Ухвала суду № 99521761, 10.09.2021, Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа № 536/717/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2021 року м. Кременчук

Кременчуцький районний суд Полтавської області колегією суддів у складі:

головуючого судді Колотієвського О.О., судді Клименко С.М., судді Даніліної Ж.О.

за участю:

секретаря судового засідання - Пасєчнікової В.О.,

прокурора - Живило В.Я.,

захисника - Груба А.С.,

захисника - Ножовнік О.І.,

захисника - Іванов І.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

обвинуваченої - ОСОБА_2 ,

обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці, в залі суду, кримінальне провадження за обвинуваченням:

- ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27 ч.3 ст.307, ч.3 ст.27 ч.3 ст.311, ч.3 ст.27 ч.3 ст.313 КК України;

- ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27 ч.3 ст.307, ч.2 ст.27 ч.3 ст.311, ч.2 ст.27 ч.3 ст.313 КК України;

- ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27 ч.3 ст.307, ч.2 ст.27 ч.3 ст.311, ч.2 ст.27 ч.3 ст.313 КК України;

- ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27 ч.3 ст.307, ч.2 ст.27 ч.3 ст.311, ч.2 ст.27 ч.3 ст.313, ч.3 ст.307, ч.3 ст.311 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

08 вересня 2021 року від захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Іванова Ігоря Олександровича надійшла заява про відвід всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально.

В обґрунтування заяви вказував, що ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 08.07.2021 року у справі № 536/717/21 суд ухвалив викликати в судове засідання в якості свідка слідчого слідчого відділу розслідувань особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Полтавській області - Кулика Ю.П.

05.08.2021 року ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області у справі № 536/717/21 відмовлено в задоволенні його клопотання щодо застосування приводу до слідчого слідчого відділу розслідувань особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Полтавській області - Кулика Ю.П.

В якості мотивів відмови у задоволенні цього клопотання судом зазначено, що: «Суд не може погодитися з твердженням сторони захисту щодо обізнаності ОСОБА_5 про його виклик до суду, оскільки отримання копії зазначеної ухвали посадовими особами з установи де працює ОСОБА_5 не є беззаперечним доказом щодо належного повідомлення ОСОБА_5 особисто. Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази отримання ОСОБА_5 ухвали Кременчуцького районного суду Полтавської області від 08.07.2021 року, колегія суддів вважає, що останній не повідомлений належним чином про його виклик в судове засідання в якості свідка, а тому підстави для застосування приводу до останнього відсутні та відповідно клопотання задоволенню не підлягає».

Отже із змісту цієї ухвали випливає наступне:

- в установу де працює ОСОБА_5 судом та/або прокурором було направлено копію ухвали Кременчуцького районного суду Полтавської області від 08.07.2021 у справі № 536/717/21 якою суд ухвалив викликати в судове засідання в якості свідка ОСОБА_5 ;

- на думку суду це не є належним повідомленням ОСОБА_5 про виклик ОСОБА_5 в судове засідання в якості свідка;

- судом в інший спосіб ОСОБА_5 не викликався.

За викладених обставин вважає, що відсутність підтвердження отримання ОСОБА_5 повістки про виклик є перешкодою для застосування до останнього приводу.

В той час зазначив, що у день постановлення ухвали про виклик як свідка ОСОБА_5 , тобто 08.07.2021 останній прибув до приміщення суду, знаходився там певний час, де його бачили учасники провадження та головуючий суддя.

Вважає, що суд обізнаний про порядок виклику свідка, а тому мав усі можливості здійснити виклик свідка ОСОБА_5 у порядок передбачений КПК України, тобто шляхом вручення останньому повістки про виклик особисто, або за місцем його роботи.

Натомість цього судом не було зроблено і сам суд у складі вищезазначених суддів, постановляючи 05.08.2021 року ухвалу про відмову у приводі вищезазначеного свідка, констатував відсутність належної форми та змісту щодо виклику цього свідка.

Отже суд, достеменно знаючи про порядок виклику свідка відповідно до КПК України, не дотримався цього порядку, забезпечив собі передумови до прийняття у майбутньому рішень у яких констатується відсутність підстав для застосування заходів процесуального примусу до цього свідка: привід та/або накладення грошового стягнення.

Слідчий Кулик Ю.П. у цьому кримінальному провадженні здійснював досудове розслідування, отже, відповідно до ст. 3 КПК України є стороною кримінального провадження - з боку обвинувачення.

Таким чином, у даному випадку, суд, будучи обізнаним з вищезазначеними нормами КПК України, ухилився від виклику свідка що є стороною обвинувачення і створив умови для неможливості здійснювати щодо цього свідка заходи процесуального примусу, чим фактично став на сторону обвинувачення, що є порушенням принципів незалежності і безсторонності судової влади.

За таких обставин, подав заяву про відвід з підстав упередженості суддів що втілилось у порушенні принципів незалежності і безсторонності судової влади.

На підставі вищевикладеного просив суд ухвалити рішення, яким:

- постановити ухвалу про відвід суддів Кременчуцького районного суду Полтавської області: Колотієвського Олександра Олександровича, Клименко Світлани Миколаївни та Даніліної Жанни Олександрівни які здійснюють судове провадження колегіально.

В судовому засіданні прокурор Живило В.Я. заперечував проти задоволення заяви про відвід.

Захисники Іванов І.О., Ножовнік О.І., обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підтримали заяву про відвід.

Обвинувачені ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , захисник Груба А.С. покладались на розсуд суду.

Суд, вислухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження та клопотання про відвід суддів, дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права (ст. 129 Конституції України, ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтями 75, 76 КПК України визначено вичерпний перелік обставин, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні.

Однією з таких підстав є наявність інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості слідчого судді, судді або присяжного (п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України).

Згідно з ч.1 ст.26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України.

Головна мета відводу – гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Частиною 1 статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

При вирішенні заяви про відвід суд застосовує вимоги Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, які підлягають застосуванню як джерело права відповідно до ст.9 Конституції України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом.

За замістом п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та виробленою прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, суд має відповідати ряду вимог, зокрема бути незалежним та неупередженим. Стосовно вимоги «неупереджений» Європейський суд виділяє два аспекти. По-перше, орган, який розглядає справу, повинен бути безстороннім суб`єктивно. Тобто жоден його член не повинен мати будь-якої особистої зацікавленості або упередженості. Вважається, що суддя є неупередженим, якщо немає доказів, які б свідчили про протилежне. По-друге, такий орган повинен також бути неупередженим з об`єктивного погляду, тобто він повинен надати достатні гарантії, які б виключали будь-які законні сумніви стосовно цього.

Як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» від 09.11.2006 р., відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п.1 ст.6 повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (п.49).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

(і) “об`єктивним критерієм”, який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

(іі) “суб`єктивним критерієм”, який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

Водночас як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.

Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію “розумного спостерігача”. У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин) – це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв`язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.

Тому коли сторони стверджують про те, що судді необ`єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже “правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене”. Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.

Згідно п.12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень відносно сторін у судовому розгляді, судді повинні бути безсторонніми, а саме: вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає - або може сприйматися як таке, що впливає - на здатність судді приймати незалежні рішення. В цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: “ніхто не може бути суддею у власній справі”. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони в будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін по конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. І суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Також, відповідно до практики ЄСПЛ, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими, і у цьому зв`язку навіть видимі ознаки можуть мати певне значення.

Крім цього, поняття «неупередженість судді» слід тлумачити саме як неупередженість у розгляді справи та ухвалення судового рішення за результатами розгляду справи. Тобто, для встановлено неупередженості судді, мають бути прояви, що свідчать про будь-яку заінтересованість в результатах провадження.

В той час, з доводів заяви про відвід суддів вбачається посилання саме на порушення судом процедури судового виклику свідка, що об`єктивно не можна вважати обставиною, яка викликає сумнів у неупередженості суддів, та яка може бути розцінена як необ`єктивний розгляд справи по суті. Більш того, вказаний свідок викликаний до суду повторно, що свідчить про сприяння стороні захисту у його допиті, додержуючись принципів КПК України у частині забезпечення права на захист, змагальність сторін та безпосереднє дослідження доказів.

Суд вважає, що наведені у заяві про відвід доводи на підставі п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України не є підставою для відводу суддів та не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні. Заявником не наведено жодної обставини, яка б могла свідчити про упередженість колегії суддів при розгляді справи, тому суд відмовляє у задоволенні заяви про відвід, оскільки заявлене клопотання фактично зводиться до незгоди з порядком виклика свідка.

Суд зауважує, що відповідно до ст.73 КПК України, секретар судового засідання здійснює судові виклики і повідомлення у кримінальних провадженнях, та перевіряє наявність та з`ясовує причини відсутності осіб, яких було викликано до суду, і доповідає про це головуючому.

Отже, в даному випадку, доводи заяви зводиться до неналежного виконання обов`язків секретарем судового засідання, тобто незгода з процесуальними діями секретаря судового засідання, що відповідно до КПК України не є підставою для відводу судді.

На підставі наведеного, відповідно до ст.9 Конституції України, Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішення Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» від 09.11.2006 р., керуючись ст.ст. 75, 80, 81 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 - адвоката Іванова Ігоря Олександровича про відвід колегії суддів Кременчуцького районного суду Полтавської області, у складі: Головуючого судді Колотієвського Олександра Олександровича, судді Клименко Світлани Миколаївни та судді Даніліної Жанни Олександрівни - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення.

СуддяО. О. Колотієвський

Судді: С.М. Клименко

Судді: Ж.О. Даніліна