Рішення № 99523511, 29.06.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/57115/19-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2021 року Печерський районний суд м. Києва

суддя: Матійчук Г.О.,

секретар судового засідання: Сеньковська В.Я.,

справа №757/57115/19-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»

третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС»

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС», про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2019 року позивач звернулась до суду із вказаним позовом до відповідача, в якому просила стягнути з останнього матеріальну шкоду (збитки), заподіяні внаслідок пошкодження транспортного засобу в дорожньо-транспортній пригоді (далі - ДТП), в розмірі 129 952,89 грн, моральну шкоду в розмірі 40 000 грн, витрати по оплаті послуг експерта в розмірі 2 059,20 грн.

В обґрунтування позову зазначила, що 25.11.2018 року по напрямку Шишаки-Поділ, в районі села Баранівка Шишацького району Полтавської області сталася ДТП за участю автомобіля Форд-Транзит, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та належного їй автомобіля Мерседес-Бенц Спринтер, державний номерний знак НОМЕР_2 , під її керуванням.

Власником автомобіля Форд-Транзит є відповідач. В момент пригоди водій вказаного автомобіля - ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з відповідачем і виконував свої трудові обов`язки.

Цивільно-правова відповідальність володільця автомобіля Форд-Транзит застрахована у страховій компанії «Брокбізнес».

В результаті ДТП її транспортний засіб (далі - ТЗ) зазнав пошкоджень, а їй, відповідно, завдано матеріальних збитків.

Вина ОСОБА_2 у даній пригоді підтверджена постановою Шишацького районного суду Полтавської області від 27.12.2018 року у справі №551/1241/18.

У квітні 2018 року страховою компанією відповідача їй сплачено 54 052,79 грн страхового відшкодування.

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження №2200 від 03.12.2018 року загальна вартість робіт та запасних частин, пов`язаних з проведенням відновлювального ремонту її ТЗ становила 184 005,68 грн. Крім того нею за проведення експертизи сплачено 2 059,20 грн.

На її вимогу відшкодувати збитки в позасудовому порядку відповідач відповів відмовою, посилаючись на наявність страхового полісу, порадив звернутись до страхової компанії.

Посилаючись на норми статей 22, 1172 ЦК України просила стягнути з відповідача завдану їй матеріальну шкоду.

Зауважила, в результаті ДТП їй завдано також моральної шкоди, яку вона оцінила в 40 000 грн.

Просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01.11.2019 року відкрито провадження у справі та вирішено розглянути її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу не пізніше п`ятиденного строку подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, роз`яснено відповідачу, що він має право не пізніше п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї, до початку розгляду справи по суті надіслати відзив на позовну заяву.

04.12.2019 року відповідач надіслав відзив на позовну заяву, в якій заперечив вимоги позивача, просив відмовити у задоволені позову, вказуючи, що є неналежним відповідачем у справі. Так, між ним та ПАТ «СК «Брокбізнес» укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого забезпечено транспортний засіб Форд-Транзит в межах страхової суми - 100 000 грн. Отже, у разі настання страхового випадку, страховик мав би відшкодувати потерпілій особі шкоду в межах ліміту страхової суми. Крім того вважає завищеною суму позовних вимог, оскільки остання суперечить висновкам експертного дослідження №2200, на якій посилається сама позивач. І насамкінець вважає, що позивачем не доведено факту спричинення їй моральної шкоди в результаті ДТП. Просить у позові відмовити.

Ухвалою від 04.12.2019 року за заявою представника відповідача здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у загальне позовне провадження. Призначено справу у підготовче судове засідання.

Ухвалою від 20.01.2021 року до участі у справі в якості третьої особи залучено ПАТ «СК «Брокбізнес».

23.03.2021 року закрито підготовче судове засідання та справу призначено до розгляду по суті.

Від позивача неодноразово надходили клопотання про проведення судових засідань в режимі відеоконференції, враховуючи, що місце її перебування знаходиться на значній відстані від суду в якому розглядається справа.

Ухвалами суду клопотання задовольнялись.

В судове засідання, призначене на 29.06.2021 року, позивач та її представник не з`явились. Разом з тим, суд з урахуванням раніше надісланих позивачем клопотань вважає за можливе розглянути справу у відсутність позивача на підставі зібраних у справі матеріалів.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, з урахуванням позиції відповідача по суті позову.

Від третьої особи жодних заяв не надходило.

З урахуванням наведеного, суд вбачає можливість розгляду справи у відсутність сторін.

За ч. 1, 4 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи та характер спірних правовідносин, об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 25.11.2018 року по напрямку Шишаки-Поділ, в районі села Баранівка Шишацького району Полтавської області сталася ДТП за участю автомобіля Форд-Транзит, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля Мерседес-Бенц Спринтер, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який належить останній на праві власності (а.с. 7).

Автомобіль Форд-Транзит, державний номерний знак НОМЕР_1 належить відповідачу, що ним не заперечується і підтверджується договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс №АМ/6392166 який додано до відзиву) (а.с. 54), відповідно до якого було забезпечено ТЗ Форд-Транзит, державний номерний знак НОМЕР_1

В момент ДТП водій ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ПАТ «Державний ощадний банк України», що підтверджується постановою Шишацького районного суду Полтавської області від 27.12.2018 року у справі №551/1241/18. Вказаною постановою також встановлено вину ОСОБА_2 у вказаній дорожній пригоді (а.с. 10).

В результаті ДТП ТЗ Марседес-Бенц зазнав механічних пошкоджень.

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження №2200 від 03.12.2018 року проведеного Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз (Полтавське відділення) вартість матеріального збитку, завданого власнику ТЗ Мерседес-Бенц внаслідок ДТП, станом на 25.11.2018 року складала 80 962,33 грн.

За твердженнями позивача, у квітні страховою компанією відповідача їй виплачено 54 052,79 грн у відшкодування шкоди за страховим випадком.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, заподіяна неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утримання бійцівських порід тощо , що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За загальними правилом ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

Згідно з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до ч. 3 п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 р., зокрема, не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір.

Відповідно до положень законодавства, відповідач зобов`язаний відшкодувати матеріальну шкоду, завдану його працівником позивачу.

Таким чином, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України убачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Така конструкція цивільно-правової відповідальності надає потерпілому можливість більш ефективно та оперативно захистити свої права та інтереси.

Статті 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб`єктного складу відповідальних осіб (коли обов`язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.

Так, ст. 1187 ЦК України встановлює особливого суб`єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки .

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України таким суб`єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не є таким суб`єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Зазначений висновок узгоджується і з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України та ч. 2 ст. 1187 ЦК України.

Положення ч. 1 ст. 1188 ЦК України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

В такому випадку обов`язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.

Отже, аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Таким чином, положення ст. ст. 1187, 1188 ЦК України є спеціальними по відношенню до ст. 1167 ЦК України, у зв`язку з чим перевага у застосуванні має надаватися спеціальним нормам.

Отже, за вказаних обставин та з урахуванням положень діючого законодавства позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Державний ощадний банк України» є обґрунтованими. Разом з тим, підлягають частковому задоволенню, оскільки позивачем не в повному обсязі доведена сума заявлених нею позовних вимог.

Заявлена ОСОБА_1 матеріальна шкода в сумі 129 952,89 грн не підтверджена належними доказами. Висновок експертного дослідження, на який вона посилається, вказує на вартість матеріального збитку в сумі 80 962,33 грн (а.с. 21).

Доказів понесення позивачем (інших) витрат по відновленню ТЗ (ремонт, відновлення, заміна деталей, тощо) не надано.

Отже позовні вимоги в частині матеріального збитку підлягають частковому задоволенню.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Поняття моральної (немайнової) шкоди і порядок її відшкодування визначається статтею 23 ЦК України. Зокрема, підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути порушення майнових, особистих немайнових прав особи, а також зобов`язань у випадках, передбачених договором або законом.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Сам по собі факт порушення права, за відсутності доведеної наявності вищезазначених втрат немайнового характеру, не є підставою для відшкодування моральної шкоди, а її наявність відповідно до загальних засад змагальності цивільного процесу підлягає доведенню особою, яка порушує питання про її відшкодування.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за ст. ст. 1166, 1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Однак, позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної йому шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями відповідача, що в силу вимог ст. 81 ЦПК України є процесуальним обов`язком позивача.

Доказування не можу грунтуватись на припущеннях.

За таких обставин ця вимога позивача задоволенню не підлягає.

З огляду на зазначене вище, суд задовольняє позов ОСОБА_1 до ПАТ «Державний ощадний банк України» частково та стягує з відповідача на користь позивача різницю між виплаченою страховою сумою та сумою матеріального збитку - 26 909,54 грн (80 962,33-54 052,79), у решті позову, в т.ч. в частині морального збитку, відмовляє.

Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України.

З відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на проведення експертизи в сумі 2 059,20 грн.

Керуючись ст. ст. 1166, 1187, 1172 ЦК України, 1, 2, 4, 5, 12,13, 76, 81-83, 89, 95, 141, 258, 259, 263-266, 352, 354-355 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 26 909,54 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з розглядом справи - 2 059,20 грн.

В решті позову- відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Апеляційного суду м. Києва або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», ЄДРПОУ 00032129, адреса: м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Г.

Третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС», ЄДРПОУ 20344871, адреса: м. Київ, вул. Білоруська, 3.

Суддя Г.О. Матійчук