Рішення № 99526023, 09.09.2021, Селидівський міський суд Донецької області

242/3874/21

2/242/1147/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2021 року Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Владимирської І.М., при секретарі судового засідання Гандзюк К.С., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в м. Селидове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Селидівської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви на прийняття спадщини, -

ВСТАНОВИВ

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому зазначив, що 15.10.2008 року його батько ОСОБА_4 склав заповіт, яким зробив заповітне розпорядження - належний йому будинок і приватизовану земельну ділянку біля нього, що розташовані у АДРЕСА_1 ; приватизовану земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , та приватизовану земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , він заповідає позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В подальшому ОСОБА_4 помер та після його смерті відрилася спадщина у виді вищевказаного нерухомого майна. Позивач звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті батька, але постановою нотаріуса йому відмовлено у видачі свідоцтва про спадщину у зв`язку з пропуском встановленого строку для прийняття спадщини. Зазначає, що у зв`язку з необізнаністю про наявність заповіту, проведення АТО на території Донецької області, тривалої неможливості замовлення та виготовлення технічної документації із землеустрою з подальшим присвоєнням кадастрових номері земельних ділянок не міг вчасно звернутися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. На підставі викладеного просить визначити додатковий строк для подання заяви на прийняття спадщини, яка залишилася після смерті його батька ОСОБА_4 .

Позивач в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник Селидівської міської ради в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги визнав в повному обсязі та не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, надали суду нотаріально посвідчені заяви про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги визнали в повному обсязі та просять їх задовольнити.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до положень ч. ч. 3,4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно ч. 3 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 р. "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

З матеріалів справи вбачається, що при житті ОСОБА_4 , який є власником на підставі Державних акті на право приватної власності на землю, виданих 08.06.1998 року Селидівською міською радою, приватизованих земельних ділянок, розташованих у місті Селидове Донецької області, вулиця Шевченка, № 235, № 237 та № 239, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та при житті склав заповіт, посвідчений 15.10.2008 року державним нотаріусом Першої селидівської державної нотаріальної контори, відповідно до якого він зробив таке заповітне розпорядження - вказані земельні ділянки він заповідає ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто своєму синові (згідно копії свідоцтва про народження, наявного в матеріалах справи).

Постановою приватного нотаріуса Покровського районного нотаріального округу Донецької області від 15.07.2021 року відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, місце розташування: АДРЕСА_1 , площею 0.1000, кадастровий номер 1413800000:03:021:0033, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); земельну ділянку, місце розташування: АДРЕСА_1 , площею 0,1000, кадастровий номер 1413800000:03:021:0034, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); земельну ділянку, місце розташування: АДРЕСА_1 , площею 0,1000, кадастровий номер 1413800000:03:021:0035, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України). Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини у такому випадку потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права. Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17.

З вказаними висновками погодився Верховний Суд у постановах від 12 вересня 2018 року у справі № 484/3221/17 (провадження № 61-22510св18), від 10 січня 2019 року у справі № 263/1221/17 (провадження № 61-18261св18), від 25 березня 2020 року у справі № 642/2539/18-ц (провадження № 61-5609св19).

Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" судам роз`яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Позивач обґрунтував поважність причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини, зокрема тим, що протягом встановленого законом строку він не тільки виявляв намір прийняти спадщину, а й вчиняв фактичні дії з метою оформлення свідоцтва про право на спадщину, зокрема, проводив оцінку вартості земельних ділянок та дії щодо їх державної реєстрації, присвоєння ним кадастрових номерів, що підтверджене відповідними витягами з Державного реєстру земельного кадастру про земельну ділянку, які були отримані позивачем тільки 13.07.2021 року (аналогічний за змістом висновок викладений в постанові ВС від 02.02.2021 року (провадження № 61-14853св19). Крім того, у зв`язку з проведенням активної фази антитерористичної операції на території Донецької області, позивач не зміг вчасно звернутися до нотаріальної контори, в зв`язку з чим, суд вважає, що причини пропуску строку для прийняття спадщини є поважними.

Суд зазначає, що при наявності заповіту належне повідомлення спадкоємців про відкриття спадщини є обов`язком нотаріуса. При розгляді справ про надання додаткового строку для прийняття спадщини суди досліджують, чи вчиняв нотаріус після встановлення ним наявності заповіту спадкодавця дій для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, чи здійснювався виклик спадкоємця за заповітом, у т.ч. шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі. (постанова ВСУ від 23.08.2017 у справі № 1320цс17; постанови ВС від 10.01.2019 у справі № 263/1221/17; від 04.12.2019 у справі № 205/3855/17). Відомості про таке повідомлення позивача при отриманні іншими спадкоємцями спадщини в матеріалах справи відсутні.

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети. Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17-ц (провадження № 61-26164св18).

Враховуючи принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримуючись загальних засад цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність та розумність, та на забезпечення виконання завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених, невизнаних прав та інтересів, на підставі викладеного та приймаючи до уваги, що спадкодавець при житті склав заповіт, яким заповідав вищевказані земельні ділянки позивачу, а позивач вчасно не зміг звернутися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини з поважних причин, враховуючи згоду відповідачів з позовом та те, що запроваджений на всій території України карантин з метою запобігання поширенню на території України вірусу COVID-19 також обмежив дії спадкоємця на вчасне подання заяви про прийняття спадщини (постанова ВС від 12.05.2021 року у справі № 766/12921/20-ц), з урахуванням вищевикладених правових позиції Верховного Суду та положень ст. 206 ЦПК України, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 206, 259, 264, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Селидівської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви на прийняття спадщини - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю шість місяців з дня набрання рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Владимирська І.М.