОСОБА_2 через ОСОБА_1 .

01.09.2021 ОСОБА_3 діючи під контролем правоохоронних органів отримав заздалегідь ідентифіковані грошові кошти у розмірі 9500 грн. для їх подальшої передачі вищезазначеним працівникам поліції. В той же день о 15 год 15хв. в смт. Новопсков на вул. Українська відбулась зустріч між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 під час якої ОСОБА_1 за вказівкою ОСОБА_2 реалізуючи злочинний умисел, направлений на отримання неправомірної вигоди за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_2 , будучи службовою особою, діючи з прямим умислом, із корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, одержав від ОСОБА_3 грошові кошти в якості неправомірної вигоди в сумі 9500 грн. за не притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП та невтручання в його господарську діяльність. Після отримання вищезазначених грошових коштів ОСОБА_1 повернувся до відділу поліції №1 Старобільського РУП ГУНП в Луганській області, що знаходиться за адресою смт. Новопсков, вул. Слобожанська, буд.20 та передав ОСОБА_2 частину неправомірної вигоди, отриманої від ОСОБА_4 у розмірі 8000 грн. Після цього ОСОБА_2 покинув територію відділу поліції на автомобілі Mazda CX7 д.н.з. НОМЕР_1 та о 15 год. 46 хв. був затриманий працівниками Державного бюро розслідувань. ОСОБА_1 після отримання решти неправомірної вигоди, отриманої від ОСОБА_3 у розмірі 1500 гривень був затриманий працівниками Державного бюро розслідувань у власному автомобілі skoda octavia НОМЕР_2 о 15 год. 50 хв. біля будівлі відділу поліції №1 Старобільського РУП в Луганській області.

Таким чином, в період часу з 10.08.2021 по 01.09.2021 старший спеціаліст-криміналіст слідчого відділення відділу поліції №1 Старобільського РУП ГУНП в Луганській області ОСОБА_1 за попередньою змовою групою осіб з начальником відділу поліції №1 Старобільського РУП ГУНП в Луганській області ОСОБА_2 , будучи службовою особою, діючи з прямим умислом, із корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, одержав від ОСОБА_3 неправомірну вигоду в сумі 11000 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється в одержанні службовою особою неправомірної вигоди за попередньою змовою групою осіб за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням службового становища, що поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, тобто злочині, передбаченому ч. 3 ст. 368 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженнями доказами.

Органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, покарання вчинення якого передбачено у вигляді позбавлення волі на строк від 5 (п`яти) до 10 ( десяти) років, у зв`язку з чим до нього відповідно до ст. 183 КПК України може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Наявність ризика, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України підтверджується наступним. ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні корупційного кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких кримінальних правопорушень. Зокрема санкція ч. 3 ст. 368 КК України передбачає основне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, що в сукупності з іншими ризиками, дає достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 , усвідомлюючи міру покарання, яка йому загрожує за його протиправні діяння, будучи звільненим з під варти, з метою уникнення покарання буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Враховуючи той факт, що положення ст.ст.75,76 КК України не застосовуються під час призначення покарання за вчинення корупційних кримінальних правопорушень, розуміючи невідворотність покарання виключно у вигляді позбавлення волі ОСОБА_1 може здійснити спроби переховуватись від органу досудового розслідування та суду.

Наявність ризику, передбаченого п.2 ч.1 ст.177 КПК України підтверджується тим, що органом досудового розслідування проводяться інші слідчі (розшукові) дії, направлені на виявлення та вилучення речей та документів, що мають значення для розслідування кримінального провадження та можуть бути використані як речові докази. Таким чином, перебуваючи на свободі ОСОБА_1 може здійснити спроби знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України підтверджується тим, що ОСОБА_1 займаючи свою посаду, має велику кількість знайомих, які є працівниками поліції. Вказані факти свідчать про те, що ОСОБА_1 перебуваючи на свободі може незаконно впливати на свідків вчинення кримінального правопорушення шляхом надання неправомірних вказівок, а також здійснення тиску осіб, які є свідками у кримінальному провадженні. Крім того, ОСОБА_1 є знайомим із заявником, мешкає з ним в одному районі та може здійснити спроби впливати на ОСОБА_3 . Таким чином, перебуваючи на свободі ОСОБА_1 може здійснити спроби незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.

Під час досудового розслідування встановлено, що злочинні дії ОСОБА_1 щодо отримання неправомірної вигоди мали постійний та систематичний характер. Крім того, на теперішній час в ході досудового розслідування встановлюються обставини вчинення ОСОБА_1 інших кримінальних правопорушень шляхом використання ним службового становища. Вказані факти свідчать про наявність ризика, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість вчинення ОСОБА_1 інших кримінальних правопорушень у разі обрання останньому іншого запобіжного заходу, окрім тримання під вартою.

З огляду на ці обставини запобігти зазначеним ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою неможливо. Враховуючи викладене, застосування більш м`яких заходів не буде достатнім запобіганням ризикам зазначеним у клопотанні.

ОСОБА_1 вчинив корупційний злочин за попередньою змовою групою осіб поєднаний з вимаганням займаючи посаду старшого спеціаліста-криміналіста відділу поліції №1 Старобільського РУП ГУНП в Луганській області. Своїми діями ОСОБА_1 підірвав авторитет Держави України та Національної поліції України в очах громадян, даний випадок є резонансним, для суспільства. Враховуючи викладене сторона обвинувачення вважає за необхідне визначити заставу у розмірі, що перевищує 80 та є не меншою ніж 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та покласти на підозрюваного строком на два місяці обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України: прибувати за кожною вимогою до слідчого та прокурора; не відлучатись із населеного пункту, в якому він мешкає без дозволу слідчого або прокурора; повідомляти слідчого або прокурора про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

У судовому засіданні слідчий та прокурор підтримали подане клопотання, просили його задовольнити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід, з урахуванням наявності обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених ч. 1ст. 177 КПК України, у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні клопотання.

У судовому засіданні захисник підозрюваного - адвокат Тарасов С.А. просив відмовити у задоволенні клопотання.

Вислухавши слідчого, прокурора, підозрюваного, захисника, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.

01.09.2021 ОСОБА_1 затримано в порядку ст.208 КПК України.

02.09.2021 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України: ОСОБА_1 .

У судовому засіданні встановлено, що підозра ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України обґрунтовується наявними матеріалами кримінального провадження, а саме:

-заявою ОСОБА_3 від 13.07.2021;

-протоколами допиту свідка ОСОБА_3 від 14.07.2021 20.07.2021, 11.08.2021, 19.08.2021, 02.09.2021;

-протоколом огляду та вручення грошових коштів ОСОБА_3 від 10.08.2021 та 01.09.2021.

-заявою ОСОБА_3 від 13.07.2021;

-протоколами допиту свідка ОСОБА_3 від 14.07.2021 20.07.2021, 11.08.2021, 19.08.2021, 02.09.2021;

-протоколом огляду та вручення грошових коштів ОСОБА_3 від 10.08.2021 та 01.09.2021.

-протоколом затримання підозрюваного ОСОБА_1 від 01.09.2021;

-протоколом обшуку автомобіля skoda octavia від 01.09.2021.

-протоколом допиту свідка ОСОБА_5 ;

-протоколом допиту свідка ОСОБА_6 ;

-протоколом допиту свідка ОСОБА_7 ;

-протоколом допиту свідка ОСОБА_8 ;

На даній стадії процесу слідчий суддя позбавлений можливості аналізувати матеріали кримінального провадження та добуті органом досудового розслідування докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень.

Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об"єктивно зв"язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Зв"язок підозрюваного ОСОБА_1 з вчиненим кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дає підстави вважати, що підозра ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України є обґрунтованою.

Відповідно до ч. 1ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з клопотання, відповідно до вимог ч. 1ст. 184 КПК Українипід час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1,2,3,5 ч. 1ст. 177 КПК України, які обґрунтовують наявність підстав для застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 .

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов"язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв"язками та усіма видами зв"язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

Слідчий суддя приходить до висновку про доведеність існування ризику, що ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, про що свідчить вагомість доказів про вчинення ОСОБА_1 інкримінованого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки санкція ч. 3 ст. 368 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

На підставі викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, зокрема його вік та стан здоров"я, інші дані про особу ОСОБА_1 , слідчий суддя приходить до висновку про доведеність існування ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи, відсутні.

Разом з тим, слідчий суддя вважає недоведеними та необґрунтованими наявність існування ризиків можливості підозрюваним знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується, оскільки прокурором та слідчим в ході судового засідання було підтверджено, що у кримінальному провадженні були виявлені та вилучені всі речі та документи, не наведено перелік речей та документів, які мають доказове значення та підлягають додатковому вилученню; прокурор та слідчий в ході судового засідання також підтвердили, що у кримінальному провадженні допитані свідки, які не вказують на незаконний вплив з боку підозрюваного ОСОБА_1 ; крім того, прокурор та слідчий у судовому засіданні підтвердили той факт, що на теперішній час будь-яких епізодів ймовірної злочинної діяльності ОСОБА_1 , крім тих, по яким пред"явлена підозра не зафіксовано.

Таким чином, вказані ризики не знайшли об"єктивного підтвердження у судовому засіданні тає такими, що ґрунтуються на припущеннях.

Отже, на думку слідчого судді, відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, є підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 62021050020000154 від 13.07.2021 р., порушеного за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Відповідно дост. 176 КПК Українизапобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

Відповідно дост. 183 КПК Українитримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м"яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п"ятою статті 176 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до ч. 1ст. 178 КПК України, слідчий суддя також враховує у клопотанні, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання у разі визнання його винним у інкримінованому кримінальному правопорушені, його вік та стан здоров`я, що слідчому судді не надано відомостей про стан здоров"я ОСОБА_1 , який унеможливлював тримання під вартою в умовах слідчого ізолятора та неможливості надання йому кваліфікованої медичної допомоги. Слідчий суддя враховує також репутацію підозрюваного, його майновий та сімейний стан.

Практика Європейського суду з прав людини передбачає, що питання про обґрунтованість періоду тримання під вартою не можна розглядати абстрактно. Оцінювати, наскільки виправданим є подальше тримання обвинуваченого під вартою, в кожній справі потрібно з огляду на конкретні обставини. У тій чи іншій справі безперервне тримання під вартою можна виправдати лише в разі, якщо існують конкретні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, попри презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, викладений у статті 5 Конвенції.

Конвенція гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції. Цей перелік винятків є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме: гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи.

Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

У справі Феррарі-Браво проти Італії Європейський суд з прав людини зазначив, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою.

У справі Мюррей проти Сполученого Королівства суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.

Слідчий суддя також враховує доводи сторони захисту, викладені на користь підозрюваного ОСОБА_1 , але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпеченні запобіганню процесуальних ризиків, тому слідчий суддя не вбачає підстав для обрання більш м"якого запобіжного заходу.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у кримінальному провадженні № 62021050020000154 від 13.07.2021 року, порушеного за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України стосовно ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а ОСОБА_1 слід обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки більш м"які запобіжні заходи будуть недостатніми для запобігання доведеним під час судового розгляду ризикам та не забезпечать належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Слідчий суддя також зобов"язаний застосувати ч.3ст.183 КПК України, та визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов"язків, передбачених цим Кодексом, оскільки слідчим суддею не встановлено випадків, передбачених ч.4 вказаної статті.

Розмір застави визначається у таких межах:

1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того, відповідно до ч. 3ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків.

Відповідно до ч. 5ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У рішенні від 12 березня 2009 року в справі "Алєксандр Макаров проти Росії" (Aleksandr Makarov v Russia) № 15217|07 " Європейський суд вказав, що "… сума застави повинна оцінюватися головним чином по відношенню заінтересованої особи, його активів … іншими словами, ступенем впевненості, яка можлива в тому, що перспектива втрати забезпечення у випадку його неявки в суд послужить достатнім фактором, виключаючи з його сторони будь-яке бажання зникнути".

Таку ж позицію Європейський суд послідовно займав і по багатьох інших справах, а саме "Мангрус проти Іспанії" (Mangouras v. Spain) , Ноймайстер проти Австрії (Neumeister v. Austria).

Визначаючи відповідно до вимог ч.4ст.182 КПК Українирозмір застави, а також виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Таким чином, визначаючи розмір застави, слідчий суддя приймає до уваги дані про особу підозрюваного ОСОБА_1 , який має постійне місце реєстрації та проживання, одружений, обіймає посаду старшого спеціаліста-криміналіста слідчого відділення відділу поліції №1 Старобільського РУП ГУНП в Луганській області стан його здоров`я, а також майновий стан підозрюваного ОСОБА_1 .

Слідчий суддя не погоджується з доводами сторони обвинувачення щодо можливості забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного лише у разі внесення застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює 681000 грн., оскільки сама правова природа такого запобіжного заходу як застава є альтернативою запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою, а встановлення такого значного розміру застави носить каральний характер для підозрюваного, оскільки фактично унеможливлює існування «альтернативи» яка закладена в правовому інституті застави.

Таким чином, з урахуванням даних про особу підозрюваного, слід застосувати розмір застави, що не перевищує 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного достатньою мірою гарантує виконання підозрюваним покладених на нього обов"язків, отже сума застави, яка буде здатною забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов"язків має бути сплачена у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Застава у зазначеному розмірі буде співмірною з існуючими в кримінальному провадженні ризиками та в разі її внесення зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання нею обов`язків, передбачених ч. 5ст. 194 КПК України.

Керуючись вимогами ст. ст.110,131,132,177,178,183,184,197,198,369-372 КПК України,ст. 29 Конституції України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську Завадського О.В., погоджене прокурором відділу Луганської обласної прокуратури Кондратюком О.О. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів з 01 вересня 2021 року по 30 жовтня 2021 року включно.

Відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України суд встановлює ОСОБА_1 заставу у розмірі сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 227000 (двісті двадцять сім тисяч) гривень 00 копійок, яку необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ України, депозитний рахунок:

Отримувач коштів: ТУ ДСА України в Луганській області

Код отримувача (код ЄДРПОУ) : 26297948

Банк отримувача: Держказначейська служба України м. Київ

Код банку отримувача (МФО): 820172

Рахунок отримувача: UA208201720355209001000002672, призначення платежу: застава, № ухвали суду, П.І.Б. платника застави, ЄДРПОУ суду 05381484, або забезпечити їх внесення заставодавцем, та надати слідчому, прокурору, суду документ з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів.

В разі внесення застави уповноваженій особі місця ув"язнення необхідно негайно звільнити з-під варти ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та повідомити про це слідчого, прокурора та слідчого суддю, або суд.

З моменту звільнення ОСОБА_1 з-під варти у зв"язку з внесенням застави він буде вважатись таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

В разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов"язки:

- не відлучатись з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками, визначеними слідчим;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в"їзд в Україну.

Вказані обов"язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_1 на строк не більше двох місяців, які починаються з моменту звільнення з-під варти після внесення застави.

Підозрюваному роз"яснюються положення п.п.8,10 ст.182 КПК України, згідно з якими у разі невиконання обов"язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з"явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов"язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

Копію ухвали надати учасникам процесу та направити до відповідного ІТТ та слідчого ізолятора для виконання.

На дану ухвалу у п`ятиденний строк може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду.

Повний текст ухвали оголошений 07 вересня 2021 року о 15-45 годині в приміщенні залу судового засідання Сєвєродонецького міського суду Луганської області.

Слідчий суддя Н.В. Бойко