Ухвала суду № 99532434, 03.09.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 6/760/715/21

В справі № 760/8533/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2021 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого- судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря - Фареник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про заміну сторони у виконавчому провадженні та зупинення виконання рішення суду, суд

В С Т А Н О В И В:

Заявник звернувся до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження шляхом заміни Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на ГУ ДФС у Київській області та зупинення виконання рішення.

Посилається в заяві на те, що рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 28 лютого 2018 року було задоволено позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про реформування територіальних органів Державної фіскальної служби» № 296 від 28 березня 2018 року постановлено реорганізувати деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання як структурних підрозділів до відповідних територіальних органів Служби за переліком згідно з додатком.

Згідно Додатку до постанови № 296, яким визначено Перелік територіальних органів ДФС, які реорганізуються шляхом приєднання як структурні підрозділи до відповідних територіальних органів Служби, зокрема передбачено, що Білоцерківська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області реорганізується шляхом приєднання до ГУ ДФС у Київській області.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, в результаті реорганізації, відбулася реєстрація припинення Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

Виходячи з цього, просить задовольнити заяву та розглядати за відсутності представника Відповідача та правонаступника.

27 серпня 2021 року через канцелярію суду представником позивачів було подано заперечення на заяву, в якому зазначено, що рішення відносно ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було виконано ще у 2020 році.

В частині виконання рішення відносно ОСОБА_1 боржником у виконавчому листі є Державна казначейська служба, заявник не є стороною виконавчого провадження, а тому підстави для заміни сторони відсутні.

Крім того, заявник не аргументував доцільність або правомірність зупинення виконання рішення суду.

Просить відмовити у задоволенні клопотання.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про час розгляду заяви повідомлялися належним чином, про причини неявки суд до відома не поставили.

У відповідності до положень ст. 442 ЦПК України суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.

Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

З точки зору ст. 55 ЦПК України процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку із вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки право попередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові Великої палати від 07 квітня 2020 року № 473/1433/18 (14-35цс20), цивільне процесуальне законодавство визначає порядок процесуального правонаступництва лише у тих справах, де сторона - учасник процесу, вибула з певних причин.

У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі.

Отже, процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб`єктивного права або обов`язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві.

При цьому, незалежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Частиною 5 статті 15 Закону визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

З копії виконавчого листа, що міститься в матеріалах справи вбачається, що заявник не є стороною у даному виконавчому провадженні.

Крім того, з матеріалів справи вбачається що боржником за вазаним судовим рішенням є не заявник, а Державна казначейська служба в Київській області.

/ т. 4, а.с. 30 - 32; т.6, а.с. 11 - 12 /

Крім того, відповідно до ч.1 ст.436 ЦПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Верховний Суд постанові від 20 січня 2021 року в справі №466/5766/13-ц / провадження № 61-13912св20 / зазначив, що на законодавчому рівні проводиться розмежування між зупиненням виконання оскаржуваного судового рішення, яке застосовується у випадку, якщо судове рішення підлягає примусовому виконанню, й зупинення дії судового рішення, якщо рішення не передбачає примусового виконання.

Відповідно до частини другої статті 370 ЦПК України у випадку відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, яка надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, суд апеляційної інстанції може зупинити дію раніше прийнятого ним судового рішення та рішення суду першої інстанції, що оскаржується.

З наведеної норми вбачається, що суд апеляційної інстанції може зупиняти дію судових рішень, які не підлягають примусовому виконанню, але не має повноважень вирішувати питання щодо зупинення виконання рішення суду першої інстанції, якщо останнє підлягає примусовому виконанню, оскільки наведене відноситься до виключної компетенції виконавця на підставі частини першої статті 38 Закону України «Про виконавче провадження».

Тобто, зупинення виконання рішення суду можливе лише з визначених законом підстав та в визначеному законом порядку.

З матеріалів справи вбачається, що рішення суду оскаржувалося в апеляційному та касаційному порядку.

Постановою Верховного Суду від 13 серпня 2020 року касаційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишена без задоволення, а рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 28 лютого 2018 року та постанова Київського апеляційного суду від 13 березня 2019 року без змін.

При перегляді справи в апеляційному та касаційному порядку питання про зупинення виконання рішення суду не вирішувалося.

З урахуванням викладеного вище підстави для задоволення заяви відсутні.

Керуючись ст. 55, 258, 260, 442 ЦПК України, ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про заміну сторони у виконавчому провадженні та зупинення виконання рішення суду відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарженняна ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Л.А. Шереметьєва