Ухвала суду № 99526089, 08.09.2021, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єдиний унікальний номер № 243/444/21

Номер провадження № 1-кп/243/414/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2021 року м. Слов`янськ

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Дюміної Н.О.,

при секретарі Прилуцькій А.В,

за участю:

прокурора Костенко М.П.

представника потерпілої Ткаліч Д.В.

захисника Пікуліна Р.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 6 Слов`янського міськрайонного суду Донецької області кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Горлівка, громадянина України, із неповною середньою освітою, не одруженого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, -

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 194 ч.2, ст. 190 ч.2, ст. 125 ч.2, ст. 129 ч.1, ст. 129 ч.1, ст. 126-1, ст. 342 ч.2 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Слов`янського міськрайонного суду Донецької області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 194 ч.2, 190 ч.2, 125 ч.2, 129 ч.1, 129 ч.1, 126-1, 342 ч.2 КК України.

Під час судового засідання прокурором було заявлено клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб, яке мотивовано тим, що ОСОБА_1 , обвинувачується у вчиненні низки кримінальних правопорушень, в тому числі у вчиненні домашнього насильства, а також здійсненні опору працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків, а також існують ризики передбачені ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 знаходячись на волі може здійснити дії задля уникнення покарання за вчиненні кримінальні правопорушення, а саме переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих, а також продовжити вчиняти інші злочини, оскільки не має постійного місця роботи, заробляє на життя випадковими заробітками, власного житла не має, в період не погашеної судимості

за крадіжку знову вчинив корисливий злочин задля задоволення власних матеріальних потреб, що також підтверджує високий ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.

Прокурор вказав, що у разі зміни відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу на більш м`який, не пов`язаний з триманням під вартою, неможливо буде запобігти вищевказаним ризикам, тим самим негативно вплинути на повне, об`єктивне та всебічне встановлення істини у кримінальному провадженні.

Заслухавши думку учасників судового засідання, з приводу вирішенні питання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме прокурора, який підтримав клопотання та просив задовольнити в повному обсязі, представника потерпілої Ткаліч Д.В., який підтримав клопотання прокурора, обвинуваченого ОСОБА_1 , який заперечував щодо клопотання прокурора, просив відмовити в задоволенні вимог та змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт та захисника обвинуваченого адвоката Пікуліна Р.М., який просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора та змінити відносно ОСОБА_1 запобіжний захід на не пов`язаний з триманням під вартою, а саме у вигляді домашнього арешту, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Так згідно ч.1,2 ст. 177 КПК України - метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи, що положення чинного кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання суд користується практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Суд враховуючи відомості по всім обвинуваченням, що інкримінуються ОСОБА_1 та обсяг відомостей, щодо існуючих ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які були повідомленні в судовому засіданні прокурором та зазначені в його клопотанні, - приходить до переконання, що висновки про доцільність продовження строку дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 , викладені в клопотанні прокурора - не є явно необґрунтованими чи очевидно недопустимими.

Приймаючи до уваги вищезазначене, суд не ігнорує та також приймає до уваги позиції, думки та доводи, як самого обвинуваченого так і його захисника, як сторони захисту на користь обвинуваченого, однак зазначає, що у даному кримінальному провадженні, в обсязі пред`явленого обсягу обвинувачення, та сукупності існуючих ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зазначені захисником доводи не перевищують суспільного інтересу у даній кримінальній справі, який з урахуванням обставин всіх кримінальних правопорушень вчинених ОСОБА_1 та їх тяжкості є наявним в даній справі та полягає у повному, всебічному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Зокрема наявність ризику переховування обвинуваченого від суду ґрунтується на тому, що ОСОБА_1 , будучи особою, яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень за вчинення яких передбачено максимальне покарання у вигляді позбавлення волі строком до трьох років, може вирішити, що уникнення покарання та спроба переховування від правосуддя, може бути для нього меншим злом, ніж процедура відбування покарання. Існування реальної можливості бути ізольованим від суспільства та звинувачення у інших кримінальних правопорушеннях, за які останньому загрожує позбавлення волі на певний строк, дійсно свідчать про високий ступінь імовірності втечі обвинуваченого.

Крім того, високим є ризик того, що ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки під час перебування кримінального провадження в провадженні суду ОСОБА_1 продовжує вчиняти нові кримінальні правопорушення, а тому в разі обрання відносно останнього запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, ОСОБА_1 може продовжити свою злочинну діяльність, оскільки навіть пред`явлення обвинувачення по семи кримінальним правопорушення, не стримують протиправної поведінки обвинуваченого.

Також існує ризик впливу обвинуваченого на потерпілих та свідків по кримінальному провадженню, з метою зміни їх показів на свою користь шляхом психологічного або фізичного впливу, задля уникнення відповідальності, оскілки за час перебування кримінального провадження в провадженні суду щодо з одного зі свідків ОСОБА_1 вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 194 КК України.

Ризик незаконного впливу обвинуваченого на потерпілу ОСОБА_2 також підтверджується і тим фактом, що у період слухання кримінального провадження відносно ОСОБА_1 , він неодноразово погрожував їй фізичною розправою. Крім того припис співробітників поліції, винесений 20.01.2021 року щодо заборони контактувати з потерпілою ОСОБА_2 , обвинуваченим проігноровано, оскільки саме у період дії термінового заборонного припису з 20.01.2021 року по 30.01.2021 року, ОСОБА_1 , продовжив вчиняти психологічне насильство щодо ОСОБА_2 , вчинив низку адміністративних правопорушень.

Аналізуючи зазначене вище, суд прийшов до висновку, що існування ризиків незаконного впливу на свідків та потерпілих у справі, можливість переховування обвинуваченого від правосуддя, а також вірогідність вчинення інших кримінальних правопорушень, у випадку обрання запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, знайшло своє підтвердження під час судового засідання.

Суд зазначає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

У відповідності до п.п. 61,62 Рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності

конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинності, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.

Дослідивши надані сторонами кримінального провадження матеріали, оцінивши в сукупності всі обставини, у тому числі: сукупність наявних відомостей про вчинення обвинуваченим семи кримінальних правопорушень, в тому числі домашнього насильства, а також здійсненні опору працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватими у кримінальних правопорушеннях, а саме позбавлення волі на строк до 3 років; вік та стан здоров`я обвинуваченого, які не виключають можливості перебування його під вартою, відсутність жодних належних медичних відомостей чи письмових доказів, які б свідчили, що стан здоров`я обвинуваченого не дозволяє, чи взагалі виключає можливість його перебування в установі виконання покарань, а також врахувавши ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були зазначені прокурором у клопотанні та повністю знайшли своє підтвердження під час судового засідання, зокрема ймовірність того, що обвинувачений ОСОБА_1 у разі обрання запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, може переховуватись від суду задля уникнення кримінальної відповідальності, оскільки можливість уникнення покарання може бути для обвинуваченого меншим злом ніж процедура його відбування у разі визнання його винним, а також можливість незаконного фізичного або психологічного впливу обвинуваченого на потерпілих та свідків задля зміни їх показів на свою користь, та ймовірність вчинення іншого кримінального правопорушення, суд вважає, що зазначені обставини у своїй сукупності свідчать про недостатність застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`яких запобіжних заходів, а ніж тримання під вартою, для запобігання виникненню ризикам передбаченим ст. 177 КПК України, а тому суд вважає доцільним продовжити відносно обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№6)».

Суд також у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального закону розглянув і альтернативні триманню під вартою заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 176 КПК України, в тому числі і домашній арешт, однак вважає, що прокурором в судовому засіданні обґрунтовано було доведено, з посиланням на об`єктивні обставини справи, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів щодо обвинуваченого не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно п.1 ч.4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177,183,184, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» на 60 днів а саме: з 08 вересня 2021 року по 06 листопада 2021 року включно.

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - відмовити.

Ухвала про продовження строку дії запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Копію ухвали вручити обвинуваченому та прокурору негайно, після її проголошення.

Повний текст ухвали проголошено 10.09.2021 року.

Суддя Слов`янського міськрайонного суду

Донецької області Н.О. Дюміна